Постанова від 26.05.2025 по справі 289/1273/24

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №289/1273/24 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О.

Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №289/1273/24 за заявою ОСОБА_1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на додаткове рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кириленка О.О. в м. Радомишль Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У червні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив зменшити розмір стягнутих за рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22.09.2016 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з моменту подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

27 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Заява мотивована тим, що матеріалами справи підтверджується, що відповідачем в результаті розгляду справи було понесено витрати в розмірі 20 000 грн., які є такими, що наступили, а тому у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України мають бути покладені повністю на позивача.

Додатковим рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач понесла у зв`язку з розглядом цивільної справи задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що представником відповідача не було подано попереднього розрахунку витрат на правову допомогу та не було зазначено про неможливість його подання. Звертає увагу на те, що відповідачем не надано підтверджуючих документів щодо фактично понесених витрат. Вказує, що деякі послуги надані адвокатом не стосувалися предмету спору у даній справі. Враховуючи вищевикладене просить скасувати додаткове рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.

19 травня 2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що на підтвердження неподання попереднього розрахунку витрат на професійну правничу (правову) допомогу, що на думку апелянта є підставою для відмови у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу було наведено практику у справі №759/28623/21, яку вважає релевантною до даних правовідносин. Вказує, що в межах підготовчого засідання та під час судових дебатів він повідомляв суд першої інстанції про те, що на підтвердження витрат на правову допомогу будуть долучені відповідні докази протягом 5 (п`яти) днів з моменту ухвалення судового рішення в даному спорі. Зазначає, що наведена представником позивача судова практика, викладена у постанові Київського апеляційного суду від 10.01.2023 у справі №759/28623/21 є нерелевантною та неподібною до обставин даного спору. Вважає, що представник позивача жодним чином не спростував висновки до яких дійшов суд першої інстанції ухвалюючи додаткове рішення, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги, адже додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в даній справі, підтверджені тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Порядок та підстави ухвалення додаткового рішення визначені статтею 270 ЦПК України.

Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19).

У постанові від 31 липня 2024 року у справі №916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині 8 статті 129 ГПК України (аналогічна норма міститься у частині 8 статті 141 ЦПК України). У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №921/221/21, від 31 травня 2022 у справі №917/304/21, від 24 січня 2023 року у справі №922/4022/20).

З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Протилежне тлумачення розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.

Відповідне тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі №401/1086/23, провадження №61-4103св24.

Не заявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №910/216/23.

У справі, що переглядається встановлено, що 06 червня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив зменшити розмір стягнутих за рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22.09.2016 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з моменту подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

У відзиві на позовну заяву від 17.07.2024 представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 зазначив щодо розподілу судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

25 лютого 2025 року Радомишльським районним судом Житомирської області ухвалено рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

26 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 подав заяву про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу, у якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вказана заява зареєстрована в Радомишльському районному суді Житомирської області 27 лютого 2025 року.

Відтак, заява представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення подана у визначений законом строк і не порушено порядок визначений ст. 141 ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу, до заяви про ухвалення додаткового рішення представником ОСОБА_1 Лук`яненко В.О. долучено: копію ордеру серії АІ №1646605 від 01.07.2024, копію договору №19/06/24-01 про надання професійної (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг від 19.06.2024, копію додаткової угоди №01 до договору №19/06/24-01 про надання професійної (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг від 19.06.2024, копію договору №19/06/24-01 про надання професійної правової (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг від 19.06.2024, копію акту №1273 здачі-приймання послуг з правової (правничої) допомоги адвоката від 26.02.2025 за договором №19/06/24-01 про надання професійної (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг від 19.06.2024, копію рахунку на оплату №01 від 26.02.2025.

Також, до заяви додано докази надсилання позивачу по справі заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до п.1.1 договору №19/06/24-01 про надання професійної правової (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг від 19.06.2024 сторони узгодили, що виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової (правничої) допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової (правничої) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Згідно п. 4.2. укладеного договору сторони узгодили, що розмір ціни послуг за правову (правничу) допомогу виконавця визначається згідно з умовами відповідної додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п. 1.3 додаткової угоди №01 до договору №19/06/24-01 про надання професійної (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг від 19.06.2024 сторони узгодили, що ціна послуг за дорученням в суді першої інстанції складає 20000 грн. Вартість однієї години складає 2500 грн.

Згідно акту №1273 здачі-приймання послуг з правової (правничої) допомоги адвоката від 26.02.2025 за договором №19/06/24-01 про надання професійної (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг від 19.06.2024 вбачається, що Адвокатським об`єднанням «Лігал Веріті» надано відповідачеві наступні послуги:

1) підготовка та подача відзиву на позовну заяву у справі №289/1273/24 (правовий аналіз матеріалів позовної заяви ОСОБА_2 від 29.05.2024 про зменшення розміру стягнення аліментів з додатками; визначення напрямків формування правової позиції в спорі та аналіз нормативно-правової бази та судової практики з питань щодо зменшення розміру стягнення аліментів у подібних правовідносинах; підготовка та направлення адвокатського запиту від 04.07.2024 в інтересах клієнта; збір доказів: із соціальних мереж (Facebook, Instagram), Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що стосується обставин справи, зокрема пошук інформації по дружині позивача ОСОБА_6 ; отримання доказів у вигляді інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по ОСОБА_2 ; отримання доказів із Автоматизованої системи виконавчого провадження за виконавчим провадженням №52586150; написання тексту відзиву, вартість однієї години - 2500 грн, кількість витрачених годин - 6 годин (15 000 грн.);

2) участь адвоката у судових засіданнях: 22.08.2024, 17.10.2024, 25.12.2024, 25.02.2025 сумарно більше 2 годин (5 000 грн).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення та відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони є фактично понесеними та документально підтвердженими.

Проте розмір таких витрат, на думку колегії суддів, є завищеним, виходячи з наступного.

Частина 3 ст. 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розподіляючи витрати, які відповідач поніс на професійну правничу допомогу, колегія суддів зауважує на те, що наявний в матеріалах справи акт виконаних робіт №1273, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц та від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №456/456/20, від 01 листопада 2022 року у справі №757/24445/21-ц.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає, що зазначені представником відповідача витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції частково задовольняючи заяву та визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, не взяв до уваги що вартість робіт є завищеною, з урахуванням того, що предмет спору в даній справі не є складним (зменшення розміру аліментів), не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що відповідачем не надано доказів фактичного понесення витрат, тобто доказів про їх оплату є необґрунтованими, оскільки витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена: Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22). Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Відтак, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000 грн.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного додаткове рішення слід змінити і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Додаткове рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу з 10 000 грн до 5 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді