Постанова

від 26.05.2025 по справі 917/1413/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року м. Харків Справа № 917/1413/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу відповідача (вх.660П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 (суддя Ківшик О.В., повний текст складено 05.03.2025) у справі №917/1413/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальності "Дані-теплоцентр", м.Балаклія Харківської області,

до відповідача Фізичної особи - підприємця Терещенка Олександра Анатолійовича, м.Кременчук Полтавської області,

про стягнення 50 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дані-теплоцентр" (далі ТОВ "Дані-теплоцентр"), звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи - підприємця Терещенка Олександра Анатолійовича (далі ФОП Терещенко О.А.), про стягнення 50 000,00 грн. заборгованості (передоплати).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 у справі №917/1413/24, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено повністю.

В основу рішення покладено наступні висновки суду. Між сторонами мав місце факт укладання правочину - договору підряду у спрощений спосіб. Факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований. Грошові кошти, перераховані позивачем відповідачу за платіжною інструкцією №836 від 16.07.2020 на суму 50 000,00 грн., у зв`язку із припиненням договору підряду внаслідок односторонньої відмови замовника від нього на підставі ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підлягають поверненню позивачеві.

Не погодившись із означеним рішенням, ФОП Терещенко О.А. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 по справі №917/1413/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За твердженнями апелянта, оскаржуване рішення є таким, що не відповідає приписам матеріального та процесуального права, з огляду на наступне:

- викладені в позовній заяві обставини не відповідають дійсності, оскільки між відповідачем та ОСОБА_1 у березні 2024 з допомогою електронного зв`язку був укладений договір підряду на виконання електромонтажних робіт та прокладення кабелю, з використанням матеріалів підрядника на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 , а не за адресою: Харківська обл., м.Балаклія, площа ім.Казмірука В.Й., буд.11, як на тому наполягає позивач. Власником земельної ділянки та будинку (незавершеного будівництва) за адресою: АДРЕСА_1 , є Гречкіна Ольга Леонідівна (кінцевий бенефіціар ТОВ "Дані-теплоцентр" з прямим вирішальним впливом). Електромонтажні роботи та прокладання кабелю, оплачені ТОВ "Дані-теплоцентр" згідно рахунку б/н від 15.07.2024, виконані в повному обсязі на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 , на якому Дмитро Гречкін (чоловік ОСОБА_2 ) був присутнім та контролював хід виконання робіт. На підтвердження даних обставин відповідачем були надані електронне листування за допомогою месенджеру «Telegram», покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оформлені відповідно до ст.88 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України);

- безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. На дату здійснення платежу позивач усвідомлював відсутність обов`язку здійснювати оплату рахунку з огляду на відсутність укладеного договору підряду та погодження його істотних умов у будь-якому вигляді;

- задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, застосувавши на підтвердження повернення відповідачем здійсненої позивачем попередньої оплати в результаті односторонньої відмови позивача (замовника) від договору підряду на підставі ч.2 ст.849 ЦК України;

- сторонами не погоджено істотні умови договору, а саме адресу, строки, обсяги робіт, проектно-кошторисну документацію. Поза увагою суду залишились норми ст.208 ЦК України щодо належності вчинення правочину в письмовій формі;

- Господарським судом Полтавської області не дотримано принципу «баланс вірогідностей». Позивач не надав жодного доказу навіть ведення перемовин щодо виконання підрядних робіт між сторонами, навіть листування, не кажучи вже про документи. Суд першої інстанції не надав правильну оцінку доказам відповідача, які свідчать про недобросовісність поведінки позивача та афілійованих осіб;

- договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст.1212 ЦК України, а позивач стверджує, що грошові кошти перераховані на підставі усного договору, тобто зобов`язання є договірними.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 у справі №917/1413/24. Встановлено строк по 16.04.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

ТОВ "Дані-теплоцентр" правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надало. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач посилається на те, що 15.07.2024 ТОВ "Дані-теплоцентр" було замовлено ФОП Терещенку О.А. роботи з виконання електромонтажних робіт та прокладання кабелів у приміщенні ТОВ "Дані-теплоцентр", що знаходиться за адресою: площа ім.Казмірука В.Й., буд.11, м.Балаклія, Ізюмський район, Харківська область. Сторонами було погоджено, що роботи розпочнуться наступного дня після здійснення оплати.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок б/н від 15.07.2024 на оплату електромонтажних робіт та прокладання кабелів на суму 50 000,00 грн., копія якого додана до матеріалів справи. Рахунок містить підпис та печатку ФОП Терещенко О.А., платником визначено ТОВ "Дані-теплоцентр".

16.07.2024 ТОВ "Дані-теплоцентр" було перераховано на рахунок ФОП Терещенко О.А. попередню оплату за виконання означених робіт згідно з платіжною інструкцією №836 від 16.07.2024, копія якої долучена до матеріалів справи. У призначенні платежу зазначено «оплату послуг згідно рахунку б/н від 15.07.2024р».

Як зазначає позивач, оскільки станом на 25.07.2024 відповідач не приступив до виконання робіт, у позивача відпала необхідність у вищевказаних роботах. Відповідачу направлено претензію з вимогою про повернення коштів, копія якої наявна в матеріалах справи.

У відповіді на претензію відповідач повідомив про відсутність наміру щодо її задоволення з огляду на наступне. Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Дані-теплоцентр" з прямим вирішальним впливом є Гречкіна Ольга Леонідівна, власник земельної ділянки та будинку (незавершеного будівництва) за адресою: АДРЕСА_1 , але замовленням і погодженням підрядних робіт займався її чоловік Дмитро Гречкін. За даною адресою на підставі договору підряду, укладеного в усній формі, виконувались електромонтажні роботи та прокладання кабелів, з використанням матеріалів підрядника. Електромонтажні роботи та прокладання кабелів, оплачені ТОВ "Дані-теплоцентр" згідно рахунку б/н від 15.07.2024, виконані в повному обсязі на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 , на якому Дмитро Гречкін був присутнім та контролював хід виконання.

Означені обставини стали підставою звернення ТОВ "Дані-теплоцентр" з позовом про стягнення з ФОП Терещенка О.А. 50 000,00 грн. попередньої оплати на підставі ст.1212 ЦК України як таких, що утримуються відповідачем за відсутності правової підстави.

Судова колегія враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків. Так, у силу приписів частини 1 означеної статті цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України врегульовано, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1). Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2).

Вимоги до письмової форми правочину встановлені статтею 207 ЦК України. Так, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч.2).

Відповідно до приписів ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

При цьому частиною 1 ст.206 ЦК України врегульовано, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 627 ЦК України унормовано, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

У силу приписів ч.1 ст.638 ЦК України, які кореспондуються із положеннями ч.2 ст.180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст.181 ГК України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, ФОП Терещенко О.А. було виставлено ТОВ "Дані-теплоцентр" рахунок б/н від 15.07.2024 на оплату електромонтажних робіт та прокладання кабелів на суму 50 000,00 грн. Рахунок підписаний та скріплений печаткою відповідача.

16.07.2024 ТОВ "Дані-теплоцентр" було перераховано на багківський рахунок відповідача попередню оплату за виконання вказаних робіт, що підтверджується платіжною інструкціїєю №836 від 16.07.2024 із призначенням платежу "оплату послуг згідно рахунку б/н від 15 липня 2024р". Факт оплати позивачем рахунку б/н від 15.07.2024 відповідачем не заперечується.

Відтак, є підстави вважати, що сторони мали намір досягти домовленості з врегулювання правовідносин за договором підряду та виявили свою волю до настання певних правових наслідків.

Згідно зі ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст.854 ЦК України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч.1). Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ч.2).

У силу приписів ч.2 ст.849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Як убачається з матеріалів справи, 25.07.2024 ТОВ "Дані-теплоцентр" направило ФОП Терещенко О.А. претензію, в якій зазначило, що станом на 25.07.2024 роботи не виконані та просило у п`ятиденний термін повернути грошові кошти в сумі 50 000,00 грн. Отримання означеної претензії відповідач не спростовує.

Звертаючись до суду з розглядуваною позовною заявою ТОВ "Дані-теплоцентр", як на правову підставу для повернення 50000,00 грн. попередньої оплати, як таких, що утримуються відповідачем за відсутності правової підстави, посилається на приписи ст.1212 ЦК України.

Східний апеляційний господарський суд зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до положень ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20.

Відповідно до положень ч.1 ст.74, ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як установлено Східним апеляційним господарським судом, матеріали справи не містять належних та допустимих, відповідно до норм ГПК України, доказів виконання ФОП Терещенко О.А. робіт для позивача - актів приймання-передачі робіт, первинних документів про придбання матеріалів для виконання робіт (враховуючи, що відповідач зазначає про домовленість щодо виконання робіт з використанням матеріалів підрядника) тощо (доказів виконання підрядних робіт для Дмитра Гречкіна чи ОСОБА_5 , на виконанн яких наполягає апелянт також суду не надано). Крім того, відповідач також підтверджує, що жодних робіт для ТОВ "Дані-теплоцентр", яке є позивачем у справі та платником за рахунком б/н від 15.07.2024, ФОП Терещенко О.А. виконано не було.

Судова колегія вважає, що правовідносини між ФОП Терещенко О.А. та ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , на наявності яких наголошує апелянт, не є предметом розгляду у справі №917/1413/24 та не мають значення для вирішення цьго спору.

До того ж суд апеляційної інстанції зауважує, що законодавством не передбачено можливості сплати коштів юридичною особою за послуги/товари/виконані роботи, що замовляються фізичними особами-учасниками товариства або іншими фізичними чи юридичними особами, за відсутності відповідної правової підстави. Доказів наявності такої відповідної правової підстави матеріали справи не містять, а позивач заперечує факт замовлення товариством послуг на користь третіх фізичних або юридичних осіб та факт наявності зобов`язань перед третіми особами щодо виконання робіт за рахунок власних коштів.

Копії договорів підряду №8 від 01.03.2024 та №9 від 01.04.2024, укладених між ФОП Терещенко О.А. (як замовником) та Терещенко В.О. і Шулімовим Д.Ю. (як підрядниками), не мають жодного доказового значення для справи №917/1413/24 з огляду на наступне. З них не вбачається, що електромонтажні роботи та прокладання кабелів за адресою: Полтавська область, м.Кременчук, вул.Кривушанська, 16, виконувалися саме на об`єкті ТОВ "Дані-теплоцентр". Відповідачем також не надано до матеріалів справи підписаних актів приймання-передачі виконаних робіт, які згідно з умовами пунктів 3.3 означених договорів підряду свідчать про факт виконання робіт. При цьому судова колегія звертає увагу, що укладення означених договорів підряду передувало виставленню відповідачем для ТОВ "Дані-теплоцентр" рахунку для оплати виконання електромонтажних робіт та прокладання кабелів (дата виставлення рахунку 15.07.2024).

Оцінюючи долучені до матеріалів справи заяви свідків на предмет їх відповідності положенням ГПК України щодо належності та допустимості доказів, судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Згідно з положеннями ст.88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка (ч.1). У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень (ч.2). Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків (ч.3). Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів (ч.4).

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, пояснення свідків у порушення приписів ст.88 ГПК України подані до суду в копіях.

Відповідно до ч.4 ст.12 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судова колегія звертає увагу, що у заявах свідків відсутні показання, які стосуються предмету спору.

З приводу наданих відповідачем до матеріалів справи скріншотів екрану телефону Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) у розумінні ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання в конкретних відносинах.

Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із урахуванням усіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у ст.96 ГПК України, у подібних правовідносинах. Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, на яку посилається відповідач за змістом апеляційної скарги.

У справі, що переглядається, Східний апеляційний господарський суд виходить з того, що з наданих відповідачем копій електронного листування не вбачається того, що воно стосується відносин між ТОВ "Дані-теплоцентр" та ФОП Терещенко О.А. з приводу виконання електромонтажних робіт та прокладання кабелів, у той час як відносини з іншими особами не входять до предмету дослідження в межах розглядуваної справи. Крім того надані відповідачем копії електронного листування не містять інформації про адреси об`єктів виконання робіт, про наявність договірних або інших правовідносин між сторонами справи.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих у контексті норм ГПК України доказів виконання ФОП Терещенко О.А. робіт для ТОВ "Дані-теплоцентр" або повернення позивачеві коштів у розмірі 50 000,00 грн. (попередня оплата).

Судова колегія звертає увагу на суперечливість тверджень відповідача, який з одного боку зазначає про відсутність обов`язку позивача здійснювати оплату рахунку з огляду на відсутність укладеного договору підряду та підтверджує факт невиконання робіт для ТОВ "Дані-теплоцентр", а з іншого зазначає про відсутність підстав для повернення сплачених позивачем коштів.

Відтак, за висновками судової колегії, грошові кошти в сумі 50000,00 грн., перераховані ТОВ "Дані-теплоцентр" на користь ФОП Терещенко О.А. на підставі платіжної інструкції №836 від 16.07.2024, зберігаються останнім за відсутності правової підстави та підлягають поверненню позивачеві на підставі ст.1212 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками Господарського суду Полтавської області про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Дані-теплоцентр".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апелянтові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 у справі №917/1413/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 26.05.2025.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова