Постанова від 21.05.2025 по справі 920/519/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2025 р. Справа№ 920/519/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від заявника: не з`явились;

від відповідача: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем»

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.04.2025

у справі № 920/519/25 (суддя - Д.В. Вдовенко)

за заявою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області

про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем», які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем», у межах ціни позову в сумі 423 864, 00 гривень.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.04.2025 у справі №920/519/25 заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову - задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем», які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем», у межах ціни позову в сумі 423 864, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.04.2025 у справі №920/519/25 та ухвалити нове рішення, яким заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області залишити без задоволення в повному обсязі.

Доводи та мотиви апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скржник зазначає, що заява про забезпечення позову не містить обгрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на моливе ухилення відповідача від виконання рішенян суду, чи вчинення ним дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2025 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» на рішення Господарського суду Сумської області від 08.04.2025 у справі №920/519/25 залишено без руху та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали.

На виконання вищезазначеної ухвали суду, 29.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» та призначено до розгляду на 21.05.2025.

15.05.2025 від заявника до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області наголосило, що позивачем повністю оплачений бензин та дизельне паливо, що є предметом договору та згідно умов договору повинні відпускатися на автозаправних станціях в Сумській області, проте за 43 адресами автозаправних станцій паливо не відпускаєтьяс, автозапрвні станції не працюють. Виконання в майбутньому судового рішення у спраіі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосереньо пов`язанез обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно уразі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Представники сторін у судове засідання 21.05.2025 не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомленні належним чином, що пдтверджується довідками про доставку електронного документа.

Враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін у судовому засіданні 21.05.2025.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Як визначено статтею 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Також, за приписами частини четвертої та одинадцятої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто вжиття заходу забезпечення пов`язуються з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Наведені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 17.06.2022 у справі №910/2382/21, згідно із якою виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Сумській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» укладений договір № 354 від 12.12.2024 на поставку бензину А-95 та дизельного пального. Заявник має намір звернутися до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» про стягнення 423 864, 00 грн оплати за непоставлений товар відповідно до договору № 354 від 12.12.2024.

Заявник, зокрема, зазначає, що належним чином виконав свої зобов`язання за договором поставки № 354 від 12.12.2024, перерахував постачальнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» згідно з платіжною інструкцією від 18.12.2024 № 1214 428697,00 грн з ПДВ, отримав відповідно до накладної №2280 від 13.12.2024 довірчі документи (скретч-картки). Однак відпуск палива в обмін за довірчими документами (скретч-картками) в населених пунктах в Сумській області, в яких повинні бути розташовані автозаправні станції, визначені у додатку 1 до договору, не здійснюється. Заявник зазначає, що повністю оплатив бензин та дизельне паливо, що є предметом договору та має відпускатися на автозаправних станціях в Сумській області. Однак за 43 адресами автозаправних станцій паливо не відпускається, автозаправні станції не працюють.

Обставини на які вказує заявник в обґрунтування необхідності забезпечення позову підтверджуються: 1) зверненнями загальних місцевих судів Сумської області, актами складеними працівниками судів, в яких зафіксовані факти про те, що паливо не відпускається з причини припинення роботи автозаправних станцій за визначеними в договорі адресами; 2) претензією (вимога щодо повернення коштів) від 12.03.2025 № 05-1059/25, яка була повернута відправнику через закінчення встановленого терміну зберігання. Відповідач, як юридична особа має адресу, проте факт неотримання кореспонденції обґрунтовано свідчить про неблагонадійність як ділового партнера та велику вірогідність ухилення від виконання рішення суду у майбутньому, аналогічно ухиленню від виконання договірних зобов`язань; 3) актом від 04.04.2025 № 1, затвердженим начальником ТУ ДСА України в Сумській області 04.04.2025, зверненнями загальних місцевих судів Сумської області, що підтверджують факт відсутності телефонного зв`язку з відповідачем через номери зазначені в договорі. Відповідач, як юридична особа має контактні номери телефонів, проте на телефонні дзвінки не відповідає, що обґрунтовано свідчить про неблагонадійність як ділового партнера та велику вірогідність ухилення від виконання рішення суду у майбутньому, аналогічно ухиленню від виконання договірних зобов`язань; 4) платіжною інструкцією від 18.12.2024 № 1214 та копіями не обміняних на паливо скретч-картками компанії «Авіас», що підтверджують ту обставину, що відповідач користується на власний розсуд коштами перерахованими позивачем, а паливо не відпущене, тому фактично арешт буде накладений на кошти позивача, що знаходяться на рахунку відповідача, що безумовно не може завдати шкоди інтересам відповідача.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції здійснив оцінку наявних у матеріалах справи доказів, дійшов правильного висновку, що припущення позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» у межах ціни позову у розмірі 423 864, 00 грн, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, суд першої інстанції урахував зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову (який зазначено вище) та предметом позовної вимоги, співмірність вжитих заходів забезпечення позову і предмету позову, крім того, зазначені заходи спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що накладення арешту на кошти та майно у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що вжиття відповідних заходів забезпечення позову не матиме наслідком порушення прав відповідача та не призведе до порушення балансу інтересів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 10.12.2019 у справі № 910/18739/16 та ін.).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову у цій справі ускладнить/унеможливить поновлення прав та/або законних інтересів позивача у разі задоволення позову.

У зв`язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану, тому відсутні підстави вважати, що права відповідача чи баланс інтересів будуть порушені.

З зазначеного вбачається, що ухвала суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову є такою, що відповідає вимогам закону.

Отже, судом першої інстанції достеменно встановлено, а скаржником не спростовано, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» і будуть виявлені виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявлених позовних вимог в розмірі 423 864, 00 грн, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача чи інших осіб, які не є учасниками справи, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду позову по суті, а в разі задоволення позову сприятимуть справедливому та ефективному захисту порушених прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду, здійснивши на основі співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду, встановивши існування обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, дійшла висновку про те, що вжиті господарським судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють такі правовідносини, та вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і обґрунтованим припущенням, що невжиття заходу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду і такі заходи спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що вжиті заходи забезпечення позову є тимчасовими та не мають своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства. Тобто вжиття таких заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням прав позивача та забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Враховуючи викладене вище, доводи, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала прийнята відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.04.2025 у справі № 920/519/25 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.04.2025 у справі № 920/519/25 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.04.2025 у справі № 920/519/25 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.04.2025 у справі № 920/519/25 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали оскарження по справі № 920/519/25 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун

Дата підписання 28.05.2025