Рішення

від 23.05.2025 по справі 913/92/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2025 року м.Харків Справа № 913/92/25

Провадження №10/913/92/25

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи №913/92/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БС ПРОПЕРТІ (місцезнаходження: вул.Грушевського Михайла, буд. 9-Б, приміщення Д7-1Б, м.Київ, 01021)

до відповідача Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Луганськгаз (місцезнаходження: вул.Гагаріна, буд. 87, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93411)

про стягнення 11885 грн 53 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БС ПРОПЕРТІ (далі позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Луганськгаз, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму невикористаної попередньої оплати за розподіл природного газу у розмірі 11855 грн 53 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем типового договору розподілу природного газу №094214CF8ADP020 від 01.01.2020 щодо поставки природного газу в порядку та обсязі, визначених договором, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок повернути суму невикористаної попередньої оплати за договором розподілу природного газу в березні 2022 у розмірі 11885 грн 53 коп.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Масловському С. В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.03.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БС ПРОПЕРТІ до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Луганськгаз про стягнення 11885 грн 53 коп. залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю БС ПРОПЕРТІ надано строк для усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання суду доказів доплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 344 грн 00 коп. та надсилання позивачем копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача.

19.03.2025 за допомогою підсистеми Електронний суд до Господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю БС ПРОПЕРТІ надійшла заява без номеру від 19.03.2025 про усунення недоліків позовної заяви до якої позивачем було долучено копію платіжної інструкції №68516 від 18.03.2025 про сплату судового збору в сумі 344 грн 00 коп. Також, позивачем зазначено, що докази надсилання відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами будуть надані суду в строк до 21.03.2025.

21.03.2025 за допомогою підсистеми Електронний суд до Господарського суду Луганської області від Товариства з обмеженою відповідальністю БС ПРОПЕРТІ надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме доказів надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/92/25. Справу №913/92/25 постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що адресою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» значиться: вул.Гагаріна, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93411.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1364 від 06.12.2022 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (чинного станом на момент відкриття провадження у справі).

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією вбачається, що вся територія Сєвєродонецької міської територіальної громади Сіверськодонецького району Луганської області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України починаючи з 25.06.2022.

Таким чином, на території місцезнаходження відповідача поштові відділення не функціонують згідно з офіційною інформацією, розміщеною на сайті АТ Укрпошта.

Також судом встановлено, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, що підтверджується відповіддю №7716356 від 05.03.2025.

З урахуванням викладеного, відповідач повідомлявся про відкрите судове провадження у справі №913/92/25 шляхом направлення копії ухвали суду у зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

З огляду на викладені обставини, судом вчинені усі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про відкрите судове провадження.

Суд також зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень, усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.03.2025 у справі №913/92/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем не подано відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2020 між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (оператор ГРМ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БС «ПРОПЕРТІ» (споживач) укладено договір розподілу природного газу №094214CF8ASP020, шляхом надання споживачем підписаної заяви - приєднання до умов типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1384/27829, затверджено Типовий договір розподілу природного газу.

У пункті 1.1 Типового договору зазначено, що він є публічним і регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до п. 1.2 Типового договору умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2494 від 30.09.2015 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Пунктом 1.4 Типового договору розподілу природного газу визначено, що послуга з розподілу природного газу - це послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу і включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача.

Пунктом 2.1 Типового договору встановлено, що за цим договором Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені договором.

Відповідно до п. 6.1 Типового договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується, як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п.6.4 Типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до п.7.1 Типового договору Оператор ГРМ зобов`язався забезпечити можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи в межах величини приєднаної потужності його об`єкта та передачу належних споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання споживачем вимог договору. В свою чергу, споживач зобов`язався здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені в договору (п.7.4 Типового договору).

Пунктом 8.1 Типового договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором та чинним законодавством України

Відповідно до п.12.1 Типового договору, договір укладається на невизначений строк.

До заяви-приєднання №094214CF8ASP020складено та підписано додаток № 4 до договору, в якому визначено точки комерційного обліку суб`єкту; встановлення газоспоживаючого обладнання (ГСО) в точках комерційного обліку суб`єкту; та розрахунок втрат і витрат природного газу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не повернув у встановлений строк суму попередньої оплати за послугу з розподілу природного газу у березні 2022, у зв`язку з чим позивач, посилаючись на норми ст.ст. 693 та 1212 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 11885 грн 53 коп.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015, зареєстрованого 06.11.2015 в Міністерстві юстиції України за №1379/27824, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу".

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Згідно з п. 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Відповідно до п. 3 глави 3 розділу І Кодексу передбачено ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 (далі типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до п. 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Положеннями п. 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору ( ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Стаття 1212 Цивільного кодексу України (глава 83 Цивільного кодексу України) регулює випадки набуття, збереження майна без достатніх правових підстав.

Згідно з приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Отже, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі №915/517/21, відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому положення статті 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 21.02.2020 у справі №910/660/19, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).

У разі, якщо між сторонами у справі існують договірні відносини, договір, на підставі якого виникли між сторонами такі відносини, не розірваний ні в судовому порядку, ні в односторонньому порядку однією із сторін та після закінчення строку його дії залишилися невиконаними зобов`язання сторін, кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, є такими, що набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 910/9072/17, від 16.09.2022 року у справі №913/703/20, у постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 910/4725/22.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначав, що ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулось в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Отже, набуття однією зі сторін зобов`язання майна (грошей) за рахунок іншої сторони в порядку договірного зобов`язання не є безпідставним.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов укладеного між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БС ПРОПЕРТІ» типового договору розподілу природного газу №094214CF8ADP020 від 01.01.2020 позивач здійснив попередню оплату послуги з розподілу природного газу за період березень 2022 в сумі 11885 грн 53 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції №1963 від 23.02.2022.

Проте, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» свої зобов`язання за укладеним типовим договором щодо надання послуги з розподілу природного газу в березні 2022 належним чином не виконало, у зв`язку з чим виник у оператора ГРМ обов`язок щодо повернення суми попередньої оплати за послугу з розподілу природного газу. Станом на момент розгляду справи доказів протилежного суду надано не було.

Судом також встановлено, що п.12.1 типового договору, сторони передбачили, що вказаний договір укладається на невизначений строк.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач серед іншого обґрунтовував свої позовні вимоги, зокрема з посиланням на положення ст.ст. 693 та 1212 Цивільного кодексу України.

В той же час, судом зазначено, що оскільки відносини, які склались між сторонами, є договірними, а укладений між позивачем та відповідачем типовий договір розподілу природного газу №094212CF8ADP020 від 01.01.2020 станом на день розгляду цієї справи не припинив свою дію, сторонами не розірвано, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» грошових коштів в сумі 11885 грн 53 коп. як безпідставно набутих на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки ці кошти були перераховані позивачем на виконання умов типового договору розподілу природного газу, чинного станом на день розгляду справи.

Водночас, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (пункти 85, 86) зробила висновок, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №761/6144/15-ц). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Крім того, відповідно до приписів ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч.1); при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2); не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3); при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.4); у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч.6).

За приписами ч.1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють побідні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що главою 63 Цивільного кодексу України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, та відсутність правових підстав щодо стягнення грошових коштів з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про необхідність застосування ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

Отже, у випадку даних правовідносин має бути застосовано саме частину 2 ст. 693 ЦК України, а не ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, виходячи з аналізу положень ст.693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Дані висновки суду згоджуються із позиціями викладеними у постановах Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №922/2131/19 від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2019 у справі №904/4899/18.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 справа №918/631/19).

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

За таких обставин, оскільки позивачем свої зобов`язання щодо здійснення попередньої оплати за послугу з розподілу природного газу в березні 2022 здійснені належним чином, що підтверджується копією платіжної інструкції №1963 від 23.02.2022, в свою чергу, відповідачем свої зобов`язання щодо здійснення послуги з розподілу природного газу в березні 2022, у порядку та строки передбачені типовим договором належним чином здійснені не були, господарський суд дійшов висновку, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «БС ПРОПЕРТІ» про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» попередньої оплати за договором є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БС ПРОПЕРТІ» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» про стягнення 11885 грн 53 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БС ПРОПЕРТІ» суму невикористаної попередньої оплати за типовим договором розподілу природного газу №094214CF8ADP020 від 01.01.2020 в розмірі 11885 грн 53 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю БС ПРОПЕРТІ (місцезнаходження: вул.Грушевського Михайла, буд. 9-Б, приміщення Д7-1Б, м.Київ, 01021, ідентифікаційний код юридичної особи 40447298)

Відповідач: Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Луганськгаз (місцезнаходження: вул.Гагаріна, буд. 87, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93411, ідентифікаційний код юридичної особи 05451150)

Повне рішення складено 26.05.2025.

Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ