Ухвала

від 20.05.2025 по справі 750/6682/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 травня 2025 року

м. Київ

справа № 750/6682/23

провадження № 61-5570 ск25

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, за зустрічним позовом комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 в частині відводу суддям Чернігівського апеляційного суду: Висоцькій Н. В., Мамоновій О. Є., Шитченко Н. В. залишено без розгляду.

Заяви ОСОБА_1 про відвід суддям Чернігівського апеляційного суду: Скрипці А. А., Онищенко О. І., Євстафієву О. К. та Шараповій О. Л. - повернуто заявнику.

Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України штраф у сумі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 028,00 грн.

30 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року, у якій просив її скасувати повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Щодо оскарження ухвали Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року в частині залишення без розгляду та повернення заяв про відвід суддям

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід суддям Чернігівського апеляційного суду: Висоцькій Н.В., Мамоновій О.Є., Шитченко Н.В., та в частині повернення заявнику заяв про відвід суддям Чернігівського апеляційного суду: Скрипці А.А., Онищенко О.І., Євстафієву О.К. та Шараповій О.Л., відсутня в переліку судових рішень, які підлягають оскарженню у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року в частині залишення без розгляду та повернення заяв про відвід суддям у цій справі слід відмовити.

Щодо оскарження ухвали Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року в частині накладення штрафу в порядку процесуального примусу

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Встановлено, що 25 березня 2025 року до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 надіслав заяву про відвід суддям Висоцькій Н. В. та Мамоновій О. Є., 02 квітня 2025 року - заяву про відвід суддям Висоцькій Н. В., Мамоновій О. Є., Шитченко Н. В. та Скрипці А. А., 07 квітня 2025 року - заяву про відвід суддям Висоцькій Н. В., Мамоновій О. Є., Шитченко Н. В., Скрипці А. А. та Онищенко О. І., 09 квітня 2025 року - заяву про відвід суддям Висоцькій Н. В., Мамоновій О. Є., Шитченко Н. В., Скрипці А. А., Онищенко О. І., Євстафієву О. К. та Шараповій О. Л., які, на думку заявника, викликають сумнів в об`єктивності їх ставлення до вирішення цієї справи.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 44 ЦПК України).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).

Відповідно до статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф (пункт 5 частини першої статті 144 ЦПК України).

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 148 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року в справі №806/1943/18 (адміністративне провадження №К/9901/10093/20) зазначено, що

«51. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у справі тричі заявлявся відвід колегії суддів, при цьому кожного разу заявник посилався частково на обставини, яким надавалась оцінка трьома колегіями Сьомого апеляційного адміністративного суду, та які жодного разу не були визнані такими, що дають підстави для сумніву в упередженості чи об`єктивності колегії суддів у складі: головуючого суддів Білої Л. М., суддів Гонтарука В. М. та Курка О. П., а в решті з надуманих підстав.

52. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що вказані дії позивача приводять до затягування розгляду справи і мають ознаки зловживання процесуальними правами.

59. Одним із заходів процесуального примусу є штраф (п.5 ч.1 ст. 145 КАС України).

61. Отже, сторони повинні утримуватись від використання прийомів, які пов`язанні із зволіканням у розгляді справи, та добросовісно і максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання справи.

62. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

64. Оскільки судом встановлено зловживання позивача процесуальними правами, наданими йому Конституцією України, КАС України, тощо, суд апеляційної інстанції вірно, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства, дійшов висновку про застосування до ОСОБА_1 штрафу в сумі 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

65. Доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не винесено жодного усного або письмового попередження стороні позивача з підстав зловживання процесуальними правами є безпідставними, оскільки попередження не є передумовою застосування штрафу, тоді як штраф, як і попередження, є самостійним заходом процесуального примусу.

68. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, якою на позивача накладено штраф є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року в справі № 530/1291/16-ц (провадження № 61-22560св19) вказано, що:

«Стягуючи з ПП «Агроекологія» в дохід державного бюджету штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційний суд виходив з того, що повторно заявляючи суддям безпідставний відвід в цій справі представники ПП «Агроекологія» зловживають своїми процесуальними правами, що є підставою для накладення на юридичну особу штрафу відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Встановивши, що ОСОБА_1 неодноразово заявляв безпідставні відводи суддям Чернігівського апеляційного суду, зокрема чотири рази Висоцькій Н. В. та Мамоновій О. Є., три рази Шитченко Н. В. та Скрипці А. А., два рази Онищенко О. І. та один раз Євстафієву О. К. та Шараповій О.Л., тобто вчиняв дії, спрямовані на затягування розгляду справи, що свідчить про зловживання процесуальними правами, апеляційний суд з дотриманням норм процесуального права обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 штраф у розмірі 3 028,00 грн, застосувавши таким чином захід процесуального примусу.

Посилання заявника на те, що суд незаконно застосував до нього заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 3 028,00 грн є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак суд апеляційної інстанції застосував до заявника штраф у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, доводи касаційної скарги щодо незаконного застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції і тлумачення на свій розсуд норм процесуального права.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом положень статтей 44, 148 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суд дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі щодо оскарження ухвали Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року в частині накладення штрафу в порядку процесуального примусу на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про зупинення дії ухвали Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року.

Керуючись пунктом 9 частини третьої статті 2, пунктом 3 частини першої статті 389, пунктом 1 частини другої, четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовитиу відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, за зустрічним позовом комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара