Рішення

від 05.09.2024 по справі 911/2904/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2904/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Байдрелова М.Г., розглянув матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Гранха"

69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 7, квартира 34, код ЄДРПОУ 33451866;

адреса для листування: 69001, місто Запоріжжя, а/с 7978

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

08702, Київська область, місто Обухів, вулиця Промислова, будинок 20, код ЄДРПОУ 36348550

про стягнення заборгованості

за участі представників сторін:

позивача: Шонія М.В., дані підтверджені КЕП (ЕЦП), ордер серія АР №1122470 від 27.04.2023;

відповідача: Бохан С.О., дані підтверджені КЕП (ЕЦП), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №6846/10 від 05.09.2018, довіреність б/н від 31.12.2022;

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2488/23 від 19.09.2023) Фермерського господарства "Гранха" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" про стягнення заборгованості.

Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2023 позовну заяву Фермерського господарства "Гранха" (вх. №2488/23 від 19.09.2023) залишено без руху та встановлено позивачу строк усунення недоліків позову.

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення позивача (вх.№ 19110/23 від 09.10.2023) відповідно до яких усунуті недоліки позову.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.12.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява (вх.№ 4701/23 від 21.11.2023) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання (вх.№ 5341/23 від 11.12.2023) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2023 задоволено клопотання позивача (вх.№ 5341/23 від 11.12.2023) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх.№ 5502/23 від 14.12.2023) про зупинення провадження у справі, про проведення засідання без участі представника, про надання відповідачу доступу до справи в системі "Електронний суд".

Через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання (вх.№ 5536/23 від 14.12.2023) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Перед судовим засіданням 14.12.2023 у місті Києві оголошено повітряну тривогу.

Відповідно до розпорядження Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги, у разі оголошення сигналу "повітряна тривога" суддям, працівникам апарату та відвідувачам суду необхідно негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

У зв`язку із значною тривалістю повітряної тривоги судове засідання 14.12.2023 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2023 підготовче засідання відкладено на 30.01.2024 та задоволено клопотання позивача (вх.№ 5536/23 від 14.12.2023) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява (вх.№12/23 від 01.01.2024) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.01.2024 (суддя Антонова В.М.) заяву представника відповідача (вх.№ 12/23 від 01.01.2024) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання - пояснення (вх.№ 444/24 від 15.01.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 923/24 від 29.01.2024).

У судове засідання 30.01.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 30.01.2024 представниця позивача заявила усне клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву, судом розглянута можливість продовження позивачу строку подання відповіді на відзив та продовження відповідачу строку на подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

У судовому засіданні 30.01.2024 відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у зв`язку із тим, що підстави, якими відповідач обгрунтував своє клопотання не віднесені до підстав зупинення провадження у справі, відповідно до статті 227 Господарського процесуального кодексу України про обов`язок суду зупинити провадження у справі та статті 228 Господарського процесуального кодексу України про право суду зупинити провадження у справі.

Також у судовому засіданні представником позивача заявлено усне клопотання про перегляд заяви про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2024 підготовче засідання відкладено на 27.02.2024.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№ 1341/24 від 08.02.2024).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2024 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№ 1341/24 від 08.02.2024).

У судове засідання 27.02.2024 з`явились представники обох сторін.

У судовому засіданні 27.02.2024, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 26.03.2024 о 15:00, відповідно до частини 3 статті 183 Господарського процесуального кодексу України для отримання відповідачем доказів про стан кримінального провадження, що стосується обставин справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх.№3205/24 від 26.03.2024) з додатковими поясненнями у справі.

У судове засідання 26.03.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача повідомлений про судове засідання належним чином за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд".

Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 23.04.2024 о 14:00, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України для отримання доказів про стан кримінального провадження, що стосується обставин справи та отримання позивачем додаткових відомостей відносно місця перебування голови Фермерського господарства "Гранха" (69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 7, квартира 34, код ЄДРПОУ 33451866) Шевченка О.І., на момент підписання спірного у справі листа Фермерського господарства "Гранха" з реквізитами терористичної організації.

У судовому засіданні заявлене усне клопотання представника позивача про перегляд її клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Судом враховано попередньо подані клопотання представників позивача та відповідача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

У зв`язку із наявністю у Господарського суду Київської області технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відповідністю клопотань вимогам статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вказаних клопотань.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.04.2024 о 14:00.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№4863/24 від 12.04.2024).

У судове засідання 23.04.2024 з`явився представник відповідача, при спробі встановити зв`язок із представником позивача у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС, представник позивача засобами телефонного зв`язку повідомила про розгляд справи без її участі.

У судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із відсутністю представника позивача.

Судом у судовому засідання розглядалась заява Фермерського господарства "Гранха" (вх.№4863/24 від 12.04.2024) про уточнення позовних вимог, представник відповідача не заперечував проти задоволення цієї заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти рішення.

У заяві про уточнення позовних вимог (вх.№4863/24 від 12.04.2024) позивач не змінює позовні вимоги, що заявлені у позовній заяві (вх.№2488/23 від 19.09.2023), проте додає до них банківські реквізити Фермерського господарства "Гранха" для стягнення спірної у справі суми та поточну адресу місцезнаходження позивача.

Відповідно до часини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Судом враховано, що вищезазначена заява (вх.№4863/24 від 12.04.2024) подана позивачем до закінчення підготовчого засідання та підписана уповноваженою на вчинення таких дій особою - представником Фермерського господарства "Гранха" Шонією Макою Вячеславівною, повноваження якої підтверджуються ордером серії АР №1122470 від 27.04.2023.

За результатом оцінки заяви (вх.№4863/24 від 12.04.2024), враховуючи відсутність одночасної зміни предмета та підстав позову, зокрема, заява (вх.№4863/24 від 12.04.2024) взагалі не містить змісту щодо підстав позову, зважаючи на відповідність вказаної заяви вимогам статті 46 Господарського процесуального кодексу України і того, що розпоряджатись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд на підготовчому провадженні є правом позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача та розгляд справи за вказаною в ній редакцією позовної вимоги.

У судовому засіданні заявлене усне клопотання представника відповідача про перегляд його клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Судом враховані попередньо подані клопотання представників позивача та відповідача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

У зв`язку із наявністю у Господарського суду Київської області технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відповідністю клопотань вимогам статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вказаних клопотань.

У судовому засіданні 23.04.2024 судом розглядалось питання отримання відповідачем інформації про стан кримінального провадження за його заявою про вчинення кримiнального правопорушення за статтею 111-1 Кримінального кодексу України головою Фермерського господарства "Гранха" (69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 7, квартира 34, код ЄДРПОУ 33451866) Шевченком Олександром Івановичем.

Відповідно до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Представником відповідача заявлено усне клопотання про сприяння судом в отриманні інформації щодо стану розгляду його заяви Головним управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про вчинення кримiнального правопорушення за статтею 111-1 Кримінального кодексу України головою Фермерського господарства "Гранха" (69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 7, квартира 34, код ЄДРПОУ 33451866) Шевченком Олександром Івановичем, у зв`язку із неотриманням відповідачем відповіді.

Судом враховано, що відповідачем обґрунтовані об`єктивність підстав неотримання відповіді Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях та дії, які були здійснені відповідачем для отримання відповіді, про що зазначено відповідачем у клопотанні про долучення додаткових пояснень у справі (вх.№3205/24 від 26.03.2024).

Також судом враховано, що у попередньому судовому засіданні про неможливість отримання такої відповіді та про важливість цієї інформації для розгляду справи заявляла представниця позивача.

Враховуючи пояснення представників обох сторін, поважність причин, за яких вони не отримали відповідь Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, а також з урахуванням важливості цієї інформації при розгляді даної справи, оскільки відтиск печатки позивача у справі на копії його листа, що наданий відповідачем, містить найменування терористичної організації "луганська народна республіка", відтак, необхідним є встановлення того, чи підтримує керівництво позивача відповідну організацію і чи можуть бути скеровані кошти, що заявлені позивачем до стягнення в даній справі, в разі задоволення позову, на її фінансування, зважаючи, на ініціювання відповідачем перед Службою безпеки України відповідного кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування у Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях iнформацiї про стан розгляду Головним управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська область, місто Обухів, вулиця Промислова, будинок 20, код ЄДРПОУ 36348550) про вчинення кримiнального правопорушення за статтею 111-1 Кримінального кодексу України головою Фермерського господарства "Гранха" (69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 7, квартира 34, код ЄДРПОУ 33451866) Шевченком Олександром Івановичем.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав та неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.04.2024 підготовче засідання у справі відкладено на 28.05.2024 о 16:00.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Головного управління Служби безпеки України в Донецькій і Луганській областях надійшов лист (вх.№6281/24 від 27.05.2024).

У судове засідання 28.05.2024 з`явився представник відповідача; представник позивача у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд".

У судовому засіданні розглянуто лист Головного управління Служби безпеки України в Донецькій і Луганській областях (вх.№6281/24 від 27.05.2024), в якому заявлено про надання додаткової інформації та документів для підготовки відомостей, що витребовувались судом ухвалою Господарського суду Київської області від 23.04.2024.

У зв`язку із обгрунтованістю вказаного клопотання, з урахуванням усних пояснень представника відповідача про наявність у нього витребуваних документів та важливістю інформації щодо стану кримінального провадження для розгляду даної справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання та про продовження строку для надання витребуваної судом інформації.

У судовому засіданні заявлене усне клопотання представника відповідача про перегляд його клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Судом враховані попередньо подані клопотання представників позивача та відповідача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

У зв`язку із наявністю у Господарського суду Київської області технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відповідністю клопотань вимогам статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вказаних клопотань.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав та неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2024 суд відклав підготовче засідання у справі на 25.06.2024 о 15:40.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№5738/24 від 29.05.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Головного управління Служби безпеки України в Донецькій і Луганській областях надійшов лист (вх.№6515/24 від 03.06.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про надання суду підтвердження про відправку запиту Управлінню Служби безпеки України в Запорізькій області (вх.№5930/24 від 03.06.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Головного управління Служби безпеки України в Донецькій і Луганській областях надійшла заява про виконання ухвали суду (вх.№6750/24 від 24.06.2024).

У судове засідання 25.06.2024 з`явився представник позивача; представник відповідача не з`явився, про про дату, час та місце судового засідання повідомлений засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд".

У підготовчому засіданні 25.06.2024 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з`ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання.

Згідно з частинами 2, 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2024 о 15:20.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2024 призначене судове засідання з розгляду справи №911/2904/23 по суті на 06.08.2024 о 16:00.

У судове засідання 06.08.2024 з`явився представник позивача; представник відповідача не з`явився.

Через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю представника взяти у ньому участь (вх.№ 8438/24 від 05.08.2024).

Враховуючи обгрунтованість клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та, відповідно, неможливість завершення розгляду справи, розгляд якої по суті розпочався, суд дійшов висновку про оголошення перерви у даному судовому засіданні до 05.09.2024 о 10:00, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; повідомлення здійснюється шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому Господарського процесуального кодексу України для вручення судових рішень.

Судом враховані попередньо подані клопотання представників позивача та відповідача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Відповідно до частин 1-5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

У зв`язку із наявністю у Господарського суду Київської області технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відповідністю клопотань вимогам статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про їх задоволення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2024 повідомлено учасників справи №911/2904/23, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 05.09.2024 о 10:00, задоволені клопотання представників позивача та відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судове засідання 05.09.2024 з`явився представник позивача та відповідача.

У судовому засіданні 05.09.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, з урахуванням позицій всіх учасників справи та вимог чинного законодавства суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» як постачальником та Фермерським господарством «Гранха» як покупцем було укладено договір поставки №126/21-л від 22.10.2020 на умовах 100% передплати (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки покупцю та базис поставки (згідно правил Інкотермс 2010), строк оплати, а також інші умови, визначені в додатках до договору, які є невід`ємною його частиною та у видаткових накладних (пункт 1.2. договору).

Момент переходу права власності на товар від постачальника до покупця є дата складання видаткової накладної на товар та/або, при необхідності, складання інших документів, що посвідчують факт передачу товару покупцю. Номенклатура, асортимент та кількість фактично поставленого товару визначається у видаткових накладних (пункт 2.5. договору).

Постачальник зобов`язаний передати товар покупцеві в місці, вказаному в додатку (пункт 3.1.1. договору).

Покупець зобов`язаний оплатити вартість (ціну) товару в термін, вказаний додатку до договору (пункт 3.2.1. договору).

Господарські зобов`язання сторін цього договору, які виникли на його основні, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, а в частині виконання грошових зобов`язань за договором, по штрафних санкціям - до повного їх виконання (пункт 7.1. договору).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений відбитками їх печаток, факт укладання договору визнається обома сторонами, до матеріалів справи надано його належним чином засвідчену копію.

До матеріалів справи також надано належним чином засвідчені копії специфікацій до договору та рахунків на оплату, що виставлені відповідачем позивачу на здійснення попередньої оплати за поставку товару за договором.

Позивач обгрунтовує позов тим, що за договором перерахував відповідачу загалом 319061,60 грн попередньої оплати за товар, в підтвердження чого до позову додано копії платіжних доручень: №836 від 22.10.2021 на суму 35899,20 грн, №849 від 10.11.2021 на суму 106422,88 грн, №837 від 22.10.2021 на суму 33700,86 грн, №850 від 10.11.2021 на суму 39682,44 грн, №922 від 18.02.2022 на суму 22416,25 грн, №923 від 18.02.2022 на суму 21465,90 грн, №926 від 21.02.2022 на суму 22668,03 грн, №927 від 21.02.2022 на суму 15185,14 грн, №928 від 21.02.2022 на суму 21620,90 грн.

Як стверджує позивач, відповідач частково поставив товар, всього на суму 84898,72 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними №54652 від 02.12.2021 на суму 40329,78 грн, №457 від 21.01.2022 на суму 40329,78 грн, №616 від 25.01.2022 на суму 4239,16 грн, тоді як решта оплаченого товару на суму 234162,88 грн відповідачем не поставлена.

Позивач зазначає, що 28.04.2023 він направив відповідачу лист з пропозицією повернути суму передоплати, у відповідь на що відповідачем відмовлено у поверненні коштів та запропоновано укласти новий договір з іншими умовами.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення основної заборгованості у сумі 234162, 88 грн, на яку також нарахував 8198, 91 грн 3 % річних та 45435,81 грн інфляційних втрат.

Відповідач підтверджує факт сплати позивачем зазначеної ним суми передоплати та непоставку товару на спірну суму, проти позову заперечує, вказує, що товар не був поставлений із незалежних від відповідача причин - цьому перешкодила збройна агресія Російської Федерації проти України, визначення місця поставки у Луганській області за місцезнаходженням позивача та тимчасова окупація цієї території, у зв`язку з чим, повідомляє, що звертався до позивача з пропозицією змінити місце поставки товару та підтверджував готовність поставити товар, основною підставою для відмови від повернення позивачу суми попередньої оплати відповідач визначає обставини отримання ним від позивача - Фермерського господарства «Гранха» листа №6 від 08.09.2022, підписаного директором Шевченком О.І., підпис якого скріплено відбитком печатки з написом «ЕНРЮЛ:60300814, Луганская народная республика», а також подальше небажання позивача змінити умови поставки товару з огляду на зміну місцезнаходження його господарства з тимчасово окупованих територій Луганської області до міста Запоріжжя та побоювання відповідача, що сплачені ним кошти позивач може використати для фінансування держави-агресора чи терористичної організації "ЛНР".

Посилаючись на вказані обставини, відповідач зауважив на наявність у нього підозри щодо співпраці позивача з терористичною організацією «ЛНР», попри це не заперечив ані обставин укладення з позивачем договору №131/20-Л та додатків до нього, ані перерахування позивачем за цим договором та додатками сум попередньої оплати, ані факт непоставки товару на спірну суму.

За доводами відповідача, він не зміг поставити товар позивачу за вказаним у договорі базисом поставки у зв`язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, а тому подальше звернення Фермерського господарства «Гранха» з листом від 28.04.2023 та пропозицією повернути суму передоплати, а не узгодити нові умови поставки, викликало у відповідача підозри про те, що сплачені позивачу кошти можуть бути спрямовані на фінансування тероризму.

Як зауважив відповідач, такі сумніви і підозри також ґрунтуються на тому, що попри реєстрацію місцезнаходження Фермерського господарства «Гранха» у місті Запоріжжя власником цього господарства залишається ОСОБА_1 , за підписом якого надійшов лист №6 від 08.09.2022, як і не змінився основний вид економічної діяльності господарства - вирощування зернових культур, а тому оплачений товар, що є предметом договору, має становити основний інтерес для позивача.

З огляду вказане, відповідач заявляє про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з оголошених у судових засіданнях доводів представника відповідача, з такою ж печаткою, що і на листі №6 від 08.09.2022, від Фермерського господарства «Гранха» надійшов акт звірки взаємних розрахунків з офіційної електронної пошти господарства - ІНФОРМАЦІЯ_1, вказаної у договорі та про зміну якої, в порядку пункті 9.5. договору, позивач не повідомляв.

На ці доводи відповідача представник позивача у судовому засіданні під час розгляду цієї справи вказала, що Фермерське господарство «Гранха» зареєстроване за українським законодавством, змінило своє місцезнаходження на підконтрольну Україні територію, має розрахункові рахунки в банку України, тоді як позивач не може контролювати майно та техніку, що залишились на тимчасово окупованій території в Луганській області, зокрема, позивачу не відомо, які особи використали належну раніше господарству електронну пошту та надіслали відповідачу листа з реквізитами "ЛНР".

Так, за доводами представника позивача, електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 для позивача не є чинною на даний момент, йому не відомо, хто і як використовує таку пошту за минулим місцезнаходженням господарства після реєстрації його у місті Запоріжжя у березні 2023 року.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, із наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов таких висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, що укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до змісту статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін..

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 202 Господарського кодексу України).

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до пункту 2.5. спірного договору моментом переходу права власності на товар від постачальника до покупця є дата складання видаткової накладної на товар та/або, при необхідності, складання інших документів, що посвідчують факт передачі товару покупцю. Номенклатура, асортимент та кількість фактично поставленого товару визначається у видаткових накладних.

Судом враховано, що підписання відповідачем договору поставки №126/21-л та додатків до нього без будь-яких заперечень щодо вказаних у них умов свідчить про погодження відповідача з умовами такого правочину та, з урахуванням проведеної позивачем попередньої оплати товару, породжує для відповідача обов`язок з поставки погодженого товару у передбачені специфікаціями строки, а саме:

- відповідно до додатку №1/СА000048168 від 22.10.2021 строк поставки товару на суму 35899,20 грн - до 12.04.2022;

- відповідно до додатку №1/СА00050819 від 10.11.2021 строк поставки товару на суму 106422,88 грн - до 12.04.2022;

- відповідно до додатку №1/САОООО48177 від 22.10.2021 строк поставки товару на суму 33700,86 грн - до 12.04.2022;

- відповідно до додатку №1/СА000050820 від 10.11.2021 строк поставки товару на суму 3982,44 грн - до 20.04.2022;

- відповідно до додатку №1/СА00005399 від 17.02.2022 строк поставки товару на суму 22416,25 грн - до 20.04.2022;

- відповідно до додатку №1/СА00005398 від 17.02.2022 строк поставки товару на суму 21465,90 грн - до 29.04.2022;

- відповідно до додатку №1/СА00005561 від 21.02.2022 строк поставки товару на суму 22668,03 грн - до 31.03.2022;

- відповідно до додатку №1/СА00005657 від 21.02.2022 строк поставки товару на суму 15185,14 грн - до 29.04.2022;

- відповідно до додатку №1/СА00005650 від 21.02.2022 строк поставки товару на суму 21620,90 грн - до 31.03.2022.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, відповідач зобов`язання з поставки товару за договором №126/21-л від 22.10.2020 належним чином не виконав, поставив на підставі видаткових накладних товар частково: на суму 84898,72 грн, тоді як поставка решти оплаченого позивачем товару на суму 234162,88 грн відповідачем не здійснена.

В силу статтей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 599 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 202 Господарського кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач перерахував відповідачу 319061,60 грн попередньої оплати за товар, що пітверджується платіжними дорученнями №836 від 22.10.2021 на суму 35899,20 грн, №849 від 10.11.2021 на суму 106422,88 грн, №837 від 22.10.2021 на суму 33700,86 грн, №850 від 10.11.2021 на суму 39682,44 грн, №922 від 18.02.2022 на суму 22416,25 грн, №923 від 18.02.2022 на суму 21465,90 грн, №926 від 21.02.2022 на суму 22668,03 грн, №927 від 21.02.2022 на суму 15185,14 грн, №928 від 21.02.2022 на суму 21620,90 грн.

Відповідач частково поставив товар, всього на суму 84898,72 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними №54652 від 02.12.2021 на суму 40329,78 грн, №457 від 21.01.2022 на суму 40329,78 грн, №616 від 25.01.2022 на суму 4239,16 грн, тоді як решта оплаченого товару на суму 234162,88 грн відповідачем не поставлена.

Суд відзначає, що правова природа коштів, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань, внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 по справі №909/524/18.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України 1. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. 2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. 3. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

До позовних вимог у цій справі позивачем не включались вимоги про нарахування на суму попередньої оплати процентів відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України.

Судом взяті до уваги доводи відповідача про неможливість здійснення поставки у визначені договором строки з огляду на місце поставки, що визначене договором у Луганській області та строки поставки, що припали на початок повномаштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та тимчасову окупацію цих територій, що не спростовано позивачем, відтак, до звернення позивача з листом-пропозицією від 28.04.2023 до відповідача, за відсутності інших доказів відмови позивача від поставки товару, з огляду на те, що договірним зобов`язанням відповідача була поставка товару, у відповідача з власної ініціативи було відсутнє право на відмову від договору поставки і повернення попередньої оплати, за висновками суду, з огляду на обставини цієї справи, негрошове зобов`язання відповідача з поставки товару змінено позивачем на грошове зобов`язання з повернення авансу, з моменту реалізації позивачем свого права, в порядку частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, на обрання альтернативної поведінки: вимагати поставки товару або повернути кошти попередньої оплати.

Листом-пропозицією від 28.04.2023 позивач звернувся до відповідача про повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар.

Отримання цього листа відповідачем підтверджується наданою до матеріалів справи відповіддю відповідача на неї від 10.05.2023 вих.№1005/1, на підтвердження направлення цієї пропозиції позивач надає копію фіскального чеку підприємства поштового зв`язку, проте, за відсутності опису вкладення на підтвердження змісту кореспонденції, що надсилалась, суд із застосуванням принципу вірогідності доказів, бере до уваги, що матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем вимоги позивача з повернення авансу лише 10.05.2023.

У листі позивача вказано: "що в межах зазначених договорів Фермерським господарством "Гранха" на умовах передплати здійснена оплата за товар, який станом на квітень 2023 року не отриманий. На даний час поставка товару за даною адресою неможлива, у зв`язку з повною окупацією населеного пункту російськими окупантами. Зазначеним листом просимо Вас розглянути пропозицію щодо можливості повернення грошових коштів, отриманих в якості передплати за товар, і внесення відповідних змін до договорів".

Тобто, внаслідок вказаних обставин, позивач як покупець за договором повідомив відповідача - продавця про втрату інтересу до виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару.

Такий лист суд розцінює як відмову покупця від договору в порядку частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України та вимогу про повернення авансу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України 1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. 2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на вищевказані висновки суду про підтвердження отримання відповідачем вимоги позивача 10.05.2023, належним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати було у період до 17.05.2023, а з 18.05.2023 почався період прострочення його виконання.

З посиланням на правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 позивач визначає строк виникнення зобов`язання відповідача з повернення попередньої оплати з наступного дня після спливу строку поставки, зокрема, вказує, що зобов`язання з повернення суми залишку попередньої оплати поставки товару, відповідно до положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням строку дії спірного договору, після настання якого виконавець усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Проте, за вказаною судом вище оцінкою обставин цієї справи, до обрання позивачем однієї із можливих альтернативних поведінок щодо повернення коштів, у суду відсутні докази того, що відповідач усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів, з урахуванням також його письмових пропозицій поставити спірний товар, але з місцем поставки на підконтрольній Україні території, що узгоджується з позицією, що вказана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19:

"74. Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу...

83. Натомість Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами скаржника про те, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України...

86. Водночас Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами скаржника про те, що прострочення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати пов`язано також із датою закінчення строку дії контракту (01 лютого 2017 року), оскільки відсутні підстави ототожнювати цю дату із строком (терміном) виконання постачальником (продавцем) обов`язку повернути суму попередньої оплати, а згідно з положеннями пункту 8.3 контракту останній в частині невиконаних зобов`язань діє до їх повного виконання сторонами".

За приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семидений строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача з 18.05.2023 порушений строк виконання грошового зобов`язання з повернення позивачу суми невикористаної попередньої оплати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів пункту 4 частини 3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частин 2-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 по справі №914/1131/18.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 234162,88 грн попередньої оплати є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Суд вказує, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

В силу приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, заявлена до стягнення позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми невикористаної попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Суд звертає увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Тобто, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку дії договору та відмовою позивача від отримання товару за таким договором, у відповідача виникло грошове зобов`язання повернути позивачу суму невикористаної попередньої оплати, тобто сплатити грошові кошти, а тому, відповідно, на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Подібного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Позивач заявляє до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 8198,91 грн за період з 08.04.2022 по 27.08.2023 та інфляційні втрати у розмірі 45435,81 грн за період з 01.05.2022 по 30.06.2023.

Проте, як встановлено судом вище, зобов`язання з повернення позивачу попередньої оплати у відповідача виникло з 18.05.2023, відтак, суд вважає, що нарахування цих позовних вимог мало бути здійснено саме з цієї дати, у зв`язку з чим суд, з урахуванням меж позовних вимог, здійснив розрахунок інфляційних втрат на суму основного боргу - 234162,88 грн за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 та встановив, що з стягненню з відповідача полягає 1873,30 грн інфляційних втрат та здійснив перерахунок 3% річних на суму основного боргу - 234162,88 грн за період з 18.05.2023 по 27.08.2023 та становив, що з стягненню з відповідача полягає 1963,12 грн 3% річних.

Ураховуючи викладене, ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно заперечень відповідачем позову у зв`язку із ініційованим ним кримінальним провадженням щодо директора позивача стосовно фінансування тероризму, суд зазначає таке.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що основною підставою для відмови у поверненні позивачу суми попередньої оплати стала обставина отримання від позивача - Фермерського господарства «Гранха» листа №6 від 08.09.2022, підписаного директором Шевченком О.І., підпис якого скріплено відбитком печатки з написом «ЕНРЮЛ:60300814, Луганская народная республика», а також подальше небажання позивача змінити умови поставки товару з огляду на зміну місцезнаходження такого господарства з тимчасово окупованих територій Луганської області до міста Запоріжжя.

З посиланням на вказані обставини, відповідач зауважив на наявність у нього підозр щодо співпраці позивача з терористичною організацією «ЛНР».

За доводами відповідача, він не зміг поставити товар позивачу за вказаним у договорі базисом поставки у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, а тому подальше звернення Фермерського господарства «Гранха» з листом від 28.04.2023 та пропозицією повернути суму передплати, а не узгодити нові умови поставки, викликало у відповідача підозри про те, що сплачені позивачу кошти можуть бути спрямовані на фінансування тероризму.

Як зауважив відповідач, такі сумніви і підозри також ґрунтуються на тому, що попри реєстрацію місцезнаходження Фермерського господарства «Гранха» у місті Запоріжжя власником цього господарства залишається Шевченко О.І., за підписом якого надійшов лист №6 від 08.09.2022, як і не змінився основний вид економічної діяльності господарства - вирощування зернових культур, а тому оплачений товар, що є предметом договору, мав би становити основний інтерес для позивача.

З огляду на вказане, відповідач звертався до Служби безпеки України із заявою про вчинення кримінального правопорушення за статтею 111-1 Кримінального кодексу України.

З метою з`ясування цих обставин, судом у цій справі ухвалою від 23.04.2024 витребувано у Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях iнформацiю про стан розгляду Головним управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» про вчинення кримiнального правопорушення за статтею 1111 Кримінального кодексу України головою Фермерського господарства "Гранха" Шевченком Олександром Івановичем.

На виконання ухвали суду від 23.04.2024 Головним управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганських областях наданий лист, в якому вказано, що Слідчим відділом розглянуте повідомлення про вчинення кримінального правопрушення, що надійшло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" 11.10.2023, у ході розгляду факти здійснення Фермерським господарством "Гранха" господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором не підтвердились, у зв`язку з чим у заяві відповідача відсутній склад злочину, передбачений частиною 4 статті 111-1 Кримінального кодексу України.

Відтак, матеріали справи спростовують доводи відповідача.

Інші доводи та докази сторін оцінені судом у сукупності з вищевикладеними та не наводяться у рішенні суду, позаяк не спростовують вказаних у рішенні висновків суду та не покладені судом в його основу.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Позивачем заявляються до відшкодування відповідачем витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, на пдтвердження яких позивачем подані до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги №14/23 від 11.04.2023, додаток №1 від 11.04.2023 до договору про надання правової допомоги, акт №1/2 надання послуг з правової (правничої) допомоги від 01.07.2024, ордер адвоката Шонії Маки Вячеславівни.

Судом враховано, що адвокат Шонія Мака Вячеславівна представляла інтереси позивача у тих судових засіданнях, вартість участі в яких включена до судових витрат.

Відповідачем покладення на нього цих витрат позивача повністю заперечується, по-перше, тим, що позивачем не подавався попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а, по-друге, опис витрат на правничу допомогу, що наданий позивачем, не містить правового обгрунтування, що унеможливлює відповідачу це заперечити.

За результатом оцінки доводів сторін щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу суд дійшов таких висновків

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №686/28627/18 зазначено таке: «Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики). Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати.».

Також у даній постанові зазначається: «Також Верховний Суд враховує практику та рекомендації Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18) (офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf). Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд відзначає, що позивачем надані достатні докази на підтвердження понесених ним у даній справі витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до погодженого між позивачем та адвокатом додатком № 1 від 11.04.2023 до договору про надання правової допомоги, сторони погодили розмір гонорару адвоката: 2000,00 грн за складання (підготовку) позовної заяви у справі та 1500,00 грн - представництво в суді (в режимі відеоконференції), за кожне судове засідання, адвокат Шонія М.В., відповідно до протоколів судових засідань, брала участь в судових засіданнях, за участь в яких заявляються судові витрати, відповідно до погодженого між позивачем та адвокатом актом надання послуг з правової (правничої) допомоги, позивачем прийняті послуги адвоката заявленої вартості.

Суд зауважує, що розмір гонорару адвоката, що заявлений, не є завищеним або таким що не відповідає чи перевищує ринкову вартість послуг адвоката у господарських спорах.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн є реальною та обґрунтованою.

В частині 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У той же час, суд відзначає, що у постанові Верховного Суду від 21.02.2023 у справі № 36/57, зокрема, зазначено таке: « 38. У постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №922/2869/19 зазначено, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".

39. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для "конкретної справи" (пункт 4.16 постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №922/2869/19).».

З урахуванням вказаного, суд також врахував, що розмір витрат на правову допомогу (8000,00 грн) співмірний із ціною позову (287797,60 грн) - складає менше, ніж 3 відсотка від ціни позову.

Доводи відповідача про відсутність попереднього (орієнтовного) розрахунку цих судових витрат позивача спростовуються текстом позовної заяви, відповідно до якої позивачем вказаний попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача частково, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 126, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх.№2488/23 від 19.09.2023) Фермерського господарства "Гранха" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська область, місто Обухів, вулиця Промислова, будинок 20, код ЄДРПОУ 36348550) на користь Фермерського господарства "Гранха" (69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 7, квартира 34, код ЄДРПОУ 33451866, банківські реквізити - Рахунок: НОМЕР_1 , МФО 304665, БАНК АТ "Ощадбанк") 234162,88 грн (двісті тридцять чотири тисячі сто шістдесят дві гривні вісімдесят вісім копійок) основної заборгованості, 1963,12 грн (одна тисяча дев`ятсот шістдесят три гривні дванадцять копійок) 3% річних, 1873,30 грн (одна тисяча вісімсот сімдесят три гривні тридцять копійок) інфляційних втрат, 3569,69 грн (три тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять гривень шістдесят дев`ять копійок) витрат на сплату судового збору, 6615,20 грн (шість тисяч шістсот п`ятнадцять гривень двадцять копійок) витрат позивача на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 26.05.2025.

Суддя С.О. Саванчук