Постанова від 24.04.2025 по справі 910/16367/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2025 р. Справа № 910/16367/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Кравчука Г.А.

Станіка С.Р.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.04.2025

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024

повний текст рішення складено 17.04.2024

у справі № 910/16367/23 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення 1 910 841,53 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач) про стягнення 1 910 841,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 53-122-01-23-13010 від 07.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16367/23, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/16367/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі № 910/16367/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" 1 233 973,78 грн. основного боргу, 311 953,76 грн. пені, 20 503,48 грн. 3% річних, 15 129,55 грн. інфляційних втрат та 17 415,55 грн. судового збору. Провадження в частині позовних вимог про стягнення 329 280,96 грн. заборгованості закрито. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" 11 247,07 грн. судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 13440317 від 13.10.2023.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки № 53-122-01-23-13010 від 07.03.2023, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 233 973,78 грн., а також нарахованих на суму боргу пені у розмірі 311 953,76 грн., 3% річних у розмірі 20 503,48 грн. та інфляційних втрат у розмірі 15 129,55 грн. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 329 280,96 грн. з підстав сплати означеної суми під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі № 910/16367/23, 03.05.2024 Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі № 910/16367/23 в частині стягнення з відповідача 311 953,76 грн. пені, 20 503,48 грн. 3% річних, 15 129,55 грн. інфляційних втрат та судового збору в розмірі 17 415,55 грн.; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та судового збору неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2024 матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" по справі № 910/16367/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

09.05.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16367/23.

13.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/16367/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16367/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 та призначено розгляд справи на 09.07.2024.

В судовому засіданні 09.07.2024 оголошувалася перерва до 27.08.2024.

27.08.2024 судове засідання не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 розгляд справи призначено на 12.11.2024.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у зв`язку з перебуванням головуючого судді Кравчука Г.А. на довготривалому лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024 справу № 910/16367/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Сибіга О.М., судді - Тищенко О.В., Станік С.Р.

06.12.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/16367/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 та призначено розгляд справи на 29.01.2025.

29.01.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 29.01.2025 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 розгляд справи призначено на 26.02.2025.

В судовому засіданні 26.02.2025 оголошувалася перерва до 27.03.2025.

27.03.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Сибіги О.М. з 27.03.2025 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 розгляд справи призначено на 24.04.2025.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 № 09.1-08/1049/25 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/16367/23.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 для розгляду справи № 910/16367/23 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Станік С.Р., Кравчук Г.А.

23.04.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/16367/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 та призначено розгляд справи на 24.04.2025.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі № 910/16367/23 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 07.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" (надалі - позивач, постачальник) та Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (надалі - відповідач, замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-23-13010 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1).

В пункті 1.2. договору визначено, що предметом поставки є продукція: 443370000-2 кутник та швалер сталеві, яка передбачена специфікацією № 1 до договору.

Загальна сума договору становить 1 912 634,28 грн. (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Згідно з п. 8.4. договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками, строк дії договору по 31.12.2023 (п. 12.1. договору).

До договору № 53-122-01-23-13010 від 07.03.2023 укладено специфікацію, в якій сторонами погоджено найменування, кількість, вартість та терміни постачання продукції.

У специфікації визначено, що поставці підлягали кутник та швалер сталеві на загальну суму 1 912 634,28 грн. протягом 60 календарних днів.

На виконання умов договору № 53-122-01-23-13010 від 07.03.2023 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 1 893 108,98 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 12232 від 03.04.2023 на суму 1 202 264,32 грн., № 14033 від 10.04.2023 на суму 152 959,50 грн., № 13744 від 06.04.2023 на суму 535 972,12 грн., № 15081 від 17.04.2023 на суму 1913,04 грн. Товар за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи та печатки сторін на видаткових накладних.

Листами № 7759/041 від 24.04.2023, № 8398/041 від 03.05.2023, № 8497/041 від 04.05.2023 відповідач повідомив позивача, що продукція пройшла вхідний контроль та направлено ярлики на придатність продукції № ВК-1 № 1-4,5-044 від 17.04.2023, № Я-4,5-055 від 25.04.2023, № Я -4,5-068 від 02.05.2023.

Всупереч умовам договору відповідач за поставлену продукцію розрахувався лише частково на суму 329 854,24 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати поставленої за договором № 53-122-01-23-13010 від 07.03.2023 продукції, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 1 563 254,74 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 311 953,76 грн., 3% річних у розмірі 20 503,48 грн. та інфляційні втрати у розмірі 15 129,55 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати продукції.

В свою чергу, відповідач не заперечує факт поставки позивачем продукції на загальну суму 1 893 108,98 грн., але вказує про наявність у нього невиконаного грошового зобов`язання на суму 1 499 608,86 грн. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем невірно здійснено розрахунки штрафних санкцій.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 311 953,76 грн. пені, 20 503,48 грн. 3% річних, 15 129,55 грн. інфляційних втрат та судового збору в розмірі 17 415,55 грн., колегія суддів переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та не перевіряє обґрунтованість та законність судового рішення в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 1 233 973,78 грн. та закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення 329 280,96 грн.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За частиною першою статті 216 Господарського кодексу України (тут і надалі в редакції чинній станом на день ухвалення судового рішення) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За наведеними вище положеннями Господарського кодексу України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Судом встановлено, що 29.12.2023 на підставі рішення Кабінету Міністрів України утворено Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

У відповідності до вказаного рішення 100 відсотків акцій у статутному капіталі товариства належать державі.

Отже, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" належить до державного сектору економіки.

Стаття 231 Господарського кодексу України регулює випадки та розмір штрафних санкцій, встановлених Господарським кодексом України щодо окремих видів зобов`язань. Тобто визначений розмір штрафних санкцій, зміна яких за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України.

Положення частини шостої статті 231 Господарського кодексу України регулюють правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Разом з тим за частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд першої інстанції, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, дійшов обґрунтованого висновку, що правомірним є стягнення з відповідача пені у розмірі 311 953,76 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Суд першої інстанції, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, дійшов обґрунтованого висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 20 503,48 грн. та інфляційних втрат у розмірі 15 129,55 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та часткову сплату основного боргу після звернення позивача з позовом до суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про покладення судового збору на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 17 415,55 грн.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини у справі від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі №910/16367/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі №910/16367/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи №910/16367/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, повний текст постанови складено та підписано 26.05.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді Г.А. Кравчук

С.Р. Станік