Постанова від 26.05.2025 по справі 914/2051/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2025 р. Справа №914/2051/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів:КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.

представники учасників сторін :

від позивача Пясецький Д.В. (адвокат).

розглянувши апеляційну скаргуОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс на Липинського, 28(вх. ЗАГС №01-05/323424 від 14.11.2024)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 22.10.2024 (суддя Березяк Н.Є.)

у справі№914/2051/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, м. Київ,

до відповідача Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку Житловий комплекс на Липинського, 28, м. Львів,

про стягнення заборгованості у розмірі 98 845,98 грн

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

До Господарського суду Львівської області звернулося ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з позовом до ОСББ «Житловий комплекс на Липинського, 28» про стягнення заборгованості у розмірі 98 845,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов`язків за договором постачання природного газу, в частині своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ.

Господарський суд Львівської області рішенням від 22.10.2024 позовні вимоги задовольнив. Стягнув з ОСББ «Житловий комплекс на Липинського, 28» на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» кошти в розмірі 98 845,98 грн, в тому числі: основний борг - 67 248,15 грн; пеня - 16 950,22 грн; 3% річних - 3 860,58 грн; інфляційні втрати - 10 787,03 грн та судовий збір в розмірі 2 422,32 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки відповідачем допущено порушення грошових зобов`язань в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, вимоги позивача про стягнення штрафу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2024 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт вважає рішення суду незаконним і необґрунтованим, стверджуючи, що суд неправильно застосував норми матеріального права та не дослідив повно і об`єктивно обставини справи. Зокрема, зазначає, що борг, який суд стягнув, стосується лише червня 2022 року, тоді як за іншими періодами заборгованість відсутня. Наголошує, що газ, за постачання якого виник спір, використовувався виключно для забезпечення гарячого водопостачання мешканців фізичних осіб, а не в комерційній діяльності.

Суд дійшов посилкового висновку, врахувавши аргументи позивача про розрахунок вартості газу без урахування положень Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 31.05.2022, яка передбачає спеціальну ціну на газ (7420 грн з ПДВ за 1000 мі) для ОСББ як виробників теплової енергії у період з червня по серпень 2022 року. З огляду на це, сума нарахування за червень мала б становити 29 193,12 грн, тоді як ОСББ сплатило 45 981,55 грн. Отже, має місце переплата, а не заборгованість.

ОСББ також вважає безпідставним нарахування пені, інфляційних втрат і 3% річних, оскільки, по-перше, не було прострочення грошового зобов`язання, а по-друге, діє заборона нарахування таких штрафних санкцій під час карантину та воєнного стану (на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та постанов Кабінету Міністрів України №211 і №206). Оскільки ОСББ є колективним споживачем, який діє в інтересах фізичних осіб мешканців будинку, обмеження, встановлені для населення, мають застосовуватись і до нього.

У поданому відзиві ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» заперечує доводи ОСББ і просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Позивач вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

Позивач наголошує, що між сторонами був укладений договір постачання природного газу, заснований на примірному договорі, розміщеному на сайті компанії, умови якого були узгоджені за взаємною згодою. Положення цього договору не суперечать законодавству, а сам факт користування газом і часткова оплата за поставлений ресурс підтверджують прийняття відповідачем умов договору, зокрема і щодо порядку розрахунків та відповідальності за прострочення.

Позивач підкреслює, що положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не застосовуються до цього договору, оскільки між сторонами не укладався колективний договір про надання комунальної послуги, а газ постачався не як житлова послуга, а як ресурс для виробництва тепла.

Відповідно, заборона на нарахування штрафних санкцій під час воєнного стану, передбачена Постановою КМУ №206 та вказаним апелянтом Законом, не поширюється на відносини між юридичними особами. Оскільки ОСББ є юридичною особою, його не можна ототожнювати з населенням, для якого такі гарантії встановлювалися.

Щодо посилання ОСББ на дію Положення «Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам», затвердженого Постановою КМУ №637, ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» зазначає, що застосування спеціальних обов`язків можливе лише за наявності окремо укладеного договору відповідно до цього Положення. Відповідач не звертався з ініціативою розірвати попередній договір та укласти новий на нових умовах, тому в червні 2022 року не мав постачальника зі спеціальними обов`язками, а відтак спеціальна ціна до нього не застосовується.

Таким чином, вважає, що нарахування вартості газу, а також штрафних санкцій було здійснено правомірно, згідно з умовами чинного між сторонами договору.

10.04.2025 в підсистемі «Електронний суд» представник апелянта сформував додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Розглянувши вказані додаткові пояснення, які подано з пропуском строку на їх подання, колегія суддів дійшла висновку про залишення таких без розгляду.

Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.

10.04.2025 в судовому засіданні взяв участь представник позивача, який навів заперечення по суті апеляційної скарги.

Представник апелянта в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Зазначене підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет відповідача.

Фактичні обставини справи.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.07.2021 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського, 28» (споживач) було укладено договір № 2541-НГТ-21 постачання природного газу (надалі - договір).

На виконання умов зазначеного договору, позивач у період серпень 2021 - червень 2022 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 653 300,46 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 6), оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

За твердженням позивача, оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 1 586 052,31 грн (що підтверджується довідкою АБ «Укргазбанк»), чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 5.1 договору. Відтак станом на момент пред`явлення позову відповідач має основну заборгованість в розмірі 67 248,15 грн.

Пунктом 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 6) визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи це, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів в розмірі 98 845,98 грн, з яких: основний борг - 67 248,15 грн; пеня - 16 950,22 грн; 3% річних - 3 860,58 грн; інфляційні втрати - 10 787,03 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Як було зазначено вище, позивач та відповідач уклали договір №2541-НГТ-21 постачання природного газу від 13.07.2021 у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В межах цієї справи до предмету доказування входить, зокрема, питання щодо здійснення / нездійснення відповідачем оплати за спожитий у червні 2022 року природній газ.

Відповідно до умов додаткової угоди №16 від 18.05.2022 до договору постачання природного газу сторони погодили, що вартість природного газу який постачатиметься у червні 2022 року становить 29 485, 50 грн за 1000 куб.м. з ПДВ.

Як встановив суд першої інстанції та не заперечується сторонами, позивач свої зобов`язання щодо передачі газу за договором виконав повністю, що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу, долучених до матеріалів справи. Зазначені акти підписані сторонами, жодних зауважень зі сторони відповідача в актах не зазначено.

Відповідно до інформації, яка зазначена у вказаному акті приймання-передачі природного газу від 30.06.2022 позивач поставив відповідачу у червні 2022 року природній газ обсягом 3, 84936 тис. куб.м.; ціна за 1000 куб.м. визначена у розмірі: 29 485, 50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, суд виходив із того, що відповідач про дійсність отримання газу та проти наявності заборгованості не заперечив, що, зокрема підтверджується частковою оплатою за переданий газ, не спростував доводів позовної заяви, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Проте суд першої інстанції не врахував, що позивач в розрахунку ціна всього обсягу газу використав ціни для нежитлових приміщень, тобто здійснив нарахування всього обсягу за червень 2022 року як для не побутових споживачів.

Поза увагою місцевого господарського суду залишилося також те, що газ в обсязі 3,84936 тис. м. куб. в червні 2022 року використовувався відповідачем для надання послуг з гарячого водопостачання квартир співвласників ОССБ «На Липинського, 28» в неопалювальний період, що співпадає з попередніми обсягами використання газу за аналогічні попередні періоди.

Тому колегія суддів вважає, що зазначені висновки про задоволення позовних вимог зроблені судом першої інстанції без врахування обставин, які мають важливе значення для справи, а також із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, зазначений вище акт приймання передачі природного газу є лише доказом виконання сторонами обов`язків за договором, а підписання акту не може розглядатись як окремий обов`язок щодо виконання сторонами договірних зобов`язань. На підставі вказаного акту суд має змогу встановити обсяг природного газу, який дійсно поставив позивач та відповідно отримав відповідачі.

Водночас, що стосується визначення вартості поставленого газу, то підписання відповідачем такого акту не може бути підставою для задоволення позовних вимог у разі, якщо чинним законодавством передбачена інша ціна газу в конкретній ситуації.

Відтак суд апеляційної інстанції звертається до принципу jura novit curia («суд знає закони»), згідно з яким суд повинен, зокрема, самостійно кваліфікувати правову природу відносин між позивачем та відповідачем, вибрати й застосувати до спірних правовідносин відповідні норми права, повно і всебічно з`ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2022 №637 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії» (Положення) встановлено, що це Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки всього постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

Згідно із п. 5. зазначеного Положення: з 1 червня 2022 р. по 31 серпня 2022 р. (включно) ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг реалізує природній газ виробникам теплової енергії, у тому числі для об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, управителів багатоквартирних будинків в обсягах, необхідних для надання послуг з гарячого водопостачання, за ціною 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1 тис. куб. метрів газу.

Також до ціни додається тариф на послуги з транспортування природного газу та коефіцієнт, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед.

Тобто ціна газу для відповідача, що є об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ), в червні 2022 року повинна була нараховуватись ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з розрахунку 7583,89 грн. за 1 тис. куб. метрів газу.

Доводи позивача про те, що відповідач не звертався з ініціативою про розірвання попереднього договору та укладення нового на нових умовах, а тому в червні 2022 року не мав постачальника зі спеціальними обов`язками, відтак спеціальна ціна до нього не застосовується, суд апеляційної інстанції оцінює критично. Так, зазначена ціна у розмірі 7583,89 грн. за 1 тис. куб. метрів газу застосовується, зокрема, й щодо відповідача в силу вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2022 №637, а тому не потребує погодження сторонами.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за змістом ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» споживачем вважається фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1). В цей же час, побутовим споживачем є фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (п. 23 ч. 1).

Таким чином, з наведеного вбачається, що чинне законодавство України до побутових споживачів природного газу відносить лише фізичних осіб, які використовують газ для власних побутових потреб. Натомість, фізичні особи-підприємці або юридичні особи вважаються непобутовими споживачами.

Враховуючи правовий статус відповідача, зокрема те, що він є юридичною особою, в силу положень п. 23 ч. 1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» він не належить до побутових споживачів.

Водночас колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання щодо вартості газу, поставленого позивачем, необхідно керуватися не лише суб`єктним статусом відповідача, але й особливостями цього статусу і законодавчими випадками встановлення ціни природного газу для ОСББ з урахуванням цих особливостей.

Так, правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, а також особливості статусу цих об`єднань визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-ІІІ від 29.11.2001 (надалі - Закон № 2866-ІІІ).

За змістом ст. 1 цього Закону об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (надалі - об`єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтею 4 Закону № 2866-ІІІ передбачено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління (ч.1 ст. 12 Закону № 2866-ІІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.

Згідно із ст. 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави дійти висновку, що ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону № 2866-ІІІ, має статус неприбутковості, та не є суб`єктом господарювання. Об`єднання не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа воно не має свого власного споживання. Природний газ, що постачається в багатоквартирний будинок використовується задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема, роботи індивідуального теплового пункту, котелень, тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників (теплопостачання, гарячого водопостачання і інше).

Подібного за змістом правового висновку щодо статусу ОСББ (однак в частині споживання електричної енергії) притримується також Верховний Суд в постановах від 30.11.2022 у справі №916/3837/21 та від 13.02.2024 у справі №922/1717/23).

З урахуванням зазначеного, а також особливого правового статусу ОСББ, зміст наведеного Положення та норми Закону № 2866-ІІІ свідчить, що для об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, що використовуватимуть природний газ для виробництва теплової енергії для потреб опалення та постачання гарячої води, передбачено спеціальну ціну природного газу, що придбавається останнім.

Крім цього, відповідно до абз. 7 ст. 22 Закону № 2866-ІІІ об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуг за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

Таким чином, встановлення Законом № 2866-ІІІ спеціальної ціни для відповідача є саме тим законодавчим випадком (винятком) із загального правила постачання природного газу, про котрі йде мова в пункті 4 розділу І Правил №2496, нормами якого врегульовано, що постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених законодавством України.

Отже, беручи до уваги, що чинним законодавством чітко визначено ціну природного газу для ОССБ, зокрема, в червні 2022 року, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вартість поставленого позивачем відповідачу природного газу для надання послуг з гарячого водопостачання співвласників квартир в обсязі 3,84936 тис. куб. м. повинна складати 3,84936 *7583,89 = 29 193,12 грн.

Водночас з аналізу наявних доказів вбачається, що за червень 2022 року відповідач в якості авансу сплатив позивачу 22.07.2022 суму 45 981,55 грн. У призначенні вказаного платежу зазначено: оплата за постачання природного газу за червень 100% обсяг 1 2022р, з-но договору №2541-НГТ-21 від 13.07.2021. Вказане вбачається також із листа АТ «Укргазбанк» №15932/8604/2024 від 22.03.2024.

З урахуванням наведеного, у відповідача по договору № 2541- НГТ-21 від 13.07.2021 за постачання природного газу, зокрема у червні 2022 року, відсутня заборгованість перед позивачем, а натомість наявна переплата в розмірі 16 788,43 грн (45 981,55 грн - 29193,12 грн).

Відтак висновок суду про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості є безпідставним.

Згідно з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, право на стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат виникає виключно у разі прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки відповідач не допустив прострочення зобов`язання зі сплати вартості поставленого природного газу у червні 2022 року, відсутні правові підстави для застосування передбачених законом заходів відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у цій справі відсутній факт порушення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що надала відповіді на усі істотні доводи сторін, які мають значення при прийнятті судового рішення у цій справі.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги те встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання позовної заяви за позивачем, а судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс на Липинського, 28» задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 у справі №914/2051/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 42399676) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс на Липинського, 28» (79019, м. Львів, вул. Липинського, 28; код ЄДРПОУ 41214867) 3 633, 6 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК