Ухвала від 27.05.2025 по справі 579/2019/20

Справа № 579/2019/20

1-в/579/34/25

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"27" травня 2025 р. м. Кролевець

Кролевецький районний суд Сумської області в складі: слідчого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна в матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019200190000513 від 21.12.2019 року, -

в с т а н о в и в:

19 травня 2025 року власник майна ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням в порядку ст.539 КПК України про скасування арешту, накладеного за ухвалою слідчого судді Кролевецького районного суду Сумської області від 10 лютого 2022 року та залишеного у силі вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 29.08.2024 року №579/2019/20 у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, 5 ст. 191 КК України, ч.1 ст.209 КК України, ч.2 ст.366 КК України, на автомобіль марки ГАЗ A31R32-50 фургон, 2016 року випуску, сірого кольору, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

На обґрунтування клопотання зазначила, що ухвалою слідчого судді Кролевецького районного суду Сумської області від 10 лютого 2022 року в матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019200190000513 від 21.12.2019 року, накладено арешт в тому числі на автомобіль марки ГАЗ A31R32-50 фургон, 2016 року випуску, сірого кольору, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на той момент являвся власністю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 .

11 лютого 2025 року ухвалено рішення Кролевецького районного суду Сумської області справа №579/2360/24, яким, зокрема, визнано транспортний засіб ГАЗ АЗ 11132-50 фургон номер НОМЕР_2 спільною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках по 1/2 частині за кожним. Крім того, виділено в натурі ОСОБА_3 рухоме майно транспортний засіб марш ГАЗ АЗ 11132-50 фургон, 2016 року виписку, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та визнано за нею право власності на зазначене майно.

Просила скасувати арешт, накладений на належний їй транспортний засіб, оскільки у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Сторони в судове засідання не прибули, про час і місце розгляду клопотання повідомлені в установленому законом порядку, їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання по суті. Згідно поданого клопотання прокурор просив розгляд клопотання проводити без його участі, покладався на розсуд суду.

Вивчивши додані до клопотання документи, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя прийшов до такого висновку.

Згідно ухвали слідчого судді Кролевецького районного суду Сумської області №579/128/20 від 10 лютого 2022 року, накладено арешт на майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , в тому числі, на автомобіль марки ГАЗ A31R32-50 фургон, 2016 року випуску, сірого кольору, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

Згідно з вироком від 29.08.2024 року №579/2019/20 у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, 5 ст. 191 КК України, ч.1 ст.209 КК України, ч.2 ст.366 КК України, вказаний арешт залишено в силі з метою забезпечення подальшої конфіскації майна засудженого.

Однак згідно з рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 11 лютого 2025 року №579/2360/24, визнано транспортний засіб ГАЗ АЗ 11132-50 фургон номер НОМЕР_2 спільною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках по 1/2 частині за кожним, крім того, виділено в натурі ОСОБА_3 рухоме майно транспортний засіб марш ГАЗ АЗ 11132-50 фургон, 2016 року виписку, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та визнано за нею право власності на зазначене майно.

Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Про можливість подання клопотань про скасування арешту майна після ухвалення вироку роз`яснено в постанові № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», де зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Таким чином, власник майна має право на звернення до суду, який ухвалив вирок, для вирішення питання про скасування арешту майна.

Як визначено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Протокол до Конвенції), ратифікованого Законом України № 475/97- ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово та послідовно зазначав, що "перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу у мирне володіння майном має бути правомірним: друге речення абзацу першого дозволяє позбавляти майна лише "за умов, визначених законом", а другий абзац визнає, що держави мають право контролювати процес користування майном шляхом застосування "законів". Верховенство права (правовладдя) одна із засад демократичного суспільства, притаманна всім статтям Конвенції. Отже питання про те, чи було досягнуто справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та потребою захисту фундаментальних прав особи набуває значення лише після того, як буде встановлено, що втручання, про яке йдеться, відповідало вимозі правомірності і не було свавільним [рішення у справі Iatridis v. Greece від 25 березня 1999 року (заява № 31107/96), § 58; рішення у справі Frizen v. Russia від 24 березня 2005 року (заява № 58254/00), § 33].

За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не слідує із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга)

Гарантії захисту та порядок відновлення порушеного права на власність мають своє відображення у кримінальному процесуальному законодавстві України.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи від будь- якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення ЄСПЛ по справі «Броньовський проти Польші» від 22.06.2004). При цьому, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Ятрідіс проти Греції» від 25.03.1999).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення у справах «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986) положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а має бути «пропорційним», тобто повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи на принципах «пропорційності», «справедливої рівноваги» (рішення у справах «АГОСІ проти Сполученого Королівства» від 24.10.1986, «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 та «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 26.11.2009).

Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999, «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» від 23.09.1998).

Враховуючи вищевикладене, ту обставину, що на момент розгляду клопотання підстави для подальшого арешту автомобіля марки ГАЗ A31R32-50 фургон, 2016 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 відпали, оскільки рішенням Кролевецького районного суду від 11 лютого 2025 року, яке набрало законної сили 25.03.2025 року, визнано право власності на вказане рухоме майно за іншою особою, ОСОБА_3 , а отже, вказане майно не підлягає конфіскації в порядку виконання вироку суду, клопотання слід задовольнити.

Керуючись: ст.ст. 98, 170, 174 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування скасування арешту майна в матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019200190000513 від 21.12.2019 року, задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кролевецького районного суду Сумської області від 10 лютого 2022 року в матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019200190000513 від 21.12.2019 року, на автомобіль марки ГАЗ A31R32-50 фургон, 2016 року випуску, сірого кольору, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та передати вказаний транспортний засіб власнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала оскарженнюне підлягає.

Суддя: ОСОБА_1