Постанова від 22.05.2025 по справі 569/22428/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2025 року

м. Рівне

Справа № 569/22428/24

Провадження № 22-ц/4815/754/25

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Курганська Олена Вікторівна, на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Рівненська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

18 листопада 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Рівненська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 березня 2025 року відповідача ОСОБА_6 було замінено на належного відповідача ОСОБА_4 .

25 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову, а саме:

заборонити Рівненській міській раді вчиняти дії, які стосуються затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:024:0417, площею 0, 0460 га, яка розташована на території Рівненської міської ради з визначеним цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код КВЦПЗД-02.01) чи іншої сформованої ОСОБА_4 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_2 , до набрання законної сили рішенням суду;

заборонити державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (у тому числі тим, що провадять, свою діяльність на районному рівні) вносити до Державного земельного кадастру будь-які реєстраційні відомості (зміни), що стосуються земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:024:0417 площею 0,0460 га, розташованої на території Рівненської міської ради Рівненської області з визначенням цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код КВЦПЗД-02.01) до набрання законної сили рішенням суду.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що житловий будинок на АДРЕСА_1 з часу його будівництва знаходиться на земельній ділянці розміром 1207,37 кв.м.

У подальшому за згодою співвласників будинку АДРЕСА_1 було поділено житловий будинок в натурі на 6 об?єктів нерухомого майна, однак поштові адреси цим об?єктам присвоєні не були. Новими власниками новосформованих житлових будинку із житлового будинку АДРЕСА_1 - були: ОСОБА_5 ( власник житлових будинків за номерами 330/1, 330/5, 330/6), та ОСОБА_6 (власник житлового будинку АДРЕСА_2 ) і залишилась ОСОБА_1 (власник житлових будинків АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ). У спільному користуванні співвласників житлових будинків, виділених із будинку на АДРЕСА_1 перебуває земельна ділянка комунальної власності площею 929 кв.м., так як частина земельної ділянки за згодою співвласників була приватизована. Однак, з метою позбавлення ОСОБА_1 , права на користування та приватизацію земельною ділянкою, на якій розміщений належний їй житловий будинок, пропорційно до розміру її частки, відповідачі - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 сформували собі на власний розсуд без погодження з нею частини спірної земельної ділянки із присвоєнням їм кадастрових номерів, і незважаючи на те, що їх будинкам поштові адреси присвоєні не були, вживають заходів по набуттю права власності на ці земельні ділянки, тому до закінчення розгляду справи неможливим буде виконання судового рішення у цій справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою та виникне необхідність звертатися із новими позовами.

Так, ОСОБА_6 зареєстрував земельну ділянку площею 0,0460 га кадастровий номер 5610100000:01:024:0417, яка включає частину земельної ділянки із її фактичного тривалого користування, у зв?язку із чим, вона 01 червня 2024 року подала позовну заяву до ОСОБА_6 , Державного підприємства «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Головного управління Держгеокадастру в Житомирській баласті, треті особи - Рівненська міська рада, ОСОБА_5 , у якій просить: скасувати у Державному земельному кадастрі України державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,460 га кадастровий номер 5610100000:01:024:0417, (що знаходиться по АДРЕСА_2 ) шляхом закриття Поземельної книги. Тому з метою подальшої легалізації сформованої ОСОБА_6 земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:024:0417 та наявні судові спори, ОСОБА_6 здійснив відчуження належної йому частини будинку гр. ОСОБА_4 , вказавши, що будинок розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:024:0417 аби новий власник могла приватизувати цю земельну ділянку.

Також, із сайту Рівненської міської ради вбачається, що ОСОБА_5 передано у приватну власність сформовану нею земельну ділянку площею 356 кв.м. з кадастровим номером 5610100000:01:024:0416. Тому до закінчення розгляду справи судом Рівненська міська рада може повністю розпорядиться спірною земельною ділянкою на користь інших осіб, що зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі у разі його задоволення та призведене до нових судових позовів.

Предметом розгляду у даній справі є встановлення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками виділених із нього окремих будинків, оскільки під час поділу будинку поділ земельної ділянки між співвласниками будинку не проводився, узгодження із співвласниками меж сформованих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 земельної ділянки із урахуванням встановленого фактично порядку користування - не проведений, тому земельна ділянка перебуває у спільному користуванні співвласників житлового будинку. Відповідно Рівненська міська рада не може передавати частини цієї земельної ділянки у власність одного із співвласників без згоди інших співвласників.

Однак, Рівненською міською радою рішенням №6146 від 13.02.2025 р. було затверджено технічну документації та передано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 356 кв.м. з кадастровим номером 5610100000:01:024:0416 на АДРЕСА_1 з порушенням її прав як співвласника цього будинку та без її згоди. Тому невжиття судом заходів забезпечення позову призведене до подальшої незаконної передачі іншої частини земельної ділянки, яка тривалий час перебуває у її користуванні, у власність іншої особи - ОСОБА_4 та до вчинення відповідачами подальших дій щодо розпорядження земельною ділянкою та умисне позбавлення її права на приватизацію земельної ділянки, на якій розміщені належний їй житловий будинок з поштовою адресою : АДРЕСА_1 , що був виділений із житлового будинку АДРЕСА_1 . Виходячи з наведеного, невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду в даній справі у разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2025 року у забезпеченні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Курганська Олена Вікторівна, не погоджується з ухвалою суду через порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що фактично метою забезпечення позову у цій є вжиття судом заходів щодо охорони її матеріально-правових інтересів як позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити їй реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на мою користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому жодного втручання у дискреційні повноваження Рівненської міської ради не відбудеться, адже запропонований захід забезпечення позову не зобов`язує раду приймати жодні рішення, а спрямований на збереження існуючого стану, з метою ефективного відновлення стану, який існував до порушення права позивача як землекористувача до закінчення розгляду справи.

Вважає, що запропонований захід забезпечення позову є співрозмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки позивач просить виділити у користування земельну ділянку, частина якої вже включена саме у сформовану ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:024:0417, що тепер вказана у договорі купівлі-продажу його частини будинку для ОСОБА_4 , незважаючи на відсутність у цьому виділеному «будинку» присвоєної компетентним органом поштової адреси, яка б свідчила, що така виділена частина будинку дійсно відповідає вимогам ДБН, які ставляться до житлових будинків.

Дискреційні повноваження Рівненської міської ради розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності не є абсолютним, і мають здійснюватися лише у відповідності до вимог, встановлених земельним законодавством, цивільним законодавством, затвердженою містобудівною документацією тощо.

Зазначає про помилкове застосування ч.11 ст.150 ЦПК України, оскільки жодні конкурсні публічні процедури щодо земельної ділянки не проводяться та не можуть проводитись.

Відзив наапеляційну скаргу не надходив.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України). Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується у спосіб накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти; забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 915/113/20 зазначено, що: «заходи забезпечення позову, зокрема, такі як заборона вчиняти дії спрямовані на передачу у користування майна, щодо прав на яке виник спір, мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача, тобто коли, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду».

Відповідно до частини одинадцятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

При цьому Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 року у справі № 466/11017/21 зауважував: "заборона вжиття заходів забезпечення позову, передбачена частиною одинадцятою статті 150 ЦПК України, стосується випадків втручання у проведення публічних процедур, зокрема земельних торгів, за умови прийняття рішення про проведення торгів і початку процедури їх проведення. Тобто обмеженню підлягають заходи забезпечення, які будь-яким чином можуть вплинути на торги, щодо проведення яких прийнято рішення. Однак можливе проведення торгів у майбутньому не може вважатися етапом проведення торгів на який поширюються положення частини одинадцятої статті 150 ЦПК України.

За обставин, коли процедура проведення земельних торгів не розпочата, обмеження щодо забезпечення позовних вимог в спірних правовідносинах не виникло, а тому помилковим є висновок апеляційного суду про те, що тимчасова заборона судом першої інстанції проведення земельних торгів, щодо спірної земельної ділянки є втручанням у дискреційні повноваження Львівської міської ради у земельних відносинах."

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову єдостатньо обґрунтованеприпущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 вказано: «забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13709/19.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася з позовом про встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою.

Просить: віділити у користування ОСОБА_1 власнику житлового будинку АДРЕСА_1 (об`єднаного із двох новоутворених житлових АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 ) на частку 36% житлового будинку земельну ділянку загальною площею 0,0402 га, яка складається із двох частин площею 0,0169 га та 0,0233 га, зафарбованих на плані земельної ділянки зеленим кольором;

виділити у користування ОСОБА_5 , власника житлового будинку на АДРЕСА_1 (об`єднаного із АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 ) на частку 27% житлового будинку земельну ділянку площею 0,0314 га зафарбовану на плані земельної ділянки синім кольором;

виділити у користування ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 ), власника житлового будинку на АДРЕСА_2 на частку 17% житлового будинку земельну ділянку площею 0,0181 га га зафарбовану на плані земельної ділянки жовтим кольором;

у спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_6 виділити земельну ділянку площею 0,0032 га, зафарбовану на плані земельної ділянки червоним кольором.

Заявник виклала достатньо обґрунтовані припущення, що до моменту розгляду справи по суті можуть бути вчинені дії органами влади (Рівненською міською радою та Держгеокадастром), які унеможливлять виконання потенційного рішення суду. Зокрема: земельна ділянка вже частково передана іншій особі ( ОСОБА_5 ); існує ризик аналогічної передачі ділянки ОСОБА_4 ; технічна документація затверджується без згоди позивачки, попри її статус співвласника розташованого на ній нерухомого майна; спірна ділянка фактично перебуває у спільному користуванні, однак оформляється у власність окремих осіб.

Позов стосуєтьсявстановлення порядкукористування земельноюділянкою,яка перебуваєу спільномукористуванні.При цьомуслід враховувати,що правокористування єскладовою частиноюправа власності(ВПВС усправі №707/1580/15-ц)Заявник проситьвстановити заборонуна затвердженнятехнічної документації;передачу ділянкиу власність;реєстраційні діїв Держгеокадастрі.Такі заходиє прямопов`язаними ізпредметом спору,спрямовані лишена збереження ситуаціїу сталомустані домоменту вирішенняспору та запобіганню іншим спорам.

Разом з цим, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

На підставі встановленого, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову помилковим.

Керуючись: ст. ст. 149, 150, 374, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Курганська Олена Вікторівна, - задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2025 року скасувати та задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Заборонити Рівненській міській раді вчиняти дії, які стосуються затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:024:0417, площею 0, 0460 га, яка розташована на території Рівненської міської ради з визначеним цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код КВЦПЗД-02.01) чи іншої сформованої ОСОБА_4 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_2 , до набрання законної сили рішенням суду.

Заборонити державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (у тому числі тим, що провадять свою діяльність на районному рівні) вносити до Державного земельного кадастру будь-які реєстраційні відомості (зміни), що стосуються земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:024:0417 площею 0,0460 га, розташованої на території Рівненської міської ради Рівненської області з визначенням цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код КВЦПЗД-02.01) до набрання законної сили рішенням суду

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.