Постанова від 20.05.2025 по справі 320/9326/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/9326/25 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства освіти і науки України, Кабінету Міністрів України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет «Одеська юридична академія», Одеський національний університет імені І.І. Мечникова про визнання протиправним та скасування розпорядження та наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України №111-р від 12.02.2025 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія";

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України №213 від 13.02.2025 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі.

У подальшому, представником позивача подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 №213 до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет «Одеська юридична академія» та Одеський національний університет їм. І.І. Мечникова про визнання протиправними та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 12.02.2025 №111-р та Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 № 213;

- заборони Міністерству освіти і науки України вчиняти дії, спрямовані на виконання п. 3 Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 № 213, а саме заборони здійснення переведення здобувачів вищої освіти та інших осіб, які навчаються в Національному університеті «Одеська юридична академія» та його відокремлених структурних підрозділів до Одеського національного університету імені І.І. Мечникова до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет «Одеська юридична академія» та Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова про визнання протиправними та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 12.02.2025 № 111-р та Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 № 213;

- заборони Кабінету Міністрів України вчиняти дії, спрямовані на виконання п. 8 Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 № 213, а саме заборони здійснення передачі майна, що перебуває на праві господарського відання у Національного університету «Одеська юридична академія» та його відокремлених структурних підрозділів на баланс Одеського національного університету імені І.І. Мечникова до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет «Одеська юридична академія» та Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова про визнання протиправними та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 12.02.2025 № 111-р та Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 № 213;

- заборони Комісії з реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія» вчиняти дії, спрямовані на виконання п.8 Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 № 213, а саме заборони здійснення вивільнення працівників Національного університету «Одеська юридична академія» та її відокремлених структурних підрозділів до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет «Одеська юридична академія» та Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова про визнання протиправними та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 12.02.2025 № 111-р та Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 №213.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 заяву задоволено частково:

- зупинено дію Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 №213 до моменту набрання законної сили рішенням у даній справі;

- заборонено Комісії з реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія» вчиняти дії, спрямовані на виконання п.8 Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 №213, а саме заборонити здійснення вивільнення працівників Національного університету «Одеська юридична академія» та її відокремлених структурних підрозділів до моменту набрання законної сили рішенням у даній справі;

- в іншій частинні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Міністерство освіти і науки України, Кабінет Міністрів України в апеляційних скаргах просять скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вважають, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на тому, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову були відсутні.

Позивач у відзивах на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки доводи та вимоги апеляційних скарг не стосуються рішення суду першої інстанції в частині заходів забезпечення позову, у застосуванні яких відмовлено судом, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

Положеннями частин першої, другої статті 150 КАС передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.

Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно частини першої та другої статті 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Частиною другою цієї статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частинами першою, четвертою-шостою статті 154 КАС передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.03.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися для захисту відповідного права заявника та на період вирішення та розгляду справи до ухвалення судового рішення в межах цієї справи.

Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Тобто, таке забезпечення існує як правило до зникнення підстав для його забезпечення, усунення певних оскаржуваних порушень самим суб`єктом владних повноважень виключно до ухвалення судового рішення в межах цієї справи. Забезпечення позову за своєю правовою природою має тимчасовий характер.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 та від 28.10.2020 у справі № 140/2474/20 та ін.

Як зазначалося, предметом даного спору є розпорядження Кабінету Міністрів України №111-р від 12.02.2025 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія»», а також наказ Міністерства освіти і науки України №213 від 13.02.2025 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія».

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України №111-р від 12.02.2025 вирішено:

1. Погодитися з пропозицією Міністерства освіти і науки щодо реорганізації Національного університету "Одеська юридична академія" (код згідно з ЄДРПОУ 20933314) шляхом приєднання його до Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (код згідно з ЄДРПОУ 02071091). Реорганізацію здійснити в межах бюджетних призначень, передбачених зазначеному Міністерству на відповідні цілі.

2. Установити, що Одеський національний університет імені І.І. Мечникова є правонаступником майна, прав та обов`язків Національного університету "Одеська юридична академія".

3. Взяти до відома, що здобувачі вищої освіти та інші особи, які навчаються в Національному університеті "Одеська юридична академія", його відокремлених структурних підрозділах, продовжують навчання в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова та його відокремлених структурних підрозділах за обраними спеціальностями та джерелами фінансування.

4. Міністерству освіти і науки здійснити в установленому законодавством порядку заходи, пов`язані з реорганізацією Національного університету "Одеська юридична академія".

На виконання вказаного розпорядження Міністерством освіти і науки прийнятий наказ №213 від 13.02.2025 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія», яким вирішено:

1. Реорганізувати Національний університет "Одеська юридична академія" (код згідно з ЄДРПОУ 20933314) шляхом приєднання його до Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (код згідно з ЄДРПОУ 02071091) разом з відокремленими структурними підрозділами.

2. Установити, що Одеський національний університет імені І. І. Мечникова є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Національного університету "Одеська юридична академія", її відокремлених структурних підрозділів та використовує у своїй діяльності ліцензії на надання освітніх послуг, видані Національному університету "Одеська юридична академія", до переоформлення ліцензій в установленому законодавством порядку.

3. Встановити, що здобувачі вищої освіти та інші особи, які навчаються в Національному університеті "Одеська юридична академія" та його відокремлених структурних підрозділах продовжують навчання в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова та його відокремлених структурних підрозділах за обраними ними під час вступу спеціальностями та джерелами фінансування навчання відповідно.

4. Утворити комісію з реорганізації Національного університету "Одеська юридична академія" (далі - Комісія) у складі згідно з додатком.

5. Ректору Національного університет "Одеська юридична академія" Тодощаку Олегу забезпечити: 1) безперешкодний доступ членів Комісії до приміщень та всіх підрозділів Національного університету "Одеська юридична академія"; 2) надання первинних документів фінансово-господарської та іншої діяльності Національного університету "Одеська юридична академія" на вимогу членів Комісії; 3) збереженість службових документів та інформації, яку вони містять, унеможливити втрату і несанкціоноване знищення відповідних документів.

6. Установити, що відповідно до частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення Комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами Національного університету "Одеська юридична академія", повноваження Тодощака Олега, ректора Національного університету "Одеська юридична академія" припиняються.

7. Департаменту кадрового забезпечення (Фурлет Наталія) попередити в установленому порядку керівника Національного університету "Одеська юридична академія" про вивільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

8. Комісії: 1) у триденний строк повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, про прийняття рішення щодо реорганізації Національного університету "Одеська юридична академія"; 2) розробити та організувати виконання плану заходів щодо реорганізації Національного університету "Одеська юридична академія"; 3) щомісячно інформувати Міністерство освіти і науки України про заходи, вжиті на виконання цього наказу; 4) попередити в установленому порядку працівників Національного університету "Одеська юридична академія" та її відокремлених структурних підрозділів про реорганізацію та забезпечити дотримання їх трудових прав та соціальних гарантій у порядку, визначеному законодавством України, у тому числі повідомити Державну службу зайнятості України про заплановане вивільнення працівників; 5) повідомити органи Державної служби статистики України, Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України та відповідного фонду соціального страхування про реорганізацію; 6) вжити всіх заходів щодо виявлення кредиторів та дебіторів, а також письмово їх повідомити про реорганізацію; 7) встановити строк заявлення кредиторами вимог до Національного університету "Одеська юридична академія", що реорганізується - два місяці з дня оприлюднення повідомлення; 8) здійснити інвентаризацію майна Національного університету "Одеська юридична академія"; 9) після закінчення строку для пред`явлення (заявлення) вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог: скласти передавальні акти державного майна Національного університету "Одеська юридична академія", погоджені головою та членами Комісії, що повинні містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань стосовно всіх кредиторів та дебіторів, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами, та в десятиденний строк подати у шести примірниках на затвердження Міністерству освіти і науки України; 10) нотаріально посвідчені копії передавального акта, затвердженого Міністерством освіти і науки України, подати до органу, який здійснює державну реєстрацію; 11) здійснити у встановленому законодавством порядку інші заходи, пов`язані з реорганізацією Національного університету "Одеська юридична академія"; 12) після завершення процедури реорганізації Національного університету "Одеська юридична академія" подати Міністерству освіти і науки України інформацію про вжиті заходи щодо виконання цього наказу.

9. Ректору Одеського національного університету імені І. І. Мечникова Трубі Вячеславу забезпечити: 1) подання на затвердження Міністерству освіти і науки України Статуту закладу вищої освіти; 2) затвердження структури, штатного розпису закладу вищої освіти в установленому законодавством порядку; 3) подання документів на переоформлення сертифікатів про акредитацію спеціальностей (освітніх програм) та ліцензії на провадження освітньої діяльності із урахуванням сертифікатів про акредитацію та ліцензій Національного університету "Одеська юридична академія"; 4) подання щомісячно інформації про вжиті заходи щодо виконання цього наказу; 5) здійснення інших дій, передбачених законодавством, необхідних для забезпечення діяльності закладу вищої освіти.

10. Директорату стратегічного планування та відновлення (Софієнко Анастасія) забезпечити фінансування Одеського національного університету імені І. І. Мечникова з урахуванням бюджетних асигнувань, затверджених для Національного університету "Одеська юридична академія".

Вважаючи вказані розпорядження та наказ протиправними, позивач звернувся із позовом до суду. При цьому, обґрунтовуючи порушення вказаними рішеннями своїх прав, позивач вказав, що він є працівником Національного університету "Одеська юридична академія" - деканом Криворізького факультету, а тому реорганізація цієї установи безпосередньо впливає на його інтереси, пов`язані із реалізацією права на працю та наданням освітніх послуг.

Оскаржуваною ухвалою, як зазначалося за заявою представника позивача суд вирішив вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 №213 до моменту набрання законної сили рішенням у даній справі;

- заборони Комісії з реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія» вчиняти дії, спрямовані на виконання п.8 Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 №213, а саме заборонити здійснення вивільнення працівників Національного університету «Одеська юридична академія» та її відокремлених структурних підрозділів до моменту набрання законної сили рішенням у даній справі.

Як вірно встановив суд першої інстанції, станом на момент подання позивачем заяви про забезпечення позову процес реорганізації університету розпочато та здійснюються активні дії щодо його втілення.

Зважаючи на положення оскаржуваного наказу та зокрема його підпункту 4 пункту 8, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про існування реальної загрози вивільнення позивача у зв`язку із скороченням його посади внаслідок здійснюваної реорганізації.

Таким чином, у разі задоволення позовних вимог у даному спорі фактичне виконання судового рішення буде суттєво ускладнене або ж взагалі неможливе, оскільки повернення до початкового стану потребуватиме проведення комплексних заходів зворотної реорганізації, практичне здійснення яких обґрунтовано поставлено судом першої інстанції під сумнів.

Більше того, внаслідок здійсненої та завершеної на виконання спірного наказу реорганізації, права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не будуть фактично захищені у разі задоволення позовних вимог, що суперечить завданню адміністративного судочинства. У цьому випадку позивачу доведеться вживати додаткових заходів для захисту своїх прав у судовому порядку, що істотно ускладнить їх поновлення.

Сама лише наявність механізму поновлення на роботі неправомірно звільненого працівника та можливість його поновлення на «рівнозначній» посаді у новій установі не унеможливлює застосування заходів забезпечення позову у даному спорі, а навпаки, свідчить про те, що поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде істотно ускладнене або ж взагалі неможливе.

Зважаючи на це, без вжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам працівників, до кола яких належить і позивач, до ухвалення судового рішення у даній справі, а відновлення таких прав буде істотно ускладнене чи взагалі неможливе у разі задоволення позову після проведеної реорганізації Національного університету "Одеська юридична академія".

Виходячи із конкретних обставин даної справи, колегія суддів вважає, що обраний позивачем та застосований судом першої інстанції спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Подібний підхід у питанні забезпечення позову у спорі, пов`язаному із реорганізацією установи, висловив Верховний Суд у постанові від 17.01.2020 у справі № 461/3212/17.

Посилання скаржників на те, що позивача станом на час подання заяви не було звільнено, не є свідченням того, що його не може бути звільнено у подальшому на підставі положень спірного наказу, а також не свідчать про неможливість вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм характером є саме попереджувальними заходами щодо обставин, які можуть змінити правове становище позивача до ухвалення судового рішення, що унеможливлять ефективний судовий захист його порушених прав.

Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на порушення судом першої інстанції заборон, встановлених частиною третьою статті 151 КАС, оскільки оскаржуваною ухвалою суд не зупиняв дію актів та не встановлював будь-яких заборон чи обов`язків для органів, перелік яких наведений у цій статті.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині вжитих заходів забезпечення позову.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 312, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Міністерства освіти і науки України, Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку

Повний текст постанови складений 26.05.2025.