Постанова

від 22.05.2025 по справі 539/4329/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/4329/24 Номер провадження 22-ц/814/950/25Головуючий у 1-й інстанції Гуменюк Г.М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря: Сальної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Лубенський відділ УДМС у Полтавській області про встановлення факту, що має юридичне значення

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Колошина Вадима Петровича на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 листопада 2024 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаною заявою, у якій просив встановити факт постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 та станом на 13.11.1991.

Встановлення зазначеного факту ОСОБА_1 необхідне дляотримання документів, що підтверджують громадянство України.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що дана категорія спорів не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції адміністративного суду. Крім того, вважає, що існує спір про право.

Не погоджуючисьіз вказаноюухвалою,її вапеляційному порядкуоскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу, справу направити до суду для продовження розгляду.

В обгрунтування апеляційної скарги вказував, що метою встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року та проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року є встановлення належності до громадянства України.

Вказував, що заявником було подано до суду ряд доказів на підтвердження факту постійного проживання на території України та було заявлено вимогу в окремому провадженні про встановлення юридичного факту такого проживання.

У відзиві УДМС України в Полтавській області просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу залишити без змін.

Відзив обгрунтовано тим, що ухвала є законною, обгрунтованою, прийнята з урахуванням норм матеріального та процесуального права, судом досліджено усі обставини справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги з врахуванням предмету та підстав заявленого позову в суді першої інстанції.

Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що фактично з поданої заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право набуття громадянства України, який повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства шляхом подання адміністративного позову в установленому порядку, а не в порядку окремого провадження.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» 1991 року (13 листопада 1991 року) є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» 2001 року. Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано Указом Президента України від27березня 2001року №215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень. На вказане посилався Верховний Суд в постанові від 07.08.2019 року, в справі № 366/1906/18 за заявою особи про встановлення факту постійного проживання на території України з 1990 року.

За обставинами даної справи заявник звернувся до суду та просив встановити факт постійно проживання на території України на 1991 рік, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року на 13 листопада 1991 року з метою отримання паспорта громадянина України.

Відповідно до ч. 7 ст. 19, положення якої кореспондують ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, аніж визначені переліком частини першої вказаної статті, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, з контексту наведених норм вбачається, що особа має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення для створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, в тому числі для встановлення факту проживання на території України. При цьому за умови наявності відповідних належних та допустимих доказів проживання на відповідній території, спірність такого факту виключається. Таким чином висновок суду першої інстанції про наявність спору про право щодо набуття громадянства є помилковим. Крім того, суд не навів відповідних мотивів та підстав на основі яких він дійшов відповідних висновків.

Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу не зазначив на підставі яких мотивів він дійшов відповідних висновків, апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу та на підставі ст. 379 ЦПК України направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Передаючи справу на розгляд до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367,374,379, 383 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну представника ОСОБА_1 - адвоката Колошина Вадима Петровича задовольнити.

Ухвалу Лубенського міськрайонногосуду Полтавськоїобласті від15листопада 2024року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 травня 2025 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль