Рішення

від 23.05.2025 по справі 420/27523/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 420/27523/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АМБРА ГРУП» до Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АМБРА ГРУП» (далі по тексту позивач, ТОВ «АМБРА ГРУП») до Одеської міської ради (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011р. «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» повністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «АМБРА ГРУП» належить об`єкт нерухомого майна цілісний майновий комплекс виробничого призначення, загальною площею 15632.2 кв. м., що розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Старокиївської дороги 21 км, будинок 55/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1419425651101. Підставою для державної реєстрації права власності за ТОВ «АМБРА ГРУП» стало укладення договору купівлі-продажу між Публічним акціонерним товариством «МТБ БАНК» та ТОВ «АМБРА ГРУП» від 30.01.2023р.

Вказана нерухомість розташована на земельній ділянці, площею 24,3219 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:02:002:0005, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради. Згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-9947135582024 про земельну ділянку з кадастровим номером: 5110137600:02:002:0005, видом цільового призначення вказаної земельної ділянки є « 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 року було відкрито провадження у справі №916/885/24 за позовом Одеської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБРА ГРУП», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення 7762703,72 грн. безпідставно збережених коштів. Так, у позовній заяві як на підставу розрахунку розміру стягнення безпідставно збережених коштів, позивач посилається на рішення Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011р. «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі», додаток до якої містить таблицю з переліком фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі. Згідно з Додатком до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. №1267-VI, відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки встановлюється у відповідності до цільового використання земельної ділянки. Даний додаток до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. №1267-VІ містить таблицю з переліком напрямів цільового використання земельної ділянки із зазначенням по кожному напряму встановленого фіксованого відсотку при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі (відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).

Позивач вважає рішення Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011р. «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» протиправним, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає наступне.

Так, позивач вважає, що Одеська міська рада діючи всупереч норм діючого законодавства України, зокрема Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку ведення державного земельного кадастру», додаток 59 до якої є діючим Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок, інших нормативно-правових актів, з перевищенням своїх повноважень, вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, а саме 20.09.2011 року прийняли рішення Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011р. «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі», до якого внесли надумані, неіснуючі напрями (види) цільового призначення (використання) земельних ділянок, зокрема визначивши за кожним із неіснуючих видів цільового використання земельної ділянки оплату у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач вказує, що на офіційному сайті Одеської міської ради за посиланням: https://omr.gov.ua/ua/news/222973/ 16 квітня 2021 року, розміщено Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення Одеської міської ради «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі». Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що Одеська міська рада усвідомлює про те, що рішення не відповідає нормам діючого законодавства.

Натомість Одеська міська рада стягує у судовому порядку з ТОВ «АМБРА ГРУП» безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою у розмірі 7762703,72 грн., посилаючись на своє спірне рішення від 20.09.2011 року № 1267- VI, а саме всупереч норм діючого законодавства закріпило за ТОВ «АМБРА ГРУП» за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 5110137600:02:002:0005 замість визначеного виду цільового призначення земельної ділянки: 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, незаконно встановлений Одеською міською радою вид цільового призначення (використання) земельної ділянки, зокрема як дослівно зазначено у позовній заяві Одеської міської ради про стягнення з ТОВ «АМБРА ГРУП» безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою: «Рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» затверджено фіксовані відсотки при визначенні ставок орендної плати за землі міста Одеси, відповідно до технічної документації нормативної грошової оцінки земель м. Одеси. Згідно з пунктом 10 Переліку фіксованих відсотків, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1267-VI, відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, цільове використання якої «Підприємства торгівлі: складські бази становить « 5%». Отже, визначення розміру збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 5110137600:02:002:0005: 185 110 628,21 грн. * 0,05/12 міс. = 771 294,28 грн.».

Також, позивач зазначає, що відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Однак, як вбачається ні один із вищенаведених видів (напрямів) цільового використання земельної ділянки, що зазначені у Додатку до Рішення Одеської міської ради не відповідає вимогам ст.19 Земельного кодексу України, положення якої містить вичерпний перелік категорій земель України за їх основним цільовим призначенням. Положення Глав 5-13 Земельного кодексу України дають визначення, напрями, види, порядок використання кожної з наведених у ст.19 цього кодексу категорій земель. Натомість жодна із наведених Глав не містить такі напрями (види) використання земельної ділянки, що наведені у Додатку до Рішення Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011р. «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі».

Крім того, позивач наголошує, що Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», додаток 59 якої є «Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок» також не містить норм, які б передбачали такі види цільового призначення земельних ділянок, що наведені у додатку до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011року №1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі».

Таким чином, на думку позивача, Рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» є повністю протиправним.

Ухвалою від 03.09.2024 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та ухвалив розгляд справи №420/27523/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 01.10.2024 року.

Ухвалою від 04.09.2024 року суд відмовив у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «АМБРА ГРУП» про забезпечення позову.

23.01.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Так, відповідач зазначає, що Одеська міська рада як представницький орган місцевого самоврядування, який володіє та розпоряджається землями комунальної власності, як власник та орендодавець наділена повноваженнями з передачі земельних ділянок в оренду, за які в обов`язковому порядку планується відповідна орендна плата орендарем. Затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності належить до виключної компетенції Одеської міської ради. При цьому, жодним законодавчим актом не передбачено фіксованих розмірів таких ставок, а також конкретних видів земельних ділянок, за які справляється така плата. Положеннями Податкового кодексу України передбачено виключно граничний розмір орендної плати на земельну ділянку - не менше розміру земельного податку, але не вище 12 відсотків нормативної грошової оцінки. При цьому, граничний розмір орендної плати визначається відповідно до того, чи проведена нормативна грошова оцінка, чи ні. Наведені обставини, свідчать про наявність певної дискреції під час вирішення питання затвердження ставок земельного податку.

Керуючись ст.ст. 12, 201 Земельного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України, відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з урахуванням рекомендацій робочої групи з розробки пропозицій з встановлення фіксованих відсотків при визначенні річних ставок орендної плати за землю створеної розпорядженням міського голови від 29.04.2011 року № 484-01р, на підставі рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року № 41-VI «Про утвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», Одеська міська рада прийняла рішення від 20.09.2011 року № 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі». У додатку до даного рішення визначені відсотки від нормативної грошової оцінки земельної при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі з урахуванням цільового використання земельної ділянки. Розміри даних відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі повністю відповідають приписам Податкового кодексу України - не є меншими трикратного розміру земельного податку та не перевищують дванадцяти відсотків нормативної грошової оцінки.

Також відповідач зазначає, що Одеською міською радою враховані зміни податкового законодавства, які відбулися за цей час, з огляду на що останньою вносилися зміни до оскаржуваного рішення. Так, п. 27 розділу І Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а саме: «розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки». У зв`язку з вищевикладеним, рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014 року № 5275-VІ внесено зміни до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1267- VІ, а саме, пункт 16 викладено у новій редакції: «Експлуатація житлового фонду (багатоквартирні будинки, індивідуальна житлова забудова), кооперативні автостоянки для зберігання особистих транспортних засобів; гаражно-будівельні, дачно-будівельні кооперативи; індивідуальні гаражі і дачі громадян, садові товариства» застосовується ставка орендної плати 3%».

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни у п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу Україну, а саме, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території. Враховуючи наведене, рішенням Одеської міської ради від 08.02.2017 року № 1742- VІІ внесено зміни до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1267-VI, а саме, пункт 16 викладено у новій редакції: «Експлуатація житлового фонду (багатоквартирні будинки, індивідуальна житлова забудова), кооперативні автостоянки для зберігання особистих транспортних засобів; гаражно-будівельні, дачно-будівельні кооперативи; індивідуальні гаражі і дачі громадян, садові товариства» застосовується ставка орендної плати 0,03%».

З огляду на наведене вище, Одеська міська рада наголошує, що рішення від 20.09.2011 року № 1267- VІ «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» прийняте виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбаченій Податковим кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідає принципам державної регуляторної Політики, є законним та вмотивованим, а отже скасуванню в судовому порядку не підлягає.

Також відповідач вказує, що позивач обґрунтовує незаконність оскаржуваного рішення міської ради фактично у податкових правовідносинах виключно через їх нібито невідповідність земельному законодавству, якому воно відповідає у дійсності. При цьому позивачем взагалі не враховані положення Податкового кодексу України, тобто, профільного законодавчого акта у спірних правовідносинах. Питання затвердження органом місцевого самоврядування розміру ставок орендної плати за користування земельною ділянкою врегульовані Податковим кодексом України, визначення розміру яких жодним чином не залежить від встановленого цільового призначення земельної ділянки відповідно до Земельного кодексу України. Так, профільним законом у сфері, справляння податків і зборів фактично земельні ділянки поділено на: «земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено», та «земельні. ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено». Проте, жодних зауважень щодо неправильного визначення розміру ставок орендної плати за-1 користування земельними ділянками, нормативну грошову оцінку яких проведено, та нормативну грошову оцінку яких не проведено, відповідно до податкового законодавства України позовна заява не містить.

Крім того відповідач зазначає, що ТОВ «АМБРА ГРУП» так і не уклав договір оренди за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137600:02:002:0005, що свідчить про небажання позивача сплачувати орендну плату в подальшому. Таким чином, ТОВ «АМБРА ГРУП» не є суб`єктом правовідносин, у яких застосовано або буде застосовано оскаржуваний акт. Зважаючи на наведене Одеська міська рада наголошує на тому, що позивачем не доведено належними, допустимим, достовірними та достатніми доказами наявність порушень його прав, свобод або інтересів у зв`язку із прийняттям рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1267- VІ «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі», що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи те, що позивач вбачає порушення своїх прав виключно у тому, що Одеська міська рада вимушено стягує у судовому порядку безпідставно збережені кошти за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності на підставі п. 10 Переліку фіксованих відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який є додатком до оскаржуваного рішення, що фактично є висловленням незгоди з ухваленим рішенням господарського суду, відповідач наголошує, що ТОВ «АМБРА ГРУП» у дійсності не обґрунтувало порушення його прав рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1267- VІ у його повній редакції. Тобто, оскаржуючи повністю дане рішення, позивач взагалі не зазначив, яким чином інші 30 пунктів додатку до оскаржуваного рішення порушують його права. Так, додаток до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1267- VІ налічує 31 пункт, в яких зазначені відсотки від нормативно грошової оцінки земельної ділянки залежно від цільового використання земельної ділянки. Оскільки ТОВ «АМБРА ГРУП» є власником об`єкта нерухомого майна -цілісного майнового комплексу - виробничо-складського призначення, орендна плата останнього нарахована підставі п. 10 Переліку фіксованих відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - «Підприємства торгівлі: складські бази - 5%». Натомість, оскаржуючи повністю рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1267- VІ, позивач не довів, що до нього можуть бути застосовані і інші ставки орендної плати за користування земельною ділянкою з іншим цільовим призначенням. Враховуючи відсутність належного обґрунтування порушеного права у позовній заяві ТОВ «АМБРА ГРУП», за захистом якого останнє звернулося до адміністративного суду, Одеська міська рада акцентує увагу на відсутності підстав для задоволення такого позову як повністю, так і в частині.

Підготовче засідання, призначене на 01.10.2024 року, було перенесено у зв`язку з перебування судді у відпустці. Призначено підготовче судове засідання на 23.10.2023 року.

В підготовче засідання, призначене на 23.10.2024 року, з`явилася представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

Від представника відповідача надійшло клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 23.10.2024 року, задовольнив представника відповідача та залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (далі по тексту третя особа).

Ухвалою від 23.10.2024 року суд продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №420/27523/24 на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 19.11.2024 року.

11.11.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради надійшли пояснення на позовну заяву, згідно яких третя особа не погоджується з доводами позивача викладеними в позовній заяві та вважає, що позов не підлягає задоволенню.

В підготовче засідання, призначене на 19.11.2024 року, з`явилися представники сторін та представник третьої особи.

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, яке мотивовано тим, що він тільки вступив у розгляд справи та наявна необхідність ознайомлення нового представника з матеріалами справи та підготовки до судового розгляду.

Представник відповідача та представник третьої особи не заперечували проти задоволення клопотання представника позивача про відкладення.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 19.11.2024 року, задовольнив клопотання представника позивача та відклав підготовче засідання на 17.12.2024 року.

В підготовче засідання, призначене на 17.12.2024 року, з`явилися представники сторін та представник третьої особи.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 17.12.2024 року, відклав підготовче засідання на 14.01.2025 року.

13.01.2025 року до суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивачем викладено позовні вимоги в наступній редакції: визнати протиправним та нечинним Рішення Одеської міської ради від 20 вересня 2011 року №1267-VI в частині пункту 10 Додатку до рішення Одеської міської ради від 20 вересня 2011 року №1267-VI.

Підготовчі судові засідання, призначені на 14.01.2025 року, 21.01.2025 року та 28.01.2025 року, були перенесені у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Призначено підготовче засідання на 11.03.2025 року.

В підготовче засідання, призначене на 11.03.2025 року, з`явилися представники сторін та представник третьої особи.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 11.03.2025 року, прийняв до розгляду заяву про зміну позовних вимог.

Ухвалою від 11.03.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 420/27523/24 до судового розгляду на 08.04.2025 року.

В судове засідання, призначене на 22.05.2024 року, з`явилися представники сторін та представник третьої особи.

У вступному слові представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача та представник третьої особи у вступному слові заперечували проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиву на позовну заяву та поясненнях.

Суд в судовому засіданні з`ясував думку представників учасників справи щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 08.04.2025 року, клопотання представників учасників справи задовольнив та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» затверджено фіксовані відсотки при визначенні ставок орендної плати за землі міста Одеси відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси.

Згідно з пунктом 10 Переліку фіксованих відсотків, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1267-VI, відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, цільове використання якої «Підприємства торгівлі: складські бази» - становить « 5 %».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.04.2024 року № 374144563 товариству з обмеженою відповідальністю «АМБРА ГРУП» з 30.01.2023 року належить об`єкт нерухомого майна: цілісний майновий комплекс виробничо-складського призначення, розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Старокиївська дорога 21 км, буд. 55/1 (РНОНМ: 1419425651101).

Підставою для державної реєстрації права власності за ТОВ «АМБРА ГРУП» стало укладення договору купівлі-продажу між Публічним акціонерним товариством «МТБ БАНК» та ТОВ «АМБРА ГРУП» від 30.01.2023 року за № 110.

Зазначений об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці площею 24,3219 га за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги (територія промислового вузла «Куліндрово»), кадастровий номер: 5110137600:02:002:0005, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Відповідно до відомостей з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.08.2024 року № НВ-9947135582024, сформованого відносно земельної ділянки з кадастровим номером: 5110137600:02:002:0005: місце розташування (адміністративно територіальна одиниця): Одеська область, м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги (територія промислового вузла «Куліндорово»); категорія земель: Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення земельної ділянки: 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; площа земельної ділянки, гектарів: 24,3219; нормативно грошова оцінка, гривень: 194553216.74; дата проведення нормативної грошової оцінки: 26.03.2024; інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки: Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, 01.11.2021; ТОВ «ЗЕМЕЛЬНЕ КАДАСТРОВЕ БЮРО», ОСОБА_1 ; дата державної реєстрації земельної ділянки: 03.12.2021.

Одеською міською радою як уповноваженим органом не приймалося рішення про надання вказаної земельної ділянки в оренду ТОВ «АМБРА ГРУП», відповідно, і договору оренди землі між Одеською міською радою та ТОВ «АМБРА ГРУП» укладено та зареєстровано не було.

Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з вимогою про стягнення з власника об`єкта нерухомого майна ТОВ «АМБРА ГРУП», безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій розташований належний йому на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2024 року у справі № 916/885/24 позовні вимоги Одеська міська рада задоволено повністю. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АМБРА ГРУП на користь Одеської міської ради 7762703,72 грн безпідставно збережених коштів.

В мотивувальній частині рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2024 року у справі № 916/885/24, зокрема, зазначено:

«…Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, виданим відділом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у м. Одесі від 13.12.2021 р. № 4723/483-21, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 5110137600:02:002:0005 складає 146 332 512,42 грн.

З урахуванням зазначеного Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради розраховано розмір безпідставно збережених ТОВ «АМБРА ГРУП» коштів за користування земельною ділянкою за період з 30.01.2023 р. по 30.11.2023 р. наступним чином.

Рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 р. № 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» затверджено фіксовані відсотки при визначенні ставок орендної плати за землі міста Одеси відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси.

Згідно з пунктом 10 Переліку фіксованих відсотків, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 р. № 1267-VI, відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, цільове використання якої «Підприємства торгівлі: складські бази» - становить « 5 %».

Отже, визначення розміру збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137600:02:002:0005:

185 110 628,21 грн. * 0,05/12 міс. = 771 294,28 грн.

Таким чином, у 2023 р. орендна плата складає 771 294,28 грн. щомісячно…».

Позивач в позові зазначає, що оскільки Одеська міська рада стягує у судовому порядку з ТОВ «АМБРА ГРУП» безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою у розмірі 7762703,72 грн., посилаючись на рішення від 20.09.2011 року № 1267-VI, а тому пункт 10 Додатку до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року №1267-VI безпосередньо впливає на його майнові права.

ТОВ "АМБРА ГРУП" вважає, що пункт 10 Додатку до рішення №1267-VI є протиправним та таким, що суперечить чинному законодавству України, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності теритошальним громадам міст, є комунальною власністю.

Згідно із ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об?єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб?єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодесом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 Земельного кодексу України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. землі в Україні є платним. Об?єктом плати за землю є земельна ділянка. справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 206 Земельного кодексу України плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується із ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селишні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов?язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Разом із цим, зазначимо, що частиною 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З огляду на викладене, Одеська міська рада як представницький орган місцевого самоврядування, який володіє та розпоряджається комунальної власності, як власник та орендодавець наділена повноваженнями з передачі земельних ділянок в оренду, за які в обов?язковому порядку сплачується відповідна орендна плата орендарем.

Згідно із п. 8.1 ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Відповідно до п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України до місцевих належить податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов?язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно із п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать:

10.1.1. податок на майно;

10.1.2. єдиний податок.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов?язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов?язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Відповідно до п. 10.5 ст. 10 Податкового кодексу України зарахування місцевих коштів та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:

24) встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексуиУкраїни;

35) затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Таким чином, затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності належить до виключної компетенції Одеської міської ради. При цьому, жодним законодавчим актом не передбачено фіксованих розмірів таких ставок, про що свідчать вищенаведені положення Податкового кодексу України, а також конкретних видів земельних ділянок, за які справляється така плата, що вбачається також з такого.

Відповідно до пл. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно із пп. 270.1 2 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об?єктами оподаткування платою за землю є об?єкти оподаткування орендною платою земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно із п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше і відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

288.5.2. не може перевишувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Разом із цим, звертаємо увагу на положення статті 288 Податкового кодексу України у редакції від 07.08.2011 року, чинної на момент прийняття рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року Nє 1267-VI, відповідно до якої розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

288.5.2. не може перевишувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об?єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об?єктів (виробничі приміщення, бази, розподільні пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мереж1), 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.3. може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

При цьому, згідно із п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України (у редакції від 07.08.2011 року) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 п. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Таким чином, положеннями Податкового кодексу України передбачено виключно граничний розмір орендної плати на земельну ділянку - не менше розміру земельного податку, але не вище 12 відсотків нормативної грошової оцінки. При цьому, граничний розмір орендної плати визначається відповідно до того, чи проведена нормативна грошова оцінка, чи ні. Наведені обставини свідчать про наявність певної дискреції під час вирішення питання затвердження ставок земельного податку.

Судом встановлено, що керуючись ст. ст. 12, 201 Земельного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України, відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з урахуванням рекомендацій робочої групи з розробки пропозицій з встановлення фіксованих відсотків при визначенні річних ставок орендної плати за землю, створеної розпорядженням міського голови від 29.04.2011 року Nє 484-01р, на підставі рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року Nє 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», Одеська міська рада прийняла рішення від 20.09.2011 року Nє 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі».

У додатку до даного рішення визначені такі відсотки при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі.

Як убачається з оскаржуваного рішення, розміри даних відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі повністю відповідають приписам Податкового кодексу України - не є меншими трикратного розміру земельного податку та не перевищують дванадцяти відсотків нормативної грошової оцінки.

Статтею 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (в редакції на час виникнення правовідносин) встановлено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна із обставин:

? відсутній аналіз регуляторного впливу;

? проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Судом встановлено, що проект зазначеного рішення перед його прийняттям пройшов всі необхідні стадії, передбачені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (в редакції чинній станом час виникнення правовідносин).

До проекту рішення був доданий аналіз регуляторного впливу «Про затвердження фіксованих відсотків при визначені ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі», який підписаний Першим заступником начальника Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради.

Зазначений проект рішення розглянутий Постійною комісією з законності, правопорядку та реалізації державної регуляторної політики Одеської міської ради, та за результатами розгляду складений висновок щодо відповідності проекту діючому на той час законодавству, зокрема, статтям 4 та 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З аналізу регуляторного впливу до проєкту оскаржуваного рішення убачається, що «на території міста Одеси розміри плати за землю встановлені рішенням сесії міської ради від 26.03.2003 року Nє 1061-XXIII зі змінами та доповненнями. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. З 1 січня 2012 року відповідно до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року Nє 41-VI вступає в дію нова нормативно - грошова оцінка земель міста Одеси для розрахунку річної орендної плати і плати за дольову участь у землекористуванні, вартість якої збільшена в середньому в 2,68 разів. Збільшення нової нормативної грошової оцінки з порівнянням з діючою з 1999 року пов?язано з капіталізацією земель міста, сучасною зміною інфраструктури і таке інше. Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України ставка орендної плати для земель несільськогосподарського призначення має бути не менш 3-х кратного розміру земельного податку, тобто 3-х відсотків від нормативної грошової оцінки землі, але не більш 12-ти відсотків.

У разі застосування існуючих фіксованих ставок до нової нормативної грошової оцінки вартість одного кв. м. орендованої земельної ділянки значно зросте, що може стати додатковим фінансовим тягарем для землекористувачів. Тому, пропонується застосувати, по відношенню к діючим, понижуючі фіксовані ставки до деяких об?єктів, розташованих на земельних ділянках залежності від їх цільового призначення.

Введення в дію нової нормативної грошової оцінки землі та фіксованих ставок при визначенні орендної плати за землі міста Одеси, незважаючи на пониження деяких фіксованих ставок, по відношенню до діючих, дасть можливість збільшити надходження до бюджету міста від плати за оренду землі практично вдвічі, що в свою чергу забезпечить потребу у фінансових ресурсах для підвищення пенсійного забезпечення, виплат допомоги малозабезпеченим верствам населення. підвищення заробітної плати працівникам бюджетних установ, благоустрою міста, тошо».

Разом із цим, цілями прийняття і запровадження даного регуляторного акга є, зокрема, дотримання законодавства, що регулює порядок нарахування оренлиої плати за землю у частині встановлення мінімальних ставок орендної плати - не менш 3-х відсотків від нормативної грошової оцінки землі.

При цьому, передбачено, що запропонований проєкт рішення вступить в силу з моменту його опублікування. Пропонується не обмежувати строк чинності регуляторного акту, що в повній мірі співвідноситься з цілями його прийняття та механізмом реалізації.

Перегляд зазначеного рішення може бути здійснено у випадку виникнення відповідної необхідності.

Рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року Nє 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» оприлюднено 13.10.2011 року на офіційному сайті Одеської міської ради у розділі «НОРМАТИВНІ АКТИ/РІШЕННЯ МІСЬКРАДИ» за посиланням: https://omr.gov.ua/ua/acts/council/37110/.

Додатки до рішення, а саме «Перелік фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі», на зазначеній сторінці сайту розміщені в приєднаному файлі .DOC. Ознайомитися з повним текстом рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року Nє 1267-VI з додатками можна шляхом завантаження файлу.

Крім того, оскаржуване рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1267-VI оприлюднено в газеті Одеської міської ради «Одеський вісник» № 167-168 від 08.10.2011 року.

В подальшому п. 27 розділу І Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а саме: «розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою З відсотків нормативної грошової оцінки».

У зв`язку вищевикладеним рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014 року № 5275-VI внесено зміни до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1267-VI, а саме, пункт 16 викладено у новій редакції: «Експлуатація житлового фонду (багатоквартирні будинки, індивідуальна житлова забудова), кооперативні автостоянки для зберігання особистих транспортних засобів; гаражно-будівельні, дачно-будівельні кооперативи; індивідуальні гаражі і дачі громадян, садові товариства» застосовується ставка орендної плати 3%».

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни у п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а саме, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Рішенням Одеської міської ради від 08.02.2017 року № 1742-VII внесено зміни до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року Nє 1267-VI, а саме, пункт 16 викладено у новій редакції: «Експлуатація житлового фонду (багатоквартирні будинки, індивідуальна житлова забудова), кооперативні автостоянки для зберігання особистих транспортних засобів; гаражно-будівельні, дачно-будівельні кооперативи; індивідуальні гаражі і дачі громадян, садові товариства» застосовується ставка орендної плати 0,03%».

Суд не погоджується з доводами позивача, що Одеська міська рада встановила протиправні види цільового призначення, з огляду на таке.

На час прийняття оскаржуваного рішення діяв Український класифікатор цільового використання земель, затверджений листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14-1-7/1205.

Водночас, згідно з п. З Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства україни, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) на нормативну грошову оцінку земель населених пунктів впливає функціональне використання земель.

Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки приведені у додатку № 1 вищезазначеного Порядку.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням проводилось згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NєNоб-зем, ба-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.98 № 377, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.12.1998 за №є788/3228 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Одеською міською радою при винесенні рішення враховано, що цільове призначення земельної ділянки пов?язане з межами її використання власником або користувачем, встановленими законодавством, у той час, як функціональне використання земельної ділянки свідчить про вид економічної діяльності для якого використовується, характеризує прибутковість здійснюваних видів економічної діяльності та являється одним із критеріїв встановлення ставки орендної плати.

Зазначене підтверджується п. 5 Поправок до проекту рішення з питання «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельної ділянки в м. Одеса», відбповідно до якого перелік «цільове використання земельної ділянки» (додаток до проекту рішення) впорядковано за напрямками використання, надавши кожному з них свій окремий підномер в межах напрямку.

Посилання позивача на те, що Одеська міська рада прийняла оскаржуване рішення, не врахувавши Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, не може братися до уваги з огляду на те, що Порядок прийнято вже після прийняття оскаржуваного рішення Одеської міської ради.

3 огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що рішення від 20.09.2011 року №є 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Податковим кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідає принципам державної регуляторної політики, є законним та вмотивованим, а отже скасуванню в судовому порядку не підлягає.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності права позивача оскаржувати рішення Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011р., з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Судом встановлено, що Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 року було відкрито провадження у справі №916/885/24 за позовом Одеської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБРА ГРУП», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення 7762703,72 грн. безпідставно збережених коштів. Так, у позовній заяві як на підставу розрахунку розміру стягнення безпідставно збережених коштів, позивач посилається на рішення Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011р. «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі», додаток до якої містить таблицю з переліком фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі.

Таким чином, позивач має право оскаржувати рішення Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011р. «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» в частині, яка стосується позивача, оскільки він був до нього застосований.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення.

У зв`язку з відмовою у позові, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 242-246, 250, 262, 255-258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «АМБРА ГРУП» (вул. Пушкінська, 36, офіс 331, м. Одеса, 65048, код ЄДРПОУ 4462275) до Одеської міської ради (пл. Думська, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (вул. Успенська, 83/85, м. Одеса, 65011, код ЄДРПОУ 44162529) про визнання протиправним та нечинним Рішення Одеської міської ради від 20 вересня 2011 року №1267-VI в частині пункту 10 Додатку до рішення Одеської міської ради від 20 вересня 2011 року №1267-VI відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.05.2025 року.

Суддя Г.В. Лебедєва