Постанова від 26.05.2025 по справі 915/906/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/906/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання (за доручення головуючої судді): Романенко Д.С.;

Від прокуратури - Бондаревський О.М.;

Від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - не з`явився;

Від Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) - не з`явився;

Від Снігурівської міської ради - не з`явився;

Від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2024 (повний текст складено 06.01.2025)

по справі №915/906/24

за позовом Керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації)

до відповідачів:

- Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області;

- Снігурівської міської ради;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом визнання незаконним і скасування наказу з одночасним припиненням права комунальної власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

(суддя першої інстанції: Ільєва Л.М., дата та місце ухвалення рішення: 26.12.2024, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв)

Керівник Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Снігурівської міської ради про усунення перешкод Позивачу у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом:

- скасування вчиненої 13.11.2013 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027 площею 34,3908 га, розташованої в межах території Снігурівської міської ради Миколаївської області;

- визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 № 22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді, в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, у комунальну власність земельної ділянки площею 34,3908 га з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027 (№ 114 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади, в особі Снігурівської міської ради Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу)

- скасування державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади в особі Снігурівської міської ради на земельну ділянку площею 34,3908 га з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027, вчиненої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21.12.2020 (запис № 39883242).

В обґрунтування позову прокурор посилається на порушення Відповідачем вимог законодавства при формуванні земельних ділянок сільськогосподарського призначення за рахунок земель державного лісового фонду та їх передачі у комунальну власність. Зокрема, як вказує прокурор, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів), розташованих в межах території Нововасилівської сільської ради Снігурівського району (на цей час - Баштанський район) Миколаївської області, сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі, у тому числі земельну ділянку площею 34,3908 га (кадастровий номер 4825782700:08:000:0027, дата реєстрації 13.11.2013), в межах Нововасилівської сільської ради колишнього Снігурівського району.

При цьому прокурор зазначає, що вказана ділянка сформована як землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності та на підставі клопотання Снігурівської міської ради від 07.12.2020 № 1927/02.25 була включена до переліку земель, які підлягали передачі у комунальну власність з метою забезпечення виконання Указу Президента України від 15.10.2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин». Водночас прокурор стверджує, що наказ про затвердження вказаної документації із землеустрою не приймався, що підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру в області від 11.04.2024 №10-14-0.22-1730/2-24.

В подальшому на підставі наказу Головного управління від 08.12.2020 №22-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" вказану земельну ділянку згідно з переліком земель та актом приймання-передачі від 08.12.2020 передано до комунальної власності Снігурівської міської ради (порядковий номер в акті 114). Відтак, на підставі вказаного наказу 21.12.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Снігурівською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027, про що вчинено запис № 39883242.

Водночас, за твердженнями прокурора, згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 16.04.2024 № 03-446 та долученого до неї витягу з картографічної бази даних, вказана земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду Снігурівського лісництва ДП «Березнегуватський лісгосп» (квартал 13 та 14), загальна площа накладення складає 27,5 га. При цьому, як вказує прокурор, спірна земельна ділянка на час її інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі, також на момент передачі її у комунальну власність і станом на теперішній час частково належить до земель державного лісового фонду, з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства не вилучалась.

Прокурор, із посиланням на ст. 141, 149 Земельного кодексу України, вказує, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки, у випадках визначених Законом. Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Як зауважує прокурор, територіальні органи Держгеокадастру мають право розпоряджатися лише землями сільськогосподарського призначення державної власності (ч.4 ст. 122 ЗК України).

Отже, на думку прокурора, законодавцем визначено що вилучення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України (на час виникнення спірних правовідносин).

Відтак, прокурор стверджує, що оскільки наказ ГУ ДГК в Миколаївській області від 08.12.2020 № 22-ОТГ стосується спірної земельної ділянки лісового фонду, розпоряджатися якою не уповноважений вказаний орган державної влади та яка не може бути вилучена із державної власності поза волею власника - Кабінету Міністрів України (на час прийняття спірного наказу) та передана у комунальну власність, таке рішення в цій частині суперечить ст. ст. 116, 141, 149 Земельного кодексу України та порушує інтереси держави, що є підставою для визнання його незаконним та скасування.

Прокурор вважає, що оскільки саме на підставі вказаного наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 №22-ОТГ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.12.2020 вчинено запис №39883242 про реєстрацію прав комунальної власності на цю земельну ділянку за Снігурівською міською радою, то права на вказану ділянку будуть припинені.

Також прокурор зауважує, що відновлення порушених інтересів держави потребує скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027 частково (площею 27,5 га) накладається на землі державного лісового фонду, а отже не може в цій частині відноситися до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах. Водночас, без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі державного лісового фонду будуть рахуватися у її складі як землі сільськогосподарського призначення, а отже не зможуть бути проінвентаризовані під час наступного лісовпорядкування. Відтак, на думку прокурора, ділянка з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027 не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об`єкт земельних відносин з іншими межами, цільовим призначенням та кадастровим номером.

Отже, на думку прокурора, з метою реального поновлення інтересів Позивача державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027 підлягає скасуванню.

Прокурор вважає, що з урахуванням викладеного та положень ст.ст. 16, 391 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, в даній справі ефективним захистом інтересів держави є усунення перешкод Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконними і скасування наказу ГУ ДГК в Миколаївській області від 08.12.2020 № 22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді в особі Снігурівської міської ради у комунальну власність земельної ділянки площею 34,3908 га з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027, з одночасним припиненням державної реєстрації права власності територіальної громади в особі Снігурівської міської ради, та скасування вчиненої 13.11.2013 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації такої земельної ділянки.

Прокурор зауважує, що задоволення судом саме таких позовних вимог призведе до припинення існування спірної ділянки як земель сільськогосподарського призначення та загалом як об`єкта цивільних правовідносин та, відповідно, відновлення права постійного користування державного лісогосподарського підприємства на спірну ділянку Держлісфонду України, оскільки земельна ділянка дотепер на підставі матеріалів лісовпорядкування рахується як землі лісогосподарського призначення державної власності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.12.2024 позов керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Снігурівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання незаконним і скасування наказу з одночасним припиненням права комунальної власності задоволено; усунуто перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22; e-mail: cancelar@mk.gov.ua; код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 13.11.2013 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027 площею 34,3908 га, розташованої в межах території Снігурівської міської ради Миколаївської області; усунуто перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22; e-mail: cancelar@mk.gov.ua; код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 № 22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області у комунальну власність земельної ділянки площею 34,3908 га з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027 (№114 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади в особі Снігурівської міської ради Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу); усунуто перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22; e-mail: cancelar@mk.gov.ua; код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади в особі Снігурівської міської ради (57303, Миколаївська область, Баштанський район, м. Снігурівка, вул. Центральна, 72, e-mail: rada-sng@ukr.net; код ЄДРПОУ 04056581) на земельну ділянку площею 34,3908 га з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027, вчиненої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21.12.2020 (запис № 39883242); стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34, e-mail: mykolaiv@land.gov.ua; код ЄДРПОУ 39825404) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.; стягнуто зі Снігурівської міської ради (57303, Миколаївська область, Баштанський район, м. Снігурівка, вул. Центральна, 72,e-mail: rada-sng@ukr.net; код ЄДРПОУ 04056581) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34, e-mail: mykolaiv@land.gov.ua; код ЄДРПОУ 39825404) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 1211/одна тисяча двісті одинадцять/грн. 20 коп.; стягнуто зі Снігурівської міської ради (57303, Миколаївська область, Баштанський район, м. Снігурівка, вул. Центральна, 72,e-mail: rada-sng@ukr.net; код ЄДРПОУ 04056581) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 1211/одна тисяча двісті одинадцять/грн. 20 коп.

Господарський суд в своєму рішенні вважає цілком обґрунтованими вимоги прокурора про усунення перешкод Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки, вчиненої 13.11.2013 Відділом Держземагентством у Снігурівському районі (реорганізований в Держгеокадастр). Одночасно з вимогою про скасування державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі прокурором заявлено вимогу про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади в особі Снігурівської міської ради на земельну ділянку площею 34,308 з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027.

Суд врахував, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Також в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на особливості правового регулювання земельних ділянок лісового фонду державної власності та неможливість їх передачі у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка була передана Снігурівській міській раді як землі сільськогосподарського призначення, позов з вимогою про визнання незаконними і скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за встановлених судом конкретних обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності обраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельних ділянок та особи власника.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про усунення перешкод Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 08.12.2020 №22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді, в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, у комунальну власність земельної ділянки площею 34,3908 га з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027 (№114 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади, в особі Снігурівської міської ради Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Місцевий господарський суд також звернув увагу, що у даній справі прокурор звернувся до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Миколаївської облдержадміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), оскільки, як вже зазначалося вище, на підставі спірного наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області фактично вилучено із державної власності та постійного користування ДСГП "Ліси України" землі державного лісового фонду загальною площею 27,5 га, всупереч вимогам закону, а отже поза волею держави в особі уповноваженого суб`єкту, що призвело до подальшої передачі землі лісового фонду у комунальну власність під виглядом ділянки сільськогосподарського призначення. З огляду на незаконність наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано спірну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності (за рахунок, у тому числі, земель державного лісового фонду), та подальшої її передачі у комунальну власність, ототожнення Відповідача Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області з державою в такому випадку є неможливим.

Так, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, враховуючи встановлені судом обставини порушення земельного законодавства з боку органу Держеокадастру як під час реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 34,3908 га з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027 як земель сільськогосподарського призначення, так і при подальшій передачі вказаної земельної ділянки у комунальну власність Відповідачу-2, а також незаконність реєстрації Відповідачем-2 права комунальної власності на вказану земельну ділянка, яка накладається на землі лісового фонду, які перебувають в постійному користуванні Філії «Баштанське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», суд виснував, що заявлений Прокурором позов в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Снігурівської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання незаконним і скасування наказу з одночасним припиненням права комунальної власності підлягає задоволенню.

27.01.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2024 по справі №915/906/24.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції та просить скасувати рішення в частині визнання незаконним та скасування наказу від 08.12.2020 №22-ОТГ та прийняти нове рішення в цій частині - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції, задовольняючи вимогу про визнання незаконним та скасування наказу від 08.12.2020 №22-ОТГ, не врахував, що цей наказ не підлягає оскарженню, оскільки є розпорядчим актом індивідуальної дії, який вже вичерпав свою дію з моменту державної реєстрації земельної ділянки за Снігурівською міською радою. Також суд не врахував, що сфера дії наказу обмежується за колом суб`єктів та колом об`єктів.

Крім того, Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що положення ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не вимагають ухвалення судом рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Головне управління Держгеокадастру наголошує, що спірний наказ не може зумовлювати настання будь-яких правових наслідків, за умови, коли перестав існувати об`єкт, на який спрямовується діє цього наказу. За цих же умов спірний наказ не може слугувати правовою підставою для набуття речових прав, які завжди слідують за об`єктом.

Також Апелянт зазначає, що позовні вимоги Прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а Прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що в частині вимог Прокурора в інтересах держави, зокрема в особі Миколаївської обласної державної адміністрації про скасування спірного наказу від 08.12.2020 №22-ОТГ у відповідній частині, зверненої до Головного управління, цей позов є позовом держави до неї самої. При цьому, Прокурор у справі не наводить жодного доказу того, що Головне управління втратило свій статус державного органу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2024 по справі №915/906/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребуввно у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/906/24.

03.02.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/906/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2024 по справі №915/906/24 залишено без руху; встановлено Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду: доказів надсилання іншим учасникам справи копії апеляційної скарги і доданих до неї документів, а також доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

11.02.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшли додаткові пояснення у справі, в яких Апелянт просить долучити до матеріалів справи додаткові пояснення у справі Головного управління Держгеокадастру Миколаївській області та визнати надсилання примірника апеляційної скарги, як додатка до цих додаткових пояснень, усім учасникам справи та до суду, через електронні кабінети у підсистемі ЄСІТС належним без необхідності додаткового надсилання такої апеляційної скарги засобами поштової кореспонденції.

Крім того, 11.02.2025 від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про виправлення описки в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 відмовлено в задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про виправлення описки в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі №915/906/24.

19.02.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшли додаткові пояснення, до яких Апелянт надав докази сплати судового збору у розмірі 4542 грн, а також додаткові пояснення, до яких Апелянт надає докази надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2024 по справі №915/906/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 розгляд справи №915/906/24 призначено на 14.04.2025 року об 11-30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

26.03.2025 від Керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Прокурор заперечує против доводів апеляційної скарги, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Прокурор вказує у відзиві, що визнання незаконним та скасування у судовому порядку оспореного наказу, яким передано у комунальну власність незаконно сформовану земельну ділянку є ефективним способом захисту порушених інтересів держави, який чітко визначений у законі та слугує підставою для припинення у Державному реєстрі речових прав незаконного права комунальної власності на землю.

Крім того, вочевидь для того, щоб судове рішення про скасування у ДЗК державної реєстрації земельної ділянки було виконуваним, воно має містити також вказівку щодо скасування рішення органу влади, на підставі якого затверджена технічна документація, під час розроблення якої було сформовано відповідну ділянку, та щодо припинення наявних речових прав на цю землю.

На думку Прокурора, Апелянт залишає поза увагою, що у справі № 915/906/24 між Миколаївською обласною державною адміністрацією (Позивачем) та ГУ ДГК в області (Відповідачем) виник спір саме як власників земель (тобто щодо їх повноважень, компетенції по розпорядженню землями лісового фонду). З огляду на незаконність наказу ГУ ДГК в області, внаслідок якого лісова ділянка вибула із державної власності у комунальну, ототожнення Відповідача ГУ ДГК в області з державою є неможливим.

01.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшли клопотання про долучення доказів, додаткові пояснення у справі та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 задоволено клопотання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №915/906/24 поза межами приміщення суду; розгляд справи №915/906/24 призначено на 14.04.2025 року об 11-30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

14.04.2025 у судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції з`явився Прокурор та представник Апелянта, які підтримали вимоги та доводи, викладені ними письмово. Інші представники учасників справи у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Крім того, 14.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївська обласна військова адміністрація) надійшов відзив на апеляційну скаргу, який колегією суддів залишено без розгляду у зв`язку зі спливом строку на його подання, а також відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про долучення доказів, оскільки такі докази не існували під час розгляду справи в суді першої інстанції, що виключає можливість їх подання та розгляду в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.05.2025 о 12-45 год.

В судовому засіданні 12.05.2025 оголошено перерву в судовому засіданні по справі №915/906/24 до 26.05.2025 року о 13-00 год.

26.05.2025 у судове засідання з`явився Прокурор. Інші представники учасників у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

При цьому, представник Відповідача-1, який заявляв клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції перебував офлайн, у зв`язку з чим відеозапис судового засідання не здійснювався.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка Заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для Заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників сторін та третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів), розташованих в межах території Нововасилівської сільської ради Снігурівського району (на цей час - Баштанський район) Миколаївської області, розробленої ДП «Миколаївський науково-дослідний проектний інститут землеустрою» у 2013 році сформовано та 13.11.2013 Відділом Держземагентства у Снігурівському районі зареєстровано у Державному земельному кадастрі земельну ділянку площею 34,3908 га (кадастровий номер 4825782700:08:000:0027) в межах Нововасилівської сільської ради колишнього Снігурівського району. При цьому, як з`ясовано судом, наказ про затвердження вказаної документації із землеустрою не приймався.

Як вбачається з матеріалів справи, щодо земельної ділянки кадастровий номер 4825782700:08:000:0027 відкрито поземельну книгу 13.11.2013, в якій містяться координати поворотних точок меж земельної ділянки, експлікація земельних угідь (де вказана площа земельної ділянки 34,3908 га), кадастровий план земельної ділянки.

Наразі слід зазначити, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" від 14.012015 №5, зокрема, утворено ГУ Держгеокадастру шляхом реорганізації ГУ Держземагентства.

Зазначена ділянка сформована як землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності та на підставі клопотання Снігурівської міської ради від 07.12.2020 № 1927/02.25 була включена до переліку земель, які підлягали передачі у комунальну власність, з метою забезпечення виконання Указу Президента України від 15.10.2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин».

Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №22-ОТГ від 08.12.2020 передано територіальній громаді в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6136,7890 га, які розташовані в межах території Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, згідно з актом приймання - передачі.

Відповідно до вказаного наказу управління Держгеокадастру №22-ОТГ від 08.12.2020, акту приймання-передачі від 08.12.2020 і додатку до цього акту «Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність Снігурівській міській раді Миколаївської області» у комунальну власність передано, зокрема, земельну ділянку площею 34,3908 га (кадастровий номер 4825782700:08:000:0027, порядковий номер Переліку 114).

В свою чергу на підставі вищевказаного наказу управління Держгеокадастру від 08.12.2020 №22-ОТГ 21.12.2020 за Снігурівською міською радою було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027, про що вчинено запис за № 39883242.

Водночас згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект", яка міститься в листі №03-446 від 16.04.2024, та доданого до нього витягу з картографічної бази даних ДП «Березнігуватський лісгосп» Снігурівського лісництва кварталів № 13, 14, відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року земельна ділянка з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027 накладається на землі державного лісового фонду квартали 13, 14 Снігурівського лісництва.

У листі філії «Баштанське лісове господарство» Державного спеціалізованого лісового господарства "Ліси України" №241 від 16.05.2024 зазначено, що вона є постійним користувачем земель державного лісового фонду, у тому числі земельної ділянки площею 34,3908 га з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027, на підставі матеріалів лісовпорядкування - Проекту організації та розвитку лісового господарства Снігурівського лісництва, затвердженого Українським Державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням. Відповідно до матеріалів лісовпорядкування у кварталах 13 та 14 Снігурівського лісництва, в межах якого розміщена ділянка з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027, представлені галявини, яри, балки, круті схили, лісові насадження. Відповідно до даних Національної кадастрової системи із застосуванням шару «Ліси», який сформований в рамках інформаційної взаємодії з державним лісовим кадастром, зазначена земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду.

Також у вказаному листі філії «Баштанське лісове господарство» Державного спеціалізованого лісового господарства "Ліси України" № 241 від 16.05.2024 остання повідомила, що земельна ділянка з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027 накладається на землі державного лісового фонду Снігурівського лісництва філії «Баштанське лісове господарство» ДП «Ліси України» в кварталах 13 і 14 орієнтовною площею 27,5 га.

Водночас, за інформацією Кабінету Міністрів України від 13.05.2024 №11254/0/2-24, яка була надана на запит прокуратури від 08.05.2024 за №52/4-2985ВИХ-24, рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення, припинення права постійного користування державним підприємством «Баштанське лісове господарство» земельною ділянкою із кадастровим номером 4825782700:08:000:0027 не приймалось.

Згідно з інформацією Миколаївської обласної державної адміністрації, яка міститься у листі №05-67/1294/5-24 від 17.05.2024, головою державної адміністрації не видавались розпорядження про вилучення із постійного користування або припинення права постійного користування Державного підприємства «Баштанське лісове господарство» або інших лісогосподарських підприємств земельною ділянкою площею 34,3908 га з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027, зміни її цільового призначення.

Також відповідно до інформації Філії «Баштанське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 16.05.2024 №241 погодження на зміну цільового призначення, добровільну відмову, згоду на вилучення або відведення земельної ділянки іншим спеціалізованим лісогосподарським підприємствам філія не надавала.

З огляду на вказане вище, Прокурор стверджує, що при проведенні інвентаризації земель допущено порушення земельного законодавства щодо вилучення спірної земельної ділянки із земель державного лісового фонду та зміни її цільового призначення, оскільки повноваження щодо зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у державній власності та вилучення лісів для нелісогосподарських потреб, станом на момент виникнення спірних правовідносин, належало виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.

За твердженням Прокурора, вказані обставини свідчать про те, що спірна земельна ділянка на час їх інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі, а також передачі її у комунальну власність і на теперішній час, частково належить до земель державного лісового фонду та не вилучалась з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства. Вказані обставини стали підставою для звернення Прокурора до суду із заявленим позовом усунення виявлених порушень у сфері розпорядження землями державної власності з метою захисту права держави на землі лісового фонду, що неправомірно передано у комунальну власність.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що рішення суду першої інстанції у даній справі оскаржується Апелянтом лише в частині визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 № 22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді, в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, у комунальну власність земельної ділянки площею 34,3908 га з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027, у зв`язку з чим, відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах вимог і доводів апеляційної скарги.

Так, надаючи оцінку доводам Апелянта, а також висновкам місцевого господарського суду в частині визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 №22-ОТГ судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

За змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (Позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги Заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний Позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний Позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права Позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги Позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23, від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

Місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив, що саме на підставі оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області передало спірну ділянку із державної у комунальну власність, а тому такий наказ є правовстановлюючим документом і з метою припинення усіх речових прав на землю підлягає скасуванню одночасно зі скасуванням державної реєстрації ділянки у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Таким чином, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний Позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний Позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права Позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

При цьому варто звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №368/1158/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Схожий висновок також зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, які судова колегія враховує при прийнятті постанови у даній справі.

У вказаній справі № 446/478/19 розглядалися вимоги Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") до Кам`янка-Бузької міської ради та фізичної особи про визнання недійсним рішення Кам`янка-Бузької міської ради від 28.01.2011 № 10 та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №506931 від 06.06.2011, виданого фізичній особі, оскільки земельна ділянка, яка знаходиться у постійному користуванні АТ "Укрзалізниця", частково накладається на земельну ділянку, надану у власність фізичній особі.

У пунктах 78- 81 вказаної постанови від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що: "… усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143).

Оскаржуване рішення Кам`янка-Бузької міської ради від 28.01.2011 №10 вичерпало свою дію виконанням (на підставі рішення ради видано державний акт на право власності на земельну ділянку). Визнання цього рішення недійсним не поновить порушене право або законний інтерес Позивача.

Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним [див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (пункт 53)]. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони". Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення [постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 181)].

Отже, у такій категорії спорів Позивач може, зокрема, обґрунтовувати свій позов протиправністю рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до якого Відповідачу було передано частину земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці. Натомість суд має надати оцінку відповідному рішенню органу місцевого самоврядування в мотивувальній частині судового рішення".

Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за Позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є Відповідачем [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13(пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 146).

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).

Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 зазначила, що: "… у справі Позивач заявляє вимогу про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яким фізичній особі передано у власність земельну ділянку площею 0,1259 га, - тобто намагається скасувати правовий титул (визнати недійсним відповідне рішення щодо всієї земельної ділянки, а не тільки тієї її частини, що накладається на смугу відведення залізниці).

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. АТ "Укрзалізниця" має довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається на смугу відведення залізниці. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16).

Отже, для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 102- 113 ЦПК України).

У власних висновках Верховний Суд базується на тому, що за змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці та межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що фізична особа буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку АТ "Укрзалізниця", а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність фізичній особі якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.»

Крім того, у постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "… віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів.

Крім того, судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.

Тому в контексті обставин справи № 446/478/19 та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ "Укрзалізниця" та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності фізичної особи.»

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку спір стосується земельної ділянки з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027, яка частково накладається на землі державного лісового фонду, належним способом захисту права Позивача у даному випадку є віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, власником якої є держава.

При цьому, вимоги про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 №22-ОТГ (в частині відповідної земельної ділянки) є неефективними способами захисту, адже задоволення таких вимог не поновить порушене право та законний інтерес Позивача, а навпаки призведе до втручання у права Відповідачів в частині земельної ділянки щодо якої немає спору.

Обрання Позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (пункт 7.9). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципуnovit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

Оскільки задоволення вимог про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 №22-ОТГ, не призведе до відновлення порушених прав держави на спірну земельну ділянку, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних в цій частині є необґрунтованими, а доводи Апелянта заслуговують на увагу.

Крім того, оскаржений наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 №22-ОТГ вичерпав свою дію, оскільки на його підставі міською радою було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Відповідно задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування оскарженого наказу не може призвести до захисту будь-чиїх прав чи інтересів.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду у справі №915/102/24 (постанова КГС від 16.04.2025), предметом розгляду якої був цей же наказ.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про задоволення позову в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 №22-ОТГ, а доводи апеляційної скарги частково підтвердилися, що є підставою для її задоволення, та скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині з прийняттям рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, колегією суддів відхиляються доводи Апелянта, що Прокурором при зверненні з позовом до Головного управляння Держгеокадастру у Миколаївській області створено ситуацію за якої держава позивається сама до себе, з огляду на наступне.

У даній справі Прокурор звернувся з позовом на захист інтересів держави (в особі дійсного власника спірної ділянки - Миколаївської обласної державної адміністрації) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду площею 27,5 га, які пов`язані зі зміною цільового призначення землі (із лісогосподарського призначення на сільськогосподарське) та, як наслідок, форми власності (із державної у комунальну). Порушником відповідного права держави виступають 2 юридичні особи - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (яке прийняло спірний наказ усупереч вимог закону) та Снігурівська міська рада (яка набула права комунальної власності на ділянку лісового фонду).

З матеріалів справи вбачається, що пред`явлений позов не є позовом проти держави, оскільки його метою є поновлення інтересів держави шляхом відновлення становища, яке існувало до порушень.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст.ст. 13, 14 Конституції України та ст. 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до Основного Закону України права власника земель державної власності реалізують органи державної влади, у відповідності з компетенцією, визначеною Земельного кодексу України (ст.ст. 117, 122, 149 Земельного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не є розпорядником від імені держави земель державного лісового фонду. Так, на час прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області в області спірного наказу відповідно до ст.ст. 84, 122, 149 Земального кодексу України (в редакції станом на момент прийняття спірних наказів) права власника земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських реалізувалися Кабінетом Міністрів України, а не Відповідачем.

Тому, заявляючи, що у цих правовідносинах виник позов держави до неї самої, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не врахувало, що спірна ділянка внаслідок саме його наказу (в межах її накладення на землі державного лісового фонду) незаконно стала комунальною і тому позов Прокурора спрямований не проти держави, а навпаки - на захист порушених інтересів держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 констатовано, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Воля держави як власника може виражатися лише в таких діях органу, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави. Здійснення органом державної влади розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі держави (схожу позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 23.01.2019 у справі №916/2130/15, від 08.11.2023 у справі №918/1141/22).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи Апелянта в цій частині необґрунтованими, а тому не приймає до уваги останні.

Щодо судових витрат по даній справі, судова колегія зазначає наступне.

Як встановлено судом, заявлений Прокурором негаторний позов у даній справі є немайновим.

Так, порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 (зі змінами і доповненнями). В силу приписів ч. 1 ст. 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Також згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 цього Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у 2024 році - 3028 грн.

В силу приписів ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Отже, ціна заявленого Прокурором позову з метою визначення розміру судового збору визначається кількістю заявлених вимог.

Згідно положень ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Наразі Прокурором заявлено вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом: 1) скасування державної реєстрації земельної ділянки, 2) визнання незаконним і скасування наказу і 3) одночасним припиненням права комунальної власності. Ті обставини, що у прохальній частині позовної заяви Прокурором викладено вимогу шляхом зазначення про «одночасне припинення права комунальної власності» не свідчить про те, що ця вимога не є самостійною. Так, вказана вимога про припинення права комунальної власності на земельну ділянку є окремим способом захисту порушеного права держави в особі Позивача, про що зазначено судом вище, а тому така вимога є самостійною, яка підлягає оплаті судовим збором.

Враховуючи те, що Прокурором у позові заявлено фактично 3 немайнові вимоги, відповідно судовий збір за поданий позов має бути сплачено як за кожну вимогу немайнового характеру (3028 грн х3).

З урахуванням того, що позовна заява була подана в електронній формі через "Електронний суд" ЄСІТС, відповідно ставка судового збору за подачу даного позову становить 7267,20 грн. із застосуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (9084,00 грн х 0,8).

Так, Прокурором на підтвердження сплати судового збору надано платіжну інструкцію від 25.07.2024 № 1236 на суму 4844,80 грн, тобто лише за 2 немайнові вимоги, що свідчить про сплату судового збору у меншому розмірі, ніж встановлено законом.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України, суд може стягнути недоплачений судовий збір відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій Відповідачів та рішення відбулось на користь Позивача, від імені якого Прокурором пред`явлено позов в інтересах держави, і при поданні позовної заяви прокуратурою сплачено судовий збір в сумі 4844,80 грн., у відповідності зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені прокуратурою при подачі позову в розмірі 4844,80 грн., покладаються на Відповідачів порівну. Також з огляду на вищевказане, з урахуванням встановлених судом обставин недоплати прокуратурою судового збору до встановленого законом розміру під час подання позову, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення з Відповідачів в дохід Державного бюджету України судового збору за поданий позов в розмірі 2422,40 грн. порівну.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що у разі задоволення позовних вимог судовий збір розподіляється між Відповідачами у даній справі.

Разом з тим, постановою суду апеляційної інстанції було частково скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22; e-mail: cancelar@mk.gov.ua; код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 № 22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області у комунальну власність земельної ділянки площею 34,3908 га з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027 (№ 114 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади в особі Снігурівської міської ради Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу).

Таким чином, на Відповідачів покладається сплата судового збору за подання позовної заяви в частині двох немайнових вимог. В свою чергу, на Прокурора покладається судовий збір за подання позовної заяви в частині відмовлених позовних вимог, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині також підлягає зміні.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2024 по справі №915/906/24 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з прийняттям нового рішення в оскаржуваній частині, резолютивна частина підлягає викладенню в редакції суду апеляційної інстанції.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1) Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2024 по справі №915/906/24 задовольнити.

2) Рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2024 по справі №915/906/24 в оскарженій частині скасувати.

3) Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2024 по справі №915/906/24 в наступній редакції:

« 1. Позов керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Снігурівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання незаконним і скасування наказу з одночасним припиненням права комунальної власності задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22; e-mail: cancelar@mk.gov.ua; код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 13.11.2013 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027 площею 34,3908 га, розташованої в межах території Снігурівської міської ради Миколаївської області.

3. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22; e-mail: cancelar@mk.gov.ua; код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади в особі Снігурівської міської ради (57303, Миколаївська область, Баштанський район, м. Снігурівка, вул. Центральна, 72, e-mail: rada-sng@ukr.net; код ЄДРПОУ 04056581) на земельну ділянку площею 34,3908 га з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027, вчиненої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21.12.2020 (запис № 39883242).

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22; e-mail: cancelar@mk.gov.ua; код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 № 22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області у комунальну власність земельної ділянки площею 34,3908 га з кадастровим номером 4825782700:08:000:0027 (№ 114 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади в особі Снігурівської міської ради Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу);

5. СТЯГНУТИ з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34, e-mail: mykolaiv@land.gov.ua; код ЄДРПОУ 39825404) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.

6. СТЯГНУТИ зі Снігурівської міської ради (57303, Миколаївська область, Баштанський район, м. Снігурівка, вул. Центральна, 72,e-mail: rada-sng@ukr.net; код ЄДРПОУ 04056581) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.

7. СТЯГНУТИ з Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.»

4) Стягнути з Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) на користь Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34, e-mail: mykolaiv@land.gov.ua; код ЄДРПОУ 39825404) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4542/чотири тисячі п`ятсот сорок дві/грн.0 коп.

5) Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

6) Матеріали справи №915/906/24 повернути до Господарському суду Миколаївської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2025 року.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош