Рішення

від 05.03.2025 по справі 917/1413/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2025 Справа № 917/1413/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., після виходу з відпустки, розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальності "Дані-теплоцентр", пл. В.Й. Казмірука, 11, м. Балаклія, Харківська область, 64207

до відповідача Фізичної особи - підприємця Терещенка Олександра Анатолійовича, АДРЕСА_1

про стягнення 50 000,00 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дані-теплоцентр" просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Терещенка Олександра Анатолійовича про стягнення 50 000,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами усного договору (передоплата).

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копію відповіді на претензію від 25.07.2024; копії скріншотів екрану телефону; копію платіжної інструкції № 836 від 16.07.2024; копію рахунку на оплату б/н від 15.07.2024; копію претензії від 25.07.2024.

19.11.2024 відповідач подав суду відзив на позовну заяву (вх. № 15641), за мотивами якого заперечує проти позову та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, у відзиві на позов відповідач посилається на те, що між відповідачем та ОСОБА_1 в березні 2024 року з допомогою електронного зв`язку був укладений договір підряду на виконання електромонтажних робіт та прокладення кабелю, з використанням матеріалів Підрядника на об`єкті за адресою : м. Кременчук Полтавської області, вул. Кривушанська 16. Власником земельної ділянки та будинку (незавершеного будівництва) за адресою : АДРЕСА_2 є Гречкіна Ольга Леонідівна.

Відповідач підтверджує, що електромонтажні роботи та прокладання кабелю, були оплачені позивачем згідно рахунку б/н від 15.07.2024 року; вказані роботи ним виконані у повному обсязі в присутності на об`єкті та під контролем Дмитра Гречкіна.

Відповідач наголошує, що кінцевим бенефіциаром позивача є Гречкіна Ольга Леонідівна, але замовленням та погодженням підрядних робіт займався її чоловік Дмитро Гречкін.

На підтвердження заперечень проти позовних вимог відповідач надав наступні докази : копію Договорів підряду, копії заяв свідків; копії скріншотів екрану телефону.

Інші заяви по суті спору не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

23.08.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальності "Дані-теплоцентр" до відповідача Фізичної особи - підприємця Терещенка Олександра Анатолійовича про стягнення 50 000,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами усного договору (передоплата).

Крім того, позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, складає 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору та 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 року справу № 917/1413/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Враховуючи, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа є малозначної в силу закону, суд ухвалою від 02.09.2024 року прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

14.11.2024 року відповідач надав клопотання (вх. № 15316), у якому просив суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначав, що додані до позову документи не містять жодного підпису відповідача і, на думку останнього, для встановлення всіх обставин справи необхідно дослідити значний об`єм документів, визначити їх приналежність до спірних правовідносин.

14.11.2024 позивач надав заперечення на клопотання відповідача (вх. № 15378).

Суд ухвалою від 19.11.2024 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

19.12.2024 відповідач надав клопотання (вх. № 17222) про розгляд справи у судовому засіданні. При цьому, у прохальній частині даного клопотання відповідач просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначив, що у додаткових поясненнях позивача останнім ставиться під сумнів пояснення свідків та електронного листування. Таким чином, на думку відповідача, для встановлення учасників електронного спілкування за допомогою мессенджеру Телеграм та виключення факту його спотворення, необхідно оглянути мобільний телефон Терещенко В.О., а також здійснити допит свідків.

20.12.2024 позивач надав заперечення на клопотання відповідача (вх. № 17291), в яких зазначає, що твердження відповідача є маніпулюваннями та спрямованими на затягування розгляду справи, оскільки позивач у додаткових поясненнях не заперечував існування самого факту переписки в мессенджері Телеграм, яку долучено до відзиву на позов, як не заперечував і факту існування завірених нотаріально пояснень свідків. При цьому позивач наголошує, що пояснення свідків не містять даних про предмет спору у даній справі та не можуть бути допустимими доказами у зв`язку з тим, що викладена у них інформація відома свідкам зі слів інших осіб, а саме: інформація, що свідкам відомо, що їхній контрагент в особі відповідача не мав ніяких домовленостей щодо виконання робіт у Харківській області. Крім того, позивач зазначає, що відповідач вільний у обранні способів захисту у даній справі та у тому, які докази подати суду, проте відповідач не надав суду засвідчених нотаріусом оригіналів пояснень свідків, які суд міг би дослідити, оцінити та надати відповідну правову оцінку.

Суд ухвалою від 10.01.2025 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розглядати справу за правилами загального позовного провадження

Суд ухвалою від 14.01.2025 виправив описку у першому абзаці примітки ухвали Господарського суду Полтавської області від 10.01.2025 у справі № 917/1413/24, виклавши її у наступній редакції : "ухвала підписана 10.01.2025 (після виходу судді з відпустки)".

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, господарський суд здійснює розгляд справи №917/1413/24 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

15 липня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Дані-теплоцентр" було замовлено фізичній особі-підприємцю Терещенку Олександру Анатолійовичу роботи з виконання електромонтажних робіт та прокладання кабелів у приміщенні ТОВ "Дані-теплоцентр", що знаходиться за адресою : площа ім. Казмірука В.Й. буд. 11, м. Балаклія, Ізюмськии район, Харківська область.

Позивач зазначає, що сторонами було досягнуто згоди про те, що роботи розпочнуться наступного дня після здійснення оплати.

Відповідачем було надано позивачу (ТОВ "Дані-теплоцентр") рахунок на оплату електромонтажних робіт та прокладання кабелів на суму 50 000,00 грн (а.с. 11).

16.07.2024 позивачем було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату за виконання вказаних робіт, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції № 836 від 16.07.2024 (а.с. 9).

За даними позивача, оскільки станом на 25.07.2024 відповідач не приступив до виконання робіт, у позивача відпала необхідність у вищевказаних роботах, було прийнято рішення про розірвання договірних відносин з відповідачем та направлено на його адресу претензію з вимогою про повернення коштів (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 12).

У відповідь на претензію від відповідача надійшов лист, із змісту якого вбачається, що відповідач не має наміру повертати кошти з посиланням на те, що він нібито за отримані кошти виконав роботи не для ТОВ "Дані-теплоцентр", а для фізичної особи Гречкіної Ольги Леонідівни за адресою АДРЕСА_2 .

Враховуючи викладене, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Терещенка Олександра Анатолійовича про стягнення 50 000,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами усного договору (передоплата).

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. При цьому відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Положеннями ст. 627, ст. 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи, що зазначені в описовій частині даного рішення рахунок на оплату позивачу (ТОВ "Дані-теплоцентр") містить перелік робіт, які підлягають оплаті останнім, їх вартість (50 000,00 грн), підписаний та скріплений печаткою відповідача, а також враховуючи проведену 16.07.2024 позивачем повну оплату вказаного рахунку з призначенням платежу : "оплату послуг згідно рахунку б/н від 15.07.2024", між сторонами мав місце факт укладання правочину - договору підряду у спрощений спосіб.

Відповідачем було надано позивачу (ТОВ "Дані-теплоцентр") рахунок на оплату електромонтажних робіт та прокладання кабелів на суму 50 000,00 грн (а.с. 11).

16.07.2024 позивачем було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату за виконання вказаних робіт, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції № 836 від 16.07.2024 (а.с. 9).

Отже, беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 ЦК України).

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ч. 2 ст. 846 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов`язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

Як вже зазначалось судом у описовій частині даного рішення, сторонами укладено договір підряду у спрощений спосіб і строки виконання сторонами узгоджені не були.

У свою чергу, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені, у ст. 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (ч. 1 ст. 849 ЦК України);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2 ст. 849 ЦК України);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч. 3 ст. 849 ЦК України);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. (ч. 4 ст. 849 ЦК України).

Аналіз положень ст. 849 ЦК України дозволяє дійти висновку, що вони встановлюють підстави для відмови замовника від договору підряду та відповідні правові наслідки такої відмови. При цьому, положення ст. 849 ЦК України містять самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 р. у справі № 910/2051/19.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належних та допустимих доказів виконання робіт згідно укладеного із позивачем договору підряду або повернення позивачеві коштів суду не надав.

Матеріали справи не містять і доказів того, що підрядник розпочав роботи до 25.07.2024.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з претензією б/н від 25.07.2024, зі змісту якої вбачається, що на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України позивач фактично відмовився від договору та вимагав від відповідача повернення сплачених коштів.

З урахуванням зазначеного, з огляду на відмову позивача від договору підряду в порядку ч. 2 ст. 849 ЦК України, зазначений вище договір є припиненим.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд відзначає, що у разі припинення зобов`язань сторін за договором, позивач має право розраховувати на стягнення з відповідача сплаченої йому передоплати на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки її положення застосовуються також при поверненні виконаного однією із сторін у зобов`язанні у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала, тобто у разі, коли договір є припиненим.

У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

Велика палата Верховного Суду у постанові у справі № 662/397/15-ц вказала, що обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із установлених фактів, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню, є складовою класичного принципу jura novit curia. ВП ВС наголосила, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові. Адже згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Натомість відмова у задоволенні позову через помилкове правове обґрунтування позовних вимог є перешкодою в доступі до правосуддя, а відтак порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.55, 124 Конституції. Отже, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи

Під час вирішення спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Як зазначалось вище, з огляду на невиконання відповідачем підрядних робіт станом на 25.07.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію (а.с. 12), згідно якої просив відповідача повернути перераховані ним грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн у п`ятиденний термін. Отримання зазначеної претензії відповідач не спростовує.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження повернення відповідачем здійсненої позивачем попередньої оплати в результаті односторонньої відмови позивача (замовника) від договору підряду на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, грошові кошти, перераховані позивачем відповідачу за платіжними інструкцією №836 від 16.07.2020 на суму 50 000,00 грн, у зв`язку з припиненням договору підряду внаслідок односторонньої відмови замовника від нього на підставі ч. 2 ст.849 ЦК України, підлягають поверненню позивачеві.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн, як такої, що є документально доведеною, обґрунтованою та відповідачем у встановленому ГПК України порядку не спростованою, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судом не оцінюються як правомірні посилання відповідача на те, що виконання ним робіт на об`єкті, який належить Гречкіній Ользі Леонідівні, виключає можливість господарських відносин між ним та позивачем, оскільки на підтвердження останніх відповідач надав суду його пояснення та свідків, які повідомили, що їм відомо про те, що позивачем не замовлялися відповідачу послуги на території Харківської області.

Дані пояснення свідків не враховуються судом при розгляді даної справи оскільки вони в порушення приписів ст. 88 ГПК України подані до суду в копіях.

Крім того, в силу ст. 87 ГПК України не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб; на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах; показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Стосовно розподілу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 852 від 12.08.2024 позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Зарахування судового збору у розмірі 3 028,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідкою (а.с. 18).

Пунктом 2 ч. 1 ст.129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 3 028,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Терещенка Олександра Анатолійовича, ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальності "Дані-теплоцентр" (пл. В.Й. Казмірука, 11, м. Балаклія, Харківська область, 64207, код ЄДРПОУ 33071513) 50 000,00 грн заборгованості та 3 028,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписане 05.03.2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик