Постанова від 21.05.2025 по справі 175/3707/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2737/25 Справа № 175/3707/23 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Демченко Валентина Іванівна, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року в цивільній справі номер 175/3707/23 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Індустріальний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Індустріальний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що з 04 грудня 2021 року син позивачів ОСОБА_4 та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі. 25 січня 2023 року ОСОБА_4 та відповідачка подали до органів державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про розірвання шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув. ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідачки народилася дитина донька ОСОБА_5 . В зв`язку з тим, що дитина народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу, в актовому записі про народження дитини ОСОБА_4 було записано батьком дитини. Однак, позивачі вважають, що ОСОБА_4 не міг бути батьком дитини, оскільки він тривалий час перебував на військовій службі в Збройних Силах України, з відповідачкою підтримував шлюбних відносин, а 25 січня 2023 року ОСОБА_4 та відповідачка подали до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про розірвання шлюбу.

Позивачі просили суд виключити відомості про ОСОБА_4 як батька дитини з актового запису про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнути з відповідачки на свою користь понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2147,20 грн.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, за участю третьої особи Індустріального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено.

Виключено відомості про ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, як батька дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис про народження №141 від 18 квітня 2023 року, місце реєстрації Індустріальний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2147,20 грн.

Із вказанимсудовим рішеннямне погодиласьвідповідачка ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієадвокат ДемченкоВ.І.,подала апеляційнускаргу,просила апеляційнийсуд скасуватирішення Дніпропетровськогорайонного судуДніпропетровської областівід 12листопада 2024року усправі № 175/3707/23,та ухвалитинове рішення,яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають обставинам справи.

На думку відповідачки, є підстави стверджувати, що ОСОБА_4 за життя був обізнаний у тому, що відповідачка, його дружина, була вагітною. Зокрема, це вбачається з діалогу подружжя в месенджері «Viber» 14.01.2023 року, про це надавали відповідні показання свідок ОСОБА_6 , а також свідок ОСОБА_7 (у справі №175/9878/24). Натомість, суд першої інстанції у рішенні по справі №175/3707/23, сформувавши висновок з ознаками підміни понять, зокрема, що за життя ОСОБА_4 не було відомо про те, що він записаний батьком дитини ( ОСОБА_5 ), ухвалив рішення, яке оскаржується.

Враховуючи вищезазначене, висновок суду першої інстанції про можливість застосування до процедури оспорювання позивачами батьківства після смерті ОСОБА_4 відповідно до ч. 3 ст. 137 Сімейного Кодексу України є помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи. ОСОБА_4 за свого життя не був записаний батьком дитини - ОСОБА_5 , так як вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а він помер до її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Застосування вказаної норми (ч. 3 ст. 137) можливе було б лише в тому випадку, якби ОСОБА_4 за життя був записаний батьком ОСОБА_5 , через поважні причини не знав про це і потім помер. Однак, в ситуації, яка має місце, ОСОБА_4 був записаний батьком вже після своєї смерті. Конструкція вказаної норми має застосовуватися лише в тому випадку, якщо через поважні причини особа (за життя) не знала про те, що записана батьком дитини, і померла.

У свою чергу апелянт стверджує, що ОСОБА_4 , який записаний батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за свого життя знав про вагітність своєї дружини ОСОБА_1 і не заперечував, що буде записаний батьком.

В судовому процесі за справою №175/3707/23 отриманий значний обсяг фактів, сукупний аналіз яких свідчить про обізнаність ОСОБА_4 за життя в тому, що його дружина була вагітна, однак не дивлячись на означене суд застосував приписи ч. 3 ст. 137 СК України, відповідно до яких позивачі взагалі не мали права на оспорювання батьківства свого сина.

Від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Скочко О.А., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 року по справі №175/3707/24 - без змін.

Через декілька днів після укладення шлюбу син позивачів відбув на службу в 79-ту десантно-штурмову бригаду. Тобто, фактично він і відповідачка не створили сім`ю, не вели спільного господарства, не мали спільного місця мешкання, спільного бюджету, відповідачка ніколи не перебувала на утриманні ОСОБА_4 . ОСОБА_4 з літа 2022 року, приїжджаючи у рідкі відпустки до позивачів, неодноразово просив відповідачку спільно з ним звернутись до органів РАЦС, щоб розірвати шлюб. І 25 січня 2023 року ОСОБА_4 та відповідачка подали спільну заяву про розірвання шлюбу до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області, в якій висловили своє бажання розірвати шлюб і де зазначено, що спільних дітей вони не мають.

За життя ОСОБА_4 не знав тривалий час, що відповідачка вагітна, тільки під час поїздки в РАЦС для подання заяви про розірвання шлюбу вона йому повідомила, що вагітна від іншого чоловіка (з переписки ОСОБА_8 та відповідачки слід, що вона жодного слова про свою вагітність йому не повідомляла). Він, подаючи заяву про розірвання шлюбу, розумів, що після 27.02.2023 року всі правовідносини з відповідачкою закінчаться, адже дитина, яку на той момент носила відповідачка, була не його, він не знав, що в такому випадку ще треба складати заяву про невизнання батьківства у нотаріуса.

Для підтвердження або спростування доводів, викладених в позові, судом першої інстанції була призначена судово-генетична експертиза, яка не була проведена з вини відповідачки, адже вона не прибула до експертів разом з дитиною. Позивачка вважає таку поведінку (бездіяльність) відповідачки фактично визнанням того факту, що батьком малолітньої ОСОБА_9 не є ОСОБА_10 .

Ці обставини та норми права суд першої інстанції прийняв до уваги і зробив висновки про обставини, що відповідають дійсності, а тому доводи відповідачки в апеляційній скарзі в цій частині не відповідають дійсності.

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Демченко В.І. доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, судове рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_2 адвокат Скочко О.А. апеляційну скаргу не визнала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_3 та третя особа Індустріальний відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану умісті ДніпріПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса) не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 222, 223, 225).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю осіб, які не з`явилися.

Заслухавши суддю доповідача, відповідачку та її представника, представника позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 5).

04 грудня 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб, прізвища чоловіка ОСОБА_12 та дружини ОСОБА_12 (а.с. 6).

З роздруківки листування в застосунку месенджері вбачається, що в цьому листуванні обговорюються питання щодо розірвання шлюбу (а.с. 68-84).

Згідно із заявою про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 25 січня 2023 року подали до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про розірвання шлюбу. В заяві вони зазначили, що вони за взаємною згодою просять розірвати шлюб у встановленому законом порядку, спільних дітей не мають. Також в заяві зазначено, що державна реєстрація розірвання шлюбу призначена на 27 лютого 2023 року (а.с. 9-9зв).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Зі свідоцтвом про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , видно, що батьком дитини записано ОСОБА_4 , матір`ю - ОСОБА_1 (а.с. 60).

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита спадкова справа (а.с. 16).

Під час розгляду справи для вирішення питання про те, чи дійсно ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за клопотанням позивачів судом ухвалою від 04.10.2023 року була призначена судова біологічно-генетична (молекулярно-генетична) експертиза, проведення якої було доручено експертам КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради (а.с. 96-98).

Згідно з інформацією КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради від 23 січня 2024 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2023 року про призначення судово-генетичної експертизи щодо встановлення факту батьківства загиблого ОСОБА_13 у відношенні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої ОСОБА_1 , повернуто без виконання у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 разом з дитиною 13 листопада 2023 року, 11 грудня 2023 року та 15 січня 2024 року на експертизу (а.с. 119).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька

може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 137 СК України, якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти. До вимоги про виключення запису про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

З наведених вище норм закону випливає, що відповідно положень СК України оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі, звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. Приписами ст. 137 СК України передбачено можливість оспорювання батьківства й після смерті особи, записаної батьком дитини. Якщо така особа померла до народження дитини, оспорити батьківство мають право спадкоємці цієї особи за умови подання нею за життя заяви нотаріусу про невизнання свого батьківства. У разі настання смерті особи після оспорення нею свого батьківства в суді її спадкоємці можуть підтримати позовну заяву відповідно до положень ЦПК України про процесуальне правонаступництво в цивільних справах. Коли ж померла особа не знала про те, що її записано батьком дитини, оспорити батьківство вправі її спадкоємці першої черги за законом, вказані у ст. 1261 ЦК України: дружина, батьки й діти. У зазначених випадках батьківство оспорюється шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про померлу особу як батька з актового запису про народження дитини. Для цих вимог позовну давність не встановлено.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

04 грудня 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб, прізвища чоловіка ОСОБА_12 , дружини ОСОБА_12 .

З роздруківки листування в застосунку месенджері вбачається, що в цьому листуванні обговорюються питання щодо розірвання шлюбу.

Згідно із заявою про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 25 січня 2023 року подали до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про розірвання шлюбу. В заяві вони зазначили, що вони за взаємною згодою просять розірвати шлюб у встановленому законом порядку, спільних дітей не мають. Також в заяві зазначено, що державна реєстрація розірвання шлюбу призначена на 27 лютого 2023 року.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі свідоцтвом про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , видно, що батьком дитини записано ОСОБА_4 , матір`ю - ОСОБА_1 .

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита спадкова справа.

Під час розгляду справи для вирішення питання про те, чи дійсно ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за клопотанням позивачів судом ухвалою від 04.10.2023 року була призначена судова біологічно-генетична (молекулярно-генетична) експертиза, проведення якої було доручено експертам КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради.

Згідно з інформацією КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради від 23 січня 2024 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2023 року про призначення судово-генетичної експертизи щодо встановлення факту батьківства загиблого ОСОБА_13 у відношенні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої ОСОБА_1 , повернуто без виконання у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 разом з дитиною 13 листопада 2023 року, 11 грудня 2023 року та 15 січня 2024 року на експертизу.

За таких обставин, з огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про доведеність відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , враховуючи вимоги ст. 109 ЦПК України. Тобто, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьківство в судовому порядку було оспорено батьками ОСОБА_4 , які є спадкоємцями першої черги, відповідно до приписів ч. 3 ст. 137 СК України, у зв`язку із чим відомості про ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як батька дитини мають бути виключені з актового запису про її народження..

Довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 знав про вагітність відповідачки, однак за життя до нотаріуса із заявою про невизнання свого батьківства не звернувся, тому відомості про нього як про батька дитини не можуть бути виключені з актового запису про народження цієї дитини апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки як було встановлено під час судового розгляду, за життя ОСОБА_4 не було відомо про те, що він буде записаний батьком дитини, оскільки він мав намір розірвати шлюб із відповідачкою, подавши разом із нею незадовго до смерті відповідну спільну заяву про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, а дитина народилась вже після його смерті. Такі обставини безумовно свідчать про наявність поважних причин, через які ОСОБА_4 за життя не знав і не міг знати, що він буде записаний батьком дитини. Крім того, наявні в матеріалах справи докази це підтверджують.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідачки ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Демченко Валентина Іванівна, залишити без задоволення, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 травня 2025 року.

Судді: