Ухвала від 26.05.2025 по справі 160/23979/24

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

26 травня 2025 року

м. Київ

справа №160/23979/24

адміністративне провадження №К/990/19479/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року

у справі №160/23979/24

за позовом Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області

до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Служба у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області звернулася до адміністративного суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 22 серпня 2024 року про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/21176/ПС-ЗК/0002/СВ-ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 24000 грн.

17 лютого 2025 року Служба у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила:

- зупинити дію постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/21176/ПС-ЗК/0002/СВ-ФС від 22 серпня 2024 року у розмірі 24000,00 грн до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, заяву задоволено частково.

Зупинено стягнення Управлінням Державної казначейської служби України у Петриківському районі Дніпропетровської області на підставі постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/21176/ПС-ЗК/0002/СВ-ФС від 22 серпня 2024 року до набрання законної сили судовим рішенням суду у справі №160/23979/24.

У задоволенні частини вимог заяви щодо зупинення дії оскаржуваної постанови відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці 07 травня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з порушенням положень статей 150, 151, 152, 154 КАС України та без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 20 серпня 2019 року у справі №200/3887/19-а, від 01 червня 2022 року у справі №380/4273/21, від 22 грудня 2022 року у справі №640/31815/21.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження відповідач вказує на необґрунтованість висновків судів першої і апеляційної інстанцій про те, що у Законі України «Про виконавче провадження» відсутній механізм зупинення виконання постанови про накладення штрафу до ухвалення судового рішення по суті, а обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до вирішення справи по суті заявлених вимог.

Відповідач вважає, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Скаржник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили належним чином, як саме невжиття заходів забезпечення позову (зупинення стягнення штрафу) могло істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача.

На думку скаржника, сам факт прийняття оскаржуваної постанови про штраф до виконання Управлінням Державної казначейської служби України у Петриківському районі Дніпропетровської області не є достатньою та безумовною підставою для забезпечення позову без надання позивачем доказів реальної загрози його правам та інтересам.

Вказується на недослідження судами майнового стану позивача та відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили, що стягнення штрафу призведе до невідворотних негативних наслідків для позивача або унеможливить його функціонування. Скаржник посилається на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 20 серпня 2019 року у справі №200/3887/19-а та від 22 грудня 2022 року у справі №640/31815/21, яка, на його думку, вимагає такої оцінки.

Так, у висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 червня 2022 року у справі №380/4273/21, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду уточнила правовий підхід при розгляді питань забезпечення позову у справах про оскарження постанов органів Держпраці, прийнятих на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, зазначивши про таке:

« 47. …суд при розгляді заяви про забезпечення позову у справах про оскарження постанов Держпраці про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності. Суди мають враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред`явлено постанову Держпраці до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо.

48. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

49. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

50. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.»

Скаржник, здійснюючи посилання вищезазначений висновок Верховного Суду, вважає, що суди першої і апеляційної інстанцій, під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову у справі №160/23979/24, не встановили конкретних фактів порушення прав та інтересів позивача, очевидність заподіяння шкоди таким інтересам через виконання постанови відповідача про накладення штрафу, при цьому в заяві про забезпечення позову позивачем зазначено лише про ймовірність та припущення можливості настання таких порушень без посилання на конкретні факти.

Касаційна скарга також містить довід, що заява представника позивача про забезпечення позову від 17 лютого 2025 року не містила всіх необхідних відомостей, зокрема, повного місцезнаходження позивача та його представника, а також повного найменування, місцезнаходження, поштового індексу, ідентифікаційного коду, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти та відомостей про наявність електронного кабінету відповідача.

Водночас скаржником вказується на те, що до заяви про забезпечення позову не було додано належного документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі. Разом з тим первинна платіжна інструкція №13 від 17 лютого 2025 року містила невірні реквізити рахунку отримувача, а належна сплата судового збору (платіжна інструкція №14) відбулася лише 25 лютого 2025 року, тобто вже після постановлення судом першої інстанції ухвали від 19 лютого 2025 року про забезпечення позову.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції, встановивши подання заяви про забезпечення позову з недодержанням вимог статті 152 КАС України, зобов`язаний був повернути таку заяву без розгляду на підставі частини сьомої статті 154 КАС України.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття скарги до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою забезпечено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, з метою перевірки дотримання судами першої і апеляційної інстанцій положень статей 150, 151, 152, 154 КАС України, а також необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 серпня 2019 року у справі №200/3887/19-а, від 01 червня 2022 року у справі №380/4273/21, від 22 грудня 2022 року у справі №640/31815/21.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 18, 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №160/23979/24 за позовом Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

2. Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №160/23979/24.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді О.П. Стародуб

С.М. Чиркін