Рішення від 14.06.2024 по справі 932/5987/20

Справа № 932/5986/20

Провадження № 2/932/978/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

за участю секретаря судового засідання Рошошка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Якуба Олена Анатоліївна, про скасування заборони, -

В С Т А Н О В И В:

26.05.2020 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Якуба Олена Анатоліївна, про зняття арешту з нерухомого майна.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2020 для розгляду даної справи був визначений суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Яковлев Д.О., який ухвалою суду від 11.06.2020 залишив позовну заяву без руху з наданням позивачу строку для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 14.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату суду від 19.02.2021 та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2021 для розгляду даної справи була визначена суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Лукінова К.С., яка ухвалою суду від 25.02.2021 прийняла справу до провадження, призначила підготовче засідання у даній справі.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату суду від 15.02.2022 № 114 та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2022 для розгляду даної справи визначена суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцева Т.О.

Ухвалою суду від 16.02.2022 суддею прийнято справу до свого провадження, визначено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 30.11.2022 здійснено перехід від розгляду справи із спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання по розгляду справи.

14.06.2023 до суду від Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшов Відзив на позовну заяву, в якому представник вважав, що Державний нотаріальний архів є неналежним відповідачем у даній справі.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.06.2023 за заявою представника позивача витребувано з Першої дніпровської державної нотаріальної контори інформацію на підставі чого була накладена заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 4863403 на домоволодіння АДРЕСА_1 , власником якого на той час була ОСОБА_2 .

25.07.2023 до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява уточнена ОСОБА_1 до Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Якуба Олена Анатоліївна, про скасування заборони, в якій позивач просить скасувати заборону (архівний запис); Реєстраційний номер обтяження 4863403; зареєстровано: 24.04.2007 17:57:22 за № 4863403 реєстратором: Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області; підстава обтяження: договір застави, б/н, 09.04.1996, приватний нотаріус. Об`єкт обтяження: будинок, состав: ціле, стан: добудоване статус: жиле, адреса АДРЕСА_1 . Власник: ОСОБА_2 , Причина відсутності коду: архівний запис. Додаткові дані: Архівний номер 23856DNIPER1, Архівна дата: 30.07.1997, дата виникнення: 19.04.1996, № реєстра: 876-21, внутр.№ 3В01153F28EE252F3E3B, комментарий:17.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок А-2 житловою площею 134 кв.м. на земельній ділянці 590 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , який йому подарувала ОСОБА_2 згідно договору дарування від 02.06.1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба О.А., за реєстровим номером № 557 та зареєстровано 29.10.1997 р. в КП «ДМБТІ», в реєстрову книгу № 480, за реєстровим номером 144. Згідно з Витягом з Державного реєстру речових речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.10.2019 житловий будинок, загальною площею 355,2 кв.м., розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 1210100000:02:308:0045 за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 , форма власності: приватна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1949697812101. При державній реєстрації права власності йому стало відомо, що на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 накладено заборону. Як вбачається з копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 196369877 від 15.01.2020 міститься запис про накладення заборони на вищевказаний житловий будинок колишнього власника будинку, а саме: тип обтяження: заборона (архівний запис), Реєстраційний номер обтяження 4863403, зареєстровано: 24.04.2007 17:57:22 за № 4863403 реєстратором: Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області, 49102, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Данила Галицького, буд.14, (056) 791-74-75, (056) 791-74-84.; підстава обтяження: договір застави, б/н від 09.04.1996р., приватний нотаріус, об`єкт обтяження: будинок, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Причина відсутності коду: архівний запис. Додаткові дані: Архівний номер 23856DNIPER1, Архівна дата: 30.07.1997, дата виникнення: 19.04.1996, № реєстра: 876-21, внутр.№ 3В01153F28EE252F3E3B, комментарий:17.

Позивач у позові зазначає, що він у грудні 2019 року звернувся до керівника державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області щодо надання відомостей по забороні нерухомого майна на житловий будинок АДРЕСА_1 . Листом № 1941/01-21 від 19.12.2019 державний нотаріус Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області Костомарова Ю.С. повідомила, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав державний нотаріальний архів виступає зберігачем інформації про накладення заборони відчуження (архівний запис); перенесенням запису з попереднього реєстру обтяжень до Державного реєстру речових прав після його створення вносилися працівниками Державного підприємства «Національні інформаційні системи», а не державним нотаріальним архівом, який був створений в 1997 році. Листом № 706/29-11 від 02.04.2020 Державне підприємство «Національні інформаційні системи» повідомило, що підприємство здійснює виключно заходи, передбачені ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема щодо створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення даного реєстру, відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних цього реєстру. Як вбачається з листа приватного нотаріуса Чернишова С.О., він 09.04.1996 року оформив договір застави (реєстраційний номер 2345) між АКБ «Югтокобанк» і ОСОБА_2 , належного їй на праві власності будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , та звернувся до нотаріальної контори Бабушкінського району м.Дніпропетровська для накладення заборони відчуження вказаного нерухомого майна. Позивач надати суду оригінал чи копію договору застави, на підставі якого було накладено обтяження, а також встановити особу, в інтересах якої було накладено обтяження, не має можливості через відсутність всіх оригіналів та копій первинних документів, виконання зобов`язань та спливу понад 13 років з дати перенесення обтяження до реєстру. Позивач скасувати заборону без всіх ідентифікуючих ознак у зв`язку із відсутністю документів у позасудовому порядку не має можливості, тому він звернувся до суду. Позивач зазначає, що наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону відчуження житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , при відсутності будь-яких документів про підстави накладення даної заборони не відповідає вимогам чинного законодавства України, існування заборони на відчуження нерухомого майна перешкоджає позивачу розпоряджатися своїм майном.

Ухвалами Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15.11.2023 та від 19.01.2024 за заявою представника позивача витребувано у приватних нотаріусів Дніпровського міського нотаріального округу Якуби О.А. та Чернишова С.О. необхідні для розгляду справи докази.

В судове засідання учасники справи, їх представники не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у наданій суду заяві представник позивача просила розглядати справу у її відсутності та в заочному порядку.

У наданій суду заяві третя особа приватний нотаріус Якуба О.А. просила розглянути справу у її відсутність.

Зважаючи на викладене, відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши справу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок А-2 житловою площею 134 кв.м. на земельній ділянці 590 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 02.06.1997 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба О.А., за реєстровим номером № 557 та зареєстровано 29.10.1997 р. в КП «ДМБТІ», в реєстрову книгу № 480, за реєстровим номером 144.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.10.2019 житловий будинок, загальною площею 355,2 кв.м., розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 1210100000:02:308:0045 за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 , форма власності: приватна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1949697812101.

При державній реєстрації права власності позивачу стало відомо, що на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 накладено заборону.

Відповідно до листа КП «ДМБТІ» Дніпровської міської ради від 23.10.2019 № 14970, станом на 31.12.2012 в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 (нерухоме май но зазазначеною адресоюскладається зжитлового будинкуліт.А-2загальною площею376,3кв.м.житлова 134,0кв.м.,та огорожа1-3)містяться відомостіпро правоприватної власностів ціломуза ОСОБА_3 на підставідоговору даруваннявід 02.06.1997р.,посвідченого приватнимнотаріусом Дніпропетровськогоміського нотаріальногоокругу ЯкубаО.А.за реєстровим№ 557,зареєстроване 29.10.1997КПР «ДМБТІДОР» вреєстрову книгу№ 480за реєстровим№ 144.Інформація пронаявність увласності упозивача зазначеногонерухомого майнаміститься іу Витягуз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнопро реєстраціюправа власностівід 30.10.2019та уІнформації зДержавного реєструречових правна нерухомемайно,Реєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна щодосуб`єкта.

Як вбачається з копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 196369877 від 15.01.2020 міститься запис про накладення заборони на вищевказаний житловий будинок колишнього власника будинку, а саме: тип обтяження: заборона (архівний запис), Реєстраційний номер обтяження 4863403, зареєстровано: 24.04.2007 17:57:22 за № 4863403 реєстратором: Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області, 49102, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Данила Галицького, буд.14, (056) 791-74-75, (056) 791-74-84.; підстава обтяження: договір застави, б/н від 09.04.1996р., приватний нотаріус, об`єкт обтяження: будинок, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Причина відсутності коду: архівний запис. Додаткові дані: Архівний номер 23856DNIPER1, Архівна дата: 30.07.1997, дата виникнення: 19.04.1996, № реєстра: 876-21, внутр.№ 3В01153F28EE252F3E3B, комментарий:17.

Позивач у грудні 2019 року звернувся до керівника державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області щодо надання відомостей по забороні нерухомого майна на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Листом № 1941/01-21 від 19.12.2019 державний нотаріус Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області Костомарова Ю.С. повідомила, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав державний нотаріальний архів виступає зберігачем інформації про накладення заборони відчуження (архівний запис); перенесенням запису з попереднього реєстру обтяжень до Державного реєстру речових прав після його створення вносилися працівниками Державного підприємства «Національні інформаційні системи», а не державним нотаріальним архівом, який був створений в 1997 році.

Листом № 706/29-11 від 02.04.2020 Державне підприємство «Національні інформаційні системи» повідомило, що підприємство здійснює виключно заходи, передбачені ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема щодо створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення даного реєстру, відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних цього реєстру.

Відповідно до листа Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори від 30.05.2023 за вих. № 565/01-16, представнику позивача направлено копію листа приватного нотаріуса щодо накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 ; та зазначено, що будь-які інші документи щодо накладення арешту на вказаний житловий будинок в архіві Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори відсутні. До цього листа долучено копію листа приватного нотаріуса Чернишова С.О., адресованого в нотаріальну контору Бабушкінського району м.Дніпропетровська, в якому зазначено, що в зв`язку з посвідченням ним 09 квітня 1996 року договору залогу (реєстраційний номер 2345) між АКБ «Югтокобанк» та гр. ОСОБА_2 , належного їй на праві власності будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , він просить наложити заборону відчуження вказаного нерухомого майна. Вбачається, що вказаний лист не містить дати його видання та вихідного номеру відправлення.

Листом від 08.08.2023 за № 769/01-16 на ухвалу суду від 19.06.2023, суду Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою було направлено належним чином завірену копію документу, на підставі чого була накладена заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 4863403 на домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме копію листа приватного нотаріуса Чернишова С.О., адресованого в нотаріальну контору Бабушкінського району м.Дніпропетровська, в якому зазначено, що в зв`язку з посвідченням ним 09 квітня 1996 року договору залогу (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) між АКБ «Югтокобанк» та гр. ОСОБА_2 , належного їй на праві власності будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , він просить наложити заборону відчуження вказаного нерухомого майна. Вбачається, що вказаний лист не містить дати його видання та вихідного номеру відправлення.

Як вбачається з листа приватного нотаріуса Чернишова С.О., він 27.03.1996 року оформив договір застави (реєстраційний номер 2345) між АКБ «Югтокобанк» і ОСОБА_2 , належного їй на праві власності будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , та звернувся до нотаріальної контори за місцем знаходження нерухомого майна з повідомленням з проханням накласти заборону його відчуження, в його архіві копії такого повідомлення не зберіглося.

З листа Першої дніпровської державної нотаріальної контори від 28.07.2023 за вих. № 1306/01-16, наданого на ухвалу суду, вбачається, що при вивченні реєстрів для реєстрації заборон відчуження нерухомого майна Першої дніпровської державної нотаріальної контори за 1996 рік, відомості щодо запитуваної судом інформації щодо накладання заборони на домоволодіння АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_2 , у справах Першої дніпровської державної нотаріальної контори відсутні.

На виконання ухвали суду від 19.01.2024 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Якубою О.А. було направлено Бабушкінському районному суду м.Дніпропетровська копії документів, що містяться в матеріалах договору дарування, посвідченого 02.06.1997 року приватним нотаріусом Якубою О.А. за реєстровим № 557, а саме копію договору дарування від 02.06.1997 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Якубою О.А.; копію довідки про відсутність заборони станом на 02.06.1997 року відносно будинку за адресою АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , видану Колективним підприємством «Правовий інформаційний центр».

Позивач зазначає, що наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону відчуження житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , при відсутності будь-яких документів про підстави накладення даної заборони не відповідає вимогам чинного законодавства України, існування заборони на відчуження нерухомого майна перешкоджає йому розпоряджатися своїм майном, тому він вимушений звернутися до суду із даним позовом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частина четверта статті 41 Конституції України визначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 317 Цивільного кодекусу України (далі по тексту ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частини перша та друга статті 319 ЦК України наголошують на тому, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 391 ЦК України вказує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та вказаної вище Конвенції.

Отже вбачається, що застосований захід обтяження майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна унеможливлює вільне володіння, користування та розпорядження позивачем своїм нерухомим майном.

При цьому, норми статті 5 ЦПК України передбачають, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, вбачається, що станом на теперішній час відсутні будь-які розумні підстави вважати, що збереження вказаного обтяження на будинок є доцільним та пропорційним тій меті, для якої вони на нього накладались.

У відповідності до статті 34 Закону України «Про нотаріат», накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 916/3108/17 зроблено висновок, що у разі виникнення спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту. Верховний Суд зазначив, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимоги про право власності на майно, яке піддане арешту, а спору про право на майно зі стягувачами чи боржниками немає, що унеможливлює його захист в окремому позовному провадженні, - не засновані на правильному застосуванні положень ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" та порушують права позивача володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а відтак, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України.

У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (12-80гс20), держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав.

Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Враховуючи вказане вище та встановлені фактичні обставини, слід дійти висновку, що, права позивача щодо порушення його прав на нерухоме майно підлягають судовому захисту і такий захист не суперечитиме вимогам закону та не порушуватиме прав та інтересів інших осіб, що не спростовано.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Протоколу 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) (GC), № 33202/96, п. 107, EC HR 2000-1).

Враховуючи викладене, беручи до уваги принцип «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи, суд вважає, що порушене право позивача щодо користування і розпорядження своєю власністю підлягає судовому захисту шляхом скасування вказаного обмеження.

З урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі Афанасьев проти України (заява №38722/02) судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

За таких підстав, оскільки на даний час відсутні докази необхідності обтяження зазначеного домоволодіння, враховуючи, що обтяження нерухомого майна, яке перебуває у власності позивача, порушує його права як власника та перешкоджають вільному та повноцінному здійсненню ним права володіння, користування та розпорядження своїм майном, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати по справі сплачений судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Якуба Олена Анатоліївна, про скасування заборони, - задовольнити.

Скасувати заборону (архівний запис); Реєстраційний номер обтяження 4863403; зареєстровано: 24.04.2007 17:57:22 за № 4863403 реєстратором: Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області, 49102, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 14, (056) 791-74-75, (056) 791-74-84.; підстава обтяження: договір застави, б/н, 09.04.1996, приватний нотаріус. Об`єкт обтяження: будинок, состав: ціле, стан: добудоване статус: жиле, адреса АДРЕСА_1 . Власник: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Причина відсутності коду: архівний запис. Додаткові дані: Архівний номер 23856DNIPER1, Архівна дата: 30.07.1997, дата виникнення: 19.04.1996, № реєстра: 876-21, внутр.№ 3В01153F28EE252F3E3B, комментарий:17.

Стягнути з Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 понесені витрати по справі сплачений судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченомуст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Т.О Кудрявцева