Постанова

від 10.04.2025 по справі 910/8962/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2025 р. м.Київ Справа№ 910/8962/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 10.04.2025

від позивача: Гурчак Р.В.

від відповідача: не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд Трейд"</a>;

на рішення Господарського суду м. Києва

від 23.09.2024

у справі № 910/8962/24 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд Трейд"</a>;

про стягнення 480 203,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва звернулась ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ВЧ НОМЕР_1 , Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд Трейд"</a> (далі - ТОВ "Альфа Фуд Трейд", Відповідач) про стягнення 480 203 грн штрафних санкцій за неналежне виконання договору № 707-23(ЦЗ) від 11.09.2023 (далі за текстом - Договір).

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що Відповідачем на виконання умов Договору здійснено поставку товару, прострочення поставки якого допущено на суму 2 099 250 грн, а в іншій частині суми поставка так і не була здійснена, що стало підставою для одностороннього розірвання Договору зі сторони Позивача та нарахування штрафних санкцій.

Короткий зміст заперечень на позов

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ним належним чином виконано обов`язки з поставки товарів за Договором, що вбачається з актів приймання - передачі товару для перевезення, що відповідно виключає можливість відповідальності його як Постачальника за Договором. При цьому, Відповідач у поданому відзиві неодноразово звертав увагу суду на умисне вчинення представниками Позивача (Товароодержувачами) дій щодо затягування процедури прийняття товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - задоволено, а саме: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд Трейд"</a> на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) штрафні санкції в розмірі 480 203 (чотириста вісімдесят тисяч двісті три) грн 00 коп та судовий збір - 5 762 (п`ять тисяч сімсот шістдесят дві) грн 44 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи встановлення судом порушення Відповідачем господарського зобов`язання за Договором, а саме порушення строків поставки товару, суд вважає правомірним застосування Позивачем положення положень пункту 7.2 Договору та нарахування Відповідачу пені та штрафу. Водночас, суд перевіривши надані Позивачем розрахунки, дійшов висновку, що останні є арифметично вірними, а відтак підлягають стягненню з Відповідача, а саме: 480 203 (чотириста вісімдесят тисяч двісті три) грн 00 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд Трейд"</a>, звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 року у справі №910/8962/24 та ухвалити нове рішення, яким у позові ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд Трейд"</a> відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог Позивача у частині стягнення з Відповідача штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товарів за вищевказаним Договорам, залишив поза увагою той факт, що Відповідач виконував умови Договору щодо своєчасної поставки товару протягом 14 робочих днів після отримання заявки, щоденно поставляючи військовим частинам (зазначеним у Договорі як Товароодержувачі) необхідну кількість моркви та буряку, яку зазначені Товароодержувачі не приймали з формальних причин, систематично порушуючи умови Договору щодо допуску представників Постачальника, порушення розумних строків розвантаження, надання актів (пункт 5.12. Договору) тощо, про що Відповідач неодноразово повідомляв Позивача та пропонував здійснювати поставку товару безпосередньо Позивачу, ураховуючи, що Договір передбачав таку можливість;

- під час поставки товару були непоодинокі випадки, коли Товароодержувачі, отримуючи товар у 14-денний строк з дати отримання заявки, забирали видаткові накладні та інші документи, передбачені цим Договором, та проставляли на них дату, яка була за межами визначеного Договором строку або взагалі не повертали видаткові накладні для подальшої передачі їх на оплату, що призвело до того, що частина поставленого товару залишається неоплаченою, про що також неодноразово Товариством повідомлялося Позивачу, і вказаний факт підтверджував сам Позивач у позовній заяві, зазначаючи у пункті 1 (З порушенням строків виконання зобов`язань) позовної заяви різні дати поставки, що підтверджуються актами приймання-передавання товару для перевезення, які датовані - 09.10.2023, що свідчить про те, що Відповідачем товар поставлявся Товароодежувачам у строк, визначений пунктом 5.1. Договору, але Товароодержувачі, забираючи видаткові накладні, проставляли на них дати на власний розсуд, які не відповідали дійсним датам поставки;

- у період часу з 16 жовтня 2023 року (граничний термін поставки, передбачений пункту 5.1. Договору) до 13 грудня 2023 року (дата одностороннього розірвання Договору), Позивачем зазначений у позовній заяві товар прийнято та оплачено у повному обсязі без будь-яких застережень, Позивач у цей період не пред`являв жодних вимог до Відповідача щодо сплати штрафу, передбаченого пунктом 7.2. Договору, що свідчить про відсутність будь-яких зауважень з боку Позивача до виконання Відповідачем умов Договору до припинення дії вищевказаного Договору 13 грудня 2023 року;

- Позивач, отримавши та оплативши поставлений товару у повному обсязі протягом строку поставки та майже 4 місяців після розірвання Договору, не вбачав підстав для пред`явлення Відповідачу претензій про сплату штрафних санкцій за нібито порушення строків постачання товару за Договором, а після спливу 4 місяців після розірвання Договору в односторонньому порядку вирішив вести претензійно-позовну роботу з Відповідачем, не надаючи при цьому належних та допустимих доказів, які б підтверджували дане порушення строків поставки, але покликаючись на акти приймання-передавання товару для перевезення датовані 9 жовтня 2023 року, що підтверджують лише те, що Відповідач передав товар для транспортування до Товароодержувачів у межах строків поставки, який у подальшому був прийнятий та оплачений Позивачем у повному обсязі;

- Господарським судом міста Києва у оскаржуваному рішенні помилково встановлено відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги

02.12.2024 через підсистему «Електронний суд» від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) надійшов відзив на пеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Зокрема, позивач посилався на те, що:

- скаржник у апеляційній скарзі не заперечує, що Позивачем відповідно до актів приймання-передавання товару для перевезення було сплачено кошти за поставлений товар, і отже, Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов договору;

- Скаржник проігнорував виконання своїх зобов`язань, в наслідок чого на адресу Скаржника Позивачем було направлені лист №701/16299-23-Вих від 29.11.2023, в якому вимагав здійснювати постачання товару згідно умов договору, у разі не виконання умов договору Відповідачем, на недопоставлений товар буде нараховано штрафні санкції згідно умов договору та розірвано договір односторонньому порядку внаслідок порушення Відповідачем зобов`язань, встановлених Договором;

- керуючись ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України, підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 розділу VI та пунктом 12.1. та абзацом 5 пункту 12.7 розділу ХІІ Договору, укладено Додаткову угоду №1-23 від 13.12.2023 про дострокове розривання дії Договору №707-23 (ЦЗ) від 11.09.2023 Замовником в односторонньому порядку, внаслідок порушення Відповідачем зобов`язань, встановлених Договором та направлено лист на адресу Відповідача про розірвання договору №135/16973-23-Вих від 13.12.2023, та примірник Додаткової угоди №1-23 від 13.12.2023 (міститься в матеріалах справи). Саме невиконання умов договору скаржником призвело до розірвання договору в односторонньому порядку;

- твердження скаржника щодо здійснення постачання товару безпосередньо Позивачу є помилковим, оскільки пунктом 5.3. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється за адресою Замовника та (Товароодержувачів) за адресами зазначеними в Додатку №1 Договору. В Додатку №1 до Договору зазначено, що тільки 7 000 кг - буряка столового свіжого (перший сорт) та 10 000 кг - моркви свіжої (перший сорт) товару можливо поставити за адресою Позивача, а решту товару згідно заявки за адресами Товароодержувачів;

- воєнний стан в Україні введений з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, а відтак скаржник, укладаючи договір 11.09.2023, мав враховувати введений в Україні воєнний стан та можливість настання відповідальності за невиконання договірних зобов`язань, і знаючи про введення воєнного стану на території України та підписавши Договір на запропонованих умовах, скаржник взяв на себе зобов`язання його виконувати належним чином.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024, апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 витребувано матеріали справи №910/8962/24.

28.10.2024 на виконання ухвали Господарським судом міста Києва було направлено на адресу Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/8962/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8962/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд Трейд"</a> на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8962/24, розгляд справи призначено на 10.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 розгляд справи відкладено до 06.02.2025.

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному з 22.01.2025, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо розгляду справи у визначеному складі суду - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 06.02.2025, справу №910/8962/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд Трейд"</a> на рішення Господарського суду м. Києва 3.09.2024 у справі № 910/8962/24, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Козир Т.П., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 справу №910/8962/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд Трейд"</a> на рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2024 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Козир Т.П., Гончаров С.А., призначено розгляд у судовому засіданні на 05.03.2025.

В свою чергу, суддя Козир Т.П., яка входить до складу колегії суддів, але не є суддею-доповідачем, з 24.02.2025 по 09.03.2025 перебувала у відпустці, у зв`язку з чим призначене судове засідання не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 справу №910/8962/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд Трейд"</a> на рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2024 призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.04.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 розгляд справи відкладено до 10.04.2025.

Відповідно до статті 64 Конституції України, права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 10.04.2025 з`явився представник Позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Скаржник (Відповідач) - ТОВ "Альфа Фуд Трейд" в судове засідання 10.04.2025 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників Відповідача в судове засідання - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Представник Позивача в судовому засіданні 10.04.2025 заперечував проти вимог, викладених у апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції про відмову у позові, з підстав, викладених у оскаржуваному рішенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи і що перевірено судом апеляційної інстанції, 11.09.2023 між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Постачальник) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1, Постачальник зобов`язується у 2023 році поставити Замовнику товари, які зазначені в Специфікації (Додаток №1 до Договору), а Замовник - зобов`язується прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару: морква свіжа (перший сорт) ДСТУ 7035:2009, буряк столовий свіжий (перший сорт) ДСТУ 7033:2009 (код ДК 021:2015 - 03220000-9 "Овочі, фрукти та горіхи"). Кількість товарів в асортименті та цінами згідно Специфікації (Додаток №1 до Договору (пункт 1.2 Договору)).

Пунктом 1.4 Договору визначено, що Товароодержувач - уповноважена особа військової частини за місцем поставки товару згідно з Специфікацією (Додаток № 1).

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Договору, Постачальник повинен передати у власність Замовнику товари, передбачені цим договором, якість яких повинна відповідати технічним вимогам (Додаток № 2 до Договору) та підтверджуватись відповідними товаросупровідними документами на кожну партію товару. Постачальник гарантує якість товару, яка повинна відповідати найвищому рівню технологій і стандартів, існуючих в Україні.

Загальна сума Договору складає: 4 688 750,00 грн (чотири мільйони шістсот вісімдесят вісім тисячі сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 781 458,33 гривень (сімсот вісімдесят одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім гривень 33 копійки (пункт 3.1 розділу 3 Договору).

Ціна на товар зазначається у Специфікації (Додаток № 1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат (пункт 3.2 розділу 3 Договору).

Постачальник зобов`язаний поставити товар у розпорядження Замовника (Товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього Договору протягом 14 робочих днів з моменту направлення заявки Замовника та підтвердження її Постачальником (пункт 5.1 Договору).

Датою прийняття та передачі у власність товару, вважати дату вказану уповноваженою особою Товароодержувача та представника постачальника при отримані товару в акті приймання-передавання товару для перевезення (пункт 5.6 розділу 5 Договору).

Відповідно до підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, визначені пунктом 5.1. та згідно з заявками Замовника, які подаються відповідно до пункту 5.2 Договору.

Пунктом 5.2 Договору закріплено, що заявка Замовника подається шляхом надсилання її на електронну адресу Постачальника, на підтвердження отримання якої Постачальник надсилає протягом однієї робочої доби на електронну адресу Замовника - okoiz@dpsu.gov.ua лист підтвердження про отримання такої заявки.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник (відповідно до частини 2 статті 231 ГКУ) сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (пункту 7.2 Договору).

Відповідно до пункту 11.1 Договору, останній набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2023.

На виконання умов Договору, згідно доводів Позивача, ним направлено на адресу Постачальника заявку на постачання продовольства від 26.09.2023 №701/12901-23-Вих у зв`язку з чим кінцевим терміном постачання товару відповідно до заявки є - 16.10.2023.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору та заявки на постачання продовольства від 26.09.2023 №701/12901-23-Вих, Постачальником здійснено постачання товару згідно доданих до позову актів приймання-передавання товарів для перевезення.

Однак, Позивач зазначав, що таке постачання здійснено з порушенням строків, визначених пунктом 5.1 Договору, а саме:

- 26.10.2023 в кількості 6 000 кг на суму - 45 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3740 від 09.10.2023;

- 29.10.2023 в кількості 4 000 кг на суму - 20 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3773 від 09.10.2023;

- 01.11.2023 в кількості 1 000 кг на суму - 5 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3772 від 09.10.2023;

- 01.11.2023 в кількості 1 000 кг на суму - 7 500,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3741 від 09.10.2023;

- 02.11.2023 в кількості 4 000 кг на суму - 30 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3697 від 09.10.2023;

- 05.11.2023 в кількості 3 000 кг на суму - 22 500,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3737 від 09.10.2023;

- 09.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 150 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3732 від 09.10.2023;

- 10.11.2023 в кількості 3 000 кг на суму - 22 500,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3733 від 10.10.2023;

- 11.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 100 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3750 від 09.10.2023;

- 15.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 100 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3777 від 09.10.2023;

- 15.11.2023 в кількості 9 400 кг на суму - 47 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3751 від 09.10.2023;

- 04.12.2023 в кількості 5 100 кг на суму - 25 500,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3751 від 09.10.2023;

- 13.11.2023 в кількості 18 000 кг на суму - 135 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3739 від 09.10.2023;

- 16.11.2023 в кількості 18 000 кг на суму - 135 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3699 від 09.10.2023;

- 17.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 150 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3703 від 09.10.2023;

- 18.11.2023 в кількості 10 500 кг на суму - 78 750,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3701 від 09.10.2023;

- 18.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 150 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3702 від 09.10.2023;

- 20.11.2023 в кількості 600 кг на суму - 3 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3775 від 09.10.2023;

- 20.11.2023 в кількості 4 000 кг на суму - 20 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3767 від 09.10.2023;

- 20.11.2023 в кількості 9 400 кг на суму - 47 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3752 від 09.10.2023;

- 20.11.2023 в кількості 13 400 кг на суму - 100 500,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3704 від 09.10.2023;

- 21.11.2023 в кількості 8 000 кг на суму - 60 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3725 від 09.10.2023;

- 24.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 150 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3736 від 09.10.2023;

- 25.11.2023 в кількості 14 000 кг на суму - 105 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3706 від 09.10.2023;

- 29.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 150 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3696 від 09.10.2023;

- 06.12.2023 в кількості 12 000 кг на суму - 90 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3714 від 09.10.2023;

- 07.12.2023 в кількості 10 000 кг на суму - 75 000,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 3709 від 09.10.2023.

Згідно доводів Позивача, загальна кількість поставленого товару Постачальником з порушеннями строків виконання зобов`язань становить 304 400 кг на суму - 2 099 250,00 грн., а залишок товару згідно заявки на постачання продукції від 26.09.2023 №701/12901-23-Вих, Постачальником поставлений не був, а саме 424 600 кг на суму - 2 589 500,00 грн.

Зазначене стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

Відповідач зазначав, що поставка товару ним здійснювалась у відповідності до умов Договору, тобто в межах 14-ти робочих днів після отримання заявки, однак саме товароодержувачі не приймали товар з формальних причин, систематично порушуючи умови договору щодо допуску представників Постачальника, порушення розумних строків розвантаження, надання актів тощо, про що, Замовник неодноразово повідомлявся.

Проте, докази повідомлення, на які Відповідач посилається, в матеріалах справи - відсутні.

Згідно доводів Відповідача, зазначені порушення призвело до одностороннього розірвання Договору 13.12.2023, в той час як згідно доводів Позивача одностороннє розірвання Договору відбулося саме з його ініціативи.

В свою чергу, матеріали справи не містять відповідних доказів на встановлення зазначеної обставини, однак до відповіді на відзив Позивачем додано лист від 29.11.2023 № 701/16299-23Вих з повідомлення про розірвання Договору в майбутньому, що робить позицію Позивача вірогіднішою.

Відповідач звертав увагу на те, що надані Позивачем акти приймання-передавання товару для перевезення датовані 09.10.2023, що свідчить про вчасне здійснення поставки, однак Товароодержувач неодноразово, отримуючи товар у 14-ти денний строк, забирав видаткові накладні та інші документи передбачені Договором та проставляв на них дати, за межами договірних строків поставки товару.

Зазначене, на переконання Відповідача, свідчить про навмисні дії Позивача задля допущення ніби прострочення поставки, при тому, що товар поставлений в період з 16.10.2023 до 13.12.2023 прийнято та оплачено Замовником без зауважень.

Також, Позивач посилався на положення підпункту 5.6 розділу 5 Договору та зазначав, що датою поставки товару вважається дата вказана уповноваженою особою Товароодержувача. Крім того, Позивачем неодноразово надсилалися Відповідачу листи від 16.11.2023 № 701/15684-23-Вих, від 23.11.2023 № 701/15968-23-Вих, від 28.11.2023 № 701/16233-23-Вих, з яких вбачається, що станом на дату їх складання Відповідачем зобов`язання за Договором у повному обсязі виконано не було, і Відповідачем не заперечувалась наявність таких листів, адресованих йому.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача з метою досудового врегулювання спору, однак штрафні санкції Відповідачем не сплачено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України та частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, умовами Договору між сторонами було узгоджено, що кінцевий строк поставки товару за Договором згідно заявки Позивача від 26.09.2023 №701/12901-23-Вих - до 16.10.2023.

Згідно пункту 5.3 Договору, поставка товару здійснюється на адресу Товароодержувача, яка визначена Додатком № 1 до Договору, і Договір закріплює фактично трьох учасників спірних правовідносин, а саме: Замовник, Постачальник та Товароодержувач (відповідна військова частина).

Згідно пункту 5.5 Договору, обов`язок складання актів приймання-передавання товару для перевезення покладено на Замовника (Позивача), що на переконання суду пояснює наявність у зазначених судом вище актах дати їх виготовлення 09.10.2023, яка співпадає з датою підписання їх Замовником.

Однак, такі акти (примірник яких затверджено Договором) містять також і підпис уповноваженої особи Товароодержувача, з якого вбачається встановити, що поставка товару здійснена з простроченням визначеного пунктом 5.1 Договору строку, оскільки згідно пункту 5.6 Договору датою прийняття та передачі у власність товару вважається дата вказана уповноваженою особою Товароодержувача та представника Постачальника при отриманні товару в акті приймання - передавання товару для перевезення.

Додатково, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що акти приймання-передавання товарів для перевезення містять підпис представник Постачальника двічі (без зауважень), в тому числі і після підпису Товароотримувача, що підтверджує доводи Позивача стосовно порушення строків поставки Відповідачем, яким в свою чергу, будь-яких інших Актів з іншими узгодженими датами поставки - не надано.

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що Відповідачем не надано видаткові накладні, які передбачено пунктом 5.4 Договору та не надано доказів на підтвердження існування обставин, на які сторона посилається у відзиві в частині повідомлення Замовника про навмисне створення Товароодержувачем умов для прострочення (затягування) строків приймання товару.

Водночас, Позивачем доведено, що він звертався до Відповідача з листами про необхідність виконання Договору у повному обсязі з дати після 09.10.2023, що також підтверджує доводи Позивача в частині існування порушень договірного зобов`язання з боку Відповідача.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прострочення Відповідачем строків поставки допущено стосовно товару на суму 2 099 250 грн, а не здійснено поставку на суму 2 589 500 грн. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи також встановлення судом апеляційної інстанції порушення Відповідачем господарського зобов`язання за Договором, а саме порушення строків поставки товару, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність застосування Позивачем положення положень пункту 7.2 Договору та нарахування Відповідачу пені та штрафу. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Також, суд апеляційної інстанції перевіривши надані Позивачем розрахунки, дійшов висновку, що останні є арифметично вірними, а відтак заявлені до стягнення штрафні санкції в розмірі 480 203,00 грн. підлягають стягненню з Відповідача. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи скаржника стосовно надмірності заявлених Позивачем штрафних санкцій та наявності підстав для зменшення їх розміру, - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України визначено, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З огляду на надані Відповідачем докази, враховуючи те, що Позивач є органом забезпечення Держприкордонслужби і призначений для забезпечення останньої продуктами харчування, в тому числі у воєнний час, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для зменшення заявлених Позивачем штрафних санкцій, які за своєю суттю не є збитками, а є саме санкцією (відповідальністю) за неналежне виконання умов Договору - відсутні. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позов повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 року у справі №910/8962/24, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд Трейд"</a> на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8962/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8962/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/8962/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано: 26.05.2025.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

Т.П. Козир