Постанова

від 22.05.2025 по справі 560/3757/21

КРИМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3757/21

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В`ячеслав Костянтинович

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

22 травня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,

представника позивача - Мельника О.Д.,

представника відповідача - Калужської Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАС", Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року та на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАС" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

у березні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, в якому просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00024630704, №00024690704, №00024650704, №00024670711, №00024700711, №00024760704, №00024770704, №00024750704, №00024740704, №00024730704, №00024710704 від 17.12.2020 року ГУ ДПС у Хмельницькій області.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "АГАС" зазначає, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2018 року по 30.06.2020 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2018 року по 30.06.2020 року, яким встановлені порушення податкового законодавства, допущені позивачем.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року позов задоволено частково, а саме (з урахуванням ухвали про виправлення описки 09 серпня 2021 року):

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.12.2020 року №00024650704, яким Головне управління ДПС у Хмельницькій області збільшило товариству з обмеженою відповідальністю "АГАС" суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 21000 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 21000 грн;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.12.2020 року №00024730704, яким Головне управління ДПС у Хмельницькій області збільшило товариству з обмеженою відповідальністю "АГАС" суму грошового зобов`язання за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 16831,25 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями в розмірі 13465 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 3366,25 грн., в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "АГАС" суми грошового зобов`язання за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 13139,11 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями в розмірі 10511,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 2627,82 грн;

В решті податкове повідомлення-рішення від 17.12.2020 року № 00024730704 залишено без змін.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГАС" судові витрати в розмірі 2270 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року, а саме:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.12.2020 року № 00024690704, яким Головне управління ДПС у Хмельницькій області збільшило товариству з обмеженою відповідальністю "АГАС" суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 79998 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 63998 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 16000 грн., в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "АГАС" нарахування податкових зобов`язань в сумі 42000 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 10500 грн.

В решті податкове повідомлення-рішення від 17.12.2020 року № 00024690704 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач та відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, подали апеляційні скарги

В подальшому справа неодноразово розглядалась судами апеляційної та касаційної інстанції.

За результатами касаційного оскарження Верховним Судом у постанові від 18 квітня 2024 року зроблено такі висновки:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задоволено частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2020 року № 00024690704 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2020 року № 00024630704, № 00024650704, № 00024730704 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2020 року № 00024650704, № 00024730704 та податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2020 року № 00024630704 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 12 478 080,00 грн та в цій частині направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2020 року № 00024630704, № 00024650704, № 00024730704 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2024 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задоволено частково.

Скасовано постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі № 560/3757/21.

Справу направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду за результатами касаційного перегляду цієї справи, суду апеляційної інстанції необхідно дати оцінку правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2020 року № 00024650704, № 00024730704 та податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2020 року № 00024630704 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 12 478 080,00 грн.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи своїх апеляційних скарг та відповідні їм пояснення, надані у справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них, колегія суддів виходить з наступного.

За результатами попередніх розглядів судами встановлено, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АГАС» додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2020 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18 листопада 2020 року № 756/22-01-07-04/32877833.

Перевіркою встановлено такі порушення:

1) підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 140.5.11 статті 140 Податкового кодексу України (далі ПК України), пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, пунктів 4, 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, в результаті чого ТОВ "АГАС" завищило від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств на загальну суму 12690727 грн;

2) підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України - ТОВ "АГАС" подало податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2020 року та за 1 півріччя 2020 року з порушенням терміну подачі звітності;

3) пункту 185.1 статті 185, абзацу 2 пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198 ПК України - ТОВ "АГАС" занизило податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 63998 грн, зокрема за квітень 2018 року - на 21998 грн, за травень 2019 року - на суму 42000 грн;

4) підпункту 16.1.6 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України позивач не подав звіт про суми податкових пільг за формою № 1 ПП за 2019 рік;

5) пункту 201.10 статті 210 ПК України - відсутність реєстрації податкової накладної на суму 42000 грн;

6) пункту 213.1.9 статті 213 ПК України, що призвело до заниження акцизного податку за травень 2019 року в сумі 10511,29 грн;

7) пункту 223.2 статті 223 ПК України - ТОВ "АГАС" несвоєчасно подало декларації акцизного податку за листопад 2018 року;

8) підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України заниження суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 4126,13 грн, зокрема за 2019 рік - в сумі 151,37 грн, за 2020 рік - в сумі 3974,80 грн,

9) підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України - не подано декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік;

10) підпункту 267.6.4 пункту 267.6 статті 267 ПК України - порушено граничний термін подання податкової декларації з транспортного податку за 2018 рік;

11) пункту 57.3 статті 57 ПК України - порушено терміни сплати грошових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 18.10.2018 року № 0010021407 на суму 100530,95 грн;

12) пункту 51.1 статті 51, підпунктів "б" і "г" пункту 176.2 статті 176 ПК України - позивач як податковий агент не подав податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за формою № 1-ДФ за 4 квартал 2019 року;

13) пунктів 3.1, 3.2 та 3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, та абзацу "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України - податкові розрахунки за формою № 1ДФ за 2 квартал 2018 року подано з недостовірними відомостями та не у повному обсязі, що призвело до зменшення податкових зобов`язань платника податку та подано інформацію з недостовірними відомостями;

14) підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України - несплата податку на доходи фізичних осіб одночасно з виплатою заробітної плати на загальну суму 18833,76 грн;

15) пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та пункту 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14 квітня 2015 року № 435 - порушення своєчасності подання звіту за червень-липень 2020 року.

30 листопада 2020 року ТОВ "АГАС" подало заперечення до акта перевірки, за результатами розгляду яких Головне управління ДПС у Хмельницькій області листом від 11 грудня 2020 року № 40878/10/22-01-07-04-07 надало відповідь, що результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агас" є правомірними та відповідають вимогам податкового законодавства.

На підставі акту перевірки, відповідач виніс такі податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2020 року:

1) № 00024630704, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12690727 грн за червень 2020 року згідно із поданою податковою декларацією, зареєстрованою у контролюючому органі 15 жовтня 2020 року за № 9266098319;

2) № 00024690704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 79998 грн, зокрема за податковими зобов`язаннями - в сумі 63998 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - в сумі 16000 грн,

3) № 0024650704, яким до ТОВ "АГАС" застосовано штраф в сумі 21000 грн за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ в розмірі 42000 грн.,

4) № 00024670711, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 1020 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати;

5) № 00024700711, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та пені в розмірі 13680,07 грн, зокрема за податковим зобов`язанням - в сумі 5387,61 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - в сумі 7463,85 грн, та нараховано пеню в сумі 828,61 грн;

6) № 00024760704, яким застосовано штраф в сумі 340 грн за платежем транспортний податок з юридичних осіб;

7) № 0024770704, яким за затримку на 27 календарних днів сплати/за несплату (неперерахування) грошового зобов`язання/авансових внесків єдиного податку в сумі 100531 грн застосовано штраф в сумі 10053,10 грн за платежем-штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормування регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів;

8) № 00024750704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 6151,35 грн, зокрема за податковими зобов`язаннями - в сумі 4126,13 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - в сумі 2025,22 грн;

9) № 00024740704, яким застосовано штраф в сумі 340 грн за платежем адміністративні штрафи та інші санкції;

10) № 00024730704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 16831,25 грн, зокрема за податковими зобов`язаннями - в сумі 13465 грн, штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - в сумі 3366,25 грн,

11) № 00024710704, яким застосовано штраф в сумі 340 грн за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

28 грудня 2020 року позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, подавши скаргу до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 05 березня 2021 року № 5200/6/99-00-06-07-02-06 залишено скаргу без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

За результатами касаційного розгляду суд вказав на неповноту мотивів та висновків суду апеляційної інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень № 00024650704, № 00024690704 та № 00024730704, а також те, чи було досліджено усі аргументи сторін, обставини, про які зазначають сторони в обґрунтування своїх процесуальних позицій, чи надав оцінку обставинам, на які звертав увагу Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд в цій частині позовних вимог.

При цьому зазначено, що податкове повідомлення-рішення № 00024690704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 79998 грн, зокрема, за податковими зобов`язаннями - в сумі 63998 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - в сумі 16000 грн, в частині грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 42000 грн пов`язане обставинами та підставами виникнення з податковим повідомлення-рішенням № 00024650704, яким застосовано штраф за відсутність складення податкових накладних на цю ж суму податку на додану вартість - 42000,00 грн. З урахуванням зазначеного, для правильного вирішення спору необхідно комплексно дослідити питання, пов`язані із правомірністю застосування штрафних санкцій за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних на суму податку на додану вартість 42 000 грн, та збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на цю саму суму.

Дослідивши встановлені у справі правовідносинам в частині правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 17.12.2020 року №00024630704, №00024650704, №00024690704 та 00024730704, з урахуванням висновків Верховного Суду, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03 квітня 2025 року зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АГАС" та Головне управління ДПС у Хмельницькій області надати суду копії усіх наявних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності, які стосуються господарських операцій та порушень, встановлених у податкових повідомленнях-рішеннях від 17.12.2020 року №00024630704, №00024650704, №00024690704 та 00024730704.

11.04.2025 ГУ ДПС у Хмельницькій області надано пояснення та додаткові докази (оборотно-сальдові відомості за 2018-2020 роки, звіт про фінансові результати за 2019 рік, реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в Податковій декларації з податку на прибуток і Звіті про фінансові результати, баланси (звіти про фінансовий стан) за 2018-2020 роки).

Позивач будь-яких заяв, клопотань не надав та пояснив що усі письмові докази, інші матеріали стороною вже надано у справу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до обставин справи та висновків Верховного Суду, суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, дійшов висновку, що апеляційний суд щодо податкового повідомлення-рішення 17 грудня 2020 року № 00024630704 обґрунтовано встановив безпідставність коригування сум у розмірі 101 847,00 грн та 110 800,00 грн. Проте, висновки апеляційного суду щодо інших спірних сум, зокрема 12 350 080,00 грн та 128 000,00 грн, були визнані передчасними через недостатню повноту аналізу обставин справи та обґрунтованість таких доводів.

Визначаючись щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2020 року № 00024630704 в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по заборгованості за договором позики від 24 травня 2013 року в сумі 12 350 080,00 грн, яку податковий орган вважає безнадійною, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 6.1. статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу вимог п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зокрема зобов`язаний, зокрема: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, тощо.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31 січня 2000 року (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Визначаючись щодо правомірності прийняття податкового повідомлення рішення №00024630704 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 12 478 080,00 грн. касаційний суд дійшов висновку про передчасність висновків апеляційного суду про безпідставність доводів податкового органу стосовно того, що заборгованість за договором позики від 24 травня 2013 року в сумі 12 350 080,00 грн є безнадійною та повинна була включатися до складу доходу відповідного звітного періоду, стосовно завищення позивачем показників у рядку 2180 «Інші операційні витрати» на суму 128 000,00 грн, зробив висновок, ґрунтуючись на фактичній різниці у 45 434,00 грн між даними бухгалтерського обліку та податкової звітності. Проте, відповідно до позиції Верховного Суду, така різниця не усуває необхідності дослідження факту наявності порушення. Верховний Суд вказав, що помилковість обрахунку суми відповідачем сама по собі не є достатньою підставою для визнання відсутності порушення. Це також свідчить про неповне дослідження судом апеляційної інстанції обставин справи.

Так, податковий орган вважає, що позивач безпідставно не відніс до складу доходів за півріччя 2020 року суму кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, в розмірі 12 350 080,00 грн.

Перевіркою встановлено, що станом на 30 червня 2020 року у позивача обліковувалась кредиторська заборгованість за укладеним з Роксфорд Маркетинг ЛТД (Республіка Кіпр) Договором позики від 24 травня 2013 року в сумі 12 350 080,00 грн. Відповідач вважав таку заборгованість безнадійною з огляду на те, що за нею минув строк позовної давності, а також через припинення позивача як юридичної особи у зв`язку з ліквідацією.

24.05.2023 між ТОВ «АГАС» (Позичальник) та компанією Роксфорд Маркетинг ЛДТ (Позичкодавець) укладено договір позики (т. 1 а.с. 96-102), відповідно до якого Позичкодавець надав Позичальнику позику в сумі 1000000 доларів США. Вказаний договір зареєстрований в НБУ 09.08.2013 №81. Умовами договору передбачено, що Позичальник зобов`язується виплачувати відсотки на отриману суму позики.

31 грудня 2014 року між Роксфорд Меркетинг ЛТД (Республіка Кіпр) (Цедент) та ФЦД Консалтинг ФЗ ЛЛІ (Об`єднані Арабські Емірати) (Цесіонарій), а також ТОВ АГАС (Боржник) було укладено Договір про переуступку права вимоги (т.1 а.с. 103-104).

Відповідно до пункту 1 вказаного Договору Цедент відступає та передає Цесіонарію право вимоги, яке виникло за Договором позики від 24 травня 2013 року.

01 липня 2019 року між ФЦД Консалтинг ФЗ ЛЛІ (Об`єднані Арабські Емірати) (Первісний Позикодавець) та ОСОБА_1 (Новий Позикодавець), а також ТОВ АГАС (Позичальник) було укладено додаткову угоду № 3 до договору позики від 24 травня 2013 року (т. 1 а.с. 105-108), відповідно до пункту 1 якої Первісний Позикодавець передає Новому Позикодавцю, а Новий Позикодавець приймає від Первісного Позикодавця станом на 01 липня 2019 року всі права та обов`язки Позикодавця, включаючи право вимоги заборгованості за Договором позики від 24 травня 2013 року, укладеним між ФЦД Консалтинг ФЗ ЛЛІ (Республіка Кіпр) (Позикодавець) та ТОВ АГАС (Позичальник).

Указаною Додатковою Угодою від 01 липня 2019 року № 3 сторони внесли зміни до пункту 5.1 договору позики від 23 травня 2013 року, виклавши його в наступній редакції: 5.1. Позичальник зобов`язується до 31 грудня 2020 року повернути Позикодавцю позику у розмірі 12 350 079,89 грн.

Крім того, 01 липня 2019 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ТОВ АГАС (Позичальник) було укладено додаткову угоду № 4 (т.1 а.с.200), відповідно до якої сторони погодили, що станом на 01 липня 2019 року заборгованість Позичальника перед Позикодавцем за договором позики від 24 травня 2013 року складає 471 774,34 доларів США, що за курсом Національного банку України на 01 липня 2019 року складає 12 350 079,89 грн.

Відповідно до акта звірки взаєморозрахунків від 22 липня 2019 року № 22/07, складеного між ТОВ АГАС та ОСОБА_1 , заборгованість позивача перед ОСОБА_1 становить 12 350 079,89 грн.

01 серпня 2019 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ТОВ АГАС (Позичальник) укладено додаткову угоду № 5 (т. 1 а.с.201), відповідно до якої сторони змінили пункт 5.1 договору позики від 23 травня 2013 року, виклавши його в наступній редакції: 5.1. Позичальник зобов`язується до 30 червня 2020 року повернути Позикодавцю позику.

При цьому, 28 грудня 2020 року між ОСОБА_1 (Первісний позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Клевер Продакшн Груп (Новий позикодавець) було укладено договір про відступлення права вимоги за Договором позики від 24 травня 2013 року, за умовами якого Первісний позикодавець передає Новому позикодавцю, а Новий позикодавець приймає від Первісного позикодавця усі права та обов`язки Позикодавця, в тому числі й право вимоги боргу, належне Первісному Позикодавцю за договором позики від 24 травня 2013 року, укладеним між Первісним позикодавцем та ТОВ АГАС (Боржник).

Відповідно до протоколу № 28/12 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Продакшн Груп від 28 грудня 2020 року ОСОБА_1 стала учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Продакшн Груп шляхом внесення нею додаткового вкладу до статутного капіталу вказаного підприємства у вигляді передачі майнових прав, а саме усіх прав та зобов`язань позикодавця за договором позики від 24 травня 2013 року, укладеним між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ТОВ АГАС. Указані зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Продакшн Груп пройшли державну реєстрацію у встановленому законом порядку, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Договір від 28 грудня 2020 року про відступлення права вимоги за договором позики від 24 травня 2013 року від ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Продакшн Груп, так і набуття ОСОБА_1 корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Продакшн Груп відбулось у період, який не перевірявся відповідачем, тому зазначені документи не були враховані податковим органом при винесенні податкового повідомлення-рішення.

Також установлено, що відповідно до Протоколу загальних зборів засновників ТОВ АГАС від 19 січня 2019 року № 19/01 питанням № 1 Порядку денного було припинення ТОВ АГАС шляхом приєднання його до Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Продакшн Груп.

Разом з тим, на момент проведення перевірки ТОВ АГАС не було припинено як юридичну особу в зв`язку з його ліквідацією.

На підставі викладених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність доводів податкового органу стосовно того, що заборгованість за договором позики від 24 травня 2013 року в сумі 12 350 080,00 грн є безнадійною, оскільки за нею не минув строк позовної давності та через те, що ТОВ АГАС не було припинено як юридична особа у зв`язку з його ліквідацією.

Разом з тим, Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, звертав увагу, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи контролюючого органу стосовно того, що на момент укладання додаткової угоди від 01 липня 2019 року № 3 до договору позики від 24 травня 2013 року строк повернення позики, визначений сторонами, був пропущений та не був пролонгований сторонами.

Також, апеляційний суд не перевірив доводи відповідача щодо невідображення у бухгалтерському обліку позивача заборгованості перед ОСОБА_1 на підставі вищевказаної додаткової угоди, про що зазначалося в акті перевірки.

Доводи суду апеляційної інстанції за результатами розгляду є ідентичними доводам, які були покладені в основу судового рішення під час первісного розгляду справи, а обставини, на необхідності дослідження яких зауважив Верховний Суд, так і не були належним чином досліджені та перевірені.

Суд першої інстанції, відмовляючи у цій частині позовних вимог, визначив, що борг позивача за договором позики є безнадійним, оскільки, починаючи із 27 липня 2016 року, позивач не проводив оплату за вказаним договором позики, кредиторські вимоги до позивача в зв`язку із припиненням товариства не заявлені, відсутній договір між позикодавцем та позивачем про продовження строку позовної давності, строк позовної давності за первісним договором позики минув 31 травня 2019 року, оскільки в цьому випадку строк позовної давності необхідно рахувати з 31 травня 2016 року, тобто з дати коли порушено графік платежів, встановлений договором позики, а саме: 26 липня 2016 року позивач сплатив тільки відсотки за користування кредитом, тоді як за графіком саме 30 травня 2016 року мав сплатити частину основного боргу в сумі 250000 доларів США.

Суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою зауваження Верховного Суду, які стали підставою для направлення справи на новий розгляд, зокрема щодо відсутності дослідження строків позовної давності з урахуванням доводів місцевого суду про його закінчення, умов додаткової угоди та належного відображення кредиторської заборгованості в бухгалтерському обліку позивача.

Відповідно до обставин справи оцінці підлягаю обставини щодо визначення як безнадійної заборгованості.

Згідно з пп. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 ПК безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Інші ознаки в судовому порядку виділено не було.

Відповідно до п. 16.1.2 ст. 16 ПК платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтями 256 та 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Стаття 262 ЦК України визначає, що заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Статтею 264 ЦК України визначено особливості переривання перебігу позовної давності. Зокрема, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до договору позики сторонами узгоджено такий графік:

30.05.2015 250 000 дол. США

30.05.2016 250 000 дол США

30.05.2017 250 000 дол США

30.05.2018 250 000 дол США

Угодою №3 визначено дату повернення позики уцілому 31.12.2020, а починаючи з 01.07.2019 нараховуються і виплачуються проценти непогашеної суми позики.

Податковий орган зазначає, що відповідно до балансу (Звіт про фінансовий результат) форми №1 у рядку 1515 "Інші довгострокові зобов`язання" відображені показники по вищевказаним договорам:

Станом на 01.01.2018 року в сумі 11 203 000 грн.

Станом на 31.12.2018 року в сумі 11 052 000 грн.

Станом на 31.12.2019 року в сумі 9 454 000 грн.

Станом на 30.06.2020 року в сумі 9 454 000 грн.

Станом на 01.04.2018 року згідно з даними попереднього акту перевірки від 18.09.2018 № 1454/22-01-14-01/32877833 заборгованість по вказаних вище договорах складає:

- 399 149 дол. США (тіло кредиту) та 50668,2 дол. США.

Останні виплати на виконання вищевказаних угод були здійснені 26.07.2016 відсотків за користування кредитом в сумі 56857,03 дол. США та 25.10.2017 року погашення позики на користь ФЦД Консалтинг ФЗ ЛЛІ в сумі 57 708 дол. США.

За перевіряємий період (01.04.2018 по 30.06.2020) повернення позики, а також будь-яких інших виплат не здійснювалось.

По рахунку 506 "Інші довгострокові позики в іноземні валюті" заборгованість складає 10 594 808,69 грн., по рахунку 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами в іноземній".

Згідно з обставинами справи судом встановлено:

13.08.2013 позика у сумі 1 000 000,00 доларів США надійшла на рахунок Позивача.

30.05.2015 строк повернення 1-ї частини позики (250 000,00 доларів США).

30.05.2016 строк повернення 2-ї частини позики (250 000,00 доларів США).

18.07.2016 19.08.2016 погашення позики на суму 73 142,97 доларів США.

09.02.2017 17.03.2017 погашення позики на суму 250 000,00 доларів США.

30.05.2017 строк повернення 3-ї частини позики (250 000,00 доларів США).

25.10.2017 погашення позики (тіла кредиту) на суму 57 708,03 доларів США (остання виплата, платіжне доручення в іноземній валюті SWIFT) (т.2 а.с. 72) .

01.04.2018 - заборгованість за позикою складає 399 149,00 доларів США.

30.05.2018 - строк повернення 4-ї частини позики (250 000,00 доларів США).

01.07.2019 - сторони укладають Додаткову угоду № 3, якою вносять зміни до п. 5.1 Договору позики, виклавши його в наступній редакції: "5.1. Позичальник зобов`язується до 31.12.2020 року повернути Позикодавцю позику у розмірі 12 350 079,89 грн".

22.07.2019 між сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків № 22/07, згідно з яким сторони підтвердили, що заборгованість Позивача за договором становить 12 350 079,89 грн. (а.с. 109, т.с. 1, а.с. 34, т.с. 2).

Так, податковий орган посилається на те, що на момент укладання додаткової угоди від 01 липня 2019 року № 3 до Договору позики від 24 травня 2013 року строк повернення позики, визначений сторонами в Договорі, був пропущений та не був продовжений сторонами.

З матеріалів справи встановлено, що сторони узгодили строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів згідно з графіком платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Графік платежів є складовою частиною договору, в ньому зазначено умови погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів, що визначено місяцями.

Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором, позовна давність за вимогами позикодавця про повернення кредитних коштів та процентів, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої очевидно, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій вказують на визнання такого боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Матеріали справи не підтверджують заперечення позивачем своїх зобов`язань з повернення позики перед позичкодавцем. Згідно з матеріалами справи встановлено, що остання виплата з погашення основного платежу за позикою була здійснена 25.10.2017 року (а.с. 72, т.с. 2); строк повернення четвертої за графіком частини позики визначений сторонами у Договорі позики і становить 30.05.2018 року згідно з Договором позики від 24.05.2013 (а.с. 97, т.с. 1); 01.07.2019, тобто в межах строку позовної давності згідно зі ст. 257 ЦК України, сторонами укладено Додаткову угоду №3, якою визначено строк виконання Договору позики від 24.05.2013 - 31.12.2020 (а.с. 106, т.с. 1), що свідчить про переривання строків позовної давності за попередньо погодженим графіком платежів з повернення позики та врегулювання відповідних правовідносин між сторонами з виконання зобов`язань за позикою на суму 12 350 080,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені обставини в межах спору щодо наявності чи відсутності ознак безнадійної заборгованості, їх відповідне чинне правове регулювання, слід дійти висновку, що на час проведення перевірки платника податків (період проведення перевірки - 29.10.2020-04.11.2020, період, що перевірявся, з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2020 - а.с. 13, 14, т.с. 1) строк позовної давності, що регулюється законом та змістом договірних відносин між сторонами, переривався, а тому заборгованість позивача не підпадає під ознаки безнадійної заборгованості, що визначається згідно з пп. а підпункту 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а з урахуванням обставин спливу первинно погодженого строку та його переривання, таку заборгованість слід вважати простроченою.

Оцінюючи викладені податковим органом сумніви щодо дійсності вчинення похідних правочинів за додатковою угодою №3 від 01.07.2019 до договору позики від 24.05.2013, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. Вимоги щодо прийняття чи відхилення доказів, а також обов`язок доказування обставин, на які сторона посилається в обґрунтування своїх доводів у справі, покладається на цього учасника справи згідно з КАС України. В матеріалах справи докази на підтвердження вказаних вище доводів відповідача протягом розгляду справи не надавалися.

Перевіряючи доводи сторін щодо відсутності відображення у бухгалтерському обліку позивача заборгованості, що утворилася відносно цесіонарія ОСОБА_1 згідно з додатковою угодою, як зазначалося в акті перевірки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх необгрунтованість.

Так, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.12.20 №00024630704 у складі суми донарахування податкового зобов`язання позивачу визначено, зокрема, суму зобов`язання, яке виникло за Договором позики, у розмірі 12 350 080,00 грн., що підтверджується матеріалами справи. Згідно з додатковою угодою з урахуванням цесії у позивача утворилася заборгованість відносно кредитора ОСОБА_1 у розмірі 12350079,89 грн. При цьому відсутність відображення у бухгалтерському обліку суми боргу відносно ОСОБА_1 не вплинуло на розмір податкового зобов`язання позивача, визначеного податковим органом, його розмір підтверджується матеріалами справи, наявними в ній письмовими доказами та не заперечується сторонами. В такому випадку слід дійти висновку, що за таких обставин порушення правил ведення бухгалтерського обліку є підставою для вирішення питання притягнення до адміністративної відповідальності, і не може враховуватись для визначення бази оподаткування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2020 року № 00024630704 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 12 350 080,00 грн.

Перевіряючи доводи податкового органу в решті суми донарахування за спірним податковим повідомленням-рішенням про завищення позивачем показників у рядку 2180 «Інші операційні витрати» звіту про фінансові результати (за формою № 2) за 2019 рік в сумі 128 000,00 грн. за рахунок невідповідності даних бухгалтерського обліку показникам фінансової звітності та податкової декларації з податку на прибуток підприємств, судом апеляційної інстанції зазначається наступне.

В межах перевірки платника податків податковим органом встановлено порушення п.44.1, ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), п.6, п.7 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.12.1999 №318, а саме: завищення показників у рядку 2180 "Інші операційні витрати" Звіту про фінансові результати (форма №2) за 2019 рік, визначених у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в сумі 128 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з порівняльного аналізу копії звіту про фінансові результати (за формою № 2) за 2019 рік та копії декларації з податку на прибуток за 2019 рік виявляється, що різниця між показниками названих документів фінансової звітності підприємства складає 45 434,00 грн., а не 128 000,00 грн., як зазначає відповідач. Суд також встановив, що під час проведення перевірки посадовими особами відповідача не були враховані всі господарські операції, які відносяться до «Інших операційних витрат».

Судом касаційної інстанції зауважено щодо висновків суду про безпідставність доводів відповідача про завищення позивачем витрат за 2019 рік в сумі 128 000,00 грн. за рахунок невідповідності даних бухгалтерського обліку показникам фінансової звітності та податкової декларації з податку на прибуток підприємств, зауважено, що такі висновки є передчасними, оскільки судом апеляційної інстанції залишено поза увагою факт ненадання позивачем будь-яких документів щодо спростування невідповідності даних бухгалтерського обліку показниками фінансової звітності та податкової декларації з податку на прибуток підприємств. Водночас, встановлена судом помилковість врахування відповідачем суми завищення показників фінансової звітності не може свідчити про відсутність факту виявленого порушення.

За змістом визначеного порушення позивач завищив витрати за 2019 рік в сумі 128 000,00 грн., оскільки виявлено розбіжності між даними бухгалтерського обліку та даними, які відображені у податковій декларації.

Так, за даними матеріалів справи позивачем відображено показники у рядку 2180 "Інші операційні витрати" за 2019 рік в сумі 1 352 000 грн.

Проте, відповідно до наданих на перевірку: головної книги, аналізів рахунків оборотно-сальдових відомостей, журнал-ордерів та відомостей, карток по рахункам: 286 "Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу", 311"Поточні рахунки в національній валюті", 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"; 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті", 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті", 334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті", 362 "Розрахунки з іноземними покупцями", 506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті", " 942 "Витрати на купівлю-продаж валюти", 945 "Втрати від операційної курсової різниці", 949 "Інші витрати операційної діяльності", 685 "Розрахунки з іншими кредиторами", 39 "Витрати майбутніх періодів" інші витрати операційної діяльності склали 1 224 000 грн.

Згідно з п.п.16.1.2 п.16.1. ст.16 Податкового кодексу України передбачено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до п.2 ст.3 цього ж цього Закону України бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.3.ст.9 Закону №996-ХІУ (із змінами та доповненнями), інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідно до п.6. П(С)БО 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зі змінами та доповненнями). Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Відповідно до п.7. П(С)БО 16 "Витрати" витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Як вказується Верховним Судом у постанові від 03.08.2020 року у справі №826/13307/18, що фінансова звітність є додатком та невід`ємною частиною податкової декларації з податку на прибуток підприємства. Обрахунок об`єкта оподаткування здійснюється на підставі даних фінансової звітності, що має бути складена платником податків із дотриманням правил бухгалтерського обліку, встановлених на національному рівні або відповідно до міжнародних стандартів. В свою чергу, відображення результатів господарської діяльності платника податків у фінансовій звітності має здійснюватися лише на підставі відповідних первинних документів, що складаються за наслідками господарської операції у разі реального руху активу. При цьому за загальним правилом повне та достовірне відображення платником податків результатів господарської діяльності виключає наявність розбіжностей між первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку та даними фінансової звітності.

На порушення п.44.1, ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), п.6, п.7 П(С)БО 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.12.1999 №318, ТОВ "АГАС" завищено показники у рядку 2180 "Інші операційні витрати" Звіту про фінансові результати (форма №2) за 2019 рік, визначених у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в сумі 128 000 грн., за рахунок невідповідності даних бухгалтерського обліку показникам фінансовій звітності та податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Повертаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 18.04.2024 року зазначив про необхідність дослідження тієї обставини, що доводи позивача про неврахування контролюючим органом документів під час перевірки не підтверджуються належними доказами, оскільки факт надання позивачем будь-яких документів щодо спростування невідповідності даних бухгалтерського обліку показниками фінансової звітності та податкової декларації з податку на прибуток підприємств не підтверджується, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податковим органом правомірно донараховано податкові зобов`язання у сумі 128 000 грн., оскільки у ІV кварталі 2019 року суб`єктом господарювання було завищено задекларовані показники витрат, доказів на спростування встановлених обставин, зокрема первинних документів на підтвердження відповідності даних бухгалтерського та податкового обліку стороною позивача суду надано не було.

В іншій частині спірних правовідносин, про необхідність перевірки та оцінки яких вказано Верховним Судом, досліджується питання щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2020 року:

№00024650704, яким попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк визначений пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України та застосовано штраф у розмірі 21 000 грн., за платежем податок на додану вартість;

№ 00024730704, яким за порушення пп.213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем акцизний податок з реалізації підакцизних товарів в сумі 16831,25 грн (основний платіж 13465 грн., штрафна санкція 3366,25 грн.);

№00024690704, яким за порушення п. 185.1 ст. 185, абз. 2 п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198 ПК України застосовано штрафні санкції на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України за платежем податок на додану вартість, на загальну суму 79998 грн. (збільшено ПЗ на суму 63998 грн., штрафні санкції -16000 грн.)

Щодо суті порушень по вказаним податковим повідомленням-рішенням, то судами встановлено, що ТОВ «АГАС» ненараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість на залишки товарно-матеріальних цінностей (алкогольні напої) станом на 31 травня 2019 року за рахунком б/о 2821 «Товари в торгівлі» в сумі 210 225,00 грн. Дане порушення призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в травні 2019 року на 42 000,00 грн, а також заниження зобов`язань за платежем акцизний податок на 13 465,00 грн.

Так, перевіркою встановлено, що останньою датою дії ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями є 31.05.2019.

Станом на 31.05.2019 на ТОВ "АГАС" обліковуються залишки ТМЦ (алкогольні напої) по рахунку 2821 "Товари в торгівлі" в сумі 210 225 грн. Зазначені ТМЦ не можуть бути реалізовані та використані в господарській діяльності підприємства. Такі залишки відображено в р.1104 "Товари" Балансу (Звіт про фінансовий стан) за відповідні періоди 2019 року І півріччя 2020 року.

На порушення вимог п.185.1 ст.185, абз.2 п.188.1 ст.188, п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ "АГАС" не нараховано податкові зобов`язання по ПДВ на залишки ТМЦ (алкогольні напої) станом на 31.05.2019 по рахунку бухгалтерського обліку 2821 "Товари в торгівлі" в сумі 210 225 грн.

Дане порушення призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в травні 2019 року в сумі 42 000 грн. (210 225х20%=42000 грн.).

В порушення вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.11 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 ТОВ «АГАС» не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму ПДВ 42 000 грн., в т ч. травень 2019 року 42 000 грн.

Зазначене вище порушення також призвело і до заниження акцизного податку за травень 2019 року в сумі 10 511,29 грн. (порушення вимог п.213.1.9 ст.213 Податкового кодексу України).

Скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, за попереднього апеляційного розгляду суд виходив з того, що відповідно до пояснень представника позивача залишки алкогольної продукції у товариства рахуються тільки у грошовому виразі на бухгалтерському рахунку, оскільки вказані товарно-матеріальні цінності реалізовані в період дії ліцензії на право реалізації такої продукції та залишилися облікованими тільки в грошовому виразі на рахунку б/о 2821 «Товари в торгівлі» в сумі 210 225,00 грн. внаслідок помилки посадової особи товариства, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів акта перевірки про порушення платником вимог пункту 185.1 статті 185, абзацу другого пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198, підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України.

З цього приводу Верховний Суд вказав, що такі висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на поясненнях представника позивача без підтвердження їх належними та допустимим доказами. Зокрема, судом апеляційної інстанції не з`ясовано, якими документами підтверджується реалізація платником алкогольної продукції в зазначений ним період, не перевірено, чи проводилося службове розслідування стосовно службової особи, яка, як зазначає позивач, допустила помилку при веденні бухгалтерського обліку, відобразивши недостовірні відомості.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до абз.2 п.188.1 ст.188 ПК України при цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

У п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пп.213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України об`єктами оподаткування є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07 лютого 2013 року (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-ХIV).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні статті 1 Закону №996-XIV:

первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно з частинами першої, другої, третьої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995.

За змістом пункту 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що представнику позивача пропонувалось надати, зокрема ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року, первинні та/або інші документи, які підтверджують господарські операції, зокрема, щодо реалізації акцизної продукції, проте позивачем додаткових доказів на підтвердження протиправності нарахування податкових зобов`язань та штрафних санкцій не було надано.

З приводу оцінки встановлених відповідачем правопорушень позивач зазначає, що фактична реалізація алкогольної продукції підтверджується, зокрема, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 2821 за 2019 рік та перше півріччя 2020 року, які свідчать про облік залишку товару виключно у грошовому виразі без відповідного кількісного підтвердження. Вказані документи підтверджують, що на субрахунку 2821 "Товари в торгівлі" обліковується залишок у сумі 210 225,00 грн, який є технічною похибкою бухгалтерського обліку, спричиненою збоєм програмного забезпечення, тому означена сума не була своєчасно списана на рахунок 902 "Собівартість реалізованих товарів". Оскільки відповідні товарні одиниці фізично були реалізовані, а податкові зобов`язання сплачені у відповідний період, наявність залишку виключно в грошовому виразі не може слугувати підставою для донарахування податкових зобов`язань.

Товариство зазначає, що ним належним чином було нараховано та сплачено податкові зобов`язання з ПДВ та акцизного податку в період реалізації алкогольної продукції. Так, в підтвердження сплати до матеріалів справи додано податкову накладну №191 від 16.03.2018 на товар « 1414-342-Z Багет», та визначено суму ПДВ 22 000 грн.

Позивачем складено розрахунок коригування від 01.04.2018 року №1 до податкової накладної №191 від 16.03.2018 року на загальну суму ПДВ 21998 грн., на повернення ТМЦ (1414-342-Z Багет).

Проте вказані податкова накладна та розрахунок датовані 2018 роком, в той час як податковий орган зазначає про несплату ПДВ та акцизного податку за І півріччя 2019 року.

Позивач також зазначає, що не було проведено службове розслідування стосовно службової особи, яка допустила помилку при веденні бухгалтерського обліку, оскільки виявлена помилка не є наслідком неналежних дій чи недбалості службових осіб позивача, а виникла через специфіку роботи програмного забезпечення 1С, проте доказів вказаному не надано.

Враховуючи суть порушень, визначених в оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №00024650704, № 00024730704, №00024690704, нормативно-правове регулювання вказаних правовідносин, висновки Верховного суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не надав документи, які б могли достовірно свідчити про фактичне здійснення господарських операцій з продажу акцизних товарів, а саме, належним чином оформлених документів щодо обліку товару, з яких можливо відслідкувати рух активів у позивача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведена правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень №00024650704, № 00024730704, №00024690704, оскільки позивачем не надано достатніх та належних доказів, які спростовують встановлені податковим органом порушення.

Оцінюючи встановлені обставини справи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також врахувавши застереження суду касаційної інстанції за результатами попереднього розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2020 року № 00024630704 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 12 350 080,00 грн, а в іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року судом надавалась оцінка податковим повідомленням-рішенням №00024630704, №00024650704, №00024730704, у додатковому рішенні від 09 серпня 2021 року Хмельницьким окружним адміністративним судом надавалась оцінка податковому повідомленню-рішенню №00024690704, водночас Верховним Судом зобов`язано суд апеляційної інстанції надати оцінку податковим повідомленням-рішенням №00024650704, № 00024730704, №00024690704 та № 00024630704 в частині податкового зобов`язання на суму 12478080,00 грн. Оскільки правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень №00024650704, №00024730704, №00024690704, №00024630704 заявлена в межах одного позовного провадження, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розгляду та надання оцінки рішенню Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року та додатковому рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року в постанові, що викладена одним процесуальним документом.

Враховуючи встановлені обставини у справі та правове регулювання спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ "АГАС", зокрема щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2020 року №00024630704 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 12 350 080,00 грн., в іншій частині апеляційні вимоги залишено без задоволення.

Вирішуючи вимоги апеляційної скарги ГУ ДПС у Хмельницькій області, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність винесення податкових повідомлень-рішень №00024650704, №00024730704, №00024690704 та №00024630704 в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 128 000грн., а тому вимоги податкового органу про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині є обґрунтованими, в задоволенні іншої частини апеляційних вимог відповідача суд відмовив.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення, у відповідності до статті 317 КАС України, підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАС", Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАС" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАС" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАС» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2020 року №00024630704 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 12 350 080,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 травня 2025 року

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.