Рішення від 28.05.2025 по справі 486/105/24

Справа № 486/105/24

Провадження № 2/486/577/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Маляновій А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Едем» про зобов`язання повернути трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення грошової компенсації за дні невикористаної відпустки та моральної шкоди,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , відповідач ПСП «Едем», представник відповідача Берлінський О.А.

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства «Едем» (далі - ПСП «Едем»), в якій просив зобов`язати відповідача видати належну йому трудову книжку, стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня по 15 березня 2023 року у розмірі 20929,65 грн та середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 15 березня 2023 року по день прийняття судом рішення, а також грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки та моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

В позовній заяві зазначає, що з 25 червня 1986 року по березень 2023 року працював на посаді заступника директора ПСП «Едем». З січня 2023 року перебував на лікарняному. У березні 2023 року його було листом повідомлено про припинення трудових відносин з відповідачем на підставі рішення загальних зборів засновників ПСП «Едем» за протоколом № 5 від 15 березня 2023 року та запропоновано звернутись до адміністрації підприємства для ознайомлення з наказом, отримання трудової книжки та виплатою компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Однак, після цього на його неодноразові звернення, як усні так і письмові, відповідач свої пропозиції, викладені у листі, не виконав, трудову книжку не повернув, довідку про отримані доходи не надав, не виплатив заробітну плату та компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки.

З приводу протиправних дій відповідача він звертався зі скаргою до Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці. За результатами розгляду скарги йому було повідомлено, що у зв`язку із введенням воєнного стану, в Україні діє заборона щодо проведення заходів контролю на предмет додержання законодавства України про працю.

Зазначає, що факт заборгованості по заробітній платі підтверджується довідкою з Державного реєстру фізичних-осіб-платників податків про джерела нарахованого доходу від 10 січня 2024 року, згідно якої з 01 січня по березень 2023 року відповідачем не нараховано та не виплачено заробітну плату. Згідно даної довідки остання заробітна плата була нарахована у грудні 2022 року. Заробітна плата за жовтень й листопад 2022 року нарахована у розмірі 8371,86 грн. Тому заборгованість за період з 01 січня по 15 березня 2023 року складає 20929,65 грн.

Внаслідок протиправних дій відповідача щодо не повернення трудової книжки, не міг у встановленому законом порядку працевлаштуватись.

Крім того, діями відповідача щодо затримки видачі йому трудової книжки, не виплати заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки йому була спричинена моральна шкода, яку обґрунтовує душевними стражданнями пережитими ним у зв`язку із неможливістю працевлаштуватись та організацією життєвих потреб. Заподіяну моральну шкоду оцінює у розмірі 50000 гривень.

Ухвалами суду від 29 січня 2024 року та 10 вересня 2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що в період з 02 січня 2023 року по 17 березня 2023 року включно позивач був відсутній на роботі, роботу не виконував, причини своєї неявки не повідомляв, тому підстав для нарахування йому заробітної плати немає.

На підставі наказу № 1к/тр від 15 березня 2023 року позивача звільнено з посади заступника директора з 17 березня 2023 року. Виплата заробітної плати працівникам ПСП «Едем» здійснюється через касу в готівковій формі. Заяви позивача щодо виплати йому заробітної плати через банк (з наданням банківських розрахункових реквізитів) до відповідача не надходило.

Оскільки позивач був відсутній на робочому місці починаючи з 02 січня 2023 року та в день звільнення, наказами від 20 березня 2023 року було задепоновано кошти для виплати йому належного при звільненні остаточного розрахунку, а також направлено повідомлення про необхідність з`явитися для отримання трудової книжки, ознайомлення з наказом про звільнення та отримання належного при звільнені розрахунку.

Крім того, для отримання інформації щодо причин відсутності на роботі відповідач намагався зв`язатись з ОСОБА_1 через месенджер Viber. Однак відповіді від позивача не надійшло.

Станом на момент подання цього відзиву позивач так і не з`явився до відповідача для отримання трудової книжки, ознайомлення з наказом про звільнення та отримання належного при звільненні розрахунку.

Вважає, що неотримання трудової книжки та неотримання належного при звільненні розрахунку позивачем, відбулося через невиконання останнім зобов`язань та зловживання правами, що полягає в умисному нез`явленні до відповідача для отримання остаточного розрахунку та трудової книжки.

В несвоєчасному отриманні позивачем належного розрахунку при звільненні немає вини відповідача, а відтак відсутні підстави для виплатити позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З метою штучного збільшення суми середнього заробітку позивач навмисно звернувся до суду з даною позовною заявою 16 січня 2024 року, в той час, як його було звільнено у березні 2023 року.

Виплата середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки не передбачена чинною редакцією частини 5 статті 235 КЗпП України.

Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 гривень, позивач не конкретизує, що за негативні зміни відбулися в його свідомості, які нормальні життєві зв`язки ним втрачені та які додаткові зусилля ним вжиті, та жодними доказами це не підтверджено.

Витрати відповідача на професійну правничу допомогу в рамках даного спору в суді першої інстанції у зв`язку з укладенням договору про надання правової допомоги між відповідачем та Адвокатським бюро «Олександра Берлінського» складають 5000,00 грн. В залежності від поведінки позивача, відповідачем можуть бути понесені інші судові витрати. Просив у задоволені позову відмовити. Судові витрати по справі стягнути з позивача.

У своїй відповіді на відзив позивач зазначає, що має сумнів щодо складання табелів обліку робочого часу та актів про його відсутність на роботі з нез`ясованих причин саме у зазначений період, оскільки на його неодноразові усні та письмові звернення, 04 квітня 2023 року відповідач надіслав листа у якому чітко зазначив, що місцезнаходження облікової, фінансової та організаційно-розпорядчої документації підприємства невідоме.

Був відсутній на робочому місці, оскільки у період з 05 січня по 18 січня 2023 року перебував у кардіологічному центрі Миколаївської обласної клінічної лікарні, а також, у період з 23 по 30 січня 2023 року перебував у ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» у м. Києві, де йому було проведено операцію на серці. Про зазначені поважні причини відсутності на роботі повідомляв відповідача.

Він неодноразово приїжджав до місцезнаходження відповідача - вул. Молодіжна, 10, с. Богданівка, Вознесенського району, Миколаївської області, але двері завжди були зачинені.

Звернувся до суду із даною позовною заявою лише 16 січня 2024 року, оскільки до цього звертався до декількох адвокатів, які також надсилали адвокатські запити до відповідача та не отримали жодної відповіді, що й позначилось на часі.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, яка заперечується представником відповідача, звертає увагу суду, що він переніс операцію на серці у січні 2023 року, у травні цього ж року йому проведено урологічну операцію, на яку витрачено більше 100000 гривень, в зв`язку з чим моральну шкоду обґрунтовує різким погіршенням стану свого здоров`я, що призвело до додаткових витрат на лікування. На сьогодні відповідач не повернув йому трудову книжку та не здійснив з ним розрахунок, а лише формально зазначає, що він не звертається до нього особисто.

Ухвалою суду від 27 грудня 2024 року позовну заяву було залишено без розгляду на підставі ч.5 ст.223 ЦПК України. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року ухвала була скасована, справа направлена для продовження розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Зазначив, що 05 січня 2023 року чоловік директора завіз його з роботи відразу в лікарню. 26 січня 2023 року вони з Миколаєва поїхали в Київ. Чоловік директора приїжджав до нього в лікарню, але офіційно про те що він знаходиться на лікуванні він не повідомляв. Декілька разів приїжджав до ПСП «Едем», але там було зачинено. Підтвердити це нічим не може. Щоб перерахували суми належні при звільненні на банківську картку до ПСП «Едем» не звертався, номер картки не надавав. Моральна шкода полягала у тому, що морально себе «з`їв», робив ще одну операцію, оскільки весь час на нервах. На іншу роботу влаштуватись не може, оскільки не видали трудову книжку. Хворів. До відповідача звертався, однак вони ігнорували його запити.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Зазначила, що станом на час ухвалення рішення сума заробітку за час затримки видачі трудової книжки складає 171846,57 грн, яка розрахована шляхом множення середньоденної заробітної плати позивача, розрахованої згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб платників податків про нараховані доходи позивачу 227,01 грн на кількість днів до дня ухвалення рішення, починаючи з 15 січня 2023 року 757 днів.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що з першого числа по дату звільнення позивач був відсутній на робочому місці, що підтверджується табелем обліку робочого часу та актами. Позивач зазначає, що перебував на лікарняному, але доказів не надав. Вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач не був на робочому місці факт зазначений у позові та в подальшому не прибув до підприємства, що стало наслідком не видачі йому своєчасно трудової книжки. Виплата заробітної плати здійснюється через касу. ОСОБА_1 жодного разу до підприємства не з`являвся, заяви від останнього до підприємства про направлення трудової книжки не надходило. Надсилали повідомлення про необхідність обов`язкової явки до підприємства. У статтю 235 КЗпП України внесені зміни. Складено акти, що позивач жодного разу не з`явився до підприємства. Вимога щодо стягнення моральної шкоди є похідною від первісного позову та також задоволенню не підлягає. Просив відмовити в задоволені позову.

Заслухавши позивача та представників сторін, дослідивши докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 10 січня 2024 року, ОСОБА_1 працював на ПСП «Едем». Сума нарахованого та виплаченого доходу за грудень 2022 року склала 8371,86 грн. Дохід за січень, лютий, березень 2023 року відсутній /а.с. 17-18/.

З 05 січня 2023 року по 18 січня 2023 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у кардіологічному центрі Миколаївської обласної клінічної лікарні /а.с. 83-84/.

З 23 січня 2023 року по 30 січня 2023 року проходив стаціонарне лікування у ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» /а.с. 85-87/.

Згідно табелів ПСП «Едем» за січень-березень 2023 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці за період з 02 січня 2023 року по 17 березня 2023 року /а.с. 55-57/.

ПСП «Едем» складено акти про відсутність на робочому місці №2 від 02 січня 2023 року, № 4 від 03 січня 2023 року, № 6 від 04 січня 2023 року, № 8 від 05 січня 2023 року, № 10 від 06 січня 2023 року, № 13 від 13 січня 2023 року, № 14 від 20 січня 2023 року, № 16 від 27 січня 2023 року, № 18 від 03 лютого 2023 року, № 20 від 10 лютого 2023 року, № 22 від 17 лютого 2023 року, № 24 від 24 лютого 2023 року, № 26 від 03 березня 2023 року; № 28 від 10 березня 2023 року, № 30 від 17 березня 2023 року згідно яких заступник директора ОСОБА_1 був відсутній на роботі за період з 02 січня 2023 року по 17 березня 2023 року включно, весь день (з 08:00 години до 12:00 години) без попередження про причини відсутності та без наявності поважних причин. Спроба зв`язатись з вказаною особою за номером його власного телефону для з`ясування причин відсутності виявилась безрезультатною, слухавку ніхто не взяв /а.с. 46-53/.

31 січня 2023 року ОСОБА_1 було надіслано листа з проханням повідомити причини відсутності на роботі, та у разі не перебування на лікарняному, або з інших обставин, які унеможливлюють його професійну діяльність, приступити до роботи в ПСП «Едем» згідно займаної посади. Також довели до відома ОСОБА_1 , що його відсутність на роботі без поважних причин надає змогу вжити до нього заходів дисциплінарного впливу у вигляді звільнення за прогул. Цього ж листа було надіслано через Viber адресату «д Толя» /а.с. 41, 54/.

Долученим до позовної заяви ОСОБА_1 повідомленням ПСП «Едем» від 17 березня 2023 року № 5 ОСОБА_1 було проінформовано про припинення з ним трудових відносин на підставі рішення загальних зборів засновників ПСП «Едем», протокол від 15 березня 2023 року. В повідомленні вказано, що ПСП «Едем» просить ОСОБА_1 прибути до адміністрації підприємства для ознайомлення з наказом, отримання трудової книжки та виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки /а.с. 5/.

Наказом директора ПСП «Едем» І.С. Ілющенко № 4-п від 20 березня 2023 року в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не прибув до адміністрації підприємства для отримання належного розрахунку при звільнені в строки передбачені чинним законодавством, доручено головному бухгалтеру ОСОБА_3 задепонувати належні кошти та забезпечити їх зберігання у необхідному об`ємі у касі на підприємстві /а.с. 40/.

Згідно копії акту ПСП «Едем», складеного 28 лютого 2023 року членами комісії у складі директора ПСП «Едем» І.Ілющенко та головного бухгалтера З.Зажерило, створеної згідно наказу по підприємству № 2, останні засвідчують, що під час інвентаризації, яка тривала з 10 лютого 2023 року по 28 лютого 2023 року, було встановлено відсутність облікової, організаційно-розпорядчої та бухгалтерської документації у наступному розрізі: табеля обліку робочого часу за період 2021 - 2022 року; відомості з нарахування заробітної плати за період 2010 - 2022 роки; відомості з виплати заробітної плати за період 2010-2022 роки; особові рахунки відносно працівників, які перебували в трудових правовідносинах з підприємством протягом 2010-2022 року; особові картки (форма П-2) працівників, які перебували у трудових правовідносинах з підприємством протягом 2010-2022 року; особові справи працівників, які перебували в трудових правовідносинах з підприємством протягом 2010-2022 року; посадові інструкції працівників; трудові книжки працівників, які на дату проведення даної інвентаризації перебувають в трудових правовідносинах з підприємством; акти знищення облікової, фінансової та кадрової документації, яка складалась протягом 2010 - 2022 років, але термін зберігання якої був вичерпаний та яка була знищена у відповідності до чинного національного законодавства.

Відповідно до усних пояснень присутніх при інвентаризації особових осіб підприємства з`ясувати можливий рух/передачу вищенаведеної документації не представилось можливим. Останньою відповідальною особою за зберігання вищенаведеної документації був заступник директора ОСОБА_1 /а.с. 69/.

10 лютого 2023 року по факту викрадення документації на ПСП «Едем», при проведенні позапланової інвентаризації ОСОБА_4 звернулась з заявою до ВП № 2 ВРУП в Миколаївській області, яку було зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» за № ЄО 276 /а.с. 68/.

Копією листа ПСП «Едем» № 8 від 04 квітня 2023 року ОСОБА_1 було проінформовано, що на поточний час задоволення клопотання ОСОБА_1 щодо надання йому довідки про отримані доходи, унеможливлене, оскільки місцезнаходження відповідної облікової фінансової та організаційно-розпорядчої документації по підприємству невідоме. Щодо направлення рішення загальних зборів засновників ПСП «Едем» (протокол від 15 березня 2023 року) повідомили, що положення чинного законодавства України не містять обов`язку направлення рішення загальних зборів засновників суб`єкта господарювання колишньому працівнику. Інформацією щодо наявності заборгованості по заробітній платі перед ним на сьогоднішній день не володіють /а.с. 6, 7, 8, 9, 10/.

29 грудня 2023 року посадовими особами ПСП «Едем» складено акт на засвідчення факту, що ОСОБА_1 в період з 17 березня 2023 року по 29 грудня 2023 року не з`являвся до посадових осіб підприємства для отримання трудової книжки, ознайомлення з наказом про звільнення та отримання належного при звільненні розрахунку задепонованого в касі підприємства згідно наказу № 4-п від 20 березня 2023 року. Про необхідність прибуття повідомлявся неодноразово. Причини неявки невідомі /а.с. 58/.

На скаргу ОСОБА_1 від 27 квітня 2023 року з проханням провести позапланову перевірку ПСП «Едем» щодо дотримання підприємством законодавства про працю та виплату заробітної плати, зобов`язання ПСП «Едем» виплатити йому всю заборгованість по заробітній платі, Південне міжрегіональне управління державної служби з питань праці повідомило, що у зв`язку із введенням воєнного стану, в Україні діє заборона щодо проведення заходів контролю на предмет додержання законодавства України про працю. На письмовий запит управління до ПСП «Едем» з питань зазначених ОСОБА_1 у зверненні, станом на 31 травня 2023 року, відповідь СП «Едем» не надходила /а.с. 15-16/.

20 липня 2023 року ОСОБА_1 надсилав до ПСП «Едем» заяву про видачу йому розрахунку загальної суми заробітної плати з розшифровкою: розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати, сума заробітної плати, що належить до виплати, які підприємство йому нарахувало, але досі не виплатило /а.с. 13, 14/.

Згідно вимог частини першої статті 16ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, за правилами статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок доведення розподіляється між сторонами таким чином: позивач повинен довести факти, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, відповідач - факти, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

Приписами ч.1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 48КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуть на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Статтею 47КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно з пунктом 4.1 та пунктом 4.2Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що ПСП «Едем» було дотримано вимоги щодо повідомлення позивача про необхідність отримання трудової книжки та розрахунку при звільненні, зокрема надсилалось поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки та зазначеного розрахунку, крім того, дата отримання трудової книжки була узгоджена в месенджері. Позивач стверджує, що для отримання трудової книжки неодноразово з`являвся до відповідача, однак двері були зачинені. Підтвердити це нічим не може. Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що спілкування між сторонами відбувалось лише засобами поштового зв`язку або месенджерами. З заявою про надіслання трудової книжки поштою ОСОБА_1 не звертався.

Вказані обставини свідчать про відсутність умисних винних дій роботодавця у затримці видачі трудової книжки. При цьому позивачем не доведено, що він був позбавлений можливості отримати трудову книжку.

Верховний Суд у своїх постановах у справі № 600/121/19 від 09 березня 2021 року та у справі № 761/9584/15-ц від 26 червня 2019 року наголошує, що трудове законодавство України побудоване на балансі прав та обов`язків як працівника, так і роботодавця. За положеннями трудового законодавства невиконання зобов`язань, як і зловживання правами, не допускається.

Отже, не реалізація з власної волі працівником свого права на отримання трудової книжки у день звільнення не може мати наслідком юридичну чи матеріальну відповідальність роботодавця у вигляді сплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки розбалансує систему прав та обов`язків у трудових відносинах.

Крім того, Законом України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі № 1217-IXвід 05лютого 2021 року редакцію статті 235 КЗпП України, частина п`ята якої передбачала, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, було змінено, у частині п`ятій слова «трудової книжки» замінено словами «копії наказу (розпорядження) про звільнення».

Таким чином наявна відповідальність роботодавця лише за затримку копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Однак, в зв`язку з тим, що трудова книжка ОСОБА_1 видана так і не була, що не заперечувалось в судовому засіданні сторонами, тому наявні підстави для зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 належну йому трудову книжку, а ОСОБА_1 отримати її.

При цьому підстави для стягнення з ПСП «Едем» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки з 27 березня 2023 року по день прийняття судом рішення відсутні.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» первинним обліковим документом є, зокрема, табелі обліку використаного робочого часу, розрахунково-платіжні відомості працівника.

Позивач стверджує про наявність у нього заборгованості по заробітній платі за період з 01 січня 2023 року по день звільнення 17 березня 2023 року.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, згідно наданих відповідачем табелів обліку робочого часу в зазначений період ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, окрім того, в період з 05 січня 2023 року по 18 січня 2023 року та з 23 січня 2023 року по 30 січня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні. Факт відсутності його на роботі також підтверджено відповідними актами та поясненнями самого ОСОБА_1 та представника відповідача.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно із частиною першою статті 19 вищезазначеного Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Частиною другою статті 22 даного Закону встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Сторонами не оспорюється, що позивач в період з 05 січня 2023 року по 18 січня 2023 року перебував на лікарняному. Зокрема, позивач зазначає, що 05 січня 2023 року чоловік директора завіз його з роботи відразу в лікарню, а в подальшому приїжджав до нього в лікарню. Таким чином наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності, тобто з 05 січня 2023 року по 10 січня 2023 року включно. Беручи до уваги розрахунок представника позивача в судовому засіданні, відповідно до якого середньоденна заробітна плата позивача на той період становила 227,01 грн, з урахуванням тієї обставини, що згідно табелю обліку за січень 2023 року 7, 8 січня 2023 року вихідні дні, заборгованість становить 908,04 грн.

Вимог щодо стягнення сум непрацездатності з Фонду соціального страхування України у позовній заяві позивачем не заявлялось.

Що стосується періоду з 02 січня по 04 січня 2023 року, згідно зазначеного вище табелю, позивач був відсутній на роботі, поважності причин такої відсутності в судовому засіданні не встановлено, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості по заробітній платі за вказаний період.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з ПСП «Едем» на його користь грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки.

Статтею 83 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів закладів освіти, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією.

Як вже зазначалось вище, наказом директора ПСП «Едем» І.С. Ілющенко № 4-п від 20 березня 2023 року в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не прибув до адміністрації підприємства для отримання належного розрахунку при звільнені в строки передбачені чинним законодавством, доручено головному бухгалтеру ОСОБА_3 задепонувати належні кошти та забезпечити їх зберігання у необхідному об`ємі у касі на підприємстві /а.с. 40/.

На виконання ухвали суду від 10 вересня 2024 року, представником відповідача надано до суду копію доповідної записки головного бухгалтера ПСП «Едем» від 18 березня 2023 року, в якій зазначено, що на виконання наказу від 18 березня 2023 року № 4-п здійснено розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_1 , що підлягає виплаті в розмірі 2978,80 грн (без врахування податків та зборів) та задепоновано кошти в касі підприємства для здійснення їх виплати /а.с. 161/.

У своїй позовній заяві, звертаючись з вимогою про стягнення грошової компенсації за дні невикористаної відпустки, ОСОБА_1 не зазначив, кількість днів невикористаної відпустки, не навів відповідного розрахунку. Кількість днів невикористаної позивачем відпустки не було повідомлено і відповідачем.

Тому, з урахуванням вимог ст. 89 ЦПК України, тієї обставини, що при звільнені позивача остаточного розрахунку з ним проведено не було, суд дійшов висновку про стягнення з ПСП «Едем» на користь позивача грошової компенсації за дні невикористаної відпустки в розмірі 2978,80 грн.

За правилами ч. 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Також, ч. 1 статті 1167 даного кодексу визначено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, зокрема м оральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В зв`язку з невиплатою відповідачем заробітної плати позивачу, було порушено право останнього, яке підлягає поновленню шляхом стягнення на його користь моральної шкоди.

Враховуючи наведені обставини справи та вимоги розумності і справедливості, суд визначає моральну шкоду в розмірі 2000 гривень, оскільки на підтвердження завданої шкоди саме в розмірі 50000 грн, позивач доказів не надав і не обґрунтував саме такий розмір.

При вирішенні судом питання про судові витрати у справі, згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було сплачено судовий збір за одну вимогу немайнового характеру 1211,20 грн та за три вимоги майнового характеру 3633,60 грн, від сплати судового збору за вимогу щодо стягнення заробітної плати, позивач звільнений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки вимогу немайнового характеру задоволено частково, стягненню з відповідача підлягає 50% судового збору за цю вимогу у сумі 605,60 грн.

Оскільки дві вимоги майнового характеру задоволено частково на загальну суму 4978,80 грн, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у сумі 227,71 грн (9,40%).

Судовий збір за вимогу щодо стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково у сумі 4,34 %, 52,57 грн підлягає стягненню з відповідача, а решту 1158,63 грн необхідно компенсувати за рахунок держави. Всього стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 885,88 грн /а.с. 25/.

Представник відповідача просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, однак вартості такої допомоги суду не надає.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 244, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Едем» про зобов`язання повернути трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення грошової компенсації за дні невикористаної відпустки та моральної шкоди.

Зобов`язати Приватне сільськогосподарське підприємство «Едем» повернути ОСОБА_1 трудову книжку та зобов`язати ОСОБА_1 отримати у Приватного сільськогосподарського підприємства «Едем» належну йому трудову книжку.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Едем» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 05 січня 2023 року по 10 січня 2023 року включно у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 04 копійки.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Едем» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки у сумі 2978 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 80 копійок.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Едем» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Едем» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки трудової книжки.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Едем» на користь ОСОБА_1 судовий збір на загальну суму 885 (вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 88 копійок.

Судовий збір у сумі 1158 (одна тисяча сто п`ятдесят вісім) гривень 63 копійки компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне найменування відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство «Едем», код ЄДРПОУ 31081509, місцезнаходження: вул. Молодіжна, 10, с. Богданівка, Вознесенського району, Миколаївської області, 56419.

Суддя Південноукраїнського

міського суду Г. А. Далматова