Рішення від 30.04.2025 по справі 910/2163/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2025Справа № 910/2163/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку

про визнання недійсним рішення та визнання договору укладеним

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м. Києва із позовом до акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" про визнання недійсним рішення та визнання договору укладеним.

Позовні вимоги мотивовані порушенням прав позивача, як акціонера, на справедливу компенсацію, враховуючи затвердження наглядовою радою відповідача заниженої ціни викупу акцій, що призвело до звернення позивача до господарського суду з наступними позовними вимогами:

- визнати недійсним рішення наглядової ради відповідача, оформлене протоколом № 45 від 04.12.2023 в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції відповідача в розмірі 28,69 грн. в кількості 16.000.000 штук (в електронній формі) станом на 01.12.2023 на підставі звіту про оцінку простих іменних акцій відповідача;

- визнати укладеним договір купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів), запропонований позивачем між сторонами спору щодо обов`язкового викупу належних позивачу 39.800 простих іменних акцій відповідача за ціною 71,92 грн. за одну акцію на загальну суму 2.862.416,00 грн. в редакції позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2163/24 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження.

19.03.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позову заперечує з підстав недоведеності та необґрунтованості.

29.03.2024 позивачем подано заяву про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду.

03.04.2024 позивачем подано заперечення на відповідь на відзив із спростуванням аргументів відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 № 910/2163/24 позов залишено без розгляду на підставі ст.ст. 202, 226 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 ухвалу господарського суду міста Києва від 23.09.2024 скасовано, справу № 910/2163/24 передано на розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 підготовче засідання у справі № 910/2163/24 призначене на 03.02.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 в задоволенні заяви позивача про відвід судді Сергія Балаца від розгляду справи № 910/2163/24 відмовлено, заяву про самовідвід судді Сергія Балаца задоволено.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025, матеріали справи №910/2163/24 передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 суддею Лиськовим М.О. прийнято справу № 910/2163/24 до свого провадження та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05.02.2025.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Розгляд справи у підготовчому провадженні неодноразово відкладався, що зазначено у протокольних ухвалах суду.

Протокольною ухвалою суду від 02.04.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2025.

У судове засідання 30.04.2025 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 30.04.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника учасників справи, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 - є акціонером Акціонерного товариства (АТ) «Банк Альянс» (далі - Відповідач, Емітент). Статус акціонера підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах. Кількість акцій АТ «Банк Альянс», які належать Позивачу, становить 39.800 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот) штук номінальною вартістю однієї акції 28,69гривні

Позивач приймав участь у загальних зборах акціонерів Емітента, які (збори) проведені дистанційно 21 грудня 2023 року (дата завершення голосування) та були присвячені здійсненню збільшення статутного капіталу АТ «Банк Альянс».

Рішення зборів оформлені протоколом № 5/2003 від 21.12.2023.

Зокрема, по першому пункту порядку денного було вирішено здійснити збільшення статутного капіталу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК АЛЬЯНС» з 457.280.000,00 (чотириста п`ятдесят сім мільйонів двісті вісімдесят тисяч гривень 00 коп.) до 691.636.000,00 (шістсот дев`яносто один мільйон шістсот тридцять шість тисяч гривень 00 копійок) на 234.356.000,00 (двісті тридцять чотири мільйона триста п`ятдесят шість тисяч гривень 00 копійок) шляхом розміщення 8.200.000 (вісім мільйонів двісті тисяч) штук простих іменних акцій номінальною вартістю 28,69гривень за рахунок додаткових внесків. Усі інші рішення, прийняті зборами, мають похідний характер.

Як вказує позивач, ціна акцій для здійснення емісії визначена рішенням Наглядової ради Відповідача, прийнятим на її засіданні 04 грудня 2023 року та оформленим протоколом № 45. Зазначеним Протоколом Наглядова рада вирішила затвердити ринкову вартість однієї простої іменної акції АТ «Банк Альянс» в розмірі 28,69 грн. (двадцять вісім грн. 69 коп.) в кількості 16.000.000 штук (в електронній формі) станом на 01.12.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій АТ «Банк Альянс» від 04.12.2023, складеного ТОВ «Бізнес-група Співдружність».

Отже, позивач стверджує, що відповідач вирішив здійснити емісію по мінімально можливій ціні, що, за його переконанням, є неприйнятним.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що для проведення оцінки цілісного майнового комплексу застосовуються такі основні методичні підходи: майновий; дохідний; порівняльний. Однак оцінювач уникнув застосування майнового та порівняльного методів оцінки, що є порушенням "Загальних засад оцінки майна і майнових прав". При цьому, як наголосив позивач, посилання на те, що Замовник оцінки (відповідач) не надав Оцінювачу необхідні для оцінки дані, не може слугувати належним обґрунтуванням відмови від використання майнового методу оцінки враховуючи, що згідно пункту 37 Національного стандарту № 1 (далі - НС-1) "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу, пов`язана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об`єкт оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про оцінку майна, чого в даному випадку здійснено не було.

Позивач також зазначає, що ціна викупу акцій не може бути нижче вартості акцій за балансом. Визначена відповідачем ринкова ціна, за якою здійснюється розміщення акцій, повинна відповідати такій, що визначена майновим підходом (76,9728 грн. з врахуванням заяви про зміну предмету позову), а не визначеній дохідним підходом (28,69грн.).

Позивач вказує на ту обставину, що прагнучи здійснити емісію за мінімально можливою ціною, мажоритарні власники від імені відповідача хочуть забезпечити для себе максимально комфортні умови перерозподілу активів на свою користь. Таким чином, за висновками позивача, Наглядова рада затвердила незаконну ціну акцій.

Отже, на переконання позивача, затвердивши занижену так звану ринкову вартість акцій, відповідач порушує право позивача на отримання належної ціни обов`язкового викупу товариством належних позивачу акцій в порядку ст.ст. 102, 103 Закону України «Про акціонерні товариства»

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що оскаржуваний протокол прийнято у повній відповідності до діючих норм закону, при цьому, рішення, оформлене оспорюваним протоколом прийняте у зв`язку із збільшенням статутного капіталу, а не задля викупу акцій, як зазначає позивач. Також відповідачем вказано, що протоколом погоджено вартість однієї простої іменної акції на підставі звіту, який відповідно до рецензії відповідає вимогам нормативно-правових актів.

Також, відповідач наголошував на тому, що 29.03.2024 року Наглядовою радою АТ «БАНК АЛЬЯНС» прийнято рішення, оформлене протоколом № 19 від 29.03.2024 року (питання 1.1), про відмову від емісії акцій АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК АЛЬЯНС» у кількості 8 200 000 (вісім мільйонів двісті тисяч) штук простих іменних акцій номінальною вартістю 234 356 000,00 (двісті тридцять чотири мільйони триста п`ятдесят шість тисяч гривень 00 коп.), рішення про яку було прийняте дистанційними позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «БАНК АЛЬЯНС» (протокол № 5/2023 від 21.12.2023, складений 26.12.2023).

Крім того, позачерговими дистанційними Загальними зборами акціонерів АТ «БАНК АЛЬЯНС» (дата проведення 29.04.2024 року) прийнято рішення, оформлене протоколом № 3/2024 від 29.04.2024 року, складений 02.05.2024 (п. 1), про скасування рішень, прийнятих позачерговими дистанційними загальними зборами акціонерів АТ «БАНК АЛЬЯНС», скликаними 21.12.2023 року (протокол № 5/2023 від 21.12.2023, складений 26.12.2023).

Таким чином, на переконання відповідача, оскаржуваний в даній справі протокол скасований відповідачем самостійно, тому фактично предмет позову відсутній. Окрім того, визначення ринкової ціни акцій необхідно було для дотримання процедури збільшення статутного капіталу банку за рахунок додаткових внесків, а не для вимушеного викупу акцій міноритарних акціонерів, як помилково вважає позивач.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Як зазначено вище, Протоколом №45 засідання Наглядової ради АТ "Банк Альянс" вирішено затвердити ринкову вартість однієї простої іменної акції АТ "Банк Альянс", що дорівнюватиме ціні обов`язкового викупу, в розмірі 28,69 грн в кількості 16.000.000 штук (в електронній формі) станом на 01.12.2023 року на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій AT "Банк Альянс", складеного ТОВ «Бізнес-група Співдружність».

Відповідно до Звіту про оцінку простих іменних акцій AT "Банк Альянс" від 04.12.2023 року, складеного ТОВ «БІЗНЕС-ГРУПА СПІВДРУЖНІСТЬ», шляхом порівняльного (ринкового) та майнового (витратного) методичного підходу, визначено, що ринкова вартість 1 простої іменної акції складає 28,69 грн.

Статтею 22 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо відповідного акціонерного товариства. Усі акції товариства є іменними та існують виключно в електронній формі.

Акціонерне товариство може здійснювати емісію акцій або інших цінних паперів, які можуть бути конвертовані в акції, лише за рішенням загальних зборів (крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини). Рішення про емісію акцій для забезпечення погашення конвертованих облігацій товариства приймається наглядовою радою або радою директорів. (ст. 23 Закону України "Про акціонерні товариства").

Акціонерне товариство здійснює емісію або продаж кожної викупленої ним акції за ціною, не нижчою за ринкову вартість такої акції, що затверджується наглядовою радою або радою директорів. Акціонерне товариство не має права розміщувати акції за ціною, нижчою за їх номінальну вартість. (ст. 24 Закону України "Про акціонерні товариства").

При цьому, ст. 102 Закону визначено, що кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому простих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про: 1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства; 2) вчинення товариством значних правочинів; 3) надання попередньої згоди на вчинення приватним акціонерним товариством значних правочинів; 4) вчинення товариством правочину, щодо якого є заінтересованість; 5) зміну розміру статутного капіталу; 6) відмову від використання переважного права акціонера на придбання акцій додаткової емісії у процесі їх розміщення; 7) емісію конвертованих облігацій; 8) внесення змін до статуту акціонерного товариства у випадках, передбачених статтею 99 цього Закону.

На даній стадії суд вважає за необхідне зазначити, що заперечення відповідача щодо того, що визначення ринкової ціни акцій необхідно було для дотримання процедури збільшення статутного капіталу банку за рахунок додаткових внесків, а не для вимушеного викупу акцій міноритарних акціонерів, не підтверджуються матеріалами справи.

Так, в матеріалах справи міститься Повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу №18/44 від 04.01.2024 року, яким відповідач повідомляє про право вимоги обов`язкового викупу акцій, які належать АТ "Банк Альянс" як емітента.

Ціна викупу акцій не може бути меншою за ринкову вартість, визначену відповідно до статті 9 цього Закону. (ст. 103 ЗУ "Про акціонерні товариства").

Статтею 9 згаданого Закону встановлено, що ринкова вартість майна (включно з цінними паперами) та цінних паперів, емісію яких здійснено акціонерним товариством, визначається відповідно до вимог цього Закону та затверджується наглядовою радою або радою директорів такого товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами).

Ринкова вартість майна (крім цінних паперів та інших фінансових інструментів) у разі здійснення його оцінки відповідно до вимог цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на основі результатів незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Ринкова вартість емісійних цінних паперів, у тому числі акцій товариства, та інших фінансових інструментів визначається як:

1) середній курс за результатами торгів таких цінних паперів або інших фінансових інструментів на відповідному організованому ринку, розрахований оператором такого організованого ринку капіталу за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів.

Ринкова вартість цінних паперів або інших фінансових інструментів, допущених до торгів на двох і більше організованих ринках капіталу, визначається в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

2) вартість цінних паперів та інших фінансових інструментів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, за умови відсутності середнього курсу за результатами торгів, визначеного відповідно до пункту 1 цієї частини.

Вимоги пункту 1 цієї частини не застосовуються, якщо ситуація на організованому ринку капіталу, на якому відповідні фінансові інструменти допущені до торгів, відповідає критеріям, визначеним Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, зокрема у разі встановлення факту маніпулювання, що має вплив на ціну відповідного фінансового інструменту.

Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приймається наглядовою радою акціонерного товариства або радою директорів (у процесі створення товариства - зборами засновників, а в разі створення акціонерного товариства однією особою - засновником).

Вимоги цієї статті також застосовуються у разі визначення ринкової вартості акцій для цілей статей 93-96 цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених зазначеними статтями.

Звіт суб`єкта оціночної діяльності, отриманий відповідно до цієї статті, підлягає обов`язковому рецензуванню відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Незалежна оцінка акцій товариства, що проводиться відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, має бути проведена на вимогу акціонера (акціонерів), який (які) є власником (власниками) 5 і більше відсотків простих акцій товариства (у випадку, передбаченому статтею 95 цього Закону, - більше 1 відсотка простих акцій товариства). У такому разі акціонер (акціонери) самостійно укладає (укладають) з суб`єктом оціночної діяльності договір про проведення незалежної оцінки акцій товариства відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Витрати, пов`язані з проведенням незалежної оцінки акцій товариства, покладаються на акціонера (акціонерів), на вимогу якого (яких) проводилася така оцінка. Загальні збори можуть ухвалити рішення про відшкодування акціонеру (акціонерам) витрат на проведення такої оцінки.

Акціонерне товариство протягом 10 днів з дати отримання запиту акціонера (акціонерів) про проведення незалежної оцінки акцій товариства разом з копіями документів, що підтверджують його (їх) право власності на акції товариства станом на дату подання вимоги, та копією договору про проведення незалежної оцінки акцій товариства, укладеного з суб`єктом оціночної діяльності, відповідно до частини шостої цієї статті зобов`язане забезпечити суб`єкту оціночної діяльності можливість проведення такої оцінки. У зазначений строк головний виконавчий директор або виконавчий орган має надати акціонеру (акціонерам) відповідь з інформацією щодо дати початку оцінки.

Незалежна оцінка акцій товариства на вимогу акціонера (акціонерів) відповідно до частини шостої цієї статті може проводитися не більше двох разів протягом одного календарного року.

У разі проведення незалежної оцінки акцій товариства за заявою акціонера (акціонерів) головний виконавчий директор або виконавчий орган товариства на вимогу такого акціонера (акціонерів) протягом п`яти робочих днів з дати отримання відповідного запиту суб`єкта оціночної діяльності зобов`язаний надати завірені підписом уповноваженої особи товариства копії всіх необхідних для проведення оцінки документів або надати доступ до таких документів.

Спори, пов`язані з оцінкою майна, вирішуються в судовому порядку.

Так, у Постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року встановлено:

"У постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 Верховний Суд дійшов висновку, що при розрахунку справедливої (ринкової) вартості акцій при сквіз-ауті має бути застосований майновий метод оцінки (як єдиний або поряд з іншими), що випливає з ч.6 ст.9 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", національних стандартів оцінки майна (Національний стандарт №1 та Національний стандарт №3). При застосовуванні майнового підходу справедлива (ринкова) ціна однієї простої акції Товариства має визначатися у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) за формулою: "ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18 вказано, що при проведенні процедури примусового викупу акцій, належних міноритарним акціонерам (сквіз-ауту), останні перебувають у менш захищеному стані. Тому наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв`язку з примусовим відчуженням належних йому акцій. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що запровадження нормативного регулювання, при якому, залежно від обраного способу визначення ціни акцій, їх вартість може відрізнятися в рази, не може гарантувати отримання міноритарним акціонером в усіх випадках справедливої компенсації за обов`язковий продаж акцій та, відповідно, дотримання у таких відносинах критерію пропорційності втручання у право власності.

Верховний Суд звертає увагу, що у випадку проведення сквіз-ауту мажоритарний акціонер купує по суті не дрібні пакети акцій у окремих міноритарних акціонерів, які на ринку мають низьку ціну, можуть бути неліквідними, нецікавими для інших інвесторів (через відсутність будь-якого контролю, впливу на справи товариства, тривалу невиплату дивідендів), але мають значну вартість для мажоритарного акціонера, який шляхом сквіз-ауту швидким та зручним для себе способом викупає акції у всіх міноритаріїв без необхідності шукати кожного окремого власника і домовлятися з ним щодо умов індивідуальної угоди, на що звертає увагу скаржник у поясненнях.

Відтак в силу специфіки процедури сквіз-аут Верховний Суд вважає, що мажоритарний акціонер фактично купує не міноритарний пакет акцій як такий, а контроль над товариством в цілому (право на витискання міноритаріїв незалежно від їх волі та згоди), тому оцінці для визначення справедливої вартості 1 акції підлягає 100% пакет акцій акціонерного товариства, а не міноритарний пакет.

У Національному стандарті №3 надається визначення корпоративної долі - це частина (пай, акція) господарського товариства, створеного на основі цілісного майнового комплексу. Отже, оцінка пакету акцій у 100% означає оцінку товариства як єдиного (цілісного) майнового комплексу.

Відповідно до п. 38 Національного стандарту №1 для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: майновий (метод вартості чистих активів і метод оцінки вартості ліквідації), порівняльний (метод ринку капіталу та метод ринкових угод), дохідний (дисконтування грошових потоків або дивідендів).

Саме застосування трьох різних підходів дозволяє отримати найбільш об`єктивний розрахунок ринкової вартості акцій. При чому розрахунки різними методами можуть давати різну ринкову вартість, про що вказує і сам відповідач, і зазначають експерти ДНДІСЕ у висновку судової експертизи.

Національний стандарт №1 передбачає можливість застосування контрольної знижки. Контрольна знижка - зменшення вартості об`єкта оцінки через відсутність права контролю або їх меншого обсягу порівняно з вартістю об`єктів, які характеризуються правами контролю в більшому обсязі. У зв`язку з тим, що справедливою вважається найбільша ціна, а оцінка акції має здійснюватися у 100% пакеті, Верховний Суд доходить висновку, що контрольна знижка не підлягає застосуванню. У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків.

Усуваючи розбіжності у судовій практиці, Палата вважає за необхідне уточнити правові висновки щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", які містяться у постановах від 16.02.2021 у справі №910/8714/18 та від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 таким чином, що:

- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті,

- у зв`язку з цим має бути обов`язково застосований Національний стандарт №3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 №1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за №924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);

- майновий метод оцінки має бути обов`язково застосований поряд з іншими методами оцінки;

- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1.".

З матеріалів справи вбачається, що Звіт про оцінку простих іменних акцій AT "Банк Альянс" від 04.12.2023 року, що склали оцінювачі Сердюков К.Г. та Платонов Б.О., здійснений шляхом порівняльного (ринкового) та майнового (витратного) методичного підходу, що з урахуванням вищевикладеного є необґрунтованим.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 9 ЗУ "Про акціонерні товариства" звіт суб`єкта оціночної діяльності, отриманий відповідно до цієї статті, підлягає обов`язковому рецензуванню відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

В противагу позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що оцінювачами Ковтюх Н.П. та Фесенко В.В. складено Рецензію від 04.12.2023 на Звіт, в якій висновком зазначено, що Звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Водночас, за доводами позивача, згідно пункту 3 розділу І Національного Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868, баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал.

Згідно ч. 1 ст. 66 Господарського кодексу України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Тобто, якщо підприємству відомо, що вартість активів є іншою, ніж це вказано у балансі, то такий баланс є фальсифікованим. Таким чином, баланс є належним джерелом інформації про вартість активів, пасивів та зобов`язань підприємства, тому він є належним доказом у справах щодо визначення ціни акцій - по формулам і за методикам, наведеним вище.

Згідно пункту 6 НС-3, з метою проведення оцінки цілісного майнового комплексу необхідно, зокрема, здійснити аналіз його фінансово-господарської діяльності, майнового та фінансового стану на дату оцінки та за період, що передує цій даті.

При цьому, позивач при розрахунку вартості ціни викупу акції вказує, що відповідно до балансу станом на 30.11.2023 року показник власного капіталу відповідача, який безпосередньо наведений у фінансовій звітності, становить 1.231.565.000 гривень.

Отже, акціонери, у тому числі позивач, має підстави вимагати викуп акцій за ціною: 1. 231.565.000 / 16.000.000 = 76,97 грн.

Водночас у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 року по справі №914/881/17 сформульована наступна правова позиція: «Звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором». Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності».

Вказане дає суду достатні підстави для встановлення доведеності та обґрунтованості пред`явлених позовних вимог, з оглядку на повну невідповідність рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Банк Альянс", оформленого протоколом №45 від 04.12.2023 року, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції Акціонерного товариства "Банк Альянс" в розмірі 28,69 грн на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій Акціонерного товариства "Банк Альянс", складеного ТОВ «Бізнес-група Співдружність».

При цьому, судом враховано заперечення відповідача щодо того, що 29.03.2024 року Наглядовою радою АТ «БАНК АЛЬЯНС» прийнято рішення, оформлене протоколом № 19 від 29.03.2024 року (питання 1.1), про відмову від емісії акцій АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК АЛЬЯНС" у кількості 8 200 000 (вісім мільйонів двісті тисяч) штук простих іменних акцій номінальною вартістю 234 356 000,00 (двісті тридцять чотири мільйони триста п`ятдесят шість тисяч гривень 00 коп.), рішення про яку було прийняте дистанційними позачерговими загальними зборами акціонерів АТ "БАНК АЛЬЯНС" (протокол №5/2023 від 21.12.2023, складений 26.12.2023). Крім того, позачерговими дистанційними Загальними зборами акціонерів АТ «БАНК АЛЬЯНС» (дата проведення 29.04.2024 року) прийнято рішення, оформлене протоколом № 3/2024 від 29.04.2024 року, складений 02.05.2024 (п. 1), про скасування рішень, прийнятих позачерговими дистанційними загальними зборами акціонерів АТ «БАНК АЛЬЯНС», скликаними 21.12.2023 року (протокол № 5/2023 від 21.12.2023, складений 26.12.2023), тому фактично предмет позову відсутній і провадження у справі підлягає закриттю.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений ст. 231 ГПК.

Згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб (постанова Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20).

Водночас оцінка на предмет взяття чи не взяття до уваги судом під час закриття провадження у справі наявності неврегульованих питань має здійснюватися з урахуванням заявлених позовних вимог, тобто, чи ці неврегульовані питання впливають або чи можуть вплинути на результат розгляду заявлених позовних вимог.

Суд не вбачає, що станом на момент звернення позивача з позовом був відсутній предмет спору у цій справі.

Згідно зі ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст.16 ЦК. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України, ст.4 ГПК право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, та наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Згідно з ч.1 ст.167 Господарського кодексу України (далі - ГК) в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п.8 ч.2 Закону "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним рішення наглядової ради №45, яким визначено вартість акцій.

За загальним правилом рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст.202 ЦК. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст.216 ЦК. Рішення загальних зборів учасників та інших органів господарського товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №924/497/19, від 11.03.2021 у справі №925/510/20 тощо).

Статтею 202 ЦК передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Отже, якщо рішення органу юридичної особи спрямоване на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, воно може бути визнане правочином. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц (п.104) вказала, що учасник товариства уповноважений брати участь у вищому органі товариства при вирішенні ним питання про розподіл прибутку, в тому числі при вирішенні питання про виплату за рахунок прибутку дивідендів учасникам. Зазначене повноваження не є суб`єктивним правом на одержання дивідендів, і таке повноваження належить учаснику в силу закону, тобто незалежно від вирішення спору у справі, що переглядається. Лише у разі прийняття товариством (в особі вищого органу) рішення про виплату учасникам дивідендів у певному розмірі, яке є одностороннім правочином товариства, спрямованим на виникнення прав учасників товариства, в учасників виникає суб`єктивне право вимоги до товариства щодо сплати сум дивідендів у визначеному рішенням товариства розмірі.

З урахуванням викладеного вище, рішення Наглядової ради не є правочином у розумінні ст.202 ЦК.

Разом з тим, учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов`язкові для виконання рішення.

Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства.

За своєю правовою суттю "визнання рішення недійсним" та "скасування рішення" є альтернативними, оскільки мають різні правові наслідки, зокрема, через різницю в часі дії такого акта (рішення).

Наслідки скасування рішення не тотожні правовим наслідкам його недійсності. Визнання недійсним означає, що воно не створює правових наслідків з моменту його прийняття. Скасування означає втрату чинності на майбутнє. Скасування рішення означає, що воно скасовується з дати прийняття рішення про скасування.

Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 14.09.2022 у справі №909/298/21, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.07.2023 у справі №911/3342/21.

Таким чином, керуючись положеннями ч.1 ст.215, ч.1 ст.216, ч.1 ст.236 ЦК, підстава для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином є відмінність правових наслідків, які зумовлює "визнання рішення (правочину) недійсним" та "скасування рішення (правочину)" через різницю в часі дії акта (правочину).

Отже, рішення наглядової ради №45 діяло з 04.12.2023 до 29.04.2024. Відповідно, права позивача як акціонера відповідача були порушеними.

Таким чином, підстави для закриття провадження у справі на підставі клопотання відповідача відсутні.

Аналогічну позицію викладено в Постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року №924/641/20.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача укласти договір про обов`язковий викуп акцій АТ «Банк Альянс» на умовах позивача, суд зазначає наступне.

Визначення Позивачем предмета спору "про зобов`язання відповідача укласти договір у певній редакції" є письмовим волевиявленням Позивача щодо вступу у зобов`язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду про укладення договору відповідно до статті 187 ГК України.

При цьому, звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним у наданій Позивачем редакції перебуває у межах способу захисту "про встановлення господарських правовідносин" відповідно до абзацу 11 частини другої статті 20 та статті 187 ГК України та не вимагає застосування інших способів захисту судом, зокрема, й за ініціативою суду в порядку, визначеному частиною другою статті 5 ГПК України.

Відтак, вимогу позивача про зобов`язання укласти договір у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, та відповідає способам захисту, визначеним статтею 20 ГК України.

Реалізуючи визначене у ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, що не вимагає їх формулювання дослівно тими словосполученнями, які застосував законодавець у статті 16 ЦК України. Головним є змістовне наповнення обраного позивачем способу захисту, яке визначається судом з прийняттям до уваги його правових обґрунтувань.

Отже, якщо позивач просить суд зобов`язати відповідача укласти договір у поданій ним редакції з посиланням на статтю 187 ГК України, то це означає звернення позивача про вступ у певні правовідносини - про визнання укладеним за рішенням суду договору в редакції, наданій позивачем, що відповідає вимогам частини другої статті 16 ЦК України та частини другої статті 20 ГК України та не вимагає зміни способу захисту цивільного права позивача відповідно до статті 5 ГПК України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі №916/1423/18.

Згідно пункту 5 ч. 1 ст. 102 Закону України «Про акціонерні товариства», кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому простих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про: 5) зміну розміру статутного капіталу.

Оскільки позивач голосував «проти» прийняття позитивного рішення з цього питання, він має право вимагати здійснення такого викупу.

Згідно ч. 1 ст. 103 Закону України «Про акціонерні товариства», ціна викупу акцій не може бути меншою за ринкову вартість. Отже, затвердивши занижену так звану ринкову вартість акцій, Відповідач порушує також право Позивача на отримання належної ціни викупу.

Доказом правильності цих міркувань є отримане Позивачем від Акціонерного товариства «Банк Альянс» повідомлення від 04 січня 2024 року за № 18/44 про право вимоги обов`язкового викупу акцій за наслідками голосування Позивача на загальних зборах акціонерів Емітента, які (збори) проведені дистанційно 21 грудня 2023 року (дата завершення голосування). У цьому повідомленні Позивачу пропонується продати належні йому акції за ціною 28,69 грн., з яким позивач не погодився.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 641 Цивільного кодексу України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановленій законом (ч.ч. 1, 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Згідно ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно ч. 1 ст. 646 Цивільного кодексу України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

З урахуванням викладеного, Позивач звернувся до Відповідача з пропозицією укласти договір на інших умовах, а саме: укласти договір про обов`язковий викуп акцій АТ «Банк Альянс» за запропонованою ним ціною за одну акцію.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, після звернення до нього позивача з вимогами про викуп акцій в порядку визначеному законом, викупу не здійснив, договору у формі визначеній ч. 1 ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" не уклав, з відповідними пропозиціями не звертався.

Відповідач, що ним не заперечується, договору у запропонованій редакції не підписав, протоколу розбіжностей до договору у випадку незгоди із запропонованою позивачем редакцією не надав.

Суд виходить з того, що у разі наявності волевиявлення акціонера на здійснення в нього обов`язкового викупу акцій укладення договору викупу акцій для емітента є імперативним в силу закону, тоді як акціонерне товариство ухиляється від його укладення, у зв`язку з чим права акціонера у даній справі підлягають захисту в судовому порядку.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, якою визначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Положеннями Закону України "Про акціонерні товариства", які мають спеціальний характер для спірних правовідносин, не визначені істотні умови договору про обов`язковий викуп товариством належних йому акцій.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, з листування сторін вбачається, що ними було погоджено ціну викупу акцій, проте інші умови, які, як вбачається з матеріалів справи, визнаються сторонами істотними, як то застосування штрафних санкцій, умови застосування антикорупційного законодавства, дата укладення договору та строк виконання зобов`язань сторонами погоджено не було, у зв`язку з чим колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо укладеності договору.

Водночас, вказані розбіжності, хоча і не були зафіксовані у вигляді протоколу розбіжностей, проте вбачаються спірними та мають бути врегульовані судом.

Позови про спонукання до укладення договору і позови про врегулювання розбіжностей за договором є різними способами захисту, однак вони можуть мати спільний характер у тому числі, коли відповідач під час судового розгляду позову про спонукання до укладення договору, відмовляючись від підписання такого договору на запропонованих позивачем умовах, наведе ґрунтовні заперечення щодо цих умов.

В такому випадку, на суд покладається обов`язок оцінити умови договору на предмет наявності в ньому всіх істотних умов та всіх доводів сторін, а також вирішити по суті наявні розбіжності сторін і сформулювати умови договору відповідно до вимог законодавства. При цьому, слід зазначити, що суд не порушує принципу диспозитивності та не виходить за межі позовних вимог про спонукання укласти договір, а відтак, відсутня необхідність щодо зміни позивачем предмета заявлених позовних вимог.

Крім того, право сторони вимагати укладення договору в судовому порядку не залежить від способів ухилення зобов`язаної сторони від укладення такого договору на запропонованих умовах (відмова від підписання договору, підписання його в суді з протоколом розбіжностей, втрата протоколу розбіжностей при пересиланні, або підписання не уповноваженою особою і т.п.), а оскільки, укладення договору є обов`язковим, то й обов`язком суду є забезпечення захисту прав особи, яка звернулася з вимогою про спонукання до укладення договору.

Тому спосіб захисту «визнання договору укладеним», у тому числі щодо укладання договору викупу власних акцій емітентом на підставі ч. 1 ст.ст. 102, 103 Закону України «Про акціонерні товариства», відповідає закону та судовій практиці.

Відповідно до ч. 9 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору

Суд при прийнятті рішення в частині вимоги про визнання договору купівлі-продажу укладеним констатує, що оскільки позивач голосував «проти» прийняття позитивного рішення стосовно здійснення банком емісії по мінімально можливій ціні, він має право вимагати здійснення такого викупу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Тобто, в даному випадку "правомірні очікування" позивача, полягають у можливості викупу акцій за запропонованою ціною.

Відповідно до ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про зобов`язання укласти договір у визначеній ним редакції.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог, що наведені у відзиві, суд розглянув та відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Наглядової ради акціонерного товариства «Банк Альянс», оформлене протоколом № 45 від 04 грудня 2023 року, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції АТ «Банк Альянс» в розмірі 28,69 грн. (двадцять вісім грн. 69 коп.) в кількості 16.000.000 штук (в електронній формі) станом на 01.12.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій АТ «Банк Альянс».

3. Визнати укладеним договір купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів), запропонований Позивачем - ОСОБА_1 - між Акціонерним товариством «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360506) та акціонером ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 39.800 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот) простих іменних акції Акціонерним товариством «Банк Альянс» за ціною 76,9728 грн. (сімдесят шість гривень 97,28 коп.) за 1 акцію на загальну суму 3.063.517,4 грн. (три мільйони шістдесят три тисячі п`ятсот сімнадцять гривень 40 копійок), у такій редакції договору:

ДОГОВІР ПРО ОБОВ`ЯЗКОВИЙ ВИКУП

АКЦІЙ АТ "БАНК АЛЬЯНС"

м. Київ

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "БАНК АЛЬЯНС", що є платником податку на прибуток підприємств за базовою (основною) ставкою відповідно до Податкового кодексу України, в особі Голови Правління Юлії Фролової, яка діє на підставі Статуту, надалі за текстом - "Емітент", з однієї сторони та,

АКЦІОНЕР АТ "БАНК АЛЬЯНС" ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 , від імені та в інтересах якого на підставі Довіреності від 11.08.2023р., зареєстрованої в реєстрі за №1023 діє ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , надалі за текстом - "Продавець", разом названі "СТОРОНИ", уклали цей Договір на підставі поданої Продавцем Емітенту вимоги про обов`язковий викуп про наступне:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Згідно чинного законодавства України цей Договір визначає права і обов`язки Сторін, що виникають з приводу обов`язкового викупу АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "БАНК АЛЬЯНС" емітованих ним акцій у Продавця.

Продавець приймав участь у Дистанційних позачергових Загальних зборах акціонерів АТ «БАНК АЛЬЯНС» (дата завершення голосування 21 грудня 2023 року) та голосував "проти" по питанню № 1 «Про збільшення статутного капіталу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК АЛЬЯНС" шляхом розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків"

Цей Договір складений на підставі Вимоги про обов`язковий викуп акцій від 26.01.2024р. (далі - Вимога), яку Продавець подав Емітенту згідно підсумків його голосування на Зборах.

1.2. Предметом цього Договору є прості іменні акції АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК АЛЬЯНС"(надалі - ЦП).

1.3. Продавець продає, а Покупець купує наступні ЦП:

Найменування ЕмітентаАКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "БАНК АЛЬЯНС"Код за ЄДРПОУ Емітента14360506Вид/тип/різновид/найменування ЦПАкції прості іменніФорма випускуІменніФорма існуванняЕлектроннаМіжнародний ідентифікаційний номер ЦПUA4000100226Номінальна вартість 1 ЦП28,69(двадцять вісім гривень 58 коп.)Ціна 1 ЦП, грн.76,9728 (сімдесят шість гривень 97,28 коп.)Кількість ЦП, шт.39 800 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот)Частка від статутного капіталу Емітента0,2487%

1.4. Емітент зобов`язується сплатити Продавцю загальну вартість ЦП (суму Договору) - 3.063.517,4 грн. (три мільйони шістдесят три тисячі п`ятсот сімнадцять гривень 40 копійок), без ПДВ і прийняти зазначені у п.1.3. ЦП після надходження всієї зазначеної в цьому пункті суми на рахунок Продавця.

1.5. Продавець свідчить, що є власником ЦП, що підтверджується Випискою про стан рахунку в цінних паперах від 26.01.2024р. Виписка надана станом на дату не пізніше дати оформлення вимоги.

1.6. Продавець свідчить, що ЦП не є проданими, заставленими, блокованими або такими, що є предметом обтяження або суперечки з третіми особами.

1.7. Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» викуп емітентом власних цінних паперів не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами, тому цей Договір укладається без участі професійного торговця цінними паперами.

2. ПРАВА ТА ОБОВ`ЯЗКИ СТОРІН. ПОРЯДОК ОПЛАТИ І ПОСТАВКИ ЦП

2.1. Емітент зобов`язаний протягом 30 днів після отримання ним Вимоги Продавця про обов`язковий викуп акцій виконати дії, необхідні для :

- здійснення оплати вартості акцій за ціною викупу, зазначеною у Вимозі, а саме забезпечити надходження грошових коштів за вищезазначені ЦП в повній сумі, вказаній у п.1.4. Договору, на рахунок Продавця;

- прийняття переказу ЦП від Продавця на власний рахунок в цінних паперах у депозитарії.

2.2. Продавець зобов`язаний протягом 30 днів після отримання Емітентом вимоги Продавця про обов`язковий викуп акцій за ціною викупу, зазначеною у Вимозі, виконати дії, необхідні для переказу ЦП зі свого рахунку в цінних паперах у депозитарній установі на рахунок у цінних паперах Емітента, в тому числі, надати розпорядження (наказ) своїй депозитарній установі на переказ ЦП зі свого рахунку на рахунок у цінних паперах Емітента, вказаний у п

2.3. Договору, після надходження на рахунок Продавця всіх зазначених в п.1.4. коштів від Емітента .

2.3. Переказ ЦП здійснюється згідно наступних реквізитів Сторін в депозитарній системі України:

Реквізити ПродавцяРеквізити ЕмітентаВласник рахунку, П.І.Б. / назваОСОБА_1 АТ "БАНК АЛЬЯНС"Код депонентаНОМЕР_114360506Депозитарний код рахунку в ЦП303271-UA10003022НОМЕР_7Депозитарна установаАТ "БАНК ТРАСТ-КАПІТАЛ"-Депозитарій-НДУ (ЄДРПОУ 30370711)МДО Депозитарної установи303271100024

2.4. Продавець має право отримати від Емітента грошові кошти в сумі, зазначеній в п.1.4, відповідно до умов цього Договору.

2.5. Продавець повідомляє Емітента, що він не є публічною особою , і тільки він, Продавець, є кінцевим бенефіціарним власником зазначених акцій та відповідно є кінцевим вигодоодержувачем.

2.6. Емітент має право отримати від Продавця ЦП в кількості, зазначеній в п.1.3, відповідно до умов цього Договору.

2.7. Емітент набуває права власності на ЦП з моменту зарахування їх на його рахунок в цінних паперах в Національному депозитарії, право власності на ЦП підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах.

2.8. Сторони зобов`язані зберігати інформацію, що відповідно до закону належить до конфіденційної, у тому числі інформації, доступ до якої обмежений, у відповідності із вимогами чинного законодавства, крім випадків коли розголошення такої інформації вимагається відповідно до вимог чинного законодавства України.

2.9. З метою підтвердження виконання зобов`язань за цим Договором Сторони зобов`язані підписати Акт виконання зобов`язань до Договору, який буде невід`ємною частиною Договору.

3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

3.1. У випадку невиконання чи неналежного виконання Емітентом своїх зобов`язань, зазначених у п.2.1. цього Договору, Емітент сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожен календарний день прострочення.

3.2. У випадку невиконання чи неналежного виконання Продавцем своїх зобов`язань, зазначених у п.2.2. цього Договору, Продавець сплачує Емітенту пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми, зазначеної в п.1.4. Договору, за кожен календарний день прострочення виконання зобов`язання, тільки в тому випадку якщо на рахунок Продавця (який він вкаже) надійдуть усі визначені п.1.4. кошти від Емітента.

3.3. Суперечки, що можуть виникнути після укладання цього Договору, вирішуються шляхом переговорів, а у випадку недосягнення Сторонами домовленості, у судовому порядку відповідно до законодавства.

4. ФОРС-МАЖОРНІ ОБСТАВИНИ

4.1. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим Договором у випадку настання та дії обставин, що знаходяться поза межами контролю Сторін, та які Сторони не могли передбачити або запобігти (форс- мажорних обставин, обставин непереборної сили, далі - форс-мажорні обставини). До форс- мажорних обставин за цим Договором належать: пожежі, землетруси, паводки, аварійні умови, ембарго, втручання з боку влади, зміни законодавства України, що створюють неможливість виконання Сторонами своїх зобов`язань, за умови, що такі обставини настали після підписання цього Договору, а також інші подібні обставини.

4.2. У випадку настання та дії обставин, визначених в п.4.1. цього Договору, строк виконання зобов`язань відсувається на строк дії таких обставин, але не більше як на один місяць.

4.3. Якщо обставини, визначені п.4.1. цього Договору, будуть діяти протягом більше як одного місяця і не виявляють ознак припинення, Сторони проведуть переговори щодо подальшої дії Договору або його розірвання за домовленістю Сторін.

4.4. Сторона, що зіткнулась з форс-мажорними обставинами, повинна негайно повідомити про це іншу Сторону.

4.5. Сторона, що посилається на настання та дію форс-мажорних обставин, зобов`язана надати іншій Стороні документальне підтвердження настання та дії форс-мажорних обставин, видане уповноваженим державним органом або уповноваженою організацією. У випадку ненадання документального підтвердження настання та дії форс-мажорних обставин будь-яка з Сторін не вправі посилатись на настання та дію форс-мажорних обставин як на підставу звільнення від відповідальності за цим Договором.

4.6. Сторони, підписуючи цей Договір, підтверджують, що введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та його продовження, не може бути підставою для відмови від виконання взятих на себе зобов`язань відповідно до цього Договору. Сторони погоджують, що не вважаються форс-мажором обставинами, які існували на дату укладення цього Договору.

5. ТЕРМІН ДІЇ ДОГОВОРУ ТА ІНШІ УМОВИ

5.1. Цей Договір набирає чинності з моменту отримання вимоги Продавця і діє до повного виконання ними взаємних зобов`язань за цим Договором.

5.2. Договір складається у 3 (трьох) оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної Сторони та Депозитарній установі Продавця. Всі примірники мають однакову юридичну силу.

5.3. Всі додатки, зміни та доповнення до цього Договору, мають бути вчинені та підписані належним чином Сторонами та/або уповноваженими на те представниками Сторін, з обов`язковим посиланням на цей Договір.

5.4. У випадку, якщо одна з Сторін після підписання цього Договору змінить свій статус платника податку на прибуток, то така Сторона зобов`язана повідомити іншу Сторону про зміни умов оподаткування прибутку і протягом 10 (десяти) календарних днів після змін таких умов Сторони зобов`язані внести відповідні зміни до умов цього Договору, де зазначити ставку та дату змін умов оподаткування прибутку.

5.5. Відомості про засоби зв`язку між Сторонами та осіб, через яких здійснюється зв`язок: Контактна особа Продавця: ОСОБА_2 тел. НОМЕР_4 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 Адреса для листування: АДРЕСА_3

Контактна особа Емітента: Ю. Фролова, тел. НОМЕР_5, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2.

РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН:

ЕМІТЕНТ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "БАНК АЛЬЯНС"

Ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14360506 Місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50 Адреса для листування: Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50 Тел./факс: (044) 224-66-70 Рахунок НОМЕР_6 в Національному банку України код банку 300001

Депозитарний код рахунку в ЦП: НОМЕР_7 в ПАТ "Національний депозитарій України" Є платником податку на додану вартість, ІПН 143605026590

Є платником податку на прибуток підприємств на загальних умовах

Голова Правління

---

/ Юлія ФРОЛОВА М.П.

ПРОДАВЕЦЬ ОСОБА_3

РНОКПП НОМЕР_1 , Адреса: АДРЕСА_2 ;

Адреса для листування: АДРЕСА_4; Депозитарний код рахунку: НОМЕР_3

Найменування депозитарної установи: АТ "БАНК ТРАСТ-КАПІТАЛ"

Код МДО: 303271 від імені та в інтересах якого діє

ОСОБА_2

РНОКПП НОМЕР_2 Адреса: АДРЕСА_1

---

/ ОСОБА_2.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360506) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 6056,00 грн. - судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27.05.2025

Суддя М.О. Лиськов