Постанова від 21.05.2025 по справі 910/16115/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2025 р. Справа№ 910/16115/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Король Д.А.

учасники справи:

від позивача : ОСОБА_1

від відповідача : ОСОБА_2

розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 (повний текст рішення складено та підписано 07.03.2025)

у справі №910/16115/24 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1

до ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання укладеною додаткової угоди № 9

УСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання укладеною додаткової угоди № 9 до державного контракту від ІНФОРМАЦІЯ_3 № НОМЕР_2, укладеного між ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 в редакції позивача та була передана 28.12.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі №910/16115/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з указаним рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 27.03.2025 через електронний кабінет подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2025 у справі № 910/16115/24 та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Так, апелянт стверджує, що місцевим господарським судом необґрунтовано не було взято до уваги твердження позивача про те, що при виконанні Держконтракту НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача виникли істотні зміни обставин, у зв`язку з чим він надіслав на адресу відповідача проект додаткової угоди №9 до держконтракту щодо внесення змін до умов держконтракту в частині зменшення кількості товару, що підлягає поставці, до фактично поставленого обсягу товару, та в частині строків поставки двох позицій товару шляхом встановлення іншого строку поставки до ІНФОРМАЦІЯ_25. Апелянт вважає необґрунтованою незгоду відповідача із пропозицією позивача, а тому на йогу думку відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України наявні підстави для визнання додаткової угоди №9 до Держконтракту укладеною за рішенням суду.

Зокрема апелянт стверджує, що суд не врахував, що умовами п.п. 7.7 та 7.8 Держконтракту чітко передбачено умови продовження строку виконання зобов`язання з поставки Товару та внесення відповідних змін до умов Держконтракту у разі істотної зміни обставин та підтвердження настання істотної зміни обставин висновком відповідної торгово-промислової палати. За твердженням апелянта, наявні в матеріалах справи висновки торгово-промислових палат про істотну зміну обставин, надані позивачем, є належними та допустимими доказами у даній справі, які підтверджують дотримання та виконання Позивачем умов п.п. 7.7 та 7.8 Держконтракту з метою в подальшому ініціювати питання про внесення змін до Держконтракту унаслідок виникнення істотної зміни обставин, а протилежний цьому висновок оскаржуваного рішення Суду є помилковим, оскільки не відповідає умовам Держконтракту та обставинам справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі 910/16115/24, розгляд справи призначено на 23.04.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 21.05.2025.

23.04.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд відмовити у її задоволенні та залишити рішення без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 між ІНФОРМАЦІЯ_1 (позивач, виконавець) та ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ТВО директора Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач, замовник) укладено державний контракт № НОМЕР_2 на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення (далі - Державний контракт).

Відповідно до п. 4.1. Державного контракту та Специфікації товарів оборонного призначення до Державного контракту, яка є Додатком № 1 (далі - Специфікація товарів оборонного призначення), строк поставки Товару не пізніше строку визначеному у Специфікації, а саме:

- за пунктом 1 Специфікації: перша партія у кількості ІНФОРМАЦІЯ_4 до ІНФОРМАЦІЯ_6; друга партія ІНФОРМАЦІЯ_4 до ІНФОРМАЦІЯ_7; третя партія ІНФОРМАЦІЯ_5. до ІНФОРМАЦІЯ_8;

- за пунктом 2 Специфікації: перша партія у кількості ІНФОРМАЦІЯ_4 до ІНФОРМАЦІЯ_6; друга партія ІНФОРМАЦІЯ_4 до ІНФОРМАЦІЯ_7; третя партія ІНФОРМАЦІЯ_5. до ІНФОРМАЦІЯ_8.

Протягом виконання Державного контракту сторони уклали ряд додаткових угод до контракту, а саме додаткову угоду №1 від 05.12.2022; додаткову угоду №2 від 01.08.2023; додаткову угоду №3 від 08.08.2023; додаткову угоду № 4 від 04.12.2023; додаткову угоду №5 від 31.01.2024; додаткову угоду №6 від 22.02.2024; додаткову угоду №7 від 04.03.2024; додаткову угоду №8 від 02.04.2024.

За пунктом 2.2 Державного контракту та Специфікації (в редакції додаткової угоди №8) вартість товару становить ІНФОРМАЦІЯ_9.

Відповідно до п. 2.6 Державного контракту в редакції додаткової угоди №1 від 05.12.2022, розрахунки за цим контрактом проводяться шляхом оплати замовником поставленого товару протягом 15 банківських днів після пред`явлення виконавцем рахунку на оплату та документів, зазначених у п. 2.7 цього контракту, а також підписання сторонами акта приймання передачі коштів за контрактом (за умови наявності (надходження) бюджетних коштів на рахунки ІНФОРМАЦІЯ_2).

Відповідно до п. 2.7 Державного контракту в редакції додаткової угоди №2 від 01.08.2023, відповідно до вимог абз. 4, 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за державні кошти" (зі змінами) за рішенням замовника розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97% від вартості (ціни) товару на строк не більш, як на 16 місяців з дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

У разі проведення попередньої оплати товари поставляються не пізніше строку поставки, зазначеного в Специфікації.

Датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки є дата початку його приймання, яка вказується вантажоодержувачем у акті приймання-передачі (згідно з додатком 22). Датою виконання умов контракту виконавцем є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом (п. 3.4 контракту).

За умовами п. 7.7 державного контракту продовження строку (терміну) виконання зобов`язань постачання Товару можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за Контрактом у разі, якщо вони змінилися настільки, що/якби Сторони могли це передбачити, вони не укладали б цей Контракт, або уклали його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими Сторони керувалися при укладенні Контракту він може бути змінений або розірваний за згодою Сторін.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за контрактом унаслідок виникнення істотної зміни обставин, повинна не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це в письмовій формі іншу сторону.

У разі неповідомлення у строк, який визначений у другому абзаці цього пункту, у письмовій формі іншої сторони про настання істотної зміни обставин вона позбавляється права посилатися на ці обставини, навіть при наявності відповідного документу (висновку) про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Згідно з п. 7.8 Державного контракту доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за контрактом є документ (висновок) про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Згідно з п. 10.4 Державного контракту зміни до контракту можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до контракту.

Відповідно до п. 10.2 Державного контракту (в редакції додаткової угоди №4 від 04.12.2023) контракт діє до 31.12.2024, а в частині виконання гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання позивачем.

28.06.2022 між ІНФОРМАЦІЯ_1 (позивач, Компанія) Компанією ІНФОРМАЦІЯ_10 (Продавець) укладений зовнішньоекономічний контракт № НОМЕР_4 (далі - Контракт), щодо закупівлі товарів оборонного призначення (далі - Товар), кінцевим споживачем якого є ІНФОРМАЦІЯ_2.

У Специфікації до зовнішньоекономічного контракту визначено асортимент, об`єм та кількість товару.

29.03.2023 позивач отримав від іноземного постачальника лист НОМЕР_5 із Сертифікатом НОМЕР_6 від ІНФОРМАЦІЯ_11, виданим Торгово-промисловою палатою ІНФОРМАЦІЯ_13, яким засвідчено надзвичайні події та обставини, що мали місце як причинно-наслідковий зв`язок, а саме 02.03.2022 Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію ES-1111 "Агресія проти України". Внаслідок цієї агресії Європейський Союз надав Україні ІНФОРМАЦІЯ_14, що спричинило дефіцит або відсутність сировини, матеріалів і компонентів, необхідних для виробництва військового обладнання на глобальному ринку. Також вказано, що компанія ІНФОРМАЦІЯ_10 є експортером товарів військового призначення, а виробником товару - ІНФОРМАЦІЯ_12, який у своїй заяві довів повну відсутність сировини, матеріалів та компонентів для виробництва виробів (товарів).

ІНФОРМАЦІЯ_15 позивач листом № НОМЕР_7 повідомив відповідача про вказані обставини та надав сертифікат НОМЕР_6 від ІНФОРМАЦІЯ_11.

В подальшому, позивач отримав Сертифікат Київської обласної (регіональної) ТПП від ІНФОРМАЦІЯ_16 № НОМЕР_8, яким підтверджується наявність з 06.02.2023 (та які тривають станом на 18.04.2024) форс-мажорних обставин, які не дозволили позивачу вчасно виконати зобов`язання з поставки товару за Державним контрактом та листом № НОМЕР_9 від ІНФОРМАЦІЯ_17 надіслав його відповідачу.

Матеріали справи також містять Висновок ТПП України від ІНФОРМАЦІЯ_18 НОМЕР_10, який ІНФОРМАЦІЯ_19 надіслано відповідачу листом № НОМЕР_11, щодо суттєвого ускладнення виконання зобов`язань за державним контрактом через відсутність на ринку сировини, матеріалів та компонентів, необхідних для виробництва товару компанією ІНФОРМАЦІЯ_10.

ІНФОРМАЦІЯ_20 позивач отримав лист іноземного постачальника НОМЕР_12 із доданим до нього другим Сертифікатом про форс-мажор № НОМЕР_13 від ІНФОРМАЦІЯ_21.

ІНФОРМАЦІЯ_22 позивач листом № НОМЕР_14 повідомив відповідача про перебування іноземного постачальника, та відповідно позивача, під впливом обставин форс-мажору ще з лютого 2023 року та надав копію Сертифікату про форс-мажор № НОМЕР_13 від ІНФОРМАЦІЯ_21.

Листом від ІНФОРМАЦІЯ_23 № НОМЕР_15 позивач просив відповідача продовжити строк дії контракту до ІНФОРМАЦІЯ_24 та зменшити обсяг товару, зазначивши необхідну кількість товару та просив продовжити строки поставки товару до ІНФОРМАЦІЯ_25.

Відповідач листом від ІНФОРМАЦІЯ_26 № НОМЕР_16 повідомив позивача про необхідність отримання висновку про істотну зміну обставин за державним контрактом.

ІНФОРМАЦІЯ_27 позивач листом № НОМЕР_17 надіслав відповідачу Висновок про істотну зміну обставин НОМЕР_18 від ІНФОРМАЦІЯ_28 Київської обласної (регіональної) ТПП, яким підтверджено вплив істотної зміни обставин на подальше виконання позивачем Державного контракту.

Листом від ІНФОРМАЦІЯ_29 компанія ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомила позивача про неможливість поставити залишок товару та запропонувала для постачання інші товари оборонного призначення, про що позивач повідомив відповідача листом від ІНФОРМАЦІЯ_30 № НОМЕР_19 та запропонував відповідачу укладення додаткової угоди до Державного контракту щодо зміни решти товару на іншу продукцію військового призначення за поточними цінами, що запропонована іноземним постачальником, або припинення (розірвання) Державного контракту.

Листом від ІНФОРМАЦІЯ_31 № НОМЕР_20 відповідач повідомив, що вирішення спірних питань щодо розірвання (припинення) Державного контракту можливо тільки за рішенням суду.

Листом від ІНФОРМАЦІЯ_32 НОМЕР_21 іноземний постачальник компанія ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомив про прийняття ним остаточного рішення про неможливість поставки залишку товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_34 за контрактом.

ІНФОРМАЦІЯ_33 позивач отримав Висновок Київської торгово-промислової палати від ІНФОРМАЦІЯ_33 НОМЕР_22 про істотну зміну обставин, які вплинули на виконання зобов`язань з поставки товару в кількості ІНФОРМАЦІЯ_34.

ІНФОРМАЦІЯ_39 позивач листом № НОМЕР_23 надіслав відповідачу копію вказаного Висновку Київської торгово-промислової палати від ІНФОРМАЦІЯ_33 НОМЕР_22 та повторно просив внести зміни до Державного контракту шляхом укладення додаткової угоди про зменшення кількості товару в п. 2 Специфікації до ІНФОРМАЦІЯ_35 та припинення зобов`язання з поставки решти ІНФОРМАЦІЯ_34, а також внесення змін до строків поставки решти товару до ІНФОРМАЦІЯ_25, на що відповідач листом від ІНФОРМАЦІЯ_36 НОМЕР_24 повідомив про незгоду з такою пропозицією.

ІНФОРМАЦІЯ_37 листом № НОМЕР_25 позивач надіслав на адресу відповідача проект додаткової угоди №9 до державного контракту в двох примірниках, що були підписані позивачем, якою передбачалось внесення змін до умов Державного контракту в частині зменшення кількості товару, що підлягає поставці, до фактично поставленого обсягу товару та в частині зміни строків поставки.

Листом від ІНФОРМАЦІЯ_38 НОМЕР_26 відповідач висловив незгоду із пропозицією позивача.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Подібні положення закріплені і в частині першій статті 526 Цивільного кодексу України, за змістом якої зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною (частина друга статті 651 ЦК України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України), інші випадки, встановлені договором або законом (частина друга статті 651 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21).

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

Як передбачено частиною другою статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно з частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.

За змістом наведених норм зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.

Аналіз статті 652 ЦК України свідчить про те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 р. у справі № 920/17/23.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87-89 постанови від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у ст.652 Цивільного кодексу України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абз.1 ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України). Припис абз.2 ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі ст.652 Цивільного кодексу України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (п.3 ч.1 ст.3, ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст.652 Цивільного кодексу України), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору (п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, постанови Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/17469/18 (пункти 41,42), від 19.11.2019 у справі №910/9859/18 (пункти 37, 41 - 44), від 25.02.2020 у справі №922/2279/19 (пункти 8.8 - 8.12), від 19.07.2022 у справі №910/14155/21 (п.8)).

Тобто на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.

На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).

Відтак форс-мажор (ст.617 Цивільного кодексу України) та істотна зміна обставин (ст.652 Цивільного кодексу України) є різними правовими ситуаціями, ст. 652 Цивільного кодексу України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду, чого позивач у цій справі не довів.

Схожі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №910/17639/21 та від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на Висновки Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати НОМЕР_18 від ІНФОРМАЦІЯ_28 та Київської торгово-промислової палати від ІНФОРМАЦІЯ_33 НОМЕР_22 у якості доказу істотної зміни обставин, оскільки Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів. Правова оцінка, що наведена у висновку Торгово-промислової палати України про істотні зміни обставини, відображає думку його автора (авторів), а не обставини чи докази у справі та не є обов`язковою для суду.

Висновки Торгово-промислової палати України про наявність істотної зміни обставин не є підставою для звільнення підприємства від доказування цих обставин.

Крім того, висновок не є тим доказом, що безсумнівно підтверджує факт настання істотної зміни обставин для підприємства, оскільки для суду жодний доказ не має наперед встановленої сили та однозначно не підтверджує факту настання таких обставин.

Підприємство повинно було при певній обачності передбачити виникнення труднощів щодо виконання договору, що пов`язані також з можливою зміною політичних ситуацій в країнах виробників/постачальників товару, зважаючи на те, що на час укладення державного контракту в України вже було введено воєнний стан.

При цьому, спірні правовідносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду; забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань позивачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в контракті умовами здійснення поставки продукції, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію ІНФОРМАЦІЯ_2.

Внесення змін у договір є виключною мірою, яка пов`язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.

У Принципах Європейського договірного права вказано, що якщо сторони не досягли згоди щодо врахування істотної зміни обставин у розумний строк, суд може припинити дію договору на дату та час, визначені судом, або змінити договір таким чином, щоб розподілити між сторонами справедливою мірою втрати та вигоди, які є результатом зміни обставин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Колегія суддів відзначає, що апелянтом було допущено порушення умов укладеного Державного контракту.

Разом із тим, суд відзначає, що зміни, які апелянт просив внести в частині зменшення кількості товару, що підлягає поставці, до фактично поставленого обсягу товару та в частині зміни строків поставки, спрямовані виключно на захист його інтересів. При цьому внаслідок внесення вказаних змін саме на Міністерство будуть покладені всі негативні наслідки від затримки постачання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у разі задоволення такого позову судом буде порушено принцип справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків зміни обставин.

Таким чином, зазначені позивачем обставини не доводять та не підтверджують наявність одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, для внесення змін до Державного контракту шляхом укладення додаткової угоди в частині зменшення кількості товару, що підлягає поставці, до фактично поставленого обсягу товару та в частині зміни строків поставки, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог Підприємства про визнання укладеною додаткової угоди № 9 до Державного контракту в його редакції.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 910/2476/24.

За таких обставин судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову ІНФОРМАЦІЯ_1.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі №910/16115/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі №910/16115/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського міста Києва від 04.03.2025 у справі №910/16115/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на ІНФОРМАЦІЯ_1.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.05.2025

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран