Постанова від 15.05.2025 по справі 910/9168/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2025 р. Справа №910/9168/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2025 (повний текст рішення складено 17.01.2025, суддя Манюк П.Т.)

у справі № 910/9168/24

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1

до відповідача Приватного підприємства «Науково-виробниче приватне підприємство «Спаринг-Віст Центр», м. Львів,

про стягнення 922740,00 грн

за участі представників:

від позивача - Чиженко А.А. (в режимі відеоконференції)

від відповідача - Котовщиков Р.А.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Науково-виробниче приватне підприємство «Спаринг-Віст Центр» 922740, 00 грн за договором від 09.06.2022 № 31РХБ.

Господарський суд міста Києва в ухвалі від 29.07.2024 передав матеріали справи № 910/4894/24 за підсудністю до Господарського суду Львівської області, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликався на порушення відповідачем строків поставки обумовленого договором № 31РХБ товару, що слугувало підставою для нарахування 540540,00 грн пені та 7% штрафу, що становить 382200,00 грн.

Розглянувши позовні вимоги Військової частини, Господарський суд Львівської області 09.01.2025 ухвалив рішення, яким вказані позовні вимоги задоволив частково; з ПП «НВПП «Спаринг-Віст Центр» на користь позивача стягнув 135135,00 грн пені, 95550,00 грн штрафу, оскільки дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення загального розміру неустойки на 75%.

Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає помилковими висновки суду про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, зазначаючи при цьому, що військовослужбовці військових частин Національної гвардії України, які здійснюють безпосередню відсіч збройної агресії російської федерації мають потребу у належному та своєчасному забезпеченні, в тому числі, й загальним військовим протигазом звп-01у, а затримка в їх забезпечені на 3 місяці в період ведення активних бойових дій, не може свідчити про відсутність збитків. Збитками в цьому разі є неналежне укомплектування військовослужбовців майном необхідним для здійснення захисту Батьківщини. Крім цього, позивач зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач намагався поставити обумовлений договором товар до 23.08.2022 чи здійснив усі заходи, спрямовані на належне виконання свого зобов`язання, а господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення належних до стягнення з відповідача санкцій, належним чином не обґрунтував прийняте рішення. З огляду на вказані обставини, позивач просить суд скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а його позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Відповідач скористався своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи позивача та звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що товар за договором від 09.06.2022 за № 31РХБ поставлений позивачу у повному обсязі ще у 2022 році, а саме 01.12.2022, що підтверджується доданою позивачем (як додаток 5 до позовної заяви) видатковою накладною № 881 від 01.12.2022. Також, відповідач зазначає, що він є критично важливим підприємством у сфері функціонування економіки і забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу та акцентує на його тісній договірній взаємодії зі Збройними силами України (ЗСУ), Національною гвардією України (НГУ), Службою безпеки України (СБУ), Службою зовнішньої розвідки (СЗР), Міністерством оборони України, яка спрямована на закупівлю товарів для потреб безпеки та оборони. За таких обставин, відповідач просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотанням представника позивача, розгляд справи відбувся в режимі відеоконференції.

В дане судове засідання прибули представники обох сторін, які висловили свої доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, з огляду на таке:

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Підставою виникнення господарських зобов`язань, зокрема, є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2022 між військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та ПП «НВПП «Спаринг-Віст Центр» було укладено договір № 31РХБ про закупівлю товару, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в додатку № 1 до цього договору, а саме - загальний військовий протигаз звп-01у (далі - товар), дк 021:2015:35810000-5 індивідуальне обмундирування. Загальна кількість товару - 1 300 шт (п. 1.1-1.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору ціна договору складає 5460000,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % 910000, 00 грн.

В п. 5.1. договору сторони домовились, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту постачальника a_oieksyn@ecotest.ua, вказану у розділі 13 цього договору. Постачальник зобов`язаний засобами телефонного зв`язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки. Строк поставки до 23.08.2022 року.

Отож, вказаним пунктом сторони погодили строк поставки товару - до 23.08.2022 року

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, попри те, що кінцевий термін поставки п. 5.1 договору визначений до 23 серпня 2023 року, поставку товару було здійснено із порушенням строків, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною від 01.12.2022 № 881 та не заперечується відповідачем.

За умовами статей 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України). Згідно з приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 7.3. договору сторони погодили, що «за порушення строку поставки товару, зазначеного у заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0, 1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 16.03.2021 у справі № 922/266/20, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Загальними засадами цивільного законодавства, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, є справедливість, добросовісність та розумність.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013).

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач клопотав перед судом першої інстанції про зменшення розміру заявленої до стягнення позивачем неустойки.

Отож, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Варто зауважити, що законодавчо не врегульовано розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Судова колегія приймає до уваги статус ПП «НВПП «Спаринг-Віст Центр», як критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу, у відповідності до наказу Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України за № 306-КВ від 12.06.2024 року. Водночас, суд зважає на тісну співпрацю відповідача з різними підрозділами Збройних сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Міністерства оборони України, спрямовану на виконання важливих замовлень оборонного характеру задля відбиття збройної агресії проти України силами оборони України. За таких обставин, судова колегія вважає висновок місцевого господарського суду про зменшення розміру неустойки на 75 % та стягнення з відповідача на користь позивача 135135, 00 грн пені та 95550, 00 грн штрафу обґрунтованим.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалено відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні вимог апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2025 у справі № 910/9168/24 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 27.05.2025

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік