Рішення

від 15.05.2025 по справі 348/1822/23

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1822/23

Провадження № 2/348/26/25

15 травня 2025 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Надвірна Івано-Франківськоїобластіцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Битківська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні під`їздною дорогою,

інші учасники: представник позивача ОСОБА_4 ,

представник відповідачів ОСОБА_5 ,

представник третьої особи Калинчук М.М.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач, ОСОБА_1 , є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Його дружина успадкувала будинок АДРЕСА_2 , який на даний час знесений, а господарські будівлі: стайня, шопа та вбиральня увійшли до складу домоволодіння АДРЕСА_1 як: гараж та стодола. Власником домоволодіння в цілому та земельної ділянки з кадастровим №2624055300:03:002:0048, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, є позивач. Суміжними землекористувачами є: по межі АБ - відповідач, ОСОБА_2 , по межі ОСОБА_6 , по межі ОСОБА_7 , по межі ОСОБА_8 , по межі ОСОБА_9 (на даний час помер). Для доступу до земельної ділянки позивача передбачено під`їзну дорогу. Однак відповідач, ОСОБА_10 , захопив частину під`їзної дороги з боку своєї межі, довжиною 30 м, звузивши заїзд, шляхом встаовлення незаконної огорожі. З протилежного боку дороги частину земельної ділянки захопила відповідач ОСОБА_11 . Відповідно до ДБН ширина заїзду не повинна бути меншою ніж 3,5 м. Через захоплення частини дороги відповідачами на даний час ширина заїзду є меншою. Це призведе до неможливості проїзду пожежних автомобілів по вказаній дорозі та це перешкоджає позивачу у вільному доступі до його земельної ділянки. При розгляді питання щодо звуження заїзду органом місцевого самоврядування, визначено, що генеральний план с-ща Битків відсутній, а тому неможливо визначити заплановані розміри дороги, яка пролягає між домоволодіннями сторін. Крім цього, відповідач ОСОБА_2 посадив близько біля огорожі горіх, гілля якого звисає на дорогу і ускладнює проїзд. На підставі наведеного позивач просив суд зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні під`їзною дорогою, шляхом демонтажу частини огорожі, яка звужує проїзд до земельної ділянки позивача довжиною 30 м, шириною 60 см по всій довжині під`їзної дороги, а також зобов`язати відповідача, ОСОБА_2 зрізати горіх.

Стислий виклад заперечень відповідачів.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечує. У відзиві зазначає таке. Так, вона є власником домоволодіння за адерсою: АДРЕСА_1 . Будинок збудований ще у 1990 році. До складу домоволодіння входила також і огорожа, а саме: металева сітка на металевих стовпах. З того часу огорожу ніхто не переносив. Раніше спорів з питань розташування огорожі не виникало. У 2010 році позивачу було надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 . З технічної документації позивача можна встановити, що ширина заїзду до його земельної ділянки становить 3 м. Відповідач визнає, що її земельна ділянка прилягає до спірної дороги, однак вона оформила право власності на свою земельну ділянку і під час оформлення права власності на землю не було встановлено порушення нею меж. Розмір виділеної їй у власність земельної ділянки відповідає розпорядчим документам органу місцевого самоврядування. Також відповідач зазначає, що позивач прокопав поблизу її огорожі канаву, внаслідок чого огорожа почала хитатися. На такі дії відповідач подала скаргу до органу місцевого самоврядування, однак позивач так і не засипав цю канаву.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує. У відзиві зазначає таке. Саме на позивача покладено обов`язок довести, що його право було порушене, а також довести, що це право було порушене відповідачем шляхом зведення парткану. Однак зі змісту акту від 15.07.2021 факт захоплення частини дороги ОСОБА_2 не підтверджується. Натомість огорожа на земельній ділянці відповідача (дерев`яний паркан) була обтягнена металевою сіткою, в результаті чого ширину дороги було навпаки збільшено, а не звужено. Земельна ділянка на якій знаходиться домоволодіння АДРЕСА_3 , власником якого є відповідач, спрешу була виділена ОСОБА_12 , площею 807,80 кв. м, потім перейшла до ОСОБА_13 , площею 797 кв. м, а потім - до відповідача, площею 0,0642 га. Таким чином, площа земельної ділянки зменшилася, що виключає захоплення частини дороги. Крім цього, межа з боку дороги завжди проходила по огорожі і з моменту встановлення огорожі жодних спорів з цього приводу не виникало. З моменту виготовлення технічної допументації на земельну ділянку позивачу було відомо, що ширина дороги, яка веде до його земельної ділянки становить 3 м, однак жодних скарг з цього приводу позивач не писав. У 2023 році позивач посеред дороги встановив металеві ворота і перекрив доступ до земельних ділянок іншим мешканцям вулиці. Позивач перебуває у неприязних відносинах з усіма мешканцями вулиці. Справжні мотиви пред`явлення позову незрозумілі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, письмових пояснень до суду не подавав, однак у ході судового розгляду зазанчив, що позов є необгрунтованим та не підлягає задоволенню. Під`їзна дорога дійсно має ширину меншу ніж 3,5 м, але відповідачі не пересували свої огорожі у сторону дороги. У ході судового розгляду представник третьої особи визнав обставину, яка зазначена також і у позовній заяві, що генеральний план селища Битків відсутній.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

15.08.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, визначив відповідачам строк для подання відзиву.

28.08.2023 позивач подав уточнену позовну заяву.

26.09.2023 позивач подав клопотання щодо призначення експертизи.

03.10.2023 відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву.

03.10.2023 відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву.

09.10.2023 позивач подав уточнену позовну заяву.

12.10.2023 позивач подав клопотання про виклик і допит свідків.

12.10.2023 відповідачі подали клопотання щодо залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

06.11.2023 відповідачі подали клопотання про виклик і допит свідків.

06.11.2023 суд призначив у справі експертизу з питань землеустрою і зупинив провадження на час її проведення.

24.02.2025 суд поновив провадження у справі.

24.03.2025 позивач подав клопотання про витребування доказів.

24.03.2025 позивач подав клопотання про виклик і допит експерта.

24.03.2025 позивач подав клопотання про долучення доказів.

31.03.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів.

31.03.2025 позивач подав клопотання про залишення частини позовних вимог без рогляду.

31.03.2025 суд задовольнив клопотання позивача щодо залишення частини позовинх вимог без розгляду та закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

01.05.2025 позивач подав клопотання про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу.

07.05.2025 сторона відповідачів подала клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

08.05.2025 сторона позивача подала клопотання щодо виключення з обсягу доказів, які підлягають дослідженню допиту свідків: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_16 успадкувала після смерті ОСОБА_17 житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 21.11.1996, яке зареєстроване у реєстрі за №6504.

Позивачу належить на приватної праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.08.2011, яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2011.

Відповідно до копії рішення Битківської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 27.10.2010 №44-2/2010, позивачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою.

У 2014 році за замовленням позивача виготовили технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, площею 0,0767 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , в натурі (на місцевості).

Відповідно до копії рішення Битківської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 22.01.2015 №996-30/2015, орган місцевого самоврядування вирішив затвердити технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку позивача та передати йому вказану земельну ділянку у власність. На підставі цього рішення слід було оформити право власності на землюу порядку визначеному ст.126 ЗК України.

Спір між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 щодо будівництва господарських споруд із порушенням будівельних норм та переміщення огорожі в сторону під`їзної дороги, що призвело до її звуження, у 2021 році був предметом розгляду на комісії з питань земельних відносин Пасічнянської сільської ради. За результатами розгляду спору комісія рекомендувала сторонам виготовити правовстановлюючі документи на земельну ділянку та дотримуватися правил добросусідства. Це підтверджується копією акту від 15.07.2021.

Відповідач ОСОБА_3 є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адерсою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.04.2021 №252388621. Також вона є власником земельної ділянки, площею 0,0725 га, яка розташована за вказаною адресою, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.12.2021 №292788449.

Відповідно до копії технічного паспорту, який був виготовлений 19.06.2020, на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_4 , встановлено, що до складу домоволодіння входить також огорожа (металева сітка на металевих стовпах). Рік її зведення не вказаний.

Згідно з планом меж земельної ділянки, власником якої є відповідач ОСОБА_3 , ця ділянка по межі БВ та ГА межує з землями селищної ради. Таким чином встановлено, що по обидва боки від цієї земельної ділянки пролягає дорога, позивач не є суміжним землекористувачем із відповідачем ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адерсою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 31.05.2019 та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.05.2019 №168873592. На підставі вказаних доказів також встановлено, що на момент набуття права власності на спадщину відповідачем до складу господарських споруд входила також огорожа.

Відповідно до копії технічного паспорту, який був виготовлений 19.10.2017, на садибний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 , встановлено, що до складу домоволодіння входить також огорожа (дерев`яний штах. в мет. ст.). Рік її зведення не вказаний.

Раніше будинок, який належить відповідачу ОСОБА_2 мав №288, а вулиця на якій він знаходився називалася Центральна, що підтверджується копією довідки від 22.09.2023 №1Б/164.

За домогосподарством відповідача ОСОБА_2 облікована земельна ділянка орієнтовною площею 0,0797 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Згідно з кадастровим планом земельної ділянки, власником якої є відповідач ОСОБА_2 , ця ділянка по межі АБ межує з землями селищної ради (дорога). Позивач є суміжним землекористувачем із відповідачем ОСОБА_2 по межі ГА.

Відповідно до викопіювання із схематичного плану кварталу від 20.08.1975 №25-11, встановлено, що краї дороги, яка пролягає вздовж межі домогосподарства відповідача ОСОБА_2 не є рівними, ширину дороги не вказано.

Відповідно до копії листа від 16.10.2023 №В/253 у ході розгляду скарги позивача щодо переміщення огорожі відповідачами орган місцевого самоврядування встановив, що конфігурація земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідає плану земельних ділянок, складеному 1975 року.

У ході судового розгляду було допитано свідка, ОСОБА_18 , яка працює головним спеціалістом відділу земельних відносин, екології, комунальної власності, архітектури та містобудування Пасічнянської сільської ради. Свідок пояснила, що генеральний план селища Битків відсутній, а тому ширина та довжина під`їзної дороги до домоволодінь учасників не визначена. Фактично межа дороги зі сторони домоволодіння відповідача ОСОБА_3 є ламаною, а біля домоволодіння відповідача ОСОБА_2 - прямою. За результатами розгляду скарг позивача комісія не встановила, що відповідачі звузили під`їзну дорогу. У відповідача ОСОБА_2 відсутні документи про право власноті на землю, однак його ділянка відповідає обмірам 1975 року, а також геодезичним координатам 2019 року, огорожа домоволодіння входила до складу спадщини. Земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 відповідає правовстановлюючим документам.

Згідно з висновком експерта від 11.02.2025 №1754/23-28 ширина заїзду (проїзду) до земельної ділянки позивача відповідає нормам ДБН В.2.3-5-2018 "Вулиці та дороги населених пунктів", де мінімальна ширина смуги руху для проїзду та вулиці в житловій забудові становить 2,75 м, однак не відповідає ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", де для пожежних автомобілів слід передбачати проїзди завширшки не менше ніж 3,5 м. Проектування ширини заїзду 3,5 м відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2009 "Планування і забудова територій" можливе при внесенні відповідних змін до генерального плану, відповідно до ст. 8, 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" або якщо відповідно до чинного генерального плану даний заїзд (проїзд) повинен становити 3,5 м. Встановити, яку частину огорожі довжиною 30 м необхідно перемістити та наявну відстань з метою приведення заїзду до вимог ДБН, щоб встановити ширину заїзду 3,5 м не видається за можливе, оскільки це має бути проведено відповідно до чинної містобудівної документації (генерального плану). Інформація про параменти заїзду відповідно до чинної містобудівної документації відсутня. У дослідницькій частині висновку експерта є схема виконаних експертом замірів ширини під`їзної дороги між домоволодіннями сторін, відповідно до якої ширина під`їзної дороги між домоволодіннями відповідачів коливається від 3,19 м до 35,7 м, а ширина під`їзної дороги вздовж домоволодіння позивача коливається від 3,08 м до 3,78 м.

Допитана у ході судового розгляду експерт ОСОБА_19 , пояснила, що обставин за яких відбулося звуження дороги у ході проведення експертизи не було встановлено. Розбіжностей між даними щодо меж земельних ділянок відповідачів, зазначених у технічній документації, та місцем фактичного облаштування огорож у домогосподарствах відповідачів, у ході огляду не виявлено. Нахилу огорожі не виявлено. Даних, які б вказували на нещодавнє переміщення огрожі не встановлено. Для проведення експертизи було достатньо документів, які були надані судом.

Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Сторона позивача до позову долучила копію рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.08.2022 у справі №348/2954/21. У ході судового розгляду представник позивача зазначив, що вказаний доказ подано для інформування суду про те, що між сторонами мав місце спір, який був вирішений на користь позивача. Враховуючи те, що вказаний спір стосувався виготовлення технічної документації з реконструкції системи газопостачання на території домоволодіння позивача, сторона позивача не повідомила суду про обставини, які були встановлені у ході судового розгляду у вказаній справі та мають значення для розгляду даної справи, а також те, що суб`єктний склад учасників у справі №348/2954/21 відрізняється від складу учасників у даній справі, суд відхиляє вказаний доказ.

На арк. спр. 83 у т. 1 є копія схеми місцевості з позначеними на ній замірами. На вказаний документ сторона позивача покликається як на доказ, що підтверджує звуження під`їзної дороги, однак ким виготовлена дана схема у документі не вказано, а також підпису відповідальної особи на вказаному документі немає. У ході судового розгляду суд надав стороні позивача час для пред`явлення суду оригіналу вказаного документа. 15.05.2025 оригінал доказу суду не було надано, представник позивача пояснив, що вказану схему підготував землевпорядник, однак остаточний документ із підписом не оформив. За наведених обставин виникають сумніви у належності і допустимості цього документа та у достовірності замірів, які позначені на схемі, що виключає можливість використання його як доказу у справі.

Стороною позивача були також долучені документи, що характеризують особу позивача, а також звернення щодо розгляду земельних спорів, частина з яких не стосується предмета спору, на думку суду вказані документи не мають доказового значення у даній справі.

Сторона відповідача ОСОБА_2 подала копію плану земельної ділянки відповідачач (арк. спр. 109 т. 1), однак з цієї копії неможливо встановити ким та коли виданий цей документ, а також неможливо розібрати назву вказаного документа. У ході судового розгляду суд надав стороні час для пред`явлення суду оригіналу вказаного документа. 15.05.2025 оригінал доказу суду не було надано, представник відповідача пояснила, що має тільки кращої якості копію. Сторона позивача з цього приводу зазначила, що за відсутності оригінала такий доказ не може бути взятий до уваги судом. Тому, враховуючи наведене, суд не бере до уваги зазначений доказ.

Норми права,які застосовуєсуд привирішенні спору.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Згідно з частиною другою статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Частиною четвертою статті 83 ЗК України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізація відходів, тощо).

Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Інститут земельних відносин добросусідства це нормативно встановлені обмеження щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами та доповненнями) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Оцінка суду.

З наданих суду доказів встановлено, що сторони проживають поруч, і земельна ділянка (під`їзна дорога), є землею загального користування та перебуває в комунальній власності.

Позивачу передано у власність земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; за відповідачем ОСОБА_3 зареєстроване право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; за відповідачем ОСОБА_2 на даний час право власності на земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_3 , не зареєстроване. Відповідно до правовстановлюючих документів за кожним із вказаних учасників зареєстроване право власності на домоволодіння за вищевказаними адресами: за позивачем - з 25.08.2011, за відповідачем ОСОБА_3 - з 07.04.2021, за відповідачем ОСОБА_2 - з 31.05.2019.

Генеральний план селища Битків відсутній. Хоча між земельними ділянками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , з однієї сторони, та земельною ділянкою ОСОБА_3 , з іншої сторони, пролягає проїзд, за відсутності генерального плану селища Битків встановити на місцевості межі цього проїзду не видається можливим. Це також позбавляє суд можливості встановити ширину проїзду, яка була запланована у момент виділення у користування земельних ділянок, а також ким саме захоплено земельну ділянку загального користування, якщо ширина проїзду мала бути більшою ніж є на даний час.

З долучених до матеріалів справи правовстановлюючих документів встановлено, що відповідачі успадкували домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , відповідно. До складу кожного з цих домоволодінь, на момент набуття відповідачами права власності, вже входила також і огорожа, яка за описом відповідає фотографіям місцевості (арк. спр. 119-123 т.1). Під час судового розгляду експерт зазначила, що у ході огляду місцевості не встановила обставин, які б вказували на нещодавнє переміщення огорожі біля домоволодінь відповідачів, а також нахилу огорожі у сторону дороги. Крім цього, допитана у ході судового розгляду свідок зазначила, що у ході вирішення земельного спору між сторонами органом місцевого самоврядування не було встановлено ознак переміщення огорожі, відповідачі користуються земельними ділянками у визначених для них межах.

Сторона позивача не надала суду доказів того, що позивач обмежений у вільному доступі до виділеної йому земельної ділянки, а також доказів того, що ширина проїзду до земельної ділянки позивача виключає можливість проїзду по ній пожежних машин. Також у ході судового розгляду не було надано доказів, які б свідчили, що відповідачі перемістили огорожі поблизу своїх домоволодінь у сторону проїзду, що призвело до його звуження до ширини мешної за 3,5 м.

Слід також зазначити, що навпроти домоволодіння позивача ширина проїзду також не відповідає вимогам ДБН (ширині 3,5 м) і в певних місцях є вужчою ніж найвужча ширина проїзду між земельними ділянками відповідачів.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач не довів, що мало місце порушення його права користування земельною ділянкою, а також те, що саме відповідачі чинять йому перешкоди у користуванні як його земельною ділянкою, так і під`їзною дорогою.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При пред`явленні позову позивач не сплатив судовий збір та у зв`язку з його майновим станом просив сплату такого збору відстрочити до ухвалення рішення. Суд прийняв позов до розгляду і відкрив провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовив позивачу у задоволенні позову. Однак враховуючи те, що позивач є особою похилого віку, непрацездатним, має хронічні захворювання, через які він змушений періодично проходити лікування, що підтверджено доказами, долученими до позовної заяви, суд доходить висновку, що з урахуванням положень ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір" позивача слід звільнити від сплати судового збору.

Відповідно до ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позову витрати позивача на професійну правничу допомогу, а також витрати на залучення експерта не підлягають стягненню з відповідачів.

Відповідачі у ході розгляду справи понесли витрати на професійну правничу допомогу. Так, відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку кожен з відповідачів очікував понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 15000,00 гривень. Згідно з актами від 07.05.2025 відповідачам були надані послуги у виді консультації, вивчення матеріалів справи, дослідження судової практики, підготовки відзиву на позовну заяву, клопотань, заяв, запитів та представництва інтересів у суді. Надання вказаних послуг повністю підтверджується матеріалами справи. Фактичний розмір витрат кожного з відповідачів становив по 20000,00 гривень. Цей розмір не значно відрізняється від того, що вказаний у попередньому (орієнтовному) розрахунку та відповідає складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та для кожного з відповідачів є на половину меншим від аналогічних витрат, які поніс позивач. Обгрунтованих доводів щодо зменшення суми вказаних судових витрат сторона позивача у ході судового розгляду не навела.

Тому, витрати на професійну правничу допомогу відповідачів підлягають стягненню з позивача, а саме: на користь відповідача ОСОБА_3 - 20000,00 гривень, на користь відповідача ОСОБА_2 - 20000,00 гривень.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Битківська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні під`їздною дорогою.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за розгляд даної справи.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витратина професійнуправничу допомогуу розмірі20000(двадцятьтисяч)гривень 00копійок на користь ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 судові витратина професійнуправничу допомогуу розмірі20000(двадцятьтисяч)гривень 00копійок на користь ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складено повного тексту рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа Битківська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ідентифікаційний код 04354516, місцезнаходження: вул. Шевченка, 344, с-ще Битків, Надвірнянський район, Івано-Франківська область.

Повний текстрішення складено26.05.2025.

Суддя Матолич В.В.