Ухвала від 26.05.2025 по справі 686/28590/23

Ухвала

26 травня 2025 року

м. Київ

справа № 686/28590/23

провадження № 61-4480ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крат В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на дитину,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на дитину.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 26 липня 2013 року, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2019 року. У шлюбі в них народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 донька ОСОБА_4 , яка зараз проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні.

Судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду від 14 січня 2019 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь позивачки аліменти на доньку ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12 грудня 2018 року до досягнення нею повноліття.

18 лютого 2019 року Першим відділом ДВС у м. Хмельницькому ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 58417638 з примусового виконання цього судового наказу. За період з лютого 2019 року по червень 2023 року відповідачем сплачено аліменти на утримання дитини в сумі 223 110,75 грн.

Коштів, визначених судовим наказом на утримання дитини, недостатньо для її належного утримання та забезпечення належного фізичного, духовного, морального і соціального розвитку. У зв`язку із військовим станом також зросли витрати на утримання дитини та ціни на предмети першої необхідності для забезпечення нормального розвитку доньки.

На цей час відповідач офіційно не працевлаштований, однак має мінливий, але завжди великий дохід, тому існує необхідність у зміні способу стягнення аліментів в твердій грошовій сумі до досягнення дитиною повноліття в розмірі 201 739,00 грн щомісячно з подальшою індексацією.

На час винесення судового наказу судом не досліджувався майновий стан і платоспроможність відповідача, а також потреби дитини.

Відповідач у 2019-2020 роках працював завідувачем сектору організації оперативно-розшукової діяльності ГУ ДФС у Хмельницькій області, з травня 2021 року - головним ревізором-інспектором відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Хмельницькій області. Згідно щорічних декларацій відповідача ОСОБА_3 за 2019-2020 роки його середньомісячна заробітна плата складала 20 985,00 грн.

Відповідно до відповіді Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 11 липня 2023 року за період травень-грудень 2021 року відповідач ОСОБА_3 отримав 200 031,52 грн, що в середньому становить 25 003,94 грн щомісячно.

Проте, крім заробітної плати, ОСОБА_3 набуває активи, вартість яких значно перевищує його законні доходи. З цих сум відповідач не сплачує аліменти, вочевидь умисно їх приховуючи.

Позивачка вважала, що підставами для збільшення розміру аліментів на утримання дитини є значне покращення матеріального становища відповідача з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів. Відповідач несе значні витрати, що значно перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на придбання великої кількості нерухомого та рухомого майна, на благодійність, на відвідування спортклубу. Відповідач отримує доходи від підприємницької діяльності, має заощадження на банківських рахунках, несе значні витрати на відпочинок в Україні та за кордоном, при цьому обирає відпочинок класу преміум-люкс, починаючи з 2019 року по теперішній час.

ОСОБА_3 має у власності квартиру загальною площею 73,4 кв. м у м. Хмельницькому, нежитлове приміщення - кладовку площею 6,4 кв. м, гараж площею 27,7 кв. м, набуті у 2020 році, транспортний засіб Volkswagen Touareg, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та сім земельних ділянок, придбаних у 2021 році. На вказаних земельних ділянках знаходяться склади пиломатеріалів та здійснюється підприємницька діяльність ТОВ «Торговий будинок Дерева».

ОСОБА_3 є фактичним власником та вигодонабувачем торгових підприємств ТОВ «Торговий будинок Дерева» і мережі магазинів будівельних матеріалів та побутової хімії «Буд Центр», хоча вимушено як державний службовець оформив свій бізнес на інших осіб.

Відповідач у період з 26 квітня 2021 року по 04 травня 2021 року святкував свій день народження в м. Дубай (Об`єднані Арабські Емірати), вартість проживання за добу в готелі становила 450 Євро, у липні - серпні 2021 відпочивав у Хорватії та Німеччині. Також у 2022-2023 роках він мав відпочинок у Австрії, Іспанії, Німеччині, Кіпрі.

Витрати відповідача з січня 2019 по цей час значно перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи та свідчать про покращення його матеріального стану.

Водночас витрати на утримання дитини значно зросли. У зв`язку з повномасштабною агресією рф проти України позивачка з дитиною знаходяться в Австрії задля безпеки дитини. Впродовж липня - вересня 2023 року позивачка понесла витрати на забезпечення належного утримання дитини, її гармонійного розвитку в сумі 825 369,63 грн. На харчування дитини витрачено 1 408,00 євро, витрати на побутову хімію - 246,56 євро, на дитячий одяг та взуття - 803,62 євро, на стільниковий зв`язок - 282,18 євро, витрати на оренду квартири та комунальні послуги - 3954,18 євро, розвиваючі іграшки - 85,35 євро, шкільні витрати на обід та групу продовженого дня - 201 євро, витрати на оплату електроенергії - 130 євро, на оздоровлення - 9 219,5 євро, на культурно-естетичний розвиток - 2 252,5 євро, позашкільне навчання - 105 євро, на транспорт - 480,8 євро, на інтернет - 113,61 євро, на страхування - 1 014,00 євро, на канцтовари та книги - 290,86 євро, на заняття тенісом - 975 євро, на облаштування дитячого простору 4 012,64 євро, відповідно до курсу НБУ загальна сума витрат становить 978 972,90 грн.

Враховуючи матеріальне становище відповідача і той факт, що він має постійний та стабільний прибуток, отримує регулярний дохід, який повністю витрачає на свої потреби, матеріальну допомогу в належному розмірі на утримання дитини не надає, позивачка просила суд змінити спосіб стягнення аліментів з 1/4 частки від доходу відповідача на тверду грошову суму 201 739,00 грн щомісячно з врахуванням індексації, починаючи з дати пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття, допустивши негайне виконання судового рішення в межах суми місячного платежу.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року:

позов ОСОБА_1 задоволено частково.

змінено спосіб стягуваних аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на стягнення їх у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн на дитину щомісячно до досягнення нею повноліття, з врахуванням індексації на час їх виплати з дня набрання рішенням законної сили;

у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року:

заяву ОСОБА_1 задоволено частково;

стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн пропорційно до задоволених вимог;

у задоволенні інших вимог заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року:

заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 грн;

у задоволенні інших вимог заяви ОСОБА_3 відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2025 року:

апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 задоволено частково;

рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення;

стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 560,00 грн судового збору. В решті рішення залишено без змін;

додаткові рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року щодо розподілу судових витрат скасовано;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 16 872,32 грн понесених судових витрат.

ОСОБА_1 07 квітня 2025 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Напрієнко М. В. на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2025 року (повний текст постанови складено 06 березня 2025 року).

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2025року указану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 24 квітня 2025 року ці недоліки було усунуто та надано уточнену касаційну скаргу, у якій ОСОБА_1 просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути судові витрати у повному обсязі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 однією з підстав касаційного оскарження судового рішення (в частині розподілу судових витрат) зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України. Однак указана підстава касаційного оскарження судових рішень належним чином необґрунтована.

Касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (частина перша статті 411 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз касаційної скарги свідчить, що у ній відсутнє обґрунтування передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Формальне посилання в уточненій касаційній скарзі на частину першу статті 411 ЦПК України не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, визначених у частині першій статті 411 ЦПК України та не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстав касаційного оскарження та не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України). Таким чином, особою, яка подала касаційну скаргу, не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Напрієнко Мариною Вікторівною, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2025 року в частині підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України (частини першої статті 411 ЦПК України) повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат