Рішення

від 26.05.2025 по справі 640/21134/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2025 року Справа№640/21134/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фонд державного майна України (адреса: 01133, Kиїв, вул. Генерала Алмазова, 18/9, ЄДРПОУ 00032945) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України, в якому просить:

-визнати протиправною відмову Фонду державного майна України у наданні ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до п.2 Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою КМУ від 08.08.2016 № 500, надану листом Фонду державного майна України від 23.11.2022 № 10-9-17387;

-зобов`язати Фонд державного майна України видати наказ про надання ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/21134/22 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону № 2825-ІХ Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано. Утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.

До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.

Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.

На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-ІХ справу № 640/21134/22 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.

10 квітня 2025 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративна справа № 640/21134/22 передана на розгляд судді Смагар С.В.

Ухвалою суду від 15 квітня 2025 року прийнято до розгляду провадження в адміністративній справі № 640/13932/22. Одночасно, вказаною ухвалою суду розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

29 квітня 2025 року ОСОБА_1 подано до суду додаткові пояснення, в яких, серед іншого, позивач зазначила, що з огляду на зміни, що відбулись у трудових відносинах на підставі наказу Фонду державного майна України від 25.07.2023 № 606-к про звільнення ОСОБА_2 , а також на те, що рішення Донецького окружного адміністративного суду вплине на перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 за віком, прохальна частина адміністративного позову підлягає уточненню. Отже, позивачем позовні вимоги викладені в наступній редакції:

-визнати протиправною відмову Фонду державного майна України у наданні ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до п.2 Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою КМУ від 08.08.2016 № 500, надану листом Фонду державного майна України від 23.11.2022 № 10-9-17387;

-зобов`язати Фонд державного майна України здійснити виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати станом на дату звернення ОСОБА_1 до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 30 квітня 2025 року заява позивача прийнята до розгляду.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

За правилами частини 5 та частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність відмови відповідача щодо виплати їй матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до п.2 Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою КМУ від 08.08.2016 № 500.

Відповідач надав суду відзив, в якому заперечував проти позову та просив у задоволенні позову відмовити, наголошуючи на відсутність підстав для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , державний службовець категорії «В», головний спеціаліст відділу підготовки рішень про приватизацію Управління прийому та підготовки об`єктів до приватизації Департаменту приватизації. У зв`язку із збройної агресією російської федерації проти України знаходиться на території Канади, про що позивач зазначає у позовній заяві. Дана обставина підтверджена і відповідачем у відзиві на позов.

07 листопада 2022 року через засоби електронного зв`язку (електронну пошту gromada@spfu.gov.ua) ОСОБА_1 звернулась із заявою про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до п.2 Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою КМУ від 08.08.2016 № 500. У той же день, з вищевказаної електронної адреси нею отримано відповідь.

У подальшому, 09 листопада 2022 року знов таки через засоби електронного зв`язку (електронну пошту gromada@spfu.gov.ua) ОСОБА_1 повторно звернулась із заявою про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до п.2 Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою КМУ від 08.08.2016 № 500, що була прикріплена у файлі до повідомлення.

Листом від 23.11.2022 № 10-9-17387 керівник державної служби Фонду державного майна України Л. Дараган (далі керівник держслужби Фонду) повідомила ОСОБА_1 про розгляд її вищевказаної заяви від 09.11.2022. Так, у даному листі Фонд державного майна України звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 54 Закону України «Про державну службу» державним службовцям може надаватись матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Порядок надання та розмір такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктами 2 та 3 Порядку надання державним службовцям допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 № 500, державним службовцям матеріальна допомога може надаватись один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви. Рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці. З огляду на зазначене, керівником держслужби Фонду зроблено висновок, що прийняття рішення щодо надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань державним службовцям у державному органі є правом керівника державної служби, а не обов`язком.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд є бюджетною установою, що повністю утримується за рахунок державного бюджету і є неприбутковою, бере бюджетні зобов`язання та здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідно до пункту 1 статті 48 Бюджетного кодексу України (далі - БК).

Положеннями пункту 30 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Відповідно до частини першої статті 3 БК України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 01 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Згідно зі статтею 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов`язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства.

Частиною першою статті 51 БК Кодексу України визначено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове та інші види заохочень чи забезпечення, включаючи видатки на премії,винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. При цьому напрям використання коштів згідно з кошторисами є узагальненим і має назву «Оплата праці», «Нарахування на оплату праці», «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» тощо.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. До структури заробітної плати, визначеної у статті 2 цього Закону, входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до статті 54 Закону України «Про державну службу» (далі Закон) державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Таким чином, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не гарантується державному службовцю, оскільки стаття 54 Закону передбачає лише можливість її отримання.

Частиною 2 статті 1 Закону України Про державну службу визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну службу.

Як заначає позивач у своїй позовній заяві ОСОБА_1 , державний службовець категорії «В», головний спеціаліст відділу підготовки рішень про приватизацію Управління прийому та підготовки об`єктів до приватизації Департаменту приватизації, яка у зв`язку із збройної агресією проти України знаходиться на території Канади.

Пунктом 2 та 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану визначено, що робота державних службовців та працівників державного органу за межами України допускається лише у разі службового відрядження, оформленого в установленому порядку. У разі перебування державного службовця або працівника державного органу в робочий час в Україні поза межами робочого місця без рішення керівника державної служби, зазначеного в пункті 1 цієї постанови, або за кордоном, крім перебування у службовому відрядженні, оформленому в установленому порядку, до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону.

Отже враховуючи вищезазначене протягом перебування поза межами території України ОСОБА_1 фактично не виконувала та не могла виконувати свої посадові обов`язки як державного службовця та головного спеціаліста відділу підготовки рішень про приватизацію Управління прийому та підготовки об`єктів до приватизації Департаменту приватизації.

Суд враховує позицію Верховного Суду у постанові від 29.09.2022 у справі № 420/7083/21, якою визначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою виплатою і виплачується один раз на рік за наявності коштів, в межах затверджених обсягів фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судому постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 500/1022/19.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фонд державного майна України (адреса: 01133, Kиїв, вул. Генерала Алмазова, 18/9, ЄДРПОУ 00032945) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 26 травня 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар