Постанова від 26.05.2025 по справі 925/1224/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2025 р. Справа№ 925/1224/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Черкаської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2025

у справі №925/1224/24 (суддя О.І. Кучеренко)

за позовом Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс»

про стягнення 13 022,08 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Черкаська міська рада (далі, позивач) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс» (далі, відповідач) про стягнення з відповідача на користь міського бюджету м.Черкаси безпідставно утриманих коштів у розмірі 13 022,08 грн за користування земельною ділянкою під нерухомим майном відповідача без належних правових підстав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на земельній ділянці площею 0,9456 га із кадастровим номером 7110136700:03:026:0002, знаходиться нежитлове приміщення торгового центру, частина приміщень у якому, а саме 202,82 кв.м. належать відповідачу. Відповідач з моменту набуття права власності на нерухоме майно здійснював фактичне користування земельною ділянкою без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування, що є порушенням прав територіальної громади міста Черкаси через ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету. Несплата коштів за користування земельною ділянкою і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для примусового стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у сумі 13 022,08 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.01.2025 у справі №925/1224/24 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс» на користь міського бюджету міста Черкаси 4 343,70 грн безпідставно збережених коштів.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс» на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради 1 010,03 грн судового збору.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд встановив, що у спірний період з 09.04.2021 по 29.11.2023 у власності відповідача перебувало нерухоме майно площею 202,82 кв.м., яке знаходилось на земельній ділянці позивача із кадастровим номером 7110136700:03:026:0002, площею 0,9456 га за адресою АДРЕСА_1. У спірний період договір оренди землі між сторонами укладено не було та кошти за здійснення фактичного користування землею до міського бюджету не сплачено.

З урахуванням площі всіх нежитлових приміщень, які знаходяться на спірній земельній ділянці - 27 199,3 кв.м. (24 652,6 кв.м. + 2 546,7 кв.м.), частка землекористування відповідача (площа для нарахування плати за землю, з урахуванням площі нежитлових приміщень, що перебувають у власності відповідача) становить 70,5 кв.м. (202,82 кв.м. / 27 199,3 кв.м. = 0,00745680) * 9456 кв.м. (площа земельної ділянки) = 70,5 кв.м.); нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 70,5 кв.м. у 2021 році становила 48 518,81 грн, у 2022 році - 53 370,69 грн, у 2023 році - 61 376,29 грн.

За розрахунком позивача за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 09.04.2021 до 29.11.2023 розмір заборгованості відповідача становить 13 022,08 грн (за період з 09.04.2021 до 21.12.2021 - 3 194,27 грн (70,5*9%) від 48 518,81 грн), за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 - 4 803,36 грн (70,5*9%) від 53 370,69 грн), за період з 01.01.2023 до 28.11.2023 - 5 024,45 грн (70,5*9%) від 61 376,29 грн).

При цьому, при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів позивачем було враховано ставку орендної плати за користування земельними ділянками у розмірі 9% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка встановлена рішенням Черкаської міської ради №2-4690 від 27.06.2019 для земельних ділянок, яким КВЦПЗ присвоєно код 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови), та площу належного відповідачу нерухомого майна пропорційно до площі земельної ділянки та загальної площі усього нежитлового приміщення, у якому знаходиться майно відповідача.

Суд не погодився із розрахунком позивача у частині застосування останнім при здійсненні розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів ставки орендної плати за користування земельними ділянками у розмірі 9% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка встановлена рішенням Черкаської міської ради №2-4690 від 27.06.2019, та зазначив, що протягом періоду, який визначений позивачем, між ним та відповідачем були відсутні договірні відносини з оренди земельної ділянки, на якій знаходилося майно відповідача, відповідно, між ними не узгоджено розмір орендної плати за спірну земельну ділянку. З огляду на це суд, пославшись на норми Податкового Кодексу України (пункт 288.5 статті 288) визначив, що річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, та становить не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Таким чином, на переконання суду кошти, які відповідач гарантовано мав би сплатити за користування земельною ділянкою, повинні бути розраховані з урахуванням нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки та обов`язкового розміру плати за землю, який не може бути меншим за розмір земельного податку, тобто у розмірі 3%. Тому відповідач мав сплатити позивачу, як власнику земельної ділянки, за період з 09.04.2021 до 29.11.2023 розмір заборгованості у сумі 4 343,70 грн, а саме за період з 09.04.2021 до 21.12.2021 - 1 067,76 грн (70,5*3%) від 48 518,81 грн), за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 - 1 601,12 грн (70,5*3%) від 53 370,69 грн), за період з 01.01.2023 до 28.11.2023 - 1674,82 грн (70,5*3%) від 61 376,29 грн).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення у розмірі 4 343,70 грн безпідставно збережених коштів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 10.02.2025 (про що свідчить штрих-код Укрпошти на конверті) Черкаська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2025 у частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс» безпідставно утримуваних грошових коштів скасувати та ухвалити в оскаржуваній частині нове судове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення безпідставно утриманих коштів задовольнити та стягнути безпідставно утримувані грошові кошти у розмірі 8 678,29 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права.

За доводами скаржника у пункті 288.5 статті 288 Податкового кодексу України законодавцем визначено лише мінімальний та максимальний розмір орендної плати, право встановлювати який надано органам місцевого самоврядування, та який не може бути меншим 3% та не перевищувати 12% від нормативної грошової оцінки.

Рішенням Черкаської міської ради №2-4690 від 27.06.2019 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 8 Положення наявна таблиця, з пункту 7 якої слідує, що за земельні ділянки яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 9% від їх нормативної грошової оцінки.

Земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002 має вид цільового призначення «Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови», код КВЦПЗ: 03.15.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про неможливість застосування 9% річних від нормативної грошової оцінки земельної ділянка з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002 при проведенні розрахунку заборгованості з недоотриманої плати за землю для відповідача, оскільки саме такий розмір визначений Радою, а тому рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025 апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2025 у справі №925/1224/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Коробенко Г.П.

Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1224/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.

24.02.2025 матеріали справи №925/1224/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

У період з 27.02.2025 по 28.02.2025 суддя Коробенко Г.П. перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2025 у справі №925/1224/24, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі є вимога про стягнення 13 022,08 грн, а отже вказана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копій ухвали від 03.03.2025 до електронних кабінетів позивача та відповідача), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Черкаська міська рада в силу положень пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002, площею 0,9456 га, що знаходиться у АДРЕСА_1, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (том 1, а.с. 26) земельна ділянка площею 0,9456 га з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002 зареєстрована 17.06.2015 з цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови». Категорія земель землі житлової та громадської забудови.

У відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель, земельні ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови відповідають коду КВЦПЗ 03.15.

На земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002, площею 0,9456 га знаходиться приміщення торгового центру літ.А-2, 1пд, 2пд, 3пд площею 24652,6 кв.м. та приміщення торгового центру під літ.А-2 площею 2546,7 кв.м., що підтверджується листом Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» №343 від 29.05.2024 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Загальна площа нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці із кадастровим номером 7110136700:03:026:0002 площею 0,9456 га за адресою АДРЕСА_1 становить 27 199,3 кв.м. (24 652,6 кв.м. + 2 546,7 кв.м.).

Згідно з інформаційною довідкою №390604119 від 12.08.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (том 1, а.с. 34-35) Товариство з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер 299, 230 від 09.04.2021 набуло право власності на приміщення торгового центру (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 567671101) за адресою АДРЕСА_1, а саме: приміщення торгового центру (літ.А-2, 1пд, 2пд, 3пд), а саме: частина приміщень спільного користування першого поверху з №І до №V, частина приміщень спільного користування першого підземного поверху з №1 до №3, №5, №8, з №20 до №24, №26, з №45 до №55, з №60 до №70, №77 до №81, №І до №Х, частина приміщень спільного користування другого підземного поверху №1, з№5 до №10, №14, №16, №17, з №20 до №22, №27, №29, №33, №34, №55, №56, №58, №59, №61, №62, №66, з №68 до №81, з №І до №VІІ, частина приміщень спільного користування третього підземного поверху №1, з №3 до №27, №29, №30, з №І до №VII. Всього по приміщенням спільного користування 8780,9 кв.м., приміщення торгової секції третього підземного поверху №96, приміщення торгової секції другого підземного поверху №57.

Відповідно до акту приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс» від 09.04.2021, ОСОБА_1 на виконання рішення одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс» передав, а останнє отримало у власність нерухоме майно - приміщення торгового центру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 202,82 кв.м., яке складається з приміщення торгової секції підземного поверху №57, загальною площею 117,9 кв.м., частина приміщень загального користування, а саме частина приміщення першого поверху з №І до №V, частина приміщень загального користування, а саме приміщення першого підземного поверху з №1 до №3, №5, №8, з №20 до №24, №26, з №45 до №55, з №60 до №70, №77 до №81, №І до №Х, частина приміщень загального користування, а саме приміщення другого підземного поверху №1, з№5 до №10, №14, №16, №17, з №20 до №22, №27, №29, №33, №34, №55, №56, №58, №59, №61, №62, №66, з №68 до №81, з №І до №VІІ, частина приміщень загального користування, а саме приміщення третього підземного поверху №1, з №3 до №27, №№29, 30, 37, 46, з №48 до №61, №№66, 72, 74, 75, 77, 78, 90, 91, 92, 99, з №І до №VII (том 1, а.с.17).

29.11.2023 на підставі договору купівлі-продажу відповідач відчужив належне йому нерухоме майно 7/500 часток приміщень торгового центру площею 202,82 кв.м., яке розташовано за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , яка зобов`язалась сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс» 1 350 000,00 грн (том 1, а.с.14-15).

Отже, у період з 09.04.2021 до 29.11.2023 у власності відповідача перебувало нерухоме майно площею 202,82 кв.м., яке знаходилось на земельній ділянці позивача із кадастровим номером 7110136700:03:026:0002, площею 0,9456 га за адресою АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що у спірний період договір оренди землі між сторонами не укладено та кошти за здійснення фактичного користування землею до міського бюджету не сплачено. Тобто, відповідач з моменту набуття права власності на нерухоме майно до моменту його відчуження на користь третьої особи здійснював фактичне користування частиною земельної ділянки під своїм нерухомим майном без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування.

Відповідно до повідомлення Держгеокадастру від 12.01.2024 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік» значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за період 2017-2020 років становив 1,0, за 2021 рік для земель несільськогосподарського призначення 1,1, за 2022 рік 1,15, за 2023 рік 1,051 (том 1, а.с.29).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.01.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002, становить 6 507 713,76 грн, при цьому розмір нормативної грошової оцінки 1 кв.м. становить 688,21 грн.

Рішенням Черкаської міської ради №2-4690 від 27.06.2019 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 8 Положення наявна таблиця, з пункту 7 якої слідує, що за земельні ділянки, яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови), ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 9% від їх нормативно-грошової оцінки.

За розрахунком позивача частка землекористування відповідача (площа для нарахування плати за землю, з урахуванням площі нежитлових приміщень, що перебувають у власності відповідача) становить 70,5 кв.м. (202,82 кв.м. / 27 199,3 кв.м. = 0,00745680) * 9 456 кв.м. (площа земельної ділянки) = 70,5 кв.м.).

Згідно з розрахунком позивача за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 09.04.2021 до 29.11.2023 (з урахуванням коефіцієнтів індексації) загальний розмір заборгованості відповідача становить 13 022,08 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову під час розгляду справи судом першої інстанції, подав до суду відзив на позовну заяву, який було залишено судом без розгляду з підстав пропуску процесуального строку на його подання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно утримуваних коштів у розмірі 8 678,29 грн, а тому, враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 8 678,29 грн з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення коштів у порядку статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України з відповідача, як землекористувача, який використовує земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів.

За частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка набула такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 та №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 та у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховний Суд зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, у спірний період відповідач мав у власності нерухоме майно площею 202,82 кв.м., яке розташоване на земельній ділянці із кадастровим номером 7110136700:03:026:0002 площею 0,9456 га за адресою АДРЕСА_1, яка належить на праві власності Черкаській міській раді (підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку).

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (том 1, а.с. 26) земельна ділянка площею 0,9456 га з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002 зареєстрована 17.06.2015 з цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови». Категорія земель землі житлової та громадської забудови.

Загальна площа всіх об`єктів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 0,9456 га із кадастровим номером 7110136700:03:026:0002 становить 27 199,3 кв.м. (24 652,6 кв.м. площа приміщень торгового центру літ.А-2, 1пд, 2пд, відповідно до довідки Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» №343 від 29.05.2024, а також 2 546,7 кв.м. площа приміщень торгового центру літ.А-2 відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав №379314514 від 20.05.2024).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оберіг 2010» здійснило добудову до належного йому нерухомого майна та здійснило реєстрацію вказаної добудови в Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1767881371101), а саме приміщень торгового центру літ. А-2 площею 2 546,7 кв.м., тобто це саме та площа об`єкту нерухомості, яка вказана у інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав №379314514 від 20.05.2024.

Площа об`єкту нерухомості Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг 2010» у розмірі 3 486,7 кв.м., яке належить останньому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії САС №467808 від 11.10.2010, також врахована в довідці Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» №343 від 29.05.2024.

Отже, при визначенні розрахунку частки землекористування позивачем враховані вказані площі наведених вище об`єктів нерухомості.

Із урахуванням площі всіх нежитлових приміщень, які знаходяться на спірній земельній ділянці - 27 199,3 кв.м. (24 652,6 кв.м. + 2 546,7 кв.м.), частка землекористування відповідача (площа для нарахування плати за землю, з урахуванням площі нежитлових приміщень, що перебувають у власності відповідача) становить 70,5 кв.м. (202,82 кв.м. / 27 199,3 кв.м. = 0,00745680) * 9 456 кв.м. (площа земельної ділянки) = 70,5 кв.м.).

Однак, у спірний період договір оренди землі між сторонами не укладено та кошти за здійснення фактичного користування землею до міського бюджету не сплачувались.

Таким чином, відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, зокрема, у спірний період, користувався земельною ділянкою площею 70,5 кв.м., на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування нею, відтак він є фактичним користувачем спірної земельної ділянки визначеною площею, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо розміру безпідставно збережених за спірний період відповідачем коштів у вигляді орендної плати суд апеляційної інстанції встановив таке.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1, 3 - 4 та 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив такий правовий висновок: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20).

Суд зазначає, що основою для визначення для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Положення Податкового кодексу України і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, з огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Згідно з пунктом 289.2. статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Індекс споживчих цін встановлюється Державною службою статистики України, є загальнодоступним, розміщується на їх офіційному сайті, а тому не потребує доказування. Відповідно до інформації з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, адже саме цей орган уповноважений реалізовувати державну політику у сфері земельних відносин, та наявної у матеріалах справи довідки Держгеокадастру (том 1, а.с. 29) значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь).

Згідно з інформацією, яка міститься у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (том 1, а.с. 16), нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002 станом на 15.01.2021, становить 6 507 713,76 грн, при цьому розмір нормативно грошової оцінки 1 кв.м. становить 688,21 грн.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2020 роки було сталим і застосовувалось із значенням 1.0, за 2021 рік для земель несільськогосподарського призначення - 1,1, за 2022 рік - 1,15, за 2023 рік - 1,051.

Отже, з урахуванням коефіцієнтів індексації, що вказані в повідомленні Держгеокадастру (том 1, а.с. 29), нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 7110136700:03:026:0002 у 2022 році становила 7 158 485,14 грн, а у 2023 році - 8 232 257,91 грн.

Відповідно, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 70,5 кв.м. у 2021 році становила 48 518,81 грн (70,5 кв.м. х 688,21 грн), у 2022 році - 53 370,69 грн (48 518,81 грн х 1,1), у 2023 році - 61 376,29 грн (53 370,69 грн х 1,15).

Щодо ставок орендної плати, то рішенням Черкаської міської ради №2-4690 від 27.06.2019 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси.

У розділі 8 Положення наявна таблиця, з пункту 7 якої слідує, що за земельні ділянки, яким КВЦПЗ присвоєно код 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови), ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 9% від їх нормативної грошової оцінки.

Дане рішення є чинним, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Як уже зазначалося, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка площею 0,9456 га з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002 зареєстрована 17.06.2015 з цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови». Категорія земель землі житлової та громадської забудови.

У відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель, земельні ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови відповідають коду КВЦПЗ 03.15.

Отже, ставка орендної плати за користування земельної ділянкою площею 0,9456 га з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002 у спірному періоді становить 9% від її нормативної грошової оцінки у відповідному році.

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позов, не погодився із розрахунком позивача у частині застосування останнім при здійсненні розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів ставки орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка встановлена рішенням Черкаської міської ради №2-4690 від 27.06.2019, пославшись на те, що протягом періоду, який визначений позивачем, між ним та відповідачем були відсутні договірні відносини з оренди земельної ділянки, на якій знаходилося майно відповідача, відповідно, між ним не узгоджено розмір орендної плати за спірну земельну ділянку. З огляду на це суд, враховуючи норми Податкового кодексу України (пункт 288.5 статті 288), суд першої інстанції дійшов висновку, що річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, та становить не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки. Таким чином, на переконання суду кошти, які відповідач гарантовано мав би сплатити за користування земельною ділянкою, повинні бути розраховані з урахуванням нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки та обов`язкового розміру плати за землю, який не може бути меншим за розмір земельного податку, тобто у розмірі 3%.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає таке.

Відповідно до пункту 284.1. статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

У відповідності до пунктів 24, 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 8.3. статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 288.5.1. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Водночас, у підпункті 288.5.2. статті 288 Податкового кодексу України зазначено, що орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, норми підпунктів 288.5.1. та 288.5.2. статті 288 Податкового кодексу України встановлюють нижню та верхню межу розміру орендної плати, що судом першої інстанції помилково не було враховано.

Нижня межа розміру орендної плати не може бути меншою від розміру земельного податку, який для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, становить не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки та 5% для земельних ділянок нормативно грошову оцінку, яких не проведено.

Верхня межа становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином при нарахуванні орендної плати відповідачу позивач правомірно застосував ставки у розмірі 9% у 2021-2023 роках, тобто з урахуванням розміру орендної плати, встановленої рішенням сесії міської ради на відповідний рік.

Річний розмір орендної плати за займану відповідачем земельну ділянку у 2021 році 45 518,81 грн х 9% = 4 366,69 грн; у 2022 році 53 370,69 грн х 9% = 4 803,36 грн; у 2023 році 61 376,29 грн х 9% = 5 523,87 грн.

Розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 70,5 кв.м. за спірний період з 09.04.2021 по 28.11.2023 включно (з урахуванням коефіцієнтів індексації) становить 13 022,08 грн, а саме:

з 09.04.2021 по 31.12.2021 (267 днів) - 3 194,27 грн;

з 01.01.2022 по 31.12.2022 (365 днів) - 4 803,36 грн;

з 01.01.2023 по 28.11.2023 (332 дні) - 5 024,45 грн.

З огляду на вищевстановлене, суд першої інстанції безпідставно здійснив перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми коштів із застосуванням ставки орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні позову на суму 8 678,38 грн (13 022,08 грн - 4 343,70 грн), про що вірно зазначає позивач в апеляційній скарзі.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Користування відповідачем земельною ділянкою, яка належить до земель комунальної власності, безоплатно, без укладення договору оренди порушує вимоги земельного законодавства та є формою порушення права позивача на отримання плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, вимогу позивача про стягнення з відповідача 13 022,08 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 09.04.2021 по 28.11.2023 суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованою, спосіб захисту, обраний позивачем, є належним та ефективним.

Суд першої інстанції, у свою чергу, безпідставно відмовив позивачу у задоволенні позову на суму 8 678,38 грн й у цій частині рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги задовольняються у повному обсязі на суму 13 022,08 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Черкаської міської ради такою, що підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2025 у даній справі є таким, що підлягає скасуванню в частині відмови у стягнення боргу на суму 8 678,38 грн, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 13 022,08 грн.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та, враховуючи задоволення позову та апеляційної скарги в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 231, 238, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 278, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2025 у справі №925/1224/24 задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2025 у справі №925/1224/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 8 678,38 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 8 678,38 грн задовольнити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2025 у справі №925/1224/24 викласти у такій редакції:

«Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс» (вул. Надпільна, 55, м. Черкаси, 18031, ідентифікаційний код 41863590) на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок UA608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, ідентифікаційний код 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) 13 022 (тринадцять тисяч двадцять дві) грн 08 коп. безпідставно збережених коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс» (вул. Надпільна, 55, м. Черкаси, 18031, ідентифікаційний код 41863590) на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (вул. Б.Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код 38715770) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.».

Видати наказ. Видачу наказу із урахуванням резолютивної частини даної постанови доручити Господарському суду Черкаської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №925/1224/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Г.П. Коробенко

А.І. Тищенко