Постанова від 21.05.2025 по справі 924/569/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року Справа № 924/569/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/569/24 від 18 лютого 2025 року (суддя І.В. Грамчук)

час та місце постановлення ухвали: 18 лютого 2025 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; повний текст ухвали складено 24 лютого 2025 року

за позовом Заступника керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації

до Меджибізької селищної ради

Комунального підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Меджибіж ліс" Меджибізької селищної ради

про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно право комунальної власності

про визнання недійсним рішення Меджибізької селищної ради від 14 вересня 2023 року № 57-49/2023 в частині;

про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно право постійного користування Комунального підприємства Спеціалізоване лісогосподарське підприємство Меджибіж ліс Меджибізької селищної ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002, площею 8,3727 Га;

про зобов`язання Меджибізьку селищну раду повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002, площею 8,3727 Га;

про зобов`язання Комунального підприємства Спеціалізоване лісогосподарське підприємство Меджибіж ліс Меджибізької селищної ради повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації земельну ділянку

за участю представників сторін:

від Прокурора - Гарбарук В.А.;

від Позивача, Відповідача та Третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Летичівської окружної прокуратури (надалі Прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації (надалі Позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Меджибізької селищної ради (надалі Відповідач 1) та Комунального підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Меджибіж ліс" Меджибізької селищної ради (надалі Відповідач 2) про:

·скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно право комунальної власності Відповідача 1 на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002, площею 8,3727 Га;

· визнання недійсним рішення Відповідача 1 від 14 вересня 2023 року № 57-49/2023 в частині передачі Відповідачу 2 в постійне користування земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002, площею 8,3727 Га, розташованої за межами населеного пункту с.Волосівці;

·скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно права постійного користування Відповідача 2 на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002, площею 8,3727 Га;

·зобов`язання Відповідача 1 повернути на користь держави в особі Позивача земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002, площею 8,3727 Га;

·зобов`язання Відповідача 2 повернути на користь держави в особі Позивача земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002, площею 8,3727 Га.

Обгрунтовуючи позовні вимоги Прокурор зазначає, що Відповідач 1 незаконно зареєстрував право комунальної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002 площею 8,3727 га та у подальшому неправомірно з розпорядилася нею, передавши її у постійне користування Відповідачу 2. Констатує, що вказана земельна ділянка належить до земель державної власності й надавалася у постійне користування комунальному підприємству Летичівської районної ради «Летичівський спецлісгосп» та що у зв`язку з цим, спірна земельна ділянка підлягає поверненню у державну власність Позивача, право власності органу місцевого самоврядування та похідне від нього право постійного користування комунального підприємства - скасуванню в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а рішення Відповідача 1 в частині передачі цієї земельної ділянки у постійне користування комунального підприємства - визнанню недійсним.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької від 21 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у справі №924/569/24. Призначено справу №924/569/24 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні.

Відповідач 1 подав клопотання (вх.№05-08/83/25 від 7 січня 2025 року; №05-08/84/25 від 8 січня 2025 року; №05-08/320/25 від 29 січня 2025 року) про поновлення строку для подання доказів та їх приєднання до матеріалів справи, а саме: копії Державного акта на право колективної власності на землю серія ХМ №5 від 5 вересня 1995 року; копії рішення Летичівської районної ради Хмельницької області від 20 вересня 2018 року №14-24/2018; копії рішення Відповідача 1 від 5 січня 2021 року №3-5/2021; копія листа ТОВ Геолабс від 10 січня 2025 року № 02-20/39/1; копії листа ТОВ "Геолабс" з схемою розташування земельної ділянки із кадастровим номером 6823080800:04:001:0002; копії виписки з ЄДРЮО, ФОП та ГФ від 26 січня 2025 року; копії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та витяг №31586 від 27 січня 2025 року з Державного реєстру сертифікованих інженер-землевпорядників; копії кваліфікаційного сертифіката інженера-геодезиста та витяг №31588 від 27 січня 2025 року з Державного реєстру сертифікованих інженер-геодезистів.

Ухвалою суду першої інстанції від 18 лютого 2025 року розгляд справи № 924/569/24 повернуто на стадію підготовчого провадження. Призначено у справі № 924/569/24 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На розгляд судової земельно-технічної експертизи поставити наступні питання: до якої категорії земель відноситься земельна ділянка з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002, площею 8,3727 Га?

Витрати по оплаті проведення судової експертизи покладено на Відповідача 2.

Зупинено провадження у справі № 924/569/24 на час проведення судової експертизи.

При винесенні ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що для всебічного, повного, об`єктивного розгляду судового спору є необхідність для встановлення категорії земельної ділянки, розташованої за межами с. Волосівці з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002 площею 8,3727 га, яка належать на праві комунальної власності Відповідачу 1, тобто для з`ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому, суд першої інстанції вказав на необхідність встановити в ході експертизи відповідність розробленої документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок лісового фонду, земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, земель, зайнятих зеленими насадженнями, які не віднесені до категорії лісів на території Відповідача 1, щодо земельних ділянок, які сформовані з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства, пов`язаних з ним послуг 09.01, загальною площею 1045,7036 Га, в тому числі щодо земельної ділянки, розташованої за межами с. Волосівці з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002 площею 8,3727 га, вимогам (нормам) земельного законодавства. Суд вказав, що за відсутності пропозицій сторін щодо питань, які потребують вирішення експертом, судом на розгляд експертизи поставлено питання: до якої категорії земель відноситься земельна ділянка з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002, площею 8,3727 Га?

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Прокурор звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження її розгляду.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Апелянт виходив з того, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Прокурор вказав, що жоден з учасників спору не висловлював сумнівів, не спростовував факт віднесення спірної земельної ділянки до земель зазначеної категорії, зокрема право комунальної власності зареєстровано на землі лісогосподарського призначення, які передано в постійне користування комунальному підприємству для лісогосподарської діяльності. Прокурор вказує, що Відповідачами 1 та 2 у справі категорія спірної земельної ділянки не заперечується та що віднесення земель до категорії земель лісогосподарського призначення підтверджується даними Публічної кадастрової карти України, інформаціями Відповідача 2, Позивача, Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект», а також відомостями Державного земельного кадастру. Прокурор в апеляційній скарзі зазначив, що статус спірної земельної ділянки як земель лісового фонду визначено ще до 2000 року, що підтверджується рішеннями Летичівської районної ради від 26 жовтня 2000 року №10 «Про земельні ділянки лісового фонду, що були у користуванні сільськогосподарських підприємств», від 14 грудня 2000 року № 13 «Про надання дозволу на постійне користування земельними ділянками лісового фонду».

Ухвалою апеляційного господарського суду від 24 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі № 924/569/24 за апеляційною скаргою Прокурора. Встановлено Позивачу, Відповідачам строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Через підсистему «Електронний суд» 2 квітня 2025 року від Відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому Відповідач 1 просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому Відповідач 1 вказав, що твердження Прокурора, про те, що спірна земельна ділянка протягом усього часу залишалася у державній власності, не обґрунтовані, оскільки в період по 2000 роки вона перебувала у користуванні колективного сільськогосподарського підприємства і відносились до земель колективної власності та на момент набрання чинності Закону України № 5245-VI від 6 вересня 2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» перебувала у постійному користуванні КП «Летичівський спецлісгосп». На переконання Відповідача 1 згідно підпункту «а» пункту 3 розділу ІІ цього Закону спірні землі відноситься до комунальної власності (з дня набрання чинності цим Законом, а саме 1 січня 2013 року землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 квітня 2025 року призначення підготовчих дій закінчено; розгляд апеляційної скарги призначено на 21 травня 2025 року об 14:00 год..

19 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи обгрунтоване перебуванням представника Відповідача 1 у щорічній відпустці.

В судове засідання від 21 травня 2025 року представники Позивача, Відповідача 1, Відповідача 2 та Третьої особи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

З наявних в матеріалах справи довідок про доставку електронного листа вбачається, що сторони були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 8 квітня 2025 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

В той же час, згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевказане суд апеляційної інстанції констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує факт закінчення строку розгляду апеляційної скарги, що визначений чинним ГПК України та що таке відкладення призвело б до його порушення.

З огляду на все вищевказане, колегія суддів доходить висновку про відмову в задоволені клопотання Відповідача 1, з огляду на закінчення тридцятиденного строку розгляду апеляційної скарги, а відтак можливість розгляду справи за відсутності представників Позивача, Відповідача 1, Відповідача 2 та Третьої особи, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України. При цьому колегія враховує наявність відзиву Відповідача 1 на апеляційну скаргу, в котрому висвітлена позиція останнього.

В судовому засіданні від 21 травня 2025 року Прокурор просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження її розгляду. Прокурор вказав, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Констатував, що якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено судом з призначенням відповідної судової експертизи. Прокурор зазначив, що жоден з учасників спору не висловлював сумнівів, не спростовував факт віднесення спірної земельної ділянки до земель зазначеної категорії, зокрема право комунальної власності зареєстровано на землі лісогосподарського призначення, які передано в постійне користування комунальному підприємству для лісогосподарської діяльності та що Відповідачами 1 і 2 категорія спірної земельної ділянки не заперечується. Зауважив, що віднесення земель до категорії земель лісогосподарського призначення підтверджується даними Публічної кадастрової карти України, інформаціями Відповідача 2, Позивача, Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект», а також відомостями Державного земельного кадастру. Прокурор зазначив, що статус спірної земельної ділянки як земель лісового фонду визначено ще до 2000 року, що підтверджується рішеннями Летичівської районної ради від 26 жовтня 2000 року №10 «Про земельні ділянки лісового фонду, що були у користуванні сільськогосподарських підприємств», від 14 грудня 2000 року № 13 «Про надання дозволу на постійне користування земельними ділянками лісового фонду».

Заслухавши пояснення Прокурора, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Прокурора слід задоволити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Прокурор звернувся з позовом до Відповідача про:

·скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно право комунальної власності Відповідача 1 на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002, площею 8,3727 Га;

· визнання недійсним рішення Відповідача 1 від 14 вересня 2023 року № 57-49/2023 в частині передачі Відповідачу 2 в постійне користування земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002, площею 8,3727 Га, розташованої за межами населеного пункту с.Волосівці;

·скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно право постійного користування Відповідача 2 на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002, площею 8,3727 Га;

·зобов`язання Відповідача 1 повернути на користь держави в особі Позивача земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002, площею 8,3727 Га;

·зобов`язання Відповідача 2 повернути на користь держави в особі Позивача земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002, площею 8,3727 Га.

Обгрунтовуючи позовні вимоги Прокурор зазначає, що Відповідач 1 незаконно зареєстрував право комунальної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002 площею 8,3727 Га та у подальшому неправомірно розпорядилася нею, передавши її у постійне користування Відповідачу 2. Констатував, що вказана земельна ділянка належить до земель державної власності й надавалася у постійне користування комунальному підприємству Летичівської районної ради «Летичівський спецлісгосп» та що у зв`язку з цим, спірна земельна ділянка підлягає поверненню у державну власність Позивача, право власності органу місцевого самоврядування та похідне від нього право постійного користування комунального підприємства - скасуванню в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а рішення Відповідача 1 в частині передачі цієї земельної ділянки у постійне користування комунального підприємства - визнанню недійсним.

Тобто, предметом зазначеного спору є належність чи неналежність спірної земельної ділянки за формою власності до земель державної власності.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції в розумінні норм діючого законодавства України щодо регулювання питання порядку призначення та проведення експертиз, враховує наступні його положення.

За змістом статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 1 червня 2006 року зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, Європейський суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Із сукупності наведених норм вбачається, що зупинення провадження у справі у зв`язку з призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком. При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши зміст позовної заяви та предмет позовних вимог в розрізі відзиву на позовну заяву, вбачається, що предметом доказування у спірних правовідносинах є належність чи неналежність спірної земельної ділянки до земель державної, а не колективної власності, законність чи незаконність реєстрації за Відповідачем 1 права комунальної власності на спірну земельну ділянку, а також правомірність чи неправомірність подальшого розпорядження цією землею шляхом її передачі у постійне користування комунальному підприємству.

В той же час за приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, як визначено вище в даній постанові, за змістом наведеної норми призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Таким чином, судова експертиза призначається після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення, лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, а також коли наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

В той же час дослідивши матеріали справи вбачається відсутність суперечливості в доказах щодо категорії спірної земельної ділянки.

При цьому такі докази (зокрема і рішення Летичівської районної ради від 26 жовтня 2000 року за №10 та №13 від 14 грудня 2000 року) не є предметом оскарження в даній справі (вимоги щодо них жодною стороною перед судом не ставилися), тобто є чинними, виконаними і ніким не скасовані.

Поряд з тим, як уже зазначалось вище в даній постанові, предметом спору у цій справі є форма власності на землі лісогосподарського призначення.

При цьому, нормами частини 2 статті 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджається Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками. Тобто, наданими у справі доказами об`єктивно підтверджено, що категорія спірної земельної ділянки визначена уповноваженими органами.

Окрім того, з досліджених доказів, зокрема ухвалених самим же Відповідачем 1 (рішення Відповідача 1 від 4 квітня 2023 року за №51-40/2023; рішення Відповідача 1 від 8 вересня 2023 року за №3-48/2023; рішення Відповідача 1 від 14 вересня 2023 року за №57-49/2023) вбачається, що у всіх нормативно-правових актах чітко вказана категорія спірної земельної ділянки, а саме: землі сільськогосподарського призначення.

Окрім того, схема розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6823080800:04:001:0002 відносно плану зовнішніх меж земель згідно Державного акта на право колективної власності на землю серія ХМ № 5 від 5 вересня 1995 року лише відображає місце розташування цієї землі стосовно зовнішньої межі земель, котрі передавалися на праві колективної власності колективному сільськогосподарському підприємству Летичівський «Райагробудсервіс» згідно зазначеного Державного акта, куди також увійшли усі землі населених пунктів з приватними будівлями та домоволодіннями та інші землі, які не підлягали паюванню.

Усі докази у своїй сукупності, як ті, які надані Прокурором, так і ті, що долучені судом за клопотаннями Відповідачів, не свідчать про існування суперечностей та неузгодженості саме щодо категорії спірної земельної ділянки, навпаки ж у всіх досліджених доказах чітко вказана категорія земельної ділянки.

Предметом спору та доказування у справі є належність чи неналежність спірної земельної ділянки саме до земель державної власності.

При цьому, поставлене судом на вирішення експерту питання стосується відповідності чи невідповідності виготовленої документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок лісового фонду, земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, земель, зайнятих зеленими насадженнями, які не віднесені до категорії лісів на території Відповідача 2, вимогам земельного законодавства щодо категорії землі. Проте, сама по собі документація із землеустрою не входить до предмета доказування, а тому апеляційний господарський суд вважає, що у суду першої інстанції була відсутня необхідность досліджувати питання її відповідності нормам чинного законодавства. В даному випадку місцевий господарський суд вийшов за межі доказування.

Відтак, підсумовуючи усе описане вище колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, всупереч вище наведених норм, призначаючи експертизу у цій справі вийшов за межі предмету спору, чим порушив принципи змагальності, рівності сторін, безсторонності судового розгляду, що призвело до недотримання основних завдань, засад та принципів господарського судочинства.

Поряд з тим, виносячи дану постанову колегією суддів враховується, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд констатує. що частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, визначено основні засади (принципи) верховенства господарського судочинства, а саме: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність.

В силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України: суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 року (n. 33), та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 року (n. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, «без якого змагальність як принцип не існує». Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини «Дульський проти України» від 01.06.2006 року (заява № 61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

З урахуванням усього вищевикладеного в даній судовій постанові, апеляційний господарський суд доходить висновку, що експертиза у справі призначена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а саме частини 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України, частин 4 та 5 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, а тому скасовує оспорювану ухвалу та задовольняє апеляційну скаргу Відповідача частково.

Разом з тим, суд констатує, що винесена місцевим господарським судом ухвала, перешкоджає подальшому розгляду справи по суті.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема, має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відтак Північно західний апеляційний господарський суд доходить висновку про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що в силу дії пунктів 1, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду ж на те, що апеляційний господарський суд скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому розгляду заяви, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд, скасовуючи дану ухвалу, направляє справу до суду першої інстанції, для продовження розгляду справи.

З огляду на вимоги підпункту "в" частини 2 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, в якій унормовано, що в резолютивній частині постанови зазначається розподіл витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи задоволення апеляційної скарги Прокурора, суд покладає витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на Відповідача 1.

Керуючись статтями 129, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Хмельницької області в справі № 924/569/24 від 18 лютого 2025 року - задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області в справі № 924/569/24 від 18 лютого 2025 року - скасувати. Справу направити до Господарського суду Хмельницької області для продовження розгляду.

3. Стягнути з Меджибізької селищної ради (селище Меджибіж, Хмельницький район, вул. Святотроїцька,5, код ЄДРПОУ 04404556) на користь Хмельницької обласної прокуратрури (код платника 02911102, UA 188201720343120002000002814) 3028 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Ухвала набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена відповідно до пункту 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України до Верховного Суду впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. Справу №924/569/24 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2025 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.