Постанова від 12.05.2025 по справі 170/148/24

Справа № 170/148/24 Головуючий у 1 інстанції: Жевнєрова Н. В. Провадження № 22-ц/802/572/25 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Власюк О.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кирилюк-Гуж Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Шацького лісового фахового коледжу ім. В.В. Сулька про визнання недійсними наказу про звільнення, повідомлення про заплановане звільнення та запису про звільнення у трудовій книжці, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Шацького районного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року та додаткове рішення Шацького районного суду Волинської області від 11 березня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання недійсними наказу про звільнення, повідомлення про заплановане звільнення та запису про звільнення у трудовій книжці, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивує тим, що 01.12.2003 прийнята на роботу в Шацький лісовий фаховий коледж ім. В.В. Сулька. Наказом від 11.12.2023 №68/К/тр її звільнено з посади викладача спеціальних дисциплін технічного профілю 11 грудня 2023 року, у зв`язку зі скороченням чисельності педагогічних працівників, згідно з п.1 ст.40 КЗпП України. Перед цим її 15.11.2023 теж звільнили з цієї посади згідно з п.1 ст.40 КЗпП України, однак це звільнення скасували, у зв`язку її тимчасовою непрацездатністю. Після хвороби 05.12.2023 вона вийшла на роботу за своєю трудовою книжкою, однак інспектор з кадрів їй в усній формі повідомила, що вона не звільнена, години та графік роботи їй не призначили, її повідомлять, коли прийти. Після цього на роботу її не викликали ні в усній, ні в письмовій формі. Тому вона повторно самостійно 30.01.2024 прийшла в коледж для з`ясування свого статусу. Інспектор з кадрів повідомила, що вона звільнена і надала для ознайомлення наказ від 11.12.2023 №68/К/тр про її звільнення з роботи, також їй видали трудову книжку.

01.09.2023 директор коледжу ОСОБА_3 повідомленням №2/05-31 проінформував її про заплановане вивільнення з роботи 15.11.2023, у зв`язку зі скороченням чисельності педагогічних працівників згідно із наказом від 01.09.2023 №41/к/тр.

Позивач вказує, що при її звільненні були допущені порушення трудового законодавства: роботодавець не надав законодавчого чи нормативно-правового обґрунтування необхідності скорочення саме її посади, не надав довідку про результати порівняльного аналізу пріоритетності навчальних дисциплін та посад в коледжі, не обґрунтував, чому прийняте рішення про скорочення саме її посади серед багатьох інших педагогічних посад та працівників коледжу, роботодавець не запропонував їй жодних вакантних та тимчасово незанятих посад (так званих «декретних посад», тощо), які були в коледжі, і не надав переліку всіх вакантних та незанятих посад, не повідомив про можливу наявність посад на час сезонних робіт. Позивач вважає, що під час попередження та звільнення її з роботи в коледжі були і є вакантні посади, а також посади працівників, котрі перебували і перебувають у відпустках для догляду за дитиною до трьох років, тощо. Також орієнтовно у жовтні 2023 року в коледж прийняті на сезонну роботу нові працівники оператори котельні, кочегари, тощо. Також, у період до 30.01.2024 на вакантну посаду прийнятий новий працівник, який до цього не працював в Коледжі. Натомість вона має вищу освіту, великий досвід роботи (більше 20 років), дисциплінарних стягнень за час роботи не мала, її робота на посаді була основним місцем роботи. В коледжі працюють люди, які мають менший стаж роботи і меншу кваліфікацію за рівнем освіти. Вона має на утриманні неповнолітню дитину, на момент звільнення була єдиним годувальником сім`ї, також має батька та матір похилого віку, які потребують допомоги. Крім того, вона була і є готова, навіть за власний кошт, пройти навчання, курси тощо, щоб працювати на вакантних, тимчасово незанятих, сезонних чи новостворених посадах. Ці обставини не були враховані роботодавцем і було прийнято незаконне, необґрунтоване рішення про її звільнення. Її звільнення було здійснено на підставі оспорюваних наказів, що є таким, що не відповідає нормам чинного трудового законодавства України.

Просить суд визнати незаконним її звільнення; визнати недійсним наказ Шацького лісового фахового коледжу ім. В.В.Сулька від 11.12.2023 №68/К/тр «Про звільнення ОСОБА_4 »; визнати недійсним повідомлення Шацького лісового фахового коледжу ім. В.В.Сулька від 01.09.2023 №2/05-31 «Про попередження про заплановане звільнення» ОСОБА_2 ; визнати недійсним запис №7 від 11.12.2023 у її трудовій книжці про звільнення, у зв`язку зі скороченням чисельності працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити її на посаді педагогічного працівника Шацького лісового фахового коледжу ім. В.В.Сулька; стягнути з відповідача в її користь компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення 11.12.2023 по дату винесення рішення судом із розрахунку 443,27 грн. за один день; рішення суду в частині поновлення її на роботі допустити до негайного виконання.

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішення Шацького районного суду Волинської області від 11 березня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь Шацького лісового фахового коледжу ім. В.В. Сулька витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 48 450 гривень.

Не погоджуючись з рішеннями суду, ОСОБА_2 подала апеляційні скарги, в яких покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким її позов задовольнити, додаткове рішення суду скасувати.

В письмовому відзиві на апеляційні скарги, відповідач просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Подібні висновки щодо застосування положень статті 49-2 КЗпП України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17, Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №206/2500/20, від 14 лютого 2023 року у справі №755/12428/22, від 14 лютого 2023 року у справі №519/1151/18.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти, як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Судом встановлено, що наказом від 01.09.2023 №41/К/тр, у зв`язку із виключенням дисципліни «Основи креслення» за спеціальністю 205 «Лісове господарство» з освітньо-професійної програми Шацького лісового фахового коледжу ім. В.В. Сулька на 2023-2024 навчальний рік і, як наслідок, зміною в організації навчального процесу (його оптимізацією), з урахуванням педагогічного навантаження було скорочено чисельність педагогічних працівників (циклова комісія спеціальних дисциплін технічного профілю викладача основ креслення) в кількості одна особа. Повідомлення про наступне вивільнення наказано вручити працівнику, який підлягає звільненню, у строк до 05.09.2023 (т. 1 арк. 132).

Скорочення відбулося унаслідок змін в організації виробництва і праці, тобто з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до наказу від 01.09.2023 №41/К/тр, у зв`язку зі скороченням чисельності педагогічних працівників Шацького лісового фахового коледжу ім. В.В. Сулька та неможливістю переведення на іншу посаду,позивача ОСОБА_2 01.09.2023 було персонально попереджено про наступне звільнення з посади викладача спеціальних дисциплін технічного профілю, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 15.11.2023, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку (Т. 1 арк. 12).

Таким чином, про наступне вивільнення ОСОБА_2 персонально попереджено більше ніж за два місяці.

Згідно з наказом від 31.08.2023 №113-0, оскільки з початку нового навчального 2023/2024 року (з 01.09.2023) у штатному розписі вже була відсутня посада викладача дисципліни «Основи креслення», ОСОБА_2 була виведена поза штат, до спливу установленого строку попередження про майбутнє вивільнення, з метою дотримання трудових прав працівника, який був задіяний при викладанні ліквідованої дисципліни, за відсутності вакантних посад, які можна запропонувати працівнику (т. 1 арк. 133). Цим наказом було створено ОСОБА_2 тимчасове робоче місце на строк до запланованого звільнення, з виконанням робіт: оформлення індивідуальних навчальних планів, методичної роботи (т. 1 арк. 133).

Наказом від 31.08.2023 №113-0 також було обумовлено проводити ОСОБА_2 упродовж вказаного строку оплату в розмірі посадового окладу викладача спеціальних дисциплін технічного профілю («Основи креслення»), як при повному педагогічному навантаженні, тобто за 72 години педагогічного навантаження.

З пояснень позивача ОСОБА_2 суд установив, що зазначену оплату за роботу на тимчасовому робочому місці вона отримала. Водночас позивач повідомила, що протягом останнього навчального року вона працювала з педагогічним навантаження усього 22 години, з огляду на незначний обсяг педагогічних годин дисципліни «Основи креслення». Отже, перед попередженням про звільнення позивач отримувала заробітну плату фактично утричі меншу.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи ОСОБА_2 про те, що вона лише з відзиву дізналася про причини скорочення її посади і лише в кінці серпня 2023 року дізналася про виведення її посади зі штатного розпису коледжу, вказавши , що такі спростовуються наступними доказами: Положенням про освітньо-професійні програми в Шацькому лісовому фаховому коледжі ім. В.В. Сулька, затвердженим педагогічною радою, протокол №1 від 31.08.2022, введеним в дію наказом №90 від 31.08.2022; Положенням про організацію освітнього процесу в Шацькому лісовому фаховому коледжі ім. В.В. Сулька, затвердженим педагогічною радою, протокол №1 від 31.08.2022, введеним в дію наказом №90 від 31.08.2022; Освітньо-професійною програмою «Лісове господарство» фахової передвищої освіти, галузь знань 20 Аграрні науки та продовольство, спеціальність 205 «Лісове господарство», затвердженою педагогічною радою Шацького лісового фахового коледжу ім. В.В. Сулька, протокол №1 від 28.08.2023, введеною в дію наказом №99 від 31.08.2023; протоколом №1 від 29.06.2022 засідання педагогічної ради Шацького лісового фахового коледжу ім. В.В. Сулька, на якому були присутні усі викладачі, зокрема і ОСОБА_2 ; протоколом №1 від 28.08.2023 засідання педагогічної ради Шацького лісового фахового коледжу ім. В.В. Сулька, на якому були присутні усі викладачі, зокрема і ОСОБА_2 ; витягом з протоколу №10 від 26.06.2023 спільного засідання циклових комісій спеціальних дисциплін лісівничого та технічного профілів Шацького лісового фахового коледжу ім. В.В. Сулька (т. 1 арк. 33-131).

Наказом від 06.11.2023 №67/К/тр викладача спеціальних дисциплін технічного профілю ОСОБА_2 було звільнено з 15.11.2023, у зв`язку зі скороченням чисельності педагогічних працівників, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 арк. 10).

ОСОБА_2 у період з 15.11.2023 до 08.12.2023 включно хворіла, що підтверджується випискою з медичної карти та листками непрацездатності (т. 1 арк. 11, 150-154).

З врахуванням перебування ОСОБА_5 на листку непрацездатності наказом від 11.12.2023 №68/К/тр наказ №67/К/тр від 06.11.2023 «Про звільнення ОСОБА_2 » було скасовано та звільнено ОСОБА_2 у перший робочий день після її хвороби, тобто 11 грудня 2023 року, у зв`язку зі скороченням чисельності педагогічних працівників, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Роботодавцем будо визнано недійсним зроблений на підставі попереднього наказу запис про звільнення у трудовій книжці ОСОБА_2 (т. 1 арк. 136) відповідні зміни внесено до трудової книжки позивача(т. 1 арк. 7-9).

Судом на підставі письмових доказів встановлено, що ОСОБА_2 має повну вищу освіту за спеціальністю «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво» і має кваліфікацію викладача образотворчого мистецтва, про що свідчить її диплом спеціаліста серії НОМЕР_1 , виданий 25.06.2003 Волинським державним університетом ім. Лесі Українки (т. 1 арк. 137).

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, щодо наявності у позивача інших спеціальностей (кваліфікацій, профілю, досвіду тощо).

Доводи апелянта про відсутність підстав для скорочення навчальної дисципліни «Основи креслення» є безпідставними, оскільки організація виробництва і праці є виключною компетенцією власника підприємства, установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні з покликанням на проаналізовані підстави прийняття рішення про виключення з навчального процесу відповідної навчальної та скорочення посади.

Оскільки з навчального плану була виведена дисципліна «Основи креслення», яку викладала лише ОСОБА_2 відповідно повідомлення про майбутнє вивільнення з усіх викладачів циклової комісії спеціальних дисциплін технічного профілю отримала саме вона. Суд підставно зазначив про відсутність правових підстав для застосування приписів статті 42 КЗпП України, щодо врахування переважного права на залишення на роботі оскільки скорочення відбувалось лише однієї посади, яку обіймав один спеціаліст.

Не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог частини другої статті 40, статті 49-2 КЗпП України. Судом встановлено, що відповідач вживав заходи щодо реального працевлаштування ОСОБА_2 , однак вакантні посади, які можна було запропонувати їй у період між попередженням про наступне вивільнення та звільненням, у коледжі були відсутні.

Суд першої інстанції надав детальний та обґрунтований аналіз штатним розписам та посадам, які були вакантними на час процедури вивільнення позивача та підставно зазначив про відсутність вакантних посад, в тому числі тимчасових (сезонних) працівників або тимчасово вільних, які б відповідали кваліфікації та досвіду ОСОБА_2 ..

Доводи апелянта про можливість зайняття посад, які були вакантні у роботодавця, є аналогічними доводам позовної заяви, яким належне спростування навів суд першої інстанції в оскарженому рішенні та з яким погоджується колегія суддів.

Певні недоліки ведення діловодства у коледжі, про які зауважувала ОСОБА_2 не спростовують тих фактів, що посади, про які вказувала позивач та її представники, як такі, що могли бути запропоновані, не були вакантними у період з 01.09.2023 по 11.12.2023, а також не могли бути запропоновані позивачу, у зв`язку з відсутністю у неї відповідної освіти, кваліфікації, досвіту роботи тощо.

На підставі повно та всебічно з`ясованих обставин справи і досліджених доказів у справі, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що звільнення ОСОБА_2 проведено з дотриманням установленого порядку.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що будь-яких даних про те, що відповідачем було порушено права ОСОБА_2 при її звільненні чи порушено інші вимоги трудового законодавства України під час звільнення позивача, матеріалами справи не доведено, та судом не встановлено, а тому заявлені вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсними наказу про звільнення, повідомлення про заплановане звільнення та запису про звільнення у трудовій книжці, про поновлення на роботі, не підлягають до задоволенню.

Не підлягає задоволенню й вимога про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вона є похідною від вимоги про поновлення на роботі.

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, правильно визначив характер існуючих між сторонами спірних правовідносин та дійшов обґрунтовано висновку про безпідставність заявленого ОСОБА_2 позову, у зв`язку з чим правомірно відмовив у його задоволенні.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аргументи апеляційної скарги є ідентичними аргументам позовної заяви, не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зводяться до незгоди позивача з висновками суду першої інстанції та необхідності переоцінки доказів , а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели або могло призвести до неправильного вирішення справи та слугували безумовною підставою до скасування судового рішення.

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо долучення доказів на стадії судового розгляду справи та оголошення перерв з метою отримання доказів є безпідставними. Вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з врахуванням приписів ст. 12 ЦПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, що підтверджується звукозаписом судового засідання, вчиняв усі можливі та передбачені законом дії з метою повного та всебічного розгляду справи та встановлення дійсних обставин.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Додатковим рішенням Шацького районного суду Волинської області від 11 березня 2025 року стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на надання правової допомоги у розмірі 48450 гривень.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вирішуючи заяву відповідача, суд першої інстанції дослідив надані докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які є достатніми та обґрунтованими, урахував вимоги статті 137 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку, про задоволення заяви та стягнення витрат з правничої допомоги з врахуванням складності справи, обсягу і вартості наданих послуг, співмірності з предметом спору та відсутністю клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Додаткове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року та додаткове рішення Шацького районного суду Волинської області від 11 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: