Рішення

від 19.05.2025 по справі 366/449/25

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/449/25

Провадження № 2-а/366/19/25

РІШЕННЯ

Іменем України

19 травня 2025 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого-судді Ткаченка Ю.В., за участю секретаря судових засідань Морозової Я.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку письмового провадження, в селищі Іванків Київської області, справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) звернувся до Іванківського районного суду Київської області з позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі по тексту Третя особа) про скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялого М.Г. від 28.01.2025 року по ВП № 75620209 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-9961/11, виданого 18.07.2024 року Іванківським районним судом Київської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у проваджені Іванківського районного суду Київської області перебувала справа №2-а-9961/2011 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області про визнання неправомірними дій та зобов`язання здійснити перерахунок грошової допомоги.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 20.12.2011 у справі №2-а-9961/2011 позов ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме зобов`язано відповідача здійснити перерахунок щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування, місцевого виробництва ОСОБА_1 та стягнути перераховані кошти відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 40% мінімальної заробітної плати, за період з липня 2010 року з урахуванням виплачених коштів.

Вказана постанова у справі № 2-а-9961/201 1 набрала законної сили 17.01.2013.

Ухвалою Іванківського районного суду міста Києва від 28.06.2024 року в справі № 2-а-9961/11, провадження № 6-а/366/2/24 поновлено ОСОБА_1 строк пред`явлення до виконання виконавчого листа по справі №2-а-9961/2011 за його позовом до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області про визнання неправомірними дій та видано виконавчий лист.

30.07.2024 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялим Максимом Глібовичем відкрито виконавче провадження № 75620209 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-9961/11, виданого 18.07.2024 року Іванківським районним судом Київської області про зобов`язання управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва ОСОБА_1 та стягнення перерахованих коштів відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 40% мінімальної заробітної плати, за період з липня 2010 року з урахуванням виплачених коштів.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 09.09.2024 року у справі № 2-а-9961/11, провадження № 6-а/366/7/24, замінено сторону (боржника) у виконавчому провадженні по адміністративній справі № 2-а-9961/2011 з Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області на правонаступника: Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородського районної державної адміністрації Київської області.

22.10.2024 року на підставі вказаної ухвали суду державним виконавцем Бялим М.Г. прийнято постанову по ВП №75620209 про заміну сторони виконавчого провадження, за якою боржником по виконавчому провадженню залучено Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородського районної державної адміністрації Київської області.

18.12.2024 року державним виконавцем Бялим М.Г. прийнято Постанову по ВП №75620209 про накладення на боржника за невиконання судового рішення штрафу на користь держави в розмірі 5100 грн, зобов`язання боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Проте судове рішення боржником не було виконано.

28.01.2025 року державним виконавцем Бялим М.Г. прийнято постанову по ВП №75620209 про накладення на боржника за невиконання судового рішення штрафу на користь держави у розмірі 10 200 грн.

В цей же день державним виконавцем Бялим М.Г. складено Повідомлення по ВП №75620209 про вчинення кримінального правопорушення, у якому заявлено прохання розглянути питання щодо притягнення до відповідальності службових осіб УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ВЕТЕРАНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ВИШГОРОДСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ за невиконання рішення суду.

Інші заходи з примусового виконання рішення державним виконавцем по ВП №75620209 не вживалися.

28.01.2025 року державним виконавцем Бялим М.Г. прийнято постанову по ВП №75620209 про закінчення виконавчого провадження, згідно якої виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-9961/11, виданого 18.07.2024 року Іванківським районним судом Київської області, закінчено на підставі п. 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказану постанову про закінчення виконавчого провадження Позивач отримав поштою 10.02.2025 року.

Позивач вважає, що прийнята державним виконавцем постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною, оскільки заходи, вжиті державним виконавцем перед прийняттям оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження не є достатніми для забезпечення реального виконання боржником (який є державним органом) рішення суду, а також не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення без участі боржника. Також, невиконання судового рішення призводить до порушення майнових прав позивача на отримання щомісячної грошової допомоги, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 40% мінімальної заробітної плати, за період з липня 2010 року.

Ухвалою суду від 17.03.2025 року було відкрито провадження у даній справі, призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами /а.с. 41-42/.

27.03.2025 через систему «Електронний Суд» від представника Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Бялого М.Г. до суду надійшов Відзив напозовну заяву ОСОБА_1 , в якому просять у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови від 28.01.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП № 75620209 - відмовити у повному обсязі. Свою відмову обгрунтовують тим, що державним виконавцем вчинено всі виконавчі дії передбачені діючим законодавством України на виконання рішення Іванківського районного суду Київської області по справі № 2-а-9961/11, та керуючись пунктом 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 28.01.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Іванківського районного суду Київської області від 18.07.2024 по справі № 2-а-9961/11. За таких обставин, постанова про закінчення виконавчого провадження від 28.01.2025 ВП № 75620209 - винесена у відповідності до вимог діючого законодавства України та скасуванню не підлягає.

10.04.2025 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла Відповідь на відзив, в якій позивач просить долучити її до справи та врахувати при вирішенні спору. Позивач зазначає, що вжиті Відповідачем перед закінченням виконавчого провадження № 75620209 були передчасними та не були достатніми для забезпечення виконання рішення, а наявні в матеріалах кримінального провадження відомості не свідчать про неможливість виконання рішення без участі Боржника, який є органом державної влади.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною 1, 2статті 7 КАС Українивстановлено, що суд вирішує справи відповідно доКонституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначеніКонституцієюта законами України.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свободратифікована Україною Законом України і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року та є обов`язковою.

У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Стаття 7 КУпАПпередбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно з ч. 1ст. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно дост. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2ст. 55 Конституції Українитастаттею 6 КАС України.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій єЗакон України "Про виконавче провадження".

У відповідності достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII(далі - Закон), виконавче провадженняяк завершальнастадія судовогопровадження іпримусове виконаннясудових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі-рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно зістаттею 3 Законупідлягають примусовомувиконанню рішенняна підставітаких виконавчихдокументів,зокрема:виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбаченихзакономвипадках на підставі судових рішень.

Частиною першоюстатті 5 Законупередбачено, що примусове виконаннярішень покладаєтьсяна органидержавної виконавчоїслужби (державнихвиконавців) та у передбачених цимЗакономвипадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першоїстатті 13 Законупід час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цимЗакономта іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першоюстатті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язанийвживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Приписами пункту 1 частини другоїстатті 18 Закону України "Про виконавче провадження"встановлено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За правилами частини першоїстатті 26 Законувиконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника податидекларацію про доходита майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленомустаттею 27 цього Закону.

Згідно з частиною шостоюстатті 26 Законуза рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостоюстатті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Законувстановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Системний аналіз нормЗакону №1404-VІІІнадає підстави дійти висновку, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеномуЗаконом №1404-VІІІ.

Судом встановлено, що 30.07.2024 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялим Максимом Глібовичем відкрито виконавче провадження № 75620209 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-9961/11, виданого 18.07.2024 року Іванківським районним судом Київської області про зобов`язання управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва ОСОБА_1 та стягнення перерахованих коштів відповідно до ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 40% мінімальної заробітної плати, за період з липня 2010 року з урахуванням виплачених коштів /а.с. 11/.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 09.09.2024 року у справі № 2-а-9961/11, провадження № 6-а/366/7/24, замінено сторону (боржника) у виконавчому провадженні по адміністративній справі № 2-а-9961/2011 з Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області на правонаступника: Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородського районної державної адміністрації Київської області /а.с. 9/.

22.10.2024 року на підставі вказаної ухвали суду державним виконавцем Бялим М.Г. прийнято постанову по ВП №75620209 про заміну сторони виконавчого провадження, за якою боржником по виконавчому провадженню залучено Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородського районної державної адміністрації Київської області /а.с. 16/.

З інформаційної довідки про виконавче провадження від 16.02.2025 року вбачається:

18.12.2024 року державним виконавцем Бялим М.Г. прийнято Постанову по ВП №75620209 про накладення на боржника за невиконання судового рішення штрафу на користь держави у розмірі 5100 грн., та зобов`язання боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Проте судове рішення боржником не було виконано.

28.01.2025року державнимвиконавцем БялимМ.Г.прийнято постановупо ВП№75620209про накладенняна боржниказа невиконаннясудового рішенняштрафу накористь державиу розмірі10200грн. /а.с. 12-15/.

В цей же день державним виконавцем Бялим М.Г. складено Повідомлення по ВП №75620209 про вчинення кримінального правопорушення, у якому заявлено прохання розглянути питання щодо притягнення до відповідальності службових осіб УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ВЕТЕРАНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ВИШГОРОДСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ за невиконання рішення суду /а.с. 17/.

Інші заходи з примусового виконання рішення державним виконавцем по ВП №75620209 не вживалися.

28.01.2025 року державним виконавцем Бялим М.Г. прийнято постанову по ВП №75620209 про закінчення виконавчого провадження, згідно якої виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-9961/11, виданого 18.07.2024 року Іванківським районним судом Київської області, закінчено на підставі п. 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» /а.с. 7/.

Вказану постанову про закінчення виконавчого провадження Позивач отримав поштою 10.02.2025 року /а.с. 8/.

Так, в силу вимог пункту 11 частини першоїстатті 39 Законувиконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно з частиною третьоюстатті 63 Законувиконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин вбачається, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першоїстатті 39 Закону №1404-VІІІможливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

У той же час, суд звертає увагу, що лише вчинення виконавцем вичерпних заходів примусового виконання рішення суду може свідчити про правомірність такої постанови про закриття виконавчого провадження.

Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбаченихЗакономзаходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Під час розгляду справи, судом також враховується правова позиція Верховного суду в постанові від 18.07.2023 у справі № 380/16763/22, за якою, Верховний Суд дійшов висновку, що приписи статті 9 розділуІХ Інструкції № 512/5фактично змінюють положеннястатті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", дозволяючи при цьому державному виконавцю виносити необмежену кількість постанов про накладення на боржника штрафу при кожному наступному невиконанні боржником відповідного судового рішення, тому у вказаних правовідносинах слід застосовувати положеннястатті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки він має вищу юридичну силу по відношенню доІнструкції № 512/5, відтак, колегія суддів не вважає за необхідне у цій справі відступати від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 520/6943/19, від 08 липня 2021 року у справі № 640/11833/19 та інших.

Крім того, судове рішення, яке підлягало примусовому виконанню по ВП № 75620209, зобов`язує відповідача здійснити перерахунок щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва ОСОБА_1 , а також стягнути перераховані кошти в розмірі 40% мінімальної заробітної плати, за період з липня 2010 року з урахуванням виплачених коштів.

Тобто, постанова суду, що підлягала примусовому виконанню по ВП № 75620209 не належить до рішень немайнового характеру, а отже порядок її примусового виконання не регулюється вимогами статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічні висновки щодо непоширення вимог статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» на порядок виконання рішень, якими передбачено зобов`язання здійснення перерахунку та виплати соціальних платежів (пенсії), викладено у постанові Верховоного Суду від 02 листопада 2023 року у справі № 580/4398/22, адміністративне провадження № К/990/7268/23.

Розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, щоЗаконом України «Про виконавче провадження»на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбаченіЗакономзаходи в межах встановлених повноважень.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Частиною третьоюстатті 18 Закону №1404-VІІІвизначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цьогоЗакону(пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цимЗаконом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.

Водночас необхідно зауважити, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №457/359/21, від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, та від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець здійснив всі необхідні заходи для перевірки виконання постанови Іванківського районного суду Київської області від 20.12.2011 року в справі №2-а/9961/2011 у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа, у повному обсязі.

Також, необхідно зазначити, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Так, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбаченістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Згідно з частиною першоюстатті 41 Закону №1404-VІІІ, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленомузакономпорядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту прав позивача буде саме визнання спірної постанови протиправною та скасування її.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими уст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ізст. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями2,9,72,76,77,78,80,120,139,241-246,255,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Управліннязабезпечення примусовоговиконання рішеньу містіКиєві таКиївській областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ),третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору:Управління соціальноїта ветеранськоїполітики Вишгородськоїрайонної державноїадміністрації Київськоїобласті проскасування постановипро закінченнявиконавчого провадження,- задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялого М.Г. від 28.01.2025 року по ВП № 75620209 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-9961/11, виданого 18.07.2024 року Іванківським районним судом Київської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному тексті (19 травня 2025 року).

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса: 02002, м. Київ вул. Євгена Сверстюка,15, код ЄДРПОУ 43315602

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору: Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, код ЄДРПОУ 03193815, адреса м. Київ вул. Набережна,8-а

Суддя : Юрій ТКАЧЕНКО