Постанова від 04.12.2025 по справі 686/28590/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 686/28590/23

Провадження № 22-ц/820/2529/25

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

за участю: відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Кзьондзика Ю.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/28590/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року та на додаткові рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року, в складі судді Салоїд Н.М., за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом до суду, в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2019 року у справі №686/29715/18 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 201739 грн щомісячно з наступною індексацією до закону, починаючи з дати подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття; допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць; відкликати судовий наказ Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2019 року у справі №686/29715/18.

В обґрунтування позовнихвимог вказала,що вонаперебувала ізвідповідачем узареєстрованому шлюбіз 26липня 2013року,який згодомрішенням Хмельницькогоміськрайонного судувід 17квітня 2019року розірвано.Від шлюбув нихз відповідачемнародилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,яка проживаєта утримуєтьсяпозивачкою. Судовим наказом, виданим Хмельницьким міськрайонним судом від 14 січня 2019 року, з ОСОБА_1 стягуються на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12 грудня 2018 року до досягнення нею повноліття.

18 лютого 2019 року Першим відділом ДВС у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №58417638 з примусового виконання судового наказу, виданого Хмельницьким міськрайонним судом 14 січня 2019 року.

Водночас, коштів, отримуваних на утримання дитини, визначеного судовим наказом, не достатньо для належного утримання доньки ОСОБА_4 та забезпечення її належного фізичного, духовного, морального і соціального розвитку.

На теперішній час відповідач офіційно не працевлаштований, однак має мінливий, але завжди великий дохід, тому існує необхідність у зміні способу стягнення аліментів в твердій грошовій сумі до досягнення дитиною повноліття в розмірі 201739 грн на місяць з подальшою індексацією.

Так, на час винесення судового наказу судом не досліджувався майновий стан і платоспроможність відповідача, а також потреби дитини.

Згідно здеклараціями ОСОБА_1 ,поданими ниму 2019-2020роках,середній місячнийрозмір йогозаробітної платискладав 20985грн. Відповідно до відповіді Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 11 липня 2023 року за період травня-грудня 2021 року ОСОБА_1 отримав 200031,52 грн, що в середньому становить 25003,94 грн.

Проте, крім заробітної плати, ОСОБА_1 набуває активи, вартість яких значно перевищує його законні доходи. Водночас, з цих сум відповідач не сплачує аліментів, оскільки вочевидь умисно їх приховує.

Вважає,що підставамидля збільшеннярозміру аліментівна утриманнядитини єзначне покращенняматеріального становищавідповідача зчасу ухваленнярішення простягнення аліментів; відповідач несезначні витрати,що значноперевищують десятикратнийрозмір прожитковогомінімуму дляпрацездатної особина придбаннявеликої кількостінерухомого тарухомого майна,на благодійність,на відвідуванняелітного клубу«Спорт-Ленд»; придбання великоїкількості нерухомогота рухомогомайна; на благодійність, що також свідчить про покращення його матеріального становища та перевищення його витрат десятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.

У зв`язку із військовим станом зросли витрати на утримання дитини та ціни на предмети першої необхідності для забезпечення нормального розвитку доньки.

Відповідач отримує доходи від підприємницької діяльності, має значні заощадження на банківських рахунках, несе значні витрати на відпочинок як в Україні, так і за її межами, при цьому вибираючи відпочинок класу преміум-люкс, починаючи з 2019 по теперішній час.

Таким чином, витрати відповідача з січня 2019 року по теперішній час значно перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи та свідчать про покращення його матеріального стану.

Тільки за липень-вересень 2023 року позивачка понесла витрати на забезпечення належного утримання дитини, її гармонійного розвитку на суму 825369,63 грн, зокрема на забезпечення належним харчуванням, побутовою хімією та засобами гігієни, на дитячий одяг та взуття, на стільниковий зв`язок Соломії, витрати на оренду квартири та комунальні послуги, на розвиваючі іграшки, на шкільні витрати на обід, на оплату електроенергії, витрати на оздоровлення та культурно-естетичний розвиток, позашкільне навчання, транспорт, інтернет, страхування, канцтовари, книги, навчання Соломії гри з тенісу.

ОСОБА_1 є фактичним власником та вигодонабувачем ТОВ «Торговий Дім Дерева» та мережі магазинів будівельних матеріалів та побутової хімії «Буд центр», оформленого на ОСОБА_5 , оскільки відповідач був державним службовцем. Враховуючи матеріальне становище відповідача і той факт, що він має постійний та стабільний прибуток, отримує регулярний дохід, який повністю витрачає на свої потреби, матеріальну допомогу в належному розмірі на утримання дитини не надає, просить стягнути аліменти у розмірі 201739 грн щомісячно, починаючи з дати подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Змінено спосіб стягуваних аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на стягнення їх у твердій грошовій сумі в розмірі 10000 грн на дитину щомісячно до досягнення нею повноліття, з врахуванням індексації на час їх виплати з дня набрання рішенням законної сили. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держависудовий збір в розмірі 1000,00 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для зміни способу стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання дитини. З врахуванням матеріального становища дитини, а також матеріального становища відповідача, який, звільнившись з державної служби, є працездатним, проте офіційно не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, має дохід і несе значні витрати, слід стягнути з нього на утримання дитини аліменти в твердій грошовій сумі 10000 грн щомісячно з урахуванням індексу інфляції, що є необхідним і достатнім для забезпечення належного розвитку дитини. В решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про звернення рішення суду до негайного виконання в частині стягнення платежу за один місяць.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, понесені ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, у розмірі 10000 грн пропорційно до задоволених вимог. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024року в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 560,00 грн судового збору. В решті рішення залишено без змін. Додаткові рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024року щодо розподілу судових витрат скасовано, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16872,32 грн понесених судових витрат.

Постановою ВерховногоСуду від15жовтня 2025року касаційнускаргу ОСОБА_2 ,яка підписанапредставником ОСОБА_6 ,задоволеночастково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та розподілу судових витрат скасованоі справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким змінити розмір стягуваних аліментів на 3500 грн та скасувати додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн змінити шляхом збільшення суми стягнутих витрат до 50000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог; скасувати додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року, яким частково задоволено заяву ОСОБА_1 та стягнуто на його користь з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн; скасувати додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року в частині відмови ОСОБА_2 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, витрат, пов`язаних із залученням перекладача та витрат, пов`язаних із видачею звітів, та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 200 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, 23058 грн витрат, пов`язаних із залученням перекладача, 10440 грн витрат, пов`язаних із видачею звітів за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет та видачею довідок з відомостями про власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення.

Узагальнення доводів апеляційних скарг

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що він не є підприємцем, не є учасником, засновником чи бенефіціаром жодної юридичної особи. Твердження позивачки про покращення його матеріального стану не відповідає дійсності. Після звільнення 27 липня 2023 року з державної служби ОСОБА_1 не має стабільного та прогнозованого доходу, а майно, набуте ним під час роботи в органах ДПС, на даний момент продається для забезпечення базових потреб відповідача. На його банківському рахунку існує борг 299320,04 грн. Більшість поїздок за кордон здійснювалися ним разом з дочкою для її оздоровлення та відпочинку. Доводи позивачки щодо його розкішного життя мають маніпулятивний характер і не доводять покращення його матеріального становища, його доходи складаються з різних підробітків. Наведені позивачкою витрати на дитину є нереалістичними, при цьому він перераховує кошти на різні потреби дитини, відвідування нею секцій. Апелянт вважає незаконним додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу з нього на користь позивачки, оскільки до заяви ОСОБА_2 не додано належних та допустимих доказів оплати витрат на правничу допомогу. Також вважає, що розрахунок витрат на правничу допомогу є явно завищеним та спрямованим на необґрунтоване збагачення позивачки. Представниця позивачки постійно заявляла клопотання, наповнювала справу об`ємними доказами, внаслідок чого представнику відповідача необхідно було здійснювати значний обсяг правничої роботи, тому, на думку апелянта, суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір витрат на правничу допомогу на користь відповідача до 20000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції проігнорував докази суттєвого збагачення ОСОБА_1 та зростання потреб дочки ОСОБА_4 , у зв`язку зі зміною місця проживання. Суд першої інстанції взяв до уваги лише ті докази, які з`явилися в 2024 році, а докази за період, що передував зверненню до суду, проігноровані судом. На думку апелянтки, масштабні витрати відповідача свідчать про наявність у нього масштабних доходів. Тільки в 2023 році ОСОБА_1 витратив 504568,91 грн на ресторани, на заправку та обслуговування власного автомобіля424750 грн, на готелі 335246,91 грн, на одяг 136184, грн, на косметику та перукарські послуги 42004,84 грн, на квіти 26067,20 грн.

Судом не враховано, що ОСОБА_2 з дочкою зараз проживають в Австрії, вона несе суттєві витрати на утримання дочки. Лише за липень-вересень 2023 року позивачка понесла витрати в сумі 825369,63 грн на забезпечення належного утримання дитини, її гармонійного розвитку, загальна сума витрат становить 978972,9 грн. Витрати на дитину складають не менше 450000 грн на місяць. Також не враховано, що з 2019 року по 2023 рік відповідач лише на картковий рахунок отримав 12422024 грн, що свідчить про покращення його матеріального стану. Доказів на спростування цих обставин відповідачем не надано. Лише з початку повномасштабного вторгнення рф до України він щонайменше 8 разів відпочивав за кордоном і ніс значні витрати на ці поїздки. На земельних ділянках відповідача знаходяться склади пиломатеріалів і здійснюється підприємницька діяльність ТОВ «Торговий будинок Дерева», він зареєстрував торгову марку «Буд Центр», яка використовується магазинами будівельних матеріалів та побутової хімії «Буд Центр». Суд також помилково ухвалив стягувати змінені аліменти з дня набрання рішенням законної сили, тоді як слід стягувати з дати подання позову.

Ухвалюючи додаткові рішення, суд не врахував, що за додатковою угодою №3 до договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2023 року розмір гонорару за ведення цивільної справи №686/28590/23 є фіксованим і складає 200000 грн, складено акт приймання-передачі виконаних робіт та сплачено 200000 грн за правничу допомогу. Зменшуючи розмір компенсації витрат на правничу допомогу до 10000 грн, суду першої інстанції не врахував обсяг виконаної адвокатом роботи, а наведений судом розрахунок пропорційно задоволеній частині позову є неправильним, містить арифметичні та логічні помилки.

Також суд не взяв до уваги понесені ОСОБА_2 витрати на перекладача, хоча переклад квитанцій подавався на підтвердження розміру витрат на утримання доньки в Австрії. Враховуючи часткове задоволення позову, суд мав би стягнути на користь позивачки принаймні половину вказаних витрат на послуги перекладача, як і половину витрат на послуги з видачі звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сайтів/реєстрантів доменних імен або інформації про їх встановлення.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 , суд першої інстанції не звернув увагу, шо в порушення процесуального порядку ним не було заявлено попередній розрахунок витрат, до закінчення судових дебатів не заявлено про надання доказів понесення судових витрат після ухвалення рішення, тому не підлягало задоволенню клопотання ОСОБА_1 про стягнення на його користь понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії апеляційного суду

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що сплачував аліменти у повному розмірі, який визначений судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2019 року, а також піклувався про фізичній, психологічний, моральний, духовний та культурний розвиток дитини, організовував та оплачував спільний відпочинок, а тому виконував свої батьківські обов`язки в повному обсязі.

Весь перелік майна, що зазначений у позовній заяві на підтвердження істотної зміни майнового стану відповідача, придбано ним в період 2019-2021 років, після розірвання шлюбу та під час виконання ОСОБА_1 своїх службових повноважень, а тому у відповідача наявне джерело походження коштів, відтак така обставина не може братись судом до уваги, як підстава для присудження аліментів в розмірі 201739 грн щомісячно. Після розірвання шлюбу відповідач відмовився від великої кількості спільного майна подружжя заради благополуччя спільної дочки та залишив за собою майно, яке необхідне йому для задоволення своїх побутових потреб.

Відповідач не веде розкішний спосіб життя, як про це зазначає ОСОБА_2 , його доходи складаються з різних підробітків, він має заборгованість перед банком, а також змушений реалізовувати своє майно задля задоволення побутових потреб. Проте, навіть в таких умовах продовжує допомагати своїй дочці, сплачуючи аліменти та задовольняючи її потреби. ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем, та не є учасником, засновником чи бенефіціаром жодної юридичної особи, а тому відповідачу не відомо про жодні додаткові доходи від підприємницької діяльності, які зазначаються позивачкою. Крім того, посилання, що ОСОБА_1 начебто є вигодонабувачем ТОВ «Торговий дім Дерева» та мережі магазинів будівельних матеріалів та побутової хімії «Буд Центр» є безпідставними та не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачкою не було додано доказів її майнового стану та рівня доходів, у зв`язку з чим неможливо перевірити, чи дійсно позивачка витрачає на дитину 201739 грн в місяць.

ОСОБА_1 посилається також на незаконність та необґрунтованість додаткового рішення про стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, оскільки позивачка не надала належних та допустимих доказів оплати витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що згідно з умовами договору про поділ спільного майна подружжя усе належне ОСОБА_2 та ОСОБА_1 майно на праві спільної сумісної власності було поділено між колишнім подружжям порівно. При цьому, умовами вказаного договору не передбачено для ОСОБА_1 будь-яких пільг щодо сплати аліментів.

На земельних ділянках, що належать ОСОБА_1 , розташовані складські приміщення ТОВ «ТД Дерева». Таким чином, належне ОСОБА_1 на праві власності майно використовується для ведення підприємницької діяльності, а дохід від даної підприємницької діяльності ОСОБА_1 регулярно отримував на особистий рахунок, відкритий у АТ «КБ «ПриватБанк». За 2023 рік ОСОБА_1 отримав 2687318 грн прибутку, що також є підтвердженням здійснення ним підприємницької діяльності. В суді першої інстанції відповідачем не доведено належним чином заперечення проти позову, добровільно не надано розрахунок свого доходу (відповідач лише зазначав, що не працює, однак витрачав великі суми грошових коштів) та не надано належних та достовірних доказів того, що у нього немає можливості сплачувати аліменти у визначеному розмірі. При цьому, враховуючи надані позивачкою докази, вбачається, що вона понесла витрати на дитину лише за декілька місяців в сумі 978972,9 грн, тобто витрати на дитину складають на місяць не менше ніж 450000,00 грн

Щодо незаконності додаткового рішення суду першої інстанції зазначає, що ОСОБА_2 було сплачено 200000 грн за надання ОСОБА_6 професійної правничої допомоги, що підтверджується відповідною квитанцією та підписано відповідний акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) між ОСОБА_2 та адвокатом Напрієнко М.В. Отже, твердження ОСОБА_1 про ненадання доказів на підтвердження понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими.

Натомість, вказані відповідачем витрати в сумі 50000,00 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Ксьондзик Ю.Ю. вимоги апеляційної скарги підтримали, просили скасувати рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апелянтка ОСОБА_2 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлена, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки не повідомила.

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Мотивувальна частина

Встановлені фактичні обставини справи

Встановлено,що з 26 липня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17 квітня 2019 року в справі №686/29006/18.

Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З часу розірвання шлюбу донька проживає з матір`ю ОСОБА_2 .

Судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2019 року у справі № 686/29715/18 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12 грудня 2018 року до досягнення нею повноліття.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням рф в Україну у 2022 році ОСОБА_2 разом з донькою виїхали за межі України і проживають у м. Відень, Австрія.

ОСОБА_1 працював у органах податкової служби і звільнився 27 липня 2023року з державної служби. З цього часу ОСОБА_1 офіційно не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7СК України під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява №31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зістаттею 141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною 2статті 150 СК Українибатьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно достатті 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно достатті 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини 3статті 181 СК Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч.ч.1-2статті 184СК Українисуд зазаявою одержувачавизначає розміраліментів утвердій грошовійсумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Згідно з частиною 1статті 192 СК Українирозмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст.184,192 СК Українизміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тількистаття 192 СК України, але й інші норми, що врегульовують обов`язок батьків утримувати своїх дітей (ст.ст.182,183,184 СК України).

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 23 травня 2022 року в справі №752/26176/18, від 26 жовтня 2022 року в справі №759/22898/20.

Враховуючи зміст статей181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Таким чином,у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів.Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів (постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №759/22898/20, від 24 травня 2023 року у справі №372/3260/20).

Звертаючись до суду з позовом, позивачка просила суд змінити спосіб стягнення аліментів з 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача (що з врахуванням заробітку відповідача на час видачі судового наказу складало близько 3500 грн. щомісячно) на тверду грошову суму 201739 грн щомісячно з врахуванням індексації, тобто, шляхом зміни способу стягнення аліментів заявила про збільшення розміру аліментів на дитину.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на поліпшення матеріального стану відповідача, а також на збільшення своїх витрат на утримання дитини.

Згідно з ст.ст.12,81ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальності сторін.Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для зміни способу стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання дитини. З врахуванням матеріального становища дитини, а також матеріального становища відповідача, який, звільнившись з державної служби, є працездатним, проте офіційно не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, має дохід і несе значні витрати, слід стягнути з нього на утримання дитини аліменти в твердій грошовій сумі 10000 грн щомісячно з урахуванням індексу інфляції, що є необхідним і достатнім для забезпечення належного розвитку дитини.

Колегія суддів вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів із частки від доходу відповідача на тверду грошову суму, однак, не погоджується з визначеним судом розміром аліментів суду з таких мотивів.

Судом встановлено, що судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2019 року у справі №686/29715/18 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12 грудня 2018 року до досягнення нею повноліття.

Спільна дитина сторін проживає разом із матір`ю, які у 2022 році виїхали у Австрію та проживають у м. Відень, відтак саме на позивачку покладено більше витрат по утриманню та вихованню їх спільної дитини.

На підтвердження збільшення витрат на утримання доньки позивачканадала копіїквитанцій таінших письмовихдоказів (іззасвідченим перекладом)щодо понесенихвитрат уАвстрії на потреби малолітньої дитини впродовжлипня-вересня2023року, відповідно до яких позивачка понесла витрати на харчування, побутову хімію, засоби гігієни, дитячий одяг, взуття, стільниковий зв`язок, шкільні витрати тощо. У зв`язку з переїздом, у неї додалися витрати на оренду житла у м. Відень позивачка несе витрати на оренду квартири з поточними експлуатаційними витратами, що складають 1182,31 євро щомісячно згідно з договором оренди квартири від 16 березня 2022 року.

При цьому, відповідно до відомостей, зазначених у деклараціях особи,уповноваженої навиконання функційдержави абомісцевого самоврядування, ОСОБА_1 за 2018-2021, 2023 роки, підтверджується поліпшення матеріального стану відповідача з часу видачі судового наказу про стягнення з нього аліментів на дитину.

Згідно з декларацією за 2020 рік ОСОБА_1 придбав у цьому році квартиру площею 73,4 кв.м у м. Хмельницькому, нежитлове приміщення (кладовку) площею 6,4 кв.м, а також гараж площею 27,7 кв.м.

У 2021 році він придбав сім земельних ділянок в м. Хмельницькому площею 767, 1101, 803, 656, 1000, 693, 602 кв.м, що підтверджується відомостями є Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно а також 03 червня 2021 року - транспортний засіб сідельний тягач MAN TGX 18.480, 2010 року випуску.

08 квітня 2022 року відповідач набув право власності на автомобіль VolkswagenTouareg, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відчужив після подачі цього позову позивачкою ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 посилається на те, що не має офіційного місця роботи, його доходи складаються з різних підробітків (без зазначення конкретних джерел доходів та їх розміру), також він несе витрати за рахунок коштів позики, отриманих у іноземного громадянина ОСОБА_7 01 червня 2021 року в сумі 2848486 грн, що відображено в декларації майнового стану за 2021 рік, поданій ним 12 січня 2024 року.

Водночас згідно з виписками ПАТ КБ «ПриватБанк» по особових рахунках ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з січня 2019 року по січень 2024 року отримано надходження в сумі 12139796,50 грн, а також 8061 долар США. При цьому, витрати за цей період перевищують обсяг надходжень (заборгованість по одному з рахунків 287604,03 грн).

За даними цих же виписок ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідач несе значні витрати на готелі та ресторани в Україні і закордоном, обслуговування автомобіля тощо.

Згідно з інформацією Держприкордонслужби України ОСОБА_1 у період 2019-2023 років 13 разів виїздив закордон, у тому числі на відпочинок, як підтверджено ним в суді.

З врахуванням наведених обставин суд констатує, що відповідач несе значні витрати на ресторанні комплекси та готелі, відпочинок в межах України та за кордоном, обслуговування транспортних засобів, набув ряд об`єктів нерухомого та рухомого майна, що свідчить про поліпшення його матеріального стану з часу видачі судового наказу про стягнення з відповідача аліментів на дитину.

Крім цього, відповідач є працездатним, не має на утриманніінших неповнолітніх дітей чи непрацездатних батьків.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують цих висновків суду.

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги те, що з моменту присудження аліментів (2019 року), витрати на утримання дитини значно зросли, матеріальне становище відповідача змінилось в сторону покращення та враховуючи інтереси дитини, колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір аліментів в сумі 40000 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

При цьому, доводи позивачки про те, що ОСОБА_1 є фактичним власником та вигодонабувачем торгових підприємств ТОВ «Торговий будинок Дерева» і мережі магазинів будівельних матеріалів та побутової хімії «Буд Центр», хоча вимушено як державний службовець оформив свій бізнес на інших осіб, не ґрунтуються на достатніх та достовірних доказах і є припущенням. Факт реєстрації відповідачем торгової марки «Буд Центр», яка використовується магазинами будівельних матеріалів та побутової хімії «Буд Центр», не доводить належність йому на праві власності цих магазинів та отримання прибутку від їх діяльності. Подані стороною позивача викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, а також скріншоти з сервісу Googl Earth, Googl Maps не є достатніми доказами ведення підприємницької діяльності відповідачем на території своєї земельної ділянки. Таким чином, в матеріалах справи відсутні достатні та допустимі докази, що відповідач є учасником, засновником чи кінцевим бенефіціаром юридичної особи (юридичних осіб).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українисуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №750/2055/20 зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №143/173/19 зроблено висновок про те, що згідно з частинами п`ятою, шостоюстатті 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно з п.п. 1-2 частини 1 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерій реальності адвокатських витрат, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 у справі №211/3113/16-ц).

Щодо додаткового рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 20000 грн колегія суддів зазначає наступне.

24 листопада 2023 року ОСОБА_1 (замовник) та адвокат Ксьондзик Ю.Ю. (виконавець) уклали договір про надання правничої допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу та здійснювати представництво інтересів замовника у Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області під час розгляду цивільної справи №686/28590/23.

24 листопада 2023 року ОСОБА_1 (клієнт) та адвокат Ксьондзик Ю.Ю. (виконавець) уклали додатковий договір до договору про надання правничої допомоги від 24 листопада 2023 року, відповідно до якого сторони погодили, що клієнт зобов`язаний сплатити адвокату винагороду у фіксованому розмірі в сумі 50000 грн за весь обсяг послуг, які надаються адвокатом згідно з умовами основного договору про надання правничої допомоги від 24 листопада 2023 року. Винагорода, визначена у пункті 1 цього додаткового договору, сплачується клієнтом у безготівкову порядку на банківські реквізити виконавця, зазначені у цьому договорі, протягом 90 днів з дати ухвалення судом першої інстанції рішення за наслідками розгляду справи.

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 21 жовтня 2024 року адвокат надав, а клієнт отримав правничу допомогу, передбачену умовами договору б/н про надання правничої допомоги від 24 листопада 2023 року, а саме: правовий аналіз наданих клієнтом матеріалів позову та додатків до нього; вивчення судової практики в подібних категоріях справ з урахуванням правової ситуації клієнта; надання консультацій, роз`яснень щодо справи; підготовка відзиву, заяв, клопотань процесуального характеру; представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції. Загальна вартість наданих послуг адвоката за правничу допомогу складає 50000 грн.

Оцінивши подані докази, врахувавши об`єм складених представником відповідача процесуальних документів, часу, витраченого на підготовку відзиву та інших процесуальних документів, збирання доказів, з урахуванням тривалості розгляду справи, колегія суддів вважає, що розмір понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції має бути розрахований пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У запереченнях представник позивачки зазначила, що заявлені до відшкодування витрати ОСОБА_1 з надання правничої допомоги в розмірі 50000 грн є неспівмірними та необґрунтованими та просила відмовити у задоволенні заяви про їх стягнення.

Враховуючи складністьсправи,обсяг виконанихадвокатом робітта часомвитраченим наїх виконання,колегія суддів,погоджується ізвисновком судупершої інстанції,що витративідповідача направничу допомогуне відповідають принципамрозумності таспівмірності,а томупідлягають зменшеннюдо 20000грн.У зв`язкуз чим,вимога апелянта ОСОБА_1 про скасуваннядодаткового рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 20000 грн є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Щодо додаткового рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

01 липня 2023 року між ОСОБА_2 (клієнт) та адвокатом Напрієнко М.В. укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до пункту 1 якого адвокат зобов`язується надати клієнту правничу допомогу на умовах та в обсязі, визначених цим договором.

06 вересня 2023 року ОСОБА_2 та адвокат Напрієнко М.В. уклали додатковий договір до договору про надання правничої дороги від 01 липня 2023 року, відповідно до пункту 3.1. якого сторони домовились, що гонорар становить оплату правничої допомоги в загальному суді першої інстанції. Розмір гонорару становить 200000 грн. Протягом одного робочого дня після прийняття судом загальної юрисдикції першої інстанції рішення адвокатом надається клієнту акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), що відображає загальну вартість послуг з надання правничої допомоги.

Згідно з квитанцією від 07 вересня 2023 року №0.0.3184287136.2 ОСОБА_2 сплатила адвокату Напрієнко М.В. 200000 грн за надання професійної правничої допомоги.

24 жовтня 2024 року сторони підписали акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), у якому зазначено перелік наданих адвокатом послуг з правничої допомоги. У акті сторони також погодили, що загальна вартість робіт (послуг) становить 200000 грн.

Зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатами послуг, ціну позову та значення справи, колегія суддів вважає неспівмірними заявлені витрати на правничу допомогу позивачки в розмірі 200000 грн, та водночас не погоджується з висновком суду першої інстанції, що на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню 10000 грн.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх необґрунтованість на неспівмірність.

Враховуючи принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат та зважаючи на те, судом частково задоволено позов (19,82%), колегія суду вважає, що понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволеннюта збільшенню до 25000 грн.

Відповідно до частини 2статті 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 частини 3 статті 133ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи віднесено, зокрема витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

Частинами 3-7 статті 139 ЦПК Українивизначено,що експерт,спеціаліст чиперекладач отримуютьвинагороду завиконану роботу,пов`язану зісправою,якщо цене входитьдо їхніхслужбових обов`язків. Суми,що підлягаютьвиплаті залученомусудом експерту,спеціалісту,перекладачу абоособі,яка надаладоказ навимогу суду,сплачуються особою,на якусуд поклавтакий обов`язок,або судомза рахуноксуми коштів,внесених длязабезпечення судовихвитрат. Увипадках,коли сумавитрат наоплату послугексперта,спеціаліста,перекладача,або витратособи,яка надаладоказ навимогу суду,повністю небула сплаченаучасниками справипопередньо абов порядкузабезпечення судовихвитрат,суд стягуєці сумина користьспеціаліста,перекладача,експерта чиекспертної установизі сторони,визначеної судомвідповідно доправил пророзподіл судовихвитрат,встановлених цимКодексом.Суд маєправо накластиарешт нагрошові коштичи майнотакої сторонив межахсум,присуджених достягнення,в порядку,встановленому цимКодексом длязабезпечення позову. Розмірвитрат напідготовку експертноговисновку назамовлення сторони,проведення експертизи,залучення спеціаліста,оплати робітперекладача встановлюєтьсясудом напідставі договорів,рахунків таінших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

14 вересня 2023 року ОСОБА_2 (замовник) та ФОП ОСОБА_8 (виконавець) уклали договір про надання послуг №140923/01, відповідно до якого виконавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає замовнику оплатні послуги з виконання перекладацьких послуг, а також супутніх сервісних послуг.

Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04 жовтня 2023 року ФОП ОСОБА_8 надано послуги з перекладу документів з німецької, грецької мови на українську, оформлення документів. Загальна вартість робіт (послуг) складає 23058 грн.

Відповідно до квитанції від 15 вересня 2023 року №9317-9339-5189-2804 ОСОБА_2 сплатила 10000 грн, а згідно з квитанцією від 05 жовтня 2023 року №31 сплатила 13058,23 грн.

Суд безпідставновідмовив урозподілі 23058грн витратпозивачки,пов`язаних іззалученням перекладача(дляперекладу квитанційта іншихдокументів напідтвердження понесенихвитрат наутримання дитини).Тому, понесені позивачкою витрати 23058 грн за оплату послуг перекладача підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (19,82%), в сумі 4570,10 грн (23058 грн *19,82%).

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачці у розподілі 10440 грн витрат, пов`язаних з видачею звітів за результатами дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, оскільки вказаний доказ суд не брав до уваги при ухваленні рішення.

Враховуючи вищевикладене,додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 накористь ОСОБА_2 підлягає скасуваннюв частинірозміру витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних іззалученням перекладача.

Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року в справі №530/1731/16-ц зроблено висновок, що згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першоїстатті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими встаттях 141-142 ЦПК України.Статтею 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.

Тому, з урахуванням постанови Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року, якою, зокрема, касаційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково, постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та розподілу судових витрат скасованоі справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи, в тому числі, у суді касаційної інстанції, здійснюється апеляційним судом.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачка ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір за розгляд справи судом першої, апеляційної та касаційної інстанцій пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2017,39 грн, що становить 1 відсоток від ціни позову, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог на 19,82%, з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави 399,85 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

За подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3026,08 грн (2017,39 грн*150% = 3026,08), з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави 599,77 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

За подання касаційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 4034,78 грн (2017,39 грн*200% = 4034,78), з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави 799,69 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції. Всього з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 1799,31 грн судового збору за розгляд справи судом першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Висновки суду апеляційної інстанції

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня2006року).

Згідно зчастиною 1статті 376ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У зв`язку з цим, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 накористь ОСОБА_2 підлягає скасуваннюв частинірозміру витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із залученням перекладача. А додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року змінити, збільшивши суму стягуваних аліментів з 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.) до 40000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 коп.).

В решті рішення залишити без змін.

Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 накористь ОСОБА_2 скасувати вчастині розміру витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із залученням перекладача.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) 25000 грн (двадцять п`ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 4570,10 грн (чотири тисячі п`ятсот сімдесят гривень 10 копійок) витрат, пов`язаних із залученням перекладача.

Врешті додатковерішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року залишити без змін.

Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) в дохід держави 1799,31 грн (одна тисяча сімсот дев`яносто дев`ять гривень 31 копійка) судового збору за розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 грудня 2025 року.

Судді: Т.В. Спірідонова

Р.С. Гринчук

А.М. Костенко