Постанова від 21.05.2025 по справі 904/3605/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3605/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Верхогляд Т.А.

секретар судового засідання: Карпенко А.С.

представники сторін:

від позивача: Курбанов А.В. - довіреність №25/11-58 від 25.11.2024р.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024р. (суддя Назаренко Н.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 03.12.2024р.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", м. Київ

до Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", село Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 6 990 556,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0344-2032 від 01.01.2019, у редакції додаткової угоди №5 від 17.09.2021, у загальному розмірі 6 990 556,66 грн. з яких: основний борг у розмірі 4 797 535,22 грн; штраф у розмірі 227 825, 31 грн; пеня у розмірі 70 629, 73 грн; 3% річних у розмірі 346 263, 88 грн; інфляційні витрати у розмірі 1 548 302, 52 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань у частині повної та своєчасної оплати вартості наданих за вказаним вище договором послуг.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024р. у справі № 904/3605/24 позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про стягнення заборгованості у розмірі 6 990 556,66 грн. - задоволено. Стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" основний борг у розмірі 4 797 535,22 грн., 3% річних у розмірі 346 263,88 грн., пеню в розмірі 70 629,73грн., інфляційні втрати в розмірі 1 548 302,52 грн, штраф у розмірі 227 825,31 грн., судовий збір у розмірі 83886,68грн.. Клопотання Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про розстрочення виконання рішення суду задоволено частково. Розстрочено виконання рішення на 3 місяці зі сплатою загальної заборгованості в розмірі 7 074 443,34 грн. рівними частинами за наступним графіком: до 25.12.2024 - 2 358 147,78 грн., до 25.01.2025 - 2 358 147,78 грн., до 25.02.2025 - 2 358 147,78 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державне міжрайонне підприємство водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024р. у частині відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду та часткової відмови у задоволенні заяви про розстрочення виконання цього рішення і ухвалити нове рішення, яким відстрочити виконання рішення суду по справі № 904/3605/24 строком на шість календарних місяців з дня набрання ним законної сили та розстрочити його виконання строком на шість календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів у наступному розмірі : 5 місяців по 1 155 926,55 грн. та останній місяць - 1 155 926,56 грн.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення у частині відмови у задоволенні заяви Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

При цьому Скаржник зазначає, що Господарським судом Дніпропетровської області, при розгляді справи, не прийняті до уваги доводи та аргументи Відповідача, які не дозволяють підприємству виконати рішення суду в повному обсязі в тримісячний строк, не нашкодивши стабільності своєї діяльності та якості надаваних послуг, а також забезпеченню соціальних гарантій для працівників.

Скаржник наголошує на тому, що ДМП ВКГ "ДЗД" є стратегічним підприємством по забезпеченню водою питної якості населення та підприємств Синельниківського, Павлоградського районів, міст Синельникове, Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, шахт підприємств ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" та військових формувань, які знаходяться на цій території. Господарська діяльність підприємства має загальнодержавне, соціальне значення та безперервний характер. ДМП ВКГ "ДЗД" як підприємство, яке здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області. Під час воєнного стану та ведення бойових дій підприємство продовжує надавати послуги з централізованого водопостачання, усуває аварії та докладає усіх зусиль, які залежать від підприємства, для забезпечення безперебійного постачання води для життєдіяльності регіону Дніпропетровської області. Апелянт не має наміру ухилятися від виконання судового рішення, а бажає виконати його з відтермінуванням.

На думку Скаржника, суд першої інстанції не прийняв до уваги фінансовий стан скаржника, ту обставину, що матеріали справи не містять документів, які б вказували про ухилення боржника від виконання рішення суду, а також, що вищевикладене є винятковим випадком в розумінні ст. 331 ГПК України, що свідчить про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та прийняв невірне рішення про відмову ДМП ВКГ "ДЗД" у задоволенні заяви про відстрочення та частково про розстрочення виконання судового рішення.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він не погоджується з доводами апеляційної скарги, та вважає рішення про часткове задоволення клопотання Відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці зі сплатою загальної заборгованості в розмірі 7 074 443,34 грн. рівними частинами прийнятим з дотриманням принципу урахування балансу інтересів сторін, а отже у даній частині є законним та обґрунтованим.

Позивач вказує на те, що на сьогодні він знаходиться у не менш скрутному фінансовому становищі ніж Відповідач та інші суб`єкти господарювання, які постраждали та продовжують потерпати внаслідок військової агресії російської федерації.

Також Позивач звертає увагу на ту обставину, що Апелянт не додає до апеляційної скарги жодного доказу хоча б часткового виконання Рішення, чим підтверджується факт продовження ним порушення майнових прав Позивача.

Виходячи з вищевикладеного, Позивач вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3605/24 обґрунтованим, прийнятим з дослідженням та врахуванням всіх обставин справи та таким, що прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Верхогляд Т.А..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3605/24.

Матеріали справи №904/3605/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.01.2025р. апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024р. у справі № 904/3605/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судове засідання на 21.05.2025.

Представник Позивача у судовому засіданні 21.05.2025 надав пояснення у справі.

Відповідач не скористався своїм правом участі у судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.

У судовому засіданні 21.05.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України Про ринок електричної енергії оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.

03.06.2019 між Приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія Укренерго та Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (Користувачем) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 03.06.2019 за №0579-02024.

Додатковою угодою №5 від 17.09.2021 договір №0579-02024 викладено у новій редакції, згідно з п. 1.1 якого НЕК Укренерго (Оператор системи передачі, ОСП) зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов цього Договору, а Відповідач зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.

Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет.(п. 3.1. договору).

Ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року. (п.3.2. договору).

У відповідності п.5.1 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що Користувач (Відповідач) здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:

1 платіж-до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:

2 платіж-до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж-до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж-до 25 числа розрахункового місяця.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у разі зміни планових обсягів Послуги протягом розрахункового місяця Користувач передає ОСП повідомлення про зміну обсягів Послуги. ОСП протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.

За п. 5.5 Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата Послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою Системи управління ринком (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Адміністратором комерційного обліку (далі АКО).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, згідно з вимогами Правил ринку.

Акти коригування наданої Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписання актів коригування наданої Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості Послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.

Відповідно до п. 5.6. Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманих від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

За умовами п.9.4. Договору рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов`язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.

Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною:

у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником;

у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом);

у день направлення за допомогою Сервісу та/або електронною поштою.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021.

Якщо користувач не направив ОСП у строк неменший, ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 13.1. договору).

Позивачем, відповідно до повідомлень щодо планового обсягу послуги з передачі електричної енергії, надавалася послуга Відповідачу з передачі електричної енергії: за розрахункові періоди жовтень 2021р. - березень 2022р. оформлено та направлено Відповідачу Акти приймання-передачі послуги від 31.10.2021 за жовтень 2021 на суму 767 607,01 грн. з ПДВ, від 30.11.2021 за листопад 2021 на суму 728 750,05 грн. з ПДВ, від 31.12.2021 за грудень 2021 на суму 825 745,90 з ПДВ, від 31.01.2022 за період січень 2022 на суму 965 151,44 грн. з ПДВ, від 28.02.2022 за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 на суму 851 870,02 грн. з ПДВ доставлений Відповідачу 11.03.2022, від 31.03.2022 за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 на суму 705 775,45 грн.

Всього згідно підписаних сторонами актів за період жовтень 2021 березень 2022 року, Позивачем надано послугу Відповідачу на загальну суму 4 844 899,87 грн. з ПДВ.

Відповідно до Правил ринку та умов Договору, згідно оновлених даних комерційного обліку, Позивачем здійснено врегулювання, оформлено та направлено Відповідачу акти коригування за розрахункові періоди жовтень 2021 березень 2022 року, а саме:

Акт коригування від 19.05.2022 до Акту від 31.10.2021 за яким обсяги наданої послуги в жовтні 2021 збільшено на 14 589,40 грн. та скориговані обсяги становлять 782 196,41 грн.,

Акт коригування від 30.05.2022 до Акту п/п від 30.11.2021 за яким обсяги наданої Послуги в листопаді 2021 збільшено на 13 333,02 грн. та скориговані обсяги становлять 742 083,07 грн.,

Акт коригування від 16.06.2022 до Акту п/п від 31.12.2021 за яким обсяги наданої Послуги в грудні 2021 збільшено на 12 975,36 грн. та скориговані обсяги становлять 838 721,26 грн. доставлений Відповідачу 16.06.2022 р.

Акт коригування від 29.06.2022 до Акту приймання-передачі послуги від 31.01.2022 за яким обсяги наданої Послуги в січні 2022 збільшено на 14 616,44 грн. та скориговані обсяги становлять 979 767,88 грн.

Акт коригування від 27.07.2022 до Акту приймання-передачі послуги від 28.02.2022 за яким обсяги наданої Послуги в лютому 2022 збільшено на 14 311,57 грн. та скориговані обсяги становлять 866 181,59 грн.

Акт коригування від 18.08.2022 до Акту приймання-передачі послуги від 31.03.2022 за яким обсяги наданої Послуги в березні 2022 збільшено на 25 416,57 грн. та скориговані обсяги становлять 731 192,02 грн.

Таким чином, загальна сума збільшення вартості послуги за Актами коригування складає 95 242,36 грн.

Загальна сума грошового зобов`язання Відповідача перед Позивачем за послугу, надану протягом жовтня 2021 березня 2022 складає 4 940 142,23 грн.

Відповідач частково оплатив вартість наданих послуг, а саме 03.12.2021 7 607,01 грн. за послугу з передачі ел.ен. за жовтень 2021 року зг.рах №0344-2032/05/11/2021по дог. №0344-2032 від 01.01.19. в т.ч. ПДВ 1267.84 грн.; 28.01.2022 60 000,00 грн. за послугу з передачі ел.ен. за жовтень 2021 року зг.рах №0344-2032/05/11/2021по дог№0344-2032від01.01.19. в т.ч. ПДВ 10000,00 грн. 21.02.2022 25 000,00 грн. за послугу з передачі ел.ен. за жовтень 2021року зг.рах №0344-2032/05/11/2021 по дог №0344-2032 від 01.01.19. в т.ч. ПДВ - 4166,67 грн.; 23.02.2022 50 000,00 грн. за послугу з передачі ел.ен. за жовтень2021року зг. рах №0344-2032/05/11/2021по дог№0344-2032від01.01.19. в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн., всього на загальну суму 142 607,01 грн.

Отже, сума заборгованості Відповідача перед позивачем за послуги, надані протягом жовтня 2021 березня 2022 складає 4 797 535,22 грн.

У зв`язку з несвоєчасним та неповним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг, Позивачем нараховано пеню у сумі 70 629,73 грн за загальний період прострочення з 23.11.2021 по 23.02.2022, штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу у сумі 227825,31 грн., 3% річних за період прострочення з 23.11.2021 по 30.06.2024 у сумі 346263,88 грн. та інфляційні втрати у сумі 1548302,52 грн. за загальний період з 23.11.2021 по 30.06.2024.

Неоплата Відповідачем вказаних вище сум стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.

Матеріали справи свідчать про те, що Відповідач не заперечував наявність боргу, однак просив відстрочити виконання рішення суду по справі №904/3605/24 строком на шість календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили та розстрочити таке виконання строком на шість календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів у наступному розмірі: 5 місяців по 1 155 926,55 грн. та останній місяць 1 155 926,56 грн.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

При цьому суд виходив з порушення Відповідачем своїх зобов`язань у частині сплати за послуги з передачі електричної енергії за договором від 01.01.2019 за №0344-2032 (в редакції додаткової угоди №5 від 17.09.2021), незаперечення цього факту Відповідачем та, у зв`язку з цим, з наявності підстав для стягнення з нього основного боргу, а також нарахування штрафу, пені, 3 процентів річних та інфляційних втрат.

Одночасно, суд частково задовольнив заяву Відповідача про розстрочення виконання рішення та відмовив у задоволенні заяви про відстрочення його виконання.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині відмови судом у задоволенні заяви Відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення на 6 календарних місяців, тому відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву Відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду по справі №904/3605/24 строком на 6 календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили та розстрочити виконання рішення строком на 6 календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів у наступному розмірі: 5 місяців по 1155926,55 грн та останній місяць 1155926,56 грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначав, що поточний фінансовий стан підприємства Відповідача та необхідність безперебійного підтримання насосних станцій та водопровідних мереж в належному стані, що є критично важливим в умовах воєнного стану, не дозволить йому виконати у повному обсязі рішення суду по даній справі, не нашкодивши стабільності своєї діяльності та якості надаваних послуг, а також забезпеченню соціальних гарантій для працівників. Негайне виконання рішення по даній справі зумовить блокування та зупинення роботи підприємства, яке забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області. Відстрочення та розстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3605/24, з урахуванням інфляційних втрат розрахованих ДМП ВКГ "ДЗД", жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції Позивачу права на суд. Підприємство не ухиляється від сплати заборгованості, а навпаки шукає способи її погашення перед Позивачем. Не дивлячись на суттєве зменшення фінансових надходжень від споживачів за надані послуги, невідповідність тарифу на послуги з централізованого водопостачання, ДМП ВКГ "ДЗД" робить все можливе задля безперебійної роботи підприємства, приділяє значну увагу питанню виконання зобов`язань за укладеними договорами та можливості зменшення заборгованості перед кредиторами.

Позивач, щодо позиції Відповідача про його фінансовий стан та розстрочення виконання рішення суду зазначив, що на сьогодні Позивач знаходиться у не менш скрутному фінансовому становищі, ніж Відповідач та інші суб`єкти господарювання, які постраждали та продовжують потерпати внаслідок військової агресії російської федерації. Затримка отримання коштів стратегічним підприємством створює негативні фінансові ризики особливо в період військової агресії російської федерації, які могли бути направлені на відновлення пошкодженої критичної інфраструктури. У зв`язку із несвоєчасною оплатою Відповідачем отриманих послуг, Позивач не міг спрямувати власні кошти на відновлення пошкоджених об`єктів енергетики та був вимушений залучати кредитні фінансові ресурси. Відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність. Позивач вважає, що наведені Відповідачем обставини, не є виключними у розумінні ст. 331 ГПК України та такими, які б давали підстави для розстрочення виконання судового рішення на 6 місяців. Позивач вважає, що Відповідач не надав аргументів та доказів, що мають запевнити Позивача та суд про реальність виконання Відповідачем рішення суду впродовж шести місяців. Надання відстрочення виконання рішення суду у даній справі призведе до порушення майнових інтересів НЕК "Укренерго" як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов`язання. Порушуючи договірні зобов`язання, Відповідач створює умови із за яких виникає загроза виконанню Позивачем своїх зобов`язань по обслуговуванню його енергооб`єктів, оплати праці працівникам та виконанню грошових зобов`язань з третіми особами, виконання кредитних зобов`язань.

Розглядаючи подане Відповідачем клопотання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, господарський суд вважав, що наявні у справі докази є достатніми для підтвердження наявності існування обставин, які ускладнюють виконання на цей час рішення суду та для розстрочення його виконання на 3 місяці рівними частинами за наступним графіком: до 25.12.2024 - 2 358 147,78 грн., до 25.01.2025 - 2 358 147,78 грн., до 25.02.2025 - 2 358 147,78.

Разом з тим, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення, оскільки Відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, яка кореспондується з приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України , судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення (ст. 331 ГПК України).

Відповідно до ч.3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з ч.1 ст.9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

За правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Чинне процесуальне законодавство передбачає, що відстрочка виконання рішення, яка пов`язується з об`єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання відстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

За таких умов особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у справі.

Щодо досліджуваної справи, то звертаючись з заявою про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду Відповідачем надано копію звіту про фінансові результати на перше півріччя 2024 року, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2023, довідку про дебіторську заборгованість №9/9-33/31 від 07.08.2024.

Верховний Суд у постанові від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17 зазначав, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь- якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 ); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11- рп/2012 ); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 р. ), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у даному контексті, для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

У постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17 вказано, що складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Також, у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16 викладено висновок, що питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Викладене означає, що за порушення договірних зобов`язань та інших правил здійснення господарської діяльності суб`єкт господарювання самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

У розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України випадкові обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

З огляду на наведене вище, складне фінансове становище Відповідача, яким, у тому числі, обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення/ відстрочення виконання судового рішення.

Наявність військового стану наразі впливає на господарську діяльність обох підприємств. Сторони у справі знаходяться у рівнозначних економічних умовах. Станом на теперішній час енергетична галузь в Україні також знаходиться у вкрай важкому стані, внаслідок агресії Російської Федерації, що має загальновідомий характер і є пріоритетною ціллю для ворога.

Разом з тим, наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання підприємством рішення у даній справі, а лише відображають його поточний стан, що також не є обставиною, з якою закон пов`язує необхідність відстрочення виконання судового рішення.

При цьому долучені Відповідачем на підтвердження своєї позиції докази не можуть підтверджувати зміну фінансового становища останнього після спливу строку на який він просить відстрочити та розстрочити виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що вирішення питання щодо розстрочення/ відстрочення виконання рішення перебуває у межах дискреційних повноважень господарського суду та здійснюється з урахуванням балансу інтересів сторін, господарський суд, оцінивши надані у матеріали докази, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відстроченні виконання рішення та, одночасно, врахувавши обставини справи та обґрунтування заявника, знайшов достатніми підстави для часткового задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині є вичерпними. Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують вказаних вище висновків суду.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024р. у справі № 904/3605/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.05.2025 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя Т.А. Верхогляд