Ухвала

від 22.05.2025 по справі 916/1062/23

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

22 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1062/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького,

секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,

за участю представників:

від прокуратури: Г.Д. Щербань,

від позивача-1: Ю.О. Кислицька,

від позивача-2: не з`явився,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія

про зупинення провадження у справі

в межах розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2024, повний текст складено 03.12.2024

у справі №916/1062/23

за позовом керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси

в інтересах держави в особі:

1)Міністерства охорони здоров`я України;

2)Південного офісу Держаудитслужби

до відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія;

2)Державного закладу Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій Зелена гірка Міністерства охорони здоров`я України

про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів в розмірі 81 686,44 грн,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, Південного офісу Держаудитслужби та Державного закладу Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій Зелена гірка Міністерства охорони здоров`я України з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія про:

-визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 16.07.2020 до Договору про закупівлю електричної енергії №194 від 16.03.2020 між ДЗ ДССС Зелена гірка МОЗ України та ТОВ ООЕК;

-визнання недійсною Додаткової угоди №2 від 15.09.2020 до Договору про закупівлю електричної енергії №194 від 16.03.2020 між ДЗ ДССС Зелена гірка МОЗ України та ТОВ ООЕК;

-визнання недійсною Додаткової угоди №3 від 16.10.2020 до Договору про закупівлю електричної енергії №194 від 16.03.2020 між ДЗ ДССС Зелена гірка МОЗ України та ТОВ ООЕК;

-визнання недійсною Додаткової угоди №4 від 19.10.2020 до Договору про закупівлю електричної енергії №194 від 16.03.2020 між ДЗ ДССС Зелена гірка МОЗ України та ТОВ ООЕК;

-визнання недійсною Додаткової угоди №5 від 20.11.2020 до Договору про закупівлю електричної енергії №194 від 16.03.2020 між ДЗ ДССС Зелена гірка МОЗ України та ТОВ ООЕК;

-стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія на користь Одеського дитячого будинку-інтернату надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 81686,44 грн.

Позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод обґрунтовані невідповідністю їх змісту нормам закону щодо збільшення ціни за одиницю товару, а саме, безпідставним підвищенням ціни на електричну енергію з дня укладення основного договору зі зменшенням обсягу електричної енергії, що закупається.

Позовна вимога про стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 81686,44 грн., із посиланням на статтю 699, частину першу статті 670, статтю 1212 Цивільного кодексу України, обґрунтована обов`язком ТОВ ООЕК повернути усе одержане за недійсними додатковими угодами, а також поставкою товару у меншій кількості ніж він був сплачений.

11.08.2023 прокурором подано заяву про зміну предмета позову, в якій останній просив викласти пункт 7 прохальної частини позовної заяви у наступній редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія на користь держави на розрахунковий рахунок Міністерства охорони здоров`я України надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 81686,44 грн..

Протокольною ухвалою від 02.10.2023 задоволено заяву прокурора про зміну предмету позову.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 позов задоволено повністю.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 вказане рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.07.2024 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 у справі №916/1062/23 скасовано. Справу № 916/1062/23 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 16.09.2024 залишено без розгляду позов керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Державного закладу Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій Зелена гірка Міністерства охорони здоров`я України.

Ухвалою суду від 16.09.2024 залучено до участі у справі №916/1062/23 у якості співвідповідача Державний заклад Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій Зелена гірка Міністерства охорони здоров`я України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.11.2024 позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд вказав, що збільшення ціни товару Додатковою угодою від №1 є безпідставним та суперечить пункту 4 частини четвертої статті 36 Закону України Про публічні закупівлі від 25.12.2015 № 922-VIII, оскільки експертний висновок, на підставі якого укладено спірну додаткову угоду, не обґрунтовує коливання ціни на ринку, у розумінні статті 36 Закону України Закону України Про публічні закупівлі від 25.12.2015 №922-VIII (в редакції, що діяла на момент укладення Договору від 16.03.2020), оскільки містить порівняння з ціною у періоді, що передував укладенню договору, тобто не відображає коливання після його укладення.

З приводу решти додаткових угод суд першої інстанції зазначив, що вказані додаткові угоди укладені з перевищенням максимального ліміту щодо зміни ціни у розмірі 10 відсотків, встановленого нормами пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі від 25.12.2015 № 922-VIII, а відтак наявні підстави для визнання їх недійсними.

З приводу позовної вимоги про стягнення коштів місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на визнання недійсними спірних додаткових угод, грошові кошти в сумі 81686,44 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, адже підстава їх набуття відпала, а тому він зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2024 по справі № 916/1062/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом першої інстанції, в порушення приписів п.4 ч.4 ст.238 ГПК України, були повністю проігноровані доводи відповідача щодо відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства. Так, представництво інтересів держави може здійснюватися прокурором лише у виключних випадках і з дотримання порядку, визначеного законом, в тому числі Законом України «Про прокуратуру». Проте, як вбачається зі змісту позову, прокурором не було доведено наявність виключного випадку, що став підставою для звернення до суду. Суд першої інстанції не навів в мотивувальній частині оскаржуваного рішення висновки щодо того, в чому саме полягає виключність випадку у правовідносинах між ТОВ «ООЕК» та Міністерством, що став підставою для звернення прокурора із позовом за захистом інтересів держави. Крім того, суд першої інстанції належним чином не дослідив Статут ДЗ «ДССС «Зелена Гірка» та не надав оцінку пунктам 8, 9 Статуту ДЗ «ДССС «Зелена Гірка», якими визначено, що Держава та Уповноважений орган управління (Міністерство охорони здоров`я України) не несуть відповідальність за зобов`язаннями ДЗ «ДССС «Зелена Гірка». В свою чергу ДЗ «ДССС «Зелена Гірка» не несе відповідальність за зобов`язаннями держави та Уповноваженого органу управління (Міністерство охорони здоров`я України). З урахуванням наведеного, у прокурора відсутні правові підстави для представництва інтересів держави в особі Міністерства, а отже позов прокурора поданий в інтересах держави в особі Міністерства підлягав залишенню без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України;

- судом першої інстанції повністю проігноровані доводи відповідача щодо відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі ДАСУ. Підставою для звернення прокурора до суду із позовом у даній справі не є результати державного фінансового контролю, а відтак залучення прокуратурою ДАСУ в якості позивача у даній справі є безпідставним та неможливим, оскільки у спірних правовідносинах Держаудитслужба не набула статусу позивача. Крім того, прокурором в інтересах ДАСУ не заявлено жодних позовних вимог. З урахуванням наведеного, у прокурора відсутні правові підстави для представництва інтересів держави в особі ДАСУ, а отже позов прокурора поданий в інтересах держави в особі ДАСУ мав бути залишений судом першої інстанції без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України;

- судом першої інстанції не враховано доводів ТОВ «ООЕК», що прокуратурою порушено приписи ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», якою визначено, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Прокурором, в порушення наведеної норми не було надано доказів направлення на адресу ДЗ «ДССС «Зелена Гірка», Південного офісу Держаудитслужби, Міністерства охорони здоров`я листів №1750ВИХ-23 від 15.03.2023 року, № 1748ВИХ-23 від 15.03.2023 року, та № 1749ВИХ-23 від 15.03.2023 року, відповідно, а також не було надано доказів отримання таких листів адресатами. Наведене свідчить про порушення прокуратурою порядку звернення до суду за захистом інтересів держави визначеного законодавством та про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів вказаних суб`єктів в судовому порядку;

- поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що прокурором не було надано позивачам розумного строку на реагування на виявлене порушення інтересів держави до подачі позовної заяви;

- судом першої інстанції безпідставно було визнано недійсною додаткову угоду №1 до Договору, оскільки сторони узгодили між собою порядок зміни ціни у випадку коливання цін на ринку електричної енергії, а також узгодили документи, якими такі коливання можуть підтверджуватись. Так, сторони домовилися, що орієнтована ціна закупівлі електричної енергії в наступних розрахункових періодах змінюється відповідно до п.2 ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» на підставі довідки з ДП «Держзовнішінформ» або Торгово-промислової палати України, або Державної служби статистики України, що надається постачальником у разі зміни ціни. Таким чином, факт коливання ціни був документально підтверджений, а отже у сторін були підстави для внесення змін до договору згідно із додатковою угодою №1;

- судом першої інстанції не було застосовано положення п.7 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Так, суд першої інстанції безпідставно визнав недійсними додаткові угоди №2 та №5 з підстав їх невідповідності п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки вказані додаткові угоди були укладені на підставі п.7 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», який не вимагає від сторін договору доводити факт коливання ціни на ринку електричної енергії;

- необґрунтованими є висновки суду першої інстанції відносно того, що оспорювані додаткові угоди були укладені з порушенням п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Так, вказаним законом передбачена можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10%. Про це свідчить формулювання «не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю чи з моменту внесення змін до такого договору (тобто з моменту підписання останньої додаткової угоди)». Тобто законодавець зазначає, що підвищення ціни до 10% є можливим через 90 днів з моменту підписання договору або внесення змін щодо збільшення ціни. Попри однозначно встановлену можливість декілька разів підвищувати ціну за одиницю товару, в п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» не обмежується підсумковий, кінцевий відсоток підвищення ціни. Тобто сторони в договорі про закупівлю можуть щоразу збільшувати ціну за одиницю товару до 10%. Збільшення відбувається під час коливання ціни на товар (електроенергія) пропорційно збільшенню ціни на ринку;

- в порушення приписів п.4 ч.4 ст.238 ГПК України, судом першої інстанції були повністю проігноровані доводи відповідача щодо необхідності застосування приписів ст. 217 ЦК України, що свідчить про необґрунтованість та однобічність оскаржуваного рішення. Так, згідно із ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Як вбачається зі змісту позову, додаткові угоди до договору оскаржуються прокурором лише в частині умов щодо збільшення ціни за одиницю товару. При цьому, вказані додаткові угоди містять і інші умови Договору, щодо зміни яких сторони дійшли згоди, та які не є предметом оскарження в межах даної справи;

- застосування наслідків недійсності правочину (реституція) полягає в тому, що одна сторона повертає другій стороні усе, що вона отримала на підставі недійсного правочину. Натомість, як вбачається з матеріалів даної справи, прокурором було пред`явлено вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 81686,44 грн. на користь Міністерства, а не на користь ДЗ «ДССС «Зелена Гірка», який є стороною недійсного правочину. Зважаючи на те, що ДЗ «ДССС «Зелена Гірка» у даній справі не є позивачем, підстави для застосування реституції відсутні;

- суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин одночасно приписи ст. 670 ЦК України та ст. 1212 ЦК України. Проте, вказані норми матеріального права регулюють різні за змістом правовідносини і застосування однієї норми виключає можливість застосування іншої. Вказане свідчить про те, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин, а отже і з тим, які саме норми матеріального права регулюють спірні правовідносини;

- судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України, оскільки договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

17.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія надійшла заява про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції задовольняючи позов прокурора керувався висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 р. у справі №922/2321/22. Поряд із цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 29.01.2025 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692 623,48 грн.

Передаючи справу № 920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 р. у справі №922/2321/22, яку врахував суд першої інстанції при вирішенні спору у даній справі. Спір у справі №920/19/24, як і у даній справі, виник у зв`язку з тим, що внаслідок укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії вартість 1кВт/год електроенергії зросла, і це призвело до підвищення ціни на понад 10% від тієї, яка визначена основним договором, з одночасним зменшенням обсягів постачання.

Дослідивши обставини справи, предмет та підстави позову, оскаржуване рішення суду першої інстанції та підстави його оскарження, судова колегія дійшла висновку про зупинення провадження у справі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 29.01.2025 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692623,48 грн.

В ухвалі Верховного Суду від 29.01.2025 у справі №920/19/24, зокрема, зазначено:

колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що в законодавстві про публічні закупівлі повинні бути передбачені відповідні запобіжники вчиненню недобросовісних дій учасниками процедури закупівлі («ціновий демпінг»), і саме Законом України «Про публічні закупівлі» від 19.09.2019 №114-ІХ (далі Закон №114- ІХ) такі запобіжники були імплементовані. Законом №114-ІХ, на який посилається Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 р. у справі №922/2321/22, передбачалася регламентація та введення нового інструменту в електронній системі закупівель «аномально низька ціна тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі». Відповідно, стаття 28 Закону (Розгляд та оцінка тендерних пропозицій) була змінена на статтю 29, згідно з частиною чотирнадцятою якої законодавець надав дієві інструменти та механізми протидії недобросовісній поведінці учасниками процедури закупівлі (покупцями) пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову ціну, з метою перемоги у аукціоні (так званий "ціновий демпінг");

колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи свою позицію щодо тлумачення норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №114-ІХ, фактично використала термін "ціновий демпінг", на який законодавець не посилався у проєкті Закону №114-ІХ як на необхідність внесення змін до Закону №922-VIII у статтю, що регулює основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього, а на використання учасником процедури закупівлі "цінового демпінгу" законодавець послався на необхідність регламентації нового інструменту в електронній система закупівель, який широко застосовується в європейській закупівельній практиці аномально низька ціна тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі (пункт 3 частини першої статті 1 Закону №922-VIII). Таке поняття вперше вводилося у сфері публічних закупівель для автоматичного виявлення електронною системою закупівель аномально низької ціни тендерної пропозиції та впроваджувався механізм запобіганню випадків заниження ціни тендерної пропозиції, наслідком якої, у разі перемоги після підписання договору про закупівлю, були заключення додаткових угод, якими збільшувалася ціна за одиницю товару та, відповідно, зменшувався обсяг закупівлі (частина чотирнадцята статті 29 Закон№922-VIII);

з положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №114-ІХ зі змінами, внесеними згідно із Законом від 03.06.2021 №1530-IX, вбачається, що законодавець застосував умову, яка обмежує строки зміни ціни за одиницю товару, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Проте, як правильно вказує скаржник, навіть таке обмеження щодо строків зміни ціни не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Використання законодавцем конструкції "або" фактично свідчить про можливість зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% порівняно не лише із умовами договору про публічні закупівлі, а з умовами додаткових угод до такого договору, якими вже було збільшено ціну за одиницю товару;

законодавець не обмежив будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонам договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії, змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому законодавець не дозволяє сторонам(незалежно від предмета закупівлі) збільшувати загальну суму договору про закупівлю; Верховний Суд вважає, що за умов коливання цін на товари (зокрема, електричну енергію постачальник може ініціювати внесення змін щодо ціни за одиницю товару, втім таке збільшення не має перевищувати 10% ціни за одиницю товару, встановленої у договорі або додаткових угодах до нього щодо збільшення ціни за одиницю товару. Втім, така зміна ціни за одиницю товару не має призвести до збільшення загальної суми, визначеної в договорі про закупівлю, а факт коливання ціни товару на ринку має бути належним чином доведений;

у випадку, якщо постачальники ініціюватимуть розірвання договорів про публічні закупівлі, покупці (зокрема, суб`єкти владних повноважень) будуть вимушені звертатися до постачальників останньої надів яких ціна на певні ресурси (електричну енергію) є вищою за ту, що встановлена на ринку. Це може призвести до закупівлі товарів за значно дорожчими цінами, що, у свою чергу, призведе до збільшення витрат держави на поставку електричної енергії та буде суперечити інтересам держави і суспільства. Отже, неможливість підняття ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї, що встановлена договорі, створює ризики як для постачальників, які нестимуть матеріальні втрати від реалізації товарів за нижчими цінами, ніж встановлені на ринку, так і для покупців (зокрема, суб`єктів владних повноважень), які у випадку розірвання таких договорів не зможуть забезпечити належну та безперебійну роботу державних та комунальних підприємств.

З наведених міркувань, суд касаційної інстанції у справі №920/19/24 висловив позицію, що з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2025 прийнято до розгляду справу №920/19/24.

Оскільки правовідносини у справі №916/1062/23 і у справі №920/19/24 стосуються застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі», колегія суддів вважає, що правовідносини в цих справах є подібними.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За змістом названої норми, вирішення питання про зупинення провадження у справі обумовлено необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.

У такому випадку згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку іншої справи.

Оскільки відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, та з огляду на те, що правовідносини у цій справі та у справі №920/19/24 є подібними, з метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №916/1062/23 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

Керуючись п.7 ч.1 ст.228, 229, 232 235, 281 ГПК України,

апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія (вх.№1132/25 від 17.03.2025) про зупинення провадження у справі №916/1591/24 задовольнити.

2.Зупинити апеляційне провадження у справі №916/1062/23, відкрите за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія на рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2024 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її оголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 26.05.2025.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяГ.І. Діброва

СуддяЯ.Ф. Савицький