Рішення від 20.05.2025 по справі 907/155/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2025Справа № 907/155/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Повного товариства «Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія»

до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України

та Державного підприємства спеціального зв`язку

про стягнення 983 966,41 грн. збитків

Представники сторін:

позивача - Зеньковець С.М.,Дяковський О.С.

відповідача1 - Шевцов С.О.,Повх А.В.

відповідача2 - Козинець Ю.С.,Луценко Р.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Повне товариство «Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державного підприємства спеціального зв`язку про солідарне стягнення 983 966,41 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані здійсненням відповідачами протиправної поведінки у формі порушення правового припису, здійснення дій та бездіяльності, що суперечать нормативно-правовому акту.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2025 позов Повного товариства «Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія» до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державного підприємства спеціального зв`язку про солідарне стягнення збитків передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем1 11.03.2025 сформовано у системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, яким заперечено вимоги повністю з огляду на відсутність будь-яких правовідносин з позивачем та правову неможливість впливати на господарську діяльність відповідача2.

Відповідачем2 11.03.2025 сформовано у системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, яким заперечено вимоги повністю з огляду на наявність у нього з позивачем договірних відносин, відсутність деліктних відносин, відсутність складу цивільного правопорушення тощо.

Позивачем 16.03.2025 сформовано в системі «Електронний суд» відповіді на відзиви відповідачів, якими підтримано вимоги позову.

Фізичною особою ОСОБА_1 17.03.2025 сформовано в системі «Електронний суд» заяву про залучення до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Відповідачем1 сформовано в системі «Електронний суд» 18.03.2025 клопотання про зупинення провадження у справі до винесення остаточного судового рішення у кримінальному провадженні.

У підготовчому засіданні 18.03.2025 Господарським судом міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення судового засідання з метою надання відповідачам додаткового часу для надання відповіді на поставлені у позовній заяві питання та оголошено перерву для надання позивачу можливості ознайомитись з заявленим відповідачем1 клопотанням про зупинення провадження у справі.

Позивачем 19.03.2025 сформовано в системі «Електронний сул» заяву про відвід судді з огляду на наявність у нього сумнівів в неупередженості суду за результатом прийнятих процесуальних рішень у підготовчому засіданні 18.03.2025.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 та від 21.03.2025 заяву позивача про відвід судді визнано необґрунтованою та відмовлено у її задоволенні.

Відповідачем1 сформовано в системі «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив відповідача1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання фізичної особи ОСОБА_1 про залучення до участі у справі.

Позивачем 10.04.2025 сформовано в системі «Електронний суд» клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, фізичну особу ОСОБА_1 .

Заяву обґрунтовано наявністю у фізичної особи ОСОБА_1 права на отримання грошової винагороди від позивача у випадку ухвалення на його користь судового рішення у даній справі.

Крім того, позивачем 10.04.2025 сформовано в системі «Електронний суд» клопотання про зобов`язання судом відповідачів надати відповіді на поставлені у позовній заяві питання.

Позивачем 11.04.2025 сформовано в системі «Електронний суд» заперечення проти задоволення клопотання відповідача1 про зупинення провадження у справі.

Відповідачем2 сформовано в системі «Електронний суд» клопотання про зупинення провадження у справі до ухвалення остаточного судового рішення у межах кримінального провадження.

Відповідачем1 сформовано в системі «Електронний суд» 14.04.2025 заперечення на заяву позивача про залучення третьої особи.

Позивачем 14.04.2025 сформовано в системі «Електронний суд» заперечення на заяву відповідача2 про зупинення провадження у справі.

Крім того, позивачем 14.04.2025 сформовано в системі «Електронний суд» клопотання про перенесення розгляду справи та зобов`язання відповідачів надати відповіді на поставлені позивачем питання.

Протокольною ухвалою від 15.04.2025 судом відмовлено у задоволенні клопотань відповідачів про зупинення провадження у справі, клопотання позивача про залучення до участі у справі ОСОБА_1 , закрито підготовче провадження та призначено дату розгляду спору по суті.

Крім того, у підготовчому засіданні 15.04.2025 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали за результатами розгляду клопотань позивача про зобов`язання відповідачів надати відповіді на поставлені ним питання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 клопотання позивача про зобов`язання відповідачів виконати вимоги статті 90 Господарського процесуального кодексу України залишено без розгляду.

У судовому засіданні 20.05.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та відповідачем2 укладено 03.03.2010 договір про надання послуг спеціального зв`язку №17, за умовами якого відповідач2 зобов`язався здійснювати перевезення і доставку адресату відправлень позивача з міста Ужгород у межах території України.

За умовою пункту 7.1 та 7.2 договір №17 від 03.03.2010 укладено на один рік, за відсутності за один місяць до завершення терміну дії договору заперечень сторін договір вважається кожного разу продовженим на попередніх умовах на той же термін.

Чинність договору на час виникнення спірних правовідносин учасниками справи не заперечувалась.

У межах врегульованих договором №17 від 03.03.2025 відносин 23.02.2022 позивач передав відповідачу цінне відправлення №746 оголошеною цінністю 669 182,46 грн. для його доставки Державній скарбниці Національного Банку України (місто Київ, вулиця Пухівська, 9).

Факт втрати відправлення №746 відповідачами не заперечується.

Втрата відправлення сталась внаслідок протиправних дій третіх осіб, які стали можливими у результаті руйнування приміщень відповідача2 від ракетних ударів по цивільній інфраструктурі центральної частини міста Києва 02.03.2022.

У травні 2022 року позивач у даній справі звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача2 у даній справі про стягнення вартості втраченого відправлення.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2022 у справі № 907/310/22 стягнуто з Державного підприємства спеціального зв`язку на користь Повного товариства "Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія" 669 182,46 грн. компенсації суми оголошеної вартості втраченого цінного відправлення та 10 037,74 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду рішення місцевого суду скасовано та відмовлено у задоволенні позову Повного товариства «Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія» до Державного підприємства спеціального зв`язку про стягнення 669 182,46 грн.

Скасовуючи рішення місцевого суду у справі № 907/310/22 апеляційним судом чітко визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (частини перша та друга статті 924 Цивільного кодексу України). Отже, для відшкодування збитків в спірних правовідносинах необхідно довести такі елементи:

1) неправомірність поведінки особи;

2) наявність шкоди;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою;

4) вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Західним апеляційним господарським судом у межах розгляду справи №907/310/22 встановлено, що цінне відправлення, про яке зазначає позивач, не було втрачено виконавцем (скаржником), його було викрадено невстановленими особами, в результаті незаконного проникнення до виробничої будівлі відповідача. Відтак, суд апеляційної інстанції погодився, що вина, як підстава відповідальності за порушення господарського зобов`язання, в діях виконавця (Державного підприємства спеціального зв`язку) відсутня.

Предметом даного позову (сторінки 3-4 позовної заяви) визначено кошти, що підлягають стягненню з відповідачів на відшкодування збитків у вигляді майнової шкоди, що заподіяні унаслідок вчинення відповідачами делікту (протиправних рішень, дій та бездіяльності; вчинення порушень правових приписів) у розмірі 983 966,41 грн., у тому числі 669 182,46 грн. оціночної вартості викраденого з вини відповідачів цінного відправлення, 257 747,61 грн. інфляційних втрат та 57 036,34 грн. трьох процентів річних.

Як зазначалось раніше, судом апеляційної інстанції у межах розгляду справи №907/310/22 за позовом позивача у даній справі встановлено відсутність вини Державного підприємства спеціального зв`язку (відповідач2 у даній справі) у викраденні поштового відправлення №746 оголошеною вартістю 669 182,46 грн.

У той же час, даним позовом стверджується, що викрадення відправлення позивача №746 оголошеною вартістю 669 182,46 грн. стало наслідком правопорушень обох відповідачів.

За твердженням позовної заяви склад правопорушень відповідача1 створено невиконанням вимог першим заступником голови (відповідача1) вимог наказу керівника відповідача1 №619, потурання керівнику відповідача2 у незабезпеченні виконання наказу №619, надання мовчазної згоди не створювати підрозділ воєнізованої охорони, не вчинення до відповідача2 заходів впливу, порушення прав позивача та невизначеного кола споживачів порушенням вимог наказу №619, участь у створенні умов для безперешкодного проникнення сторонніх осіб на охоронюваний об`єкт та завдання спільно з відповідачем2 шкоди позивачу.

За твердженнями позивача, викладеним у позовній заяві, протиправність поведінки відповідача2 полягає у невиконанні вимог наказу відповідача1 №619, не створення воєнізованої охорони, не забезпечення діяльності воєнізованої охорони, створення умов для безперешкодного проникнення на об`єкт сторонніх осіб, не забезпеченні фізичною озброєною охороною відправлення позивача, не здійснення озброєного захисту відправлення позивача, позбавлення позивача права на озброєну охорону його поштового відправлення та завдання майнової шкоди.

Позивач вважає, що його матеріальні збитки, що стали наслідком втрати поштового відправлення, знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з поведінкою та бездіяльністю відповідачів.

При цьому, факти початку повномасштабної агресії, нанесення ракетних ударів по центральній частині міста та протиправну поведінку чотирьох військовослужбовців, щодо яких складено обвинувальний акт, позивачем залишено поза увагою.

Підсумовуючи наведені на сторінках 4-7 позовної заяви твердження, суд має зазначити, що фактично позивачем прямо стверджується лише про порушення відповідачами пунктів 4 та 6 наказу відповідача1 від 05.10.2016 №619.

Пунктом 4 наказу відповідача1 від 05.10.2016 №619 зобов`язано генерального директора Державного підприємства спеціального зв`язку (відповідач2) забезпечити належне виконання Положення.

Пунктом 6 наказу відповідача1 від 05.10.2016 №619 контроль за виконанням цього наказу покладено на першого заступника Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Таким чином, твердження позивача про правопорушення відповідачів фактично ґрунтуються на суб`єктивних висновках про порушення норм підзаконного нормативного акту, неналежне виконання яких може мати негативні наслідки виключно для тих посадових осіб, на які прямо вказують пункти 4 та 6 наказу №619 від 05.10.2016.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Таким чином, при зверненні з позовом про стягнення збитків позивач має процесуальний обов`язок довести суду належними доказами:

1) факт порушення відповідачем господарського чи цивільного зобов`язання;

2) наявність збитків у певному грошовому еквіваленті;

3) причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням та виникненням збитків.

В свою чергу, з огляду на встановлену законодавством презумпцію, доведення відсутності вини у вчиненому правопорушенні є процесуальним обов`язком відповідача.

Емоційна складова та непідтверджені належними доказами висновки позовної заяви не є виконанням процесуального обов`язку доведення суду поза розумним сумнівом покладених в основу позову фактів.

У даному випадку позивачем доведено суду поза розумним сумнівом факт наявності у нього збитків у заявленому розмірі, проте не доведено жодним доказом факт нанесення цієї шкоди внаслідок протиправної діяльності або бездіяльності відповідачів.

Іншими словами, позивачем не доведено суду поза розумним сумнівом належними доказами факт порушення відповідачами зобов`язання та наявність причинно-наслідкового зв`язку.

У той же час, матеріалами справи поза розумним сумнівом підтверджується, що нанесення майнової шкоди позивачу стало прямим наслідком застосування ракетного військового озброєння та протиправних дій чотирьох осіб, які не є працівниками жодного з відповідачів.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами фактично спростовуються покладені в основу позову висновки та твердження.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні вимоги позову про солідарне стягнення з відповідачів 669 182,46 грн. збитків у розмірі оціночної вартості викраденого відправлення.

З урахуванням того, що можливість задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України знаходиться у прямій залежності від доведеності факту наявності у відповідачів простроченого грошового зобов`язання суд відмовляє у задоволенні відповідних вимог позову.

Встановивши відсутність юридичного обов`язку відповідачів сплатити на користь позивача заявлені ним грошові суми суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову Повного товариства «Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія» до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державного підприємства спеціального зв`язку відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення: 27.05.2025

Суддя Т.Ю.Кирилюк