Постанова

від 22.05.2025 по справі 130/2051/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/2051/19

Провадження № 22-ц/801/995/2025

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 рокуСправа № 130/2051/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

з участю секретаря судового засідання Кашпрук М. Г.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Барського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Питель О. В. в залі суду,

встановив:

Короткий зміствимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на червень 2018 року ОСОБА_1 розпочала приватизацію власної земельної ділянки, яка відноситься до будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Приватизація земельної ділянки ОСОБА_1 відбулася через розроблення, виготовлення та затвердження технічної документації, присвоєння земельним ділянкам таких кадастрових номерів: 0521083600:01:003:0066, загальною площею 0,0473 га, 0521083600:01:003:0067, загальною площею 0,1145 га, 0521083600:01:003:0076, загальною площею 0,27 га.

Зазначені земельні ділянки позивача у відповідній території межують із земельними ділянками відповідачів з кадастровими номерами: 0521083600:01:003:0051, загальною площею 0,2305 га, 0521083600:01:003:0052, загальною площею 0,25 га.

При цьому, земельна ділянка з кадастровим номером 0521083600:01:003:0066 розташована від земельної ділянки з кадастровим номером 0521083600:01:003:0067 на відстані близько 72 метра одна від одної, сполучені ці ділянки лише через земельну ділянку з кадастровим номером 0521083600:01:003:0082, яка є комунальною власністю Леляцької сільської ради.

Не бажаючи дотримуватися принципу добросусідства, відповідачі станом на 01 жовтня 2019 року на межі земельних ділянок з кадастровими номерами 0521083600:01:003:0082 та 0521083600:01:003:0067 (фактично на межі даних земельних ділянок та від сторони земельних ділянок відповідачів) викопали велику яму із геометричними розмірами 1,5 м х 1,5 м, глибиною до 0,8 м.

На думку ОСОБА_1 , зазначені дії відповідачів були цілеспрямованими, оскільки у даному місці існують природні перешкоди природні обриви земельних ділянок, тому потрапити на приватну власність земельну ділянку позивачки з кадастровим номером 0521083600:01:003:0067 можливо лише у місці, де відповідачами викопана яма.

ОСОБА_1 зверталася до відповідачів в усній формі з проханням засипати яму, однак вони відмовилися вчиняти дії щодо засипання даної штучної перешкоди.

У зв`язку з цим позивач 01 жовтня 2019 року усно за допомогою телефону зверталася до Леляцької сільської ради щодо дій відповідачів, однак сільська рада надала усну відповідь, що дані питання підлягають розгляду у судовому порядку.

На підставі відмови Леляцької сільської ради щодо вчинення дій до відповідачів, позивач подала письмове звернення до вищих посадових осіб держави України щодо захисту її прав у державі Україна, оскільки порушення таких прав здійснено з боку відповідачів.

Покликаючись на викладене, з метою захисту своїх прав ОСОБА_1 , звернувшись із цим позовом, просила суд:

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 0521083600:01:003:0067 із правом виходу позивачки на земельну ділянку з кадастровим номером 0521083600:01:003:0082, через створення штучних обмежень, які здійснили відповідачі, через викопування на межі вказаних земельних ділянок глибокої ями із геометричними розмірами 1,5 м х 1,5 м, глибиною до 0,8 м (від точки А у напрямку точки Б 1,5 метра, надається згідно з планом земельної ділянки з кадастровим номером 0521083600:01:003:0082);

- зобов`язати відповідачів засипати глибоку яму, геометричні розміри якої 1,5 м х 1,5 м, глибиною до 0,8 м на межі земельних ділянок з кадастровими номерами 0521083600:01:003:0067, 0521083600:01:003:0082;

- зобов`язати відповідачів у подальшому не створювати будь-яких перешкод на межі земельних ділянок з кадастровими номерами 0521083600:01:003:0067, 0521083600:01:003:0082.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Барського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0521083600:01:003:0067.

Позивачем вказано, що користуватися даною земельною ділянкою їй перешкоджають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оскільки на межі вказаної ділянки та ділянки із кадастровим номером 0521083600:01:003:0082, яка перебуває у комунальній власності відповідачі викопали яму, через наявність якої позивачка не може проїхати мотоблоком на власну земельну ділянку.

Також, позивач зазначає, що їй надано право користування земельною ділянкою, що є комунальною власністю, на праві сервітуту, однак правовстановлюючих документів, які підтверджують дане право, позивач до матеріалів справи не долучила.

Наявним у матеріалах справи актом обстеження земельної ділянки від 21 серпня 2020 року, що складений комісією у складі: в.о. старости Леляцького старостинського округу Смущака О. П., юрисконсульта виконавчого комітету Жмеринської міської ради Козакова Г. Г., головного спеціаліста відділу землеустрою управління земельних ресурсів ОСОБА_5 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду зафіксовано, що на земельній ділянці з кадастровим номером 0521083600:01:003:0082 у присутності комісії ОСОБА_2 було викошено бур`ян, по вище вказаних колах по контуру ділянки натягнуто шнурки, перешкоди для використання вказаної ділянки за її призначенням відсутні. Інших перешкод у вигляді дерев та металевих ємностей виявлено не було.

Даний документ відповідає критеріям належності та достовірності та приймається судом у якості доказу обставин, що підлягають доказуванню у даній справі.

На противагу наведених обставин, та у якості доказу наявності перешкод у користуванні земельною ділянкою, пізніше (17.07.2023) до матеріалів справи позивач додала фото та графічні матеріали, які виготовлені позивачкою, на яких, як вона вказує, зображено перешкоду у вигляді ями, однак суд вважає, що подані позивачем самостійно виготовлені фотографії та графічний малюнок не можуть бути об`єктивним доказом наявності перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки не відповідають критеріям належності та достовірності.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено наявності перешкоди для використання земельної ділянки з кадастровим номером 0521083600:01:003:0067, що перебуває у її приватній власності.

Крім того, місцевий суд зауважив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року встановлено сервітут, який надає право використання земельної ділянки 0521083600:01:003:0082 (комунальна власність) ОСОБА_1 для проходу та проїзду на велосипеді, тому доводи позивача про неможливість проїзду земельною ділянкою мотоблоком через наявність ями суд відхилив, оскільки таке право не надано позивачу власником земельної ділянки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Рибчинський В. П.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 березня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 квітня 2025 року справу призначено до розгляду на 22 травня 2025 року об 11 год 00 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви.

Окрім того ОСОБА_1 зазначає, що суд залишив поза увагою уточнені позовні вимоги.

Суд першої інстанції не захистив права позивачки як власника, адже штучно створені відповідачами перешкоди позбавляють її можливості заїжджати технікою на належну їй земельну ділянку.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки із кадастровим номером 0521083600:01:003:0067, площею 0,1145 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, що підтверджується даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 154149739 від 28 січня 2019 року (а. с. 4, том 1).

Земельна ділянка із кадастровим номером 0521083600:01:003:0082, площею 0,0178 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , із цільовим призначенням землі запасу (земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) є комунальною власністю, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0516827022019 від 21 серпня 2019 року (а. с. 104, том 1).

ОСОБА_4 є власником земельних ділянок: із кадастровим номером 0521083600:01:003:0051, площею 0,2305 га, цільове призначення: землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_2 ; із кадастровим номером 0521083600:01:003:0052, площею 0,25 га, із цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказане підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 62, 63, том 1).

За зверненням позивачки від 13 вересня 2019 року, що було зареєстровано у ЖЄО №6512, Жмеринський відділ поліції ГУНП у Вінницькій області листом №11599/212/05-2019 від 23.09.2019 повідомив ОСОБА_1 , що матеріали звернення направлено до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області для подальшої перевірки вказаного факту, а після отримання результату буде прийнято остаточне рішення згідно з вимогами чинного законодавства, та зазначено, що заява не містить відомостей, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, тому підлягає розгляду та прийняття рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або КУпАП (а. с. 112, том 1).

За зверненнями позивачки виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області листом № Р-1592/2 від 20 січня 2020 року повідомив, що розпорядженням секретаря міської ради № 2-рк від 09 січня 2020 року створено тимчасову комісію щодо розгляду її звернень. Ознайомившись з фактами, які описані у зверненнях, тимчасова комісія здійснила виїзд на місце та встановила таке: 1) відносно пролиття фекалій з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на межі земельних ділянок станом на 14 січня 2020 року фекалій виявлено не було; 2) на межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виявлено хмиз із зрізаних дерев; при розмові з ОСОБА_2 останній обіцяв прибрати; 3) відносно несанкціонованого викопування сім`єю ОСОБА_7 ями на межі земельних ділянок зафіксовано, що дійсно на даній території знаходиться яма; у ході розмови останні дали згоду здійснити закопування ями; 4) що стосується притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 то було встановлено, що даний спір сусіди врегулюють мирним шляхом: ОСОБА_4 здійснить усі необхідні дії відносно усунення перешкод на межі із ОСОБА_1 . Окрім того, ОСОБА_4 був попереджений, що у разі не вжиття ним заходів щодо усунення перешкод, до нього будуть застосовані заходи адміністративного реагування. Також комісією було рекомендовано сусідам дотримуватися ст. 103 Земельного кодексу України та звернутися до сертифікованих інженерів-землевпорядників з метою проведення робіт із встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) відповідно до технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, на підставі яких вказані вище земельні ділянки, що перебувають у приватній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , будуть сформовані (а. с. 135-136, том 1).

Вказані вище обставини також відображені у копії протоколу виїзду тимчасової комісії з розгляду звернень ОСОБА_1 від 14 січня 2020 року, та у копії листа виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області № Р-72/2 від 13.07 2020 року (а. с. 141-142, том 1).

Відповідно до даних копії акту встановлення (відновлення) меж земельної ділянки від 15.04.2020 року, що складений робочою групою у складі: начальника відділу землеустрою управління земельних ресурсів виконавчого комітету Жмеринської міської ради, головного спеціаліста відділу землеустрою управління земельних ресурсів виконавчого комітету Жмеринської міської ради, начальника служби містобудівного кадастру управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Жмеринської міської ради, сертифікованого-інженера - землевпорядника, у присутності працівників Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, заявника ОСОБА_8 та зацікавлених осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , проведено камеральні роботи з визначення місця положення в натурі поворотних точок меж земельної ділянки. Камеральні роботи по визначенню місця положення в натурі поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 0521083600:01:003:0082, що сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту із земель комунальної власності здійснювалося виконавцем на підставі відомостей, що містяться у технічній документації із землеустрою, розробленої для даної земельної ділянки. Межі вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) не закріплювалися у зв`язку з відсутністю межових знаків встановленого зразка. Місце положення поворотних точок меж вказаної вище земельної ділянки в натурі тимчасово до моменту виготовлення межових знаків встановленого зразка, закріплено колами, наданими заявником ОСОБА_8 , у кількості 8 штук (а. с. 182, том 1).

До матеріалів справи долучено заяву з фотографіями від 27 травня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 вказала, що 15 квітня 2020 року відповідним розпорядженням керівництва Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області на території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 відбулося встановлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 0521083600:01:003:0082, яка межує із землями приватної власності ОСОБА_1 . Зокрема, у зоні земельної ділянки, яка є предметом позовних вимог, за участі ОСОБА_2 було встановлено тимчасові межові знаки, які повинні бути замінені на постійні межові знаки. Однак, не бажаючи виконувати вимоги комісії, яка встановила межові знаки, ОСОБА_2 у зоні викопаної ним ями самостійно демонтував тимчасовий межовий знак, та у зоні межування земельних ділянок і у зоні ями, що є предметом позову, знову протиправно монтує чергову металеву трубу. Крім того, ОСОБА_2 у іншій частині межування суміжних земельних ділянок з кадастровими номерами 0521083600:01:003:0066 (приватна власність ОСОБА_1 ) та 0521083600:01:003:0052 (приватна власність ОСОБА_4 ) самостійно змонтував трубу, з метою не виходу ОСОБА_1 на свою приватну власність, та встановлення на цій території межового знаку державного зразка.

Із змістурішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року № 120/2769/20-а, вбачається, що рішенням Жмеринської міської ради 57 сесії 7 скликання № 1033 від 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 надано право проходу та проїзду на велосипеді, на умовах безоплатного земельного сервітуту на земельній ділянці комунальної власності, площею 0,0178 га кадастровий номер №0521083600:01:003:0082, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Земельна ділянка була передана ОСОБА_1 в особистий сервітут відповідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 10.03 2020 року.

27 травня 2020 року державним реєстратором Виконавчого комітету Жмеринської міської ради зареєстровано за ОСОБА_1 право користування (сервітут) на земельну ділянку площею 0,0178 га, кадастровий номер №0521083600:01:003:0082 строком до 10.03.2025 з правом пролонгації, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а. с. 211-213, том 1).

Як вбачається зі змісту вказаного судового рішення, позивач ОСОБА_1 набула право сервітуту на земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 0521083600:01:003:0082 з 27.05.2020 року, а з позовом про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, у тому числі і земельною ділянкою кадастровим номером 0521083600:01:003:0082, звернулася 02 жовтня 2019 року.

За зверненнями позивачки щодо обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами: 0521083600:01:003:0082, 0521083600:01:003:0067, 0521083600:01:003:0051 на предмет усунення перешкоди у вигляді ями, яка була розташована на межі вказаних вище земельних ділянок, виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області листом № М-829/2 від 12 серпня 2020 року повідомив, що головним спеціалістом відділу землеустрою управління земельних ресурсів ОСОБА_5 , 11 серпня 2020 року виходом на місце було здійснено огляд зазначених вище земельних ділянок та підтверджено факт усунення вказаної вище перешкоди шляхом її закопування (а. с. 195, том 1).

Відповідно до копії акту обстеження земельної ділянки від 21 серпня 2020 року, що складений комісією у складі: в.о. старости Леляцького старостинського округу Смущака О.П., юрисконсульта виконавчого комітету Жмеринської міської ради Козакова Г.Г., головного спеціаліста відділу землеустрою управління земельних ресурсів ОСОБА_5 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду, яким зобов`язано Виконавчий комітет Жмеринської міської ради повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 16 квітня 2020 року та надати відповідь щодо суті даного звернення, обстежено земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 0521083600:01:003:0082, що передана ОСОБА_1 на умовах строкового безоплатного користування «для проходу та проїзду на велосипеді» площею 0,0178 га, у присутності зацікавлених осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 . Виявлено, що станом на 21 серпня 2020 року місце положення поворотних точок меж вказаної вище земельної ділянки в натурі тимчасово до моменту виготовлення межових знаків встановленого зразка, закріплено колами у кількості 8 штук. Також комісією було виявлено, що на місці одного, встановленого 15 квітня 2020 року, металевого кола встановлено металеву трубу, яка станом на 26 червня 2020 року вже була встановлена. Підтвердити чи спростувати факт зміщення даних колів, якими 15 квітня 2020 року сертифікованим інженером-землевпорядником було закріплено місце положення поворотних точок меж земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0521083600:01:003:0082, можливість відсутня, у зв`язку з тим, що комісія не володіє необхідними технічним і технологічним забезпеченням. На вказаній вище земельній ділянці у присутності комісії ОСОБА_2 було викошено бур`ян, по вище вказаних колах по контуру ділянки натягнуто шнурки, перешкоди для використання вказаної ділянки за її призначенням відсутні. Інших перешкод у вигляді дерев та металевих ємностей, мова про якій йдеться у зверненні ОСОБА_1 від 16 квітня 2020 року, виявлено не було (а. с. 210, том 1).

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 229158691, № 229154714 від 22 жовтня 2020 року, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521083600:01:003:0051, площею 0,2305 га та 0521083600:01:003:0052, площею 0,25 га, зареєстровано за ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1-1236, 1-1235 відповідно, виданий 22 жовтня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Лавренов Р. І. (а. с. 245, 246).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина першастатті 4 ЦПК України).

Частиною першоюстатті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною першоюстатті 319 ЦК Українипередбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першоюстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно п. п. «г», «е» ч. 1ст. 91ЗК Українивласники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно достатті 103 Земельного кодексу Українивласники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Відповідно достатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналогічна норма міститься вЗемельному кодексі України, а саме - власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків (ст.152 ЗК України).

Тлумачення наведених норм земельного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Звертаючись в суд із позовом, ОСОБА_1 зазначала, що їй з боку відповідачів чиняться перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою із кадастровим номером 0521083600:01:003:0067 шляхом викопування ями на межі із земельною ділянкою комунальної власності із кадастровим номером 0521083600:01:003:0082, яка позбавляє її можливості проїзду мотоблоком на вказану земельну ділянку.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей77,78 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, обов`язок по доказуванню позовних вимог і обставин, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, покладається на нього.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено із матеріалів справи, зокрема, із акту обстеження земельної ділянки від 21 серпня 2020 року, здійсненого комісією у складі: в.о. старости Леляцького старостинського округу, юрисконсульта виконавчого комітету Жмеринської міської ради, головного спеціаліста відділу землеустрою управління земельних ресурсів (а. с. 210, том 1), жодних перешкод для використання вказаної ділянки за її призначенням не виявлено. Закопування ями, яка була розташована на межі земельних ділянок із кадастровими номерами 0521083600:01:003:0082, 0521083600:01:003:0067 та 0521083600:01:003:0051 також підтверджується листом Жмеринської міської ради від 11 серпня 2020 року (а. с. 195).

Відтак, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності сторін у судовому процесі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо недоведеності факту порушення відповідачами прав позивача.

Також апеляційний суд погоджується із тим, що ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження права сервітуту щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521083600:01:003:0082. Водночас місцевий суд обґрунтовано зауважив на тому, що сервітут, про який йдеться у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року надає право використання земельної ділянки комунальної власності із кадастровим номером 0521083600:01:003:0082 позивачкою виключно для проходу та проїзду на велосипеді, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Надані суду фотографії із зображенням місцевості не відповідають критеріям належності та достовірності.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд залишив поза увагою уточнені позовні вимоги.

Так, як видно із матеріалів справи, 25 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог (а. с. 118, том 2), однак ухвалою місцевого суду від 21 грудня 2021 року у задоволенні заяви було відмовлено (а. с. 154, том 2), оскільки вона була подана поза межами процесуального строку.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а вона звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», судові витрати зі сплати судового збору слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Барського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2025 року залишити без змін.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повна постанова складена 26 травня 2025 року.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді Л. О. Голота

В. П. Рибчинський