Ухвала

від 12.05.2025 по справі 910/7465/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"12" травня 2025 р. Справа№ 910/7465/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

представників сторін:

прокурора: Стретович М.О.

від позивача: Образков В.В.

від відповідача: Надич Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» про закриття провадження у справі

за розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 (повний текст якого складений 23.12.2024)

у справі № 910/7465/24 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп»

про стягнення 9 635 654,80 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року заступник керівника Київської міської прокуратури (далі-прокурор) в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (далі-позивач, КРАІЛ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» (далі-відповідач) про стягнення 9 635 654,80 грн.

Позовні вимоги, обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо внесення щорічної плати за отримані ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, а саме на гральні столи з кільцем рулетки, на гральні столи та гральні автомати, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 9 051 000,00 грн, яку прокурор просить суд стягнути з відповідача. Крім того, прокурором нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 291 799,16 грн та 3% річних у розмірі 292 855,64 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/7465/24 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» в дохід Державного бюджету України заборгованість у розмірі 9 051 000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 291 799,16 грн, 3% річні у розмірі 292 855,64 грн

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» на користь Київської міської прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 115 627,85 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що у відповідача існував обов`язок з оплати ліцензії в силу користування останніми та який в силу прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2023 № 173 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314» є таким, що настав.

Проте, ТОВ «Айфар Груп», як організатором азартних ігор, вимоги пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 173 та частин 4 та 6 ст. 49 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» не виконано, щорічну плату за видані ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор не сплачено.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що оплата за ліцензію здійснюється у відповідності до положень статті 49 Закону, тобто за рік її дії та не залежить від провадження відповідачем діяльності з організації та проведення азартних ігор.

Суд першої інстанції встановив, що прострочення здійснення плати за ліцензію у відповідача існувало понад два місці, тому, як це передбачено пунктом 6 частини 1 статті 51 Закону, КРАІЛ прийнято рішення №112 від 08.08.2023 «Про анулювання ТОВ «Айфар Груп» ліцензій на гральні автомати» (щодо ліцензій виданих відповідно до рішень КРАІЛ №802, №824, №825, №16) та №111 від 08.08.2023 «Про анулювання ТОВ «Айфар Груп» ліцензії на гральний стіл з кільцем рулетки та ліцензій на гральні столи» щодо ліцензій виданих відповідно до рішень КРАІЛ №613 та №614.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи розрахунки заборгованості, оскільки відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та вимог Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», не здійснив оплату щорічних платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор за кожен рік дії ліцензії в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, суд першої інстанції дійшов до висновку задоволення позовних вимог в частині стягнення 9 051 000,00 грн суми заборгованості.

Крім того, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом першої інстанції встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду першої інстанції суперечить фактичним обставинам справи, а оскаржуване рішення постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що дана справа не відноситься до предметної юрисдикції господарських судів України, зазначивши, що свої позовні вимоги, заявлені в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, прокурор обґрунтовує невиконанням з боку ТОВ «Айфар Груп» вимог п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 173 від 28.02.2023 та частин 4, 6 ст. 49 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», що полягає у невнесенні до Державного бюджету України в строк до 04.04.2023 щорічної плати за 2022 рік за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, з огляду на що 08.08.2023 року Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей на підставі п. 6 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» прийнято рішення від № 111, №112 та анульовано ліцензію на гральний стіл з кільцем рулетки, ліцензію на гральний стіл та ліцензію на гральні автомати, видані на підставі рішення КРАІЛ від 28.09.2021 № 613 та № 614, від 03.12.2021 № 802, від 09.12.2021 № 824 та № 825, від 18.01.2022 № 16.

Також скаржник посилається на те, що щорічний платіж за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, який прокурор просив стягнути з відповідача відноситься до бюджетних платежів, тому, на його думку, правовідносини між сторонами виникли на підставі бюджетного законодавства.

Апелянт також звертає увагу, що прокурор, звертаючись з позовом до Господарського суду в інтересах держави в особі КРАІЛ, послався на те, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на її захист. Але при цьому, про порушення майнових інтересів позиваа - КРАІЛ, прокурор не зазначив. Отже, апелянт вважає, що сама лише наявність встановленого положеннями Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» обов`язку організатора азартних ігор зі своєчасного внесення плати за ліцензії не може бути підставою для віднесення такого обов`язку до господарського зобов`язання. Аналіз повноважень позивача у справі - КРАІЛ, на думку апелянта, свідчать про те, що остання реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор, зокрема, здійснює контроль за справлянням до державного бюджету платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, а відтак спір у цій справі виник не у зв`язку із здійсненням позивачем господарської діяльності в розумінні ст. 20 ГПК України, оскільки здійснення контролю є функцією органу державної влади, а не результатом його господарської діяльності.

Водночас, апелянт наголошує, що у правовідносинах, які виникли з відповідачем КРАІЛ виступає саме як суб`єкт владних повноважень, оскільки є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, є юридичною особою публічного права. Характер правовідносин, з яких виник спір у даній справі, суб`єктний склад учасників спору, які не є рівноправними, а перебувають у владно-управлінських відносинах. Такі відносини, на думку скаржника, виключають господарсько-правовий характер спірних правовідносин, адже в даному випадку відсутні ознаки господарського спору у розумінні ГПК України.

Також апелянт наголошує, що жодного стягнення заборгованості за анульовані ліцензії або іншого виду санкцій за несплату ліцензії, окрім їх анулювання не передбачено чинним законодавством.

Узагальнені доводи відзиву Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей у своєму відзиві, наданому до суду 02.04.2025, зазначає, що оскаржуване рішення прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, позивач вказує, що заявлений прокурором в інтересах КРАІЛ позов та його предмет, щодо стягнення плати за ліцензії, жодним чином не стосується відносин, які пов`язані із здійсненням КРАІЛ владно управлінської функції, оскільки наразі КРАІЛ позбавлена владно керувати відповідачем, що, на думку позивача, виключає підстави віднесення даного спору до юрисдикції адміністративних судів.

Позивач зазначає, що зв`язку з видачою ТОВ «Айфор Груп» ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, між організатором азартних ігор та КРАІЛ виникли майново-господарські зобов`язання із внесення плати організатором азартних ігор за ліцензії, які ним отримано. На думку позивача, у відносинах щодо стягнення КРАІЛ з ТОВ «Айфар Груп» заборгованості зі сплати щорічних платежів за ліцензії, суб`єкт владних повноважень не наділений жодними публічно - владними управлінськими функціями під час виконання повноважень щодо її стягнення, окрім права на звернення до суду.

Також позивач звертає увагу, що законом передбачено господарське зобов`язання організатора азартних ігор ТОВ «Айфар Груп» щодо виконання ним обов`язків із внесення щорічної плати за отримані ліцензії, яке у разі його невиконання, створює умови для виникнення заборгованості зі сплати вказаних платежів з урахуванням того факту, що відповідач провадив діяльність до анулювання ліцензій і зараз продовжує провадити діяльність на підставі діючих ліцензій за яку було сплачено кошти.

Узагальнені доводи відзиву Київської міської прокуратури на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Київська міська прокуратура у своєму відзиві, наданому до суду 03.04.2025, зазначає, що оскаржуване рішення прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, прокуратура зазначає, що як зазначалось, Законом здійснення діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор визначено як здійснення господарської діяльності. Таким чином, прокурор зауважує, що внесення щорічної плати за ліцензію є господарським зобов`язанням, до якого застосовується цивільне та господарське законодавство, у зв`язку з цим цей спір на підставі ст. 20 Господарського процесуального кодексу України відносяться до юрисдикції господарських судів.

Прокуратура також зауважує, що Законом не передбачено застосування штрафних санкцій у разі нездійснення організатором азартних ігор щорічної плати за ліцензії, тому за своєю правовою природою заборгованість за несплачені щорічні платежі за другий рік ліцензій, після їх анулювання, не є штрафною санкцією та платежем до бюджету, а є боргом перед Державним бюджетом України, що утворився через невиконання організатором азартних ігор господарського зобов`язання зі внесення оплати за отримані ліцензії на підставі яких суб`єкт господарювання здійснював господарську діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор. У зв`язку з чим його було позбавлено права на здійснення вказаного виду господарської діяльності та йому анульовано ліцензії.

Стосовно тверджень апелянта про безпідставність позову щодо стягнення заборгованості прокуратура зазначає, що за обставинами справи №910/7465/24 мета позивача спрямована на відновлення порушених майнових інтересів держави через невиконання організатором азартних ігор вимог Закону щодо своєчасного внесення платежів за ліцензії під час їх дії до Державного бюджету України. У зв`язку з чим, у відповідача після анулювання ліцензій утворився борг перед державним бюджетом за несплачену плату за ліцензії, прокурором пред`явлено позовну заяву до суду для стягнення цієї заборгованості до Державного бюджету України.

Прокуратура звертає увагу, що нормами Закону прямо не прописано виникнення заборгованості за внесення щорічних платежів за ліцензії, оскільки відповідно до Закону внесення плати передувало початку дії наступного року ліцензії, та не унормовано порядок стягнення КРАІЛ заборгованості за несплачену плату ліцензій після їх анулювання. Проте, прокуратура вважає, що відсутність у Законі прямої норми не впливає на можливість держави захистити свої права у разі їх порушення шляхом звернення до суду в особі уповноваженого органу КРАІЛ та стягнути у судовому порядку борг, що утворився через невиконання організатором азартних ігор встановленого Законом обов`язку зі здійснення оплати за ліцензії після їх анулювання, що надавали суб`єкту господарювання право на здійснення відповідної діяльності.

При цьому прокуратура зазначає, що за своєю правовою природою кошти з оплати за ліцензії є компенсацією державі від негативних наслідків господарської діяльності з організації та проведення азартних ігор та йдуть на суспільно важливі цілі. У зв`язку з цим, борг, що існує у ТОВ «Айфар Груп» перед Державним бюджетом України у разі його стягнення, повинен компенсувати витрати держави на суспільно важливі цілі у сфері освіти, медицини, спорту та культури, визначені нею у вказаному законі. Стягнення вказаної заборгованості з відповідача забезпечить державі можливість досягти поставлених цілей.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі № 910/7465/24 передано до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21 січня 2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 9107465/24.

03.02.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/7465/24.

Розпорядженням від 19.02.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/7465/24 у зв`язку з перебуванням судді (судді-доповідача) Яковлєва М.Л. у відпустці.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі № 910/7465/24 передано до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі № 910/7465/24 залишено без руху.

10.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» надійшла заява про усунення недоліків з доказами оплати судового збору у розмірі 173 441,78 грн ( платіжна інструкція № 5993 від 07.03.2025).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі № 910/7465/24 та розгляд апеляційної скарги призначено на 28.04.2025.

11.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» надійшло клопотання про проведення судово-економічної експертизи.

У свою чергу Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей надало свої заперечення про клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи, зазначивши, що розрахунок наданий прокурором до позовної заяви повістю відповідає положенням Закону є чітким, зрозумілим і не викликає жодних сумнівів у його правильності у зв`язку з чим підстави призначати експертизу відсутні.

28.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» надійшло клопотання про закриття провадження справі №910/7465/24, в якому відповідач зазначає підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 та закриття провадження у справі (спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства), аналогічні, як і у своїй апеляційній скарзі. При цьому, апелянт посилається на висновки Верховного Суду щодо належності зазначених спорів до адміністративної юрисдикції, викладені у постановах від 27.02.2025 у справі № 916/1559/24, від 11.03.2025 у справі №903/497/24, від 12.03.2025 у справі №922/2158/24 у подібних правовідносинах.

У судовому засіданні 28.04.2025 колегією суддів протокольною ухвалою продовжено строк розгляду справи у відповідності до ст.6 Конвеції про захист прав людини та основоположних свобод, а також оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 14.05.2025.

Позиції учасників справи щодо клопотання позивача про закриття провадження справи

Представник відповідача у судовому засіданні 14.05.2025 в режимі відео конференції підтримала клопотання від 28.04.2025 про закриття провадження у справі №910/7465/24, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

У судовому засіданні 14.05.2025 прокурор заперечувала проти клопотання відповідача про закриття провадження у справи, просила відмовити у його задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні 14.05.2025 залишив розгляд клопотання відповідача про закриття провадження у справі на розсуд суду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що Київська міська прокуратура в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» про стягнення 9 635 654,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на невиконання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №173 від 28.02.2023 року та частин 4, 6 ст. 49 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", що полягає у невнесенні до Державного бюджету України щорічної плати за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, з огляду на що Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей на підставі п. 6 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" прийнято рішення №112 від 08.08.2023 «Про анулювання ТОВ «Айфар Груп» ліцензій на гральні автомати» (щодо ліцензій виданих відповідно до рішень КРАІЛ №802, №824, №825, №16) та №111 від 08.08.2023 «Про анулювання ТОВ «Айфар Груп» ліцензії на гральний стіл з кільцем рулетки та ліцензій на гральні столи» щодо ліцензій виданих відповідно до рішень КРАІЛ №613 та №614.

Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що через невнесення до спеціального фонду Державного бюджету України щорічних платежів за другий рік дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, строк сплати за які настав на день анулювання ліцензії, у ТОВ «Айфар Груп» наявна заборгованість на загальну суму 9 051 000,00 грн.

Таким чином, прокурор стверджував, що відповідач усупереч вимогам Закону не сплатив до спеціального фонду Державного бюджету України кошти на загальну суму 9 051 000,00 грн за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, що є порушення майнових інтересів держави в бюджетній сфері. Крім того, прокурором нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 291 799,16 грн та 3% річних у розмірі 292 855,64 грн.

Наведене, стало підставою для звернення із даним позовом до Господарського суду міста Києва.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що у відповідача існував обов`язок з оплати ліцензії в силу користування останніми та який в силу прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2023 № 173 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314» є таким, що настав.

Проте, ТОВ «Айфар Груп», як організатором азартних ігор вимог пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 173 та частин 4 та 6 ст. 49 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» не виконано, щорічну плату за видані ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор не сплачено.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи розрахунки заборгованості, оскільки відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та вимог Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», не здійснив оплату щорічних платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор за кожен рік дії ліцензії в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, суд першої інстанції дійшов до висновку задоволення позовних вимог в частині стягнення 9 051 000,00 грн суми заборгованості.

Крім того, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку про їх задоволення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції зважаючи на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті ухвали

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).

Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів, - це стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України, стаття 20 Господарського процесуального кодексу України, стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно із частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Визначаючи юрисдикційність спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 925/352/22.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом із тим визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18, від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 та постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 920/277/22, від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22.

Судами першої інстанції встановлено, що спір у справі виник через невнесення відповідачем до спеціального фонду Державного бюджету України в строк до 04.04.2023 щорічної плати за 2022 рік за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського кодексу України ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

КРАІЛ відповідно до Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" та Положення є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей.

Статтею 52 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" визначено плату та строк дії ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензій на гральні столи, гральні автомати.

При цьому сторони у зазначеній сфері на власний розсуд не можуть змінити розмір, строки і порядок внесення плати за ліцензії.

Згідно з пунктом 51 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 Бюджетного кодексу України) є плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор і за ліцензії на випуск та проведення лотерей (крім плати, визначеної пунктами 431 і 432 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України).

Зважаючи на наведені положення законодавства у сукупності, КРАІЛ у спірних правовідносинах реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор та здійснює контроль за справлянням до бюджету плати за ліцензії у зазначеній сфері.

Отже, враховуючи, що позивач не має вправа розпоряджатися грошовими коштами у вигляді плати за ліцензії, а лише уповноважений контролювати відповідні надходження до бюджету, у цьому випадку відсутні підстави для висновку про приватноправовий характер спірних правовідносин. Правовідносини в цій справі спрямовані на вирішення питання надходження платежу до бюджету, що має на меті передусім публічний, а не приватний інтерес.

Такі обставини виключають господарсько - правовий характер спірних правовідносин, адже в даному випадку відсутні ознаки господарського спору в розмінні ГПК України.

З огляду на викладене та наведені вище критерії розмежування судової юрисдикції, беручи до уваги у тому числі предмет і підстави заявленого позову, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі, колегія суддів суду не погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про підвідомчість цього спору господарському суду та зазначає про необхідність його розгляду адміністративним судом, тому доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині та клопотання відповідача про закриття провадження у справі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду щодо належності зазначених спорів до адміністративної юрисдикції, викладені у постановах від 27.02.2025 у справі №916/1559/24, від 11.03.2025 у справі №903/497/24, від 12.03.2025 у справі № 922/2158/24 за подібних правовідносин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції помилково розглянуто в порядку господарського судочинства справу, віднесену до адміністративної юрисдикції, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача відхиляються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку про підвідомчість цього спору господарському суду, розглянувши його суті.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду клопотання позивача про закриття провадження у справі

Згідно із п.1 ст.278 ГПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, предбаченних ст. 231 цього Кодексу.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла до висновку, що місцевий господарський суд припустився порушення приписів Господарського процесуального кодексу України, зокрема п. 1 ч. 1 ст. 231 цього Кодексу, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі № 910/7465/24 підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі № 910/7465/24 слід скасувати та закрити провадження у справі.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 231, ст.ст. 269, 270, 275, 278, 281 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі № 910/7465/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі № 910/7465/24 скасувати.

3. Провадження у справі №910/7465/24 за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» про стягнення 9 635 654,80 грн, закрити.

4. Матеріали справи №910/7465/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 26.05.2025 у зв"язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці з 19.05.2025 по 23.05.2025.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім