Постанова

від 26.05.2025 по справі 917/1000/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року м. Харків Справа №917/1000/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача (в режимі відеоконференції) Лєщинський К.Д. (адвокат), свідоцтво ПТ№1653 від 28.03.2017 року, ордер серія ВІ№1253997 від 29.10.2024 року;

відповідача (в режимі відеоконференції) Чинчик С.С. (адвокат), свідоцтво ПТ№3485 від 09.06.2020 року, довіреність №06/4689 від 27.12.2024 року;

Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (вх.№813П/1) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.03.2025 року у справі №917/1000/23,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ», м.Кременчук, Полтавська область,

про стягнення 126014076,52 грн,-

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» про стягнення заборгованості в розмірі 126014076,52 грн, з яких: 97899228,54 грн - основна заборгованість, 22801268,20 грн - пеня, 1368991,15 грн - 3% річних, 3944588,63 грн - інфляційні втрати за договором про участь у балансуючій групі №БГ-14/03/22 від 14.03.2022 року.

Рішенням суду першої інстанції від 25.07.2024 року закрито провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 48324966,55 грн. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» 49574261,99 грн - основної заборгованості, 6840380,46 грн - пені, 1368991,15 грн - 3% річних, 3944588,63 грн - інфляційних втрат за договором про участь у балансуючій групі №БГ-14/03/22 від 14.03.2022 року та 939400,00 грн - витрат по сплаті судового збору. Видано наказ після набрання рішенням законної сили. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись частково з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» 28.08.2024 року звернулось до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 3% річних у розмірі 1368991,15 грн, 3944588,63 грн інфляційних, 6840380,46 грн пені, судових витрат у розмірі 469700,00 грн по сплаті судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог. Вважає, що рішення у справі прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, без урахування усіх обставин справи. Зокрема посилається на безпідставне стягнення пені починаючи з 03.05.2023 року, оскільки це суперечить п.1 постанови НКРЕКП «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» за №332, яким передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

28.10.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» до Господарського суду Полтавської області надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник просить суд:

- визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни незаконними;

- зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олену Грайровну усунути порушення та повернути кошти в сумі 870146,68 грн (вісімсот сімдесят тисяч сто сорок шість гривень 68 коп.) на рахунки ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», з яких вони були стягнуті.

Ухвалою від 29.10.2024 року відкладено вирішення питання про прийняття скарги у справі №917/1000/23 до повернення її матеріалів до Господарського суду Полтавської області з апеляційної інстанції.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.07.2024 року у справі №917/1000/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.07.2024 року у справі №917/1000/23 скасовано в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 6840380,46 грн. В цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у стягненні з відповідача пені у повному розмірі. В решті рішення у справі залишено без змін. Здійснено перерозподіл судових витрат.

Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» витрати по сплаті судового збору за звернення до суду першої інстанції у розмірі 835300,89 грн; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 124918,93 грн.

Матеріали справи направлено до Господарського суду Полтавської області.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.03.2025 року (повний текст складено 02.04.2025 року, суддя Погрібна С.В.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» у задоволенні скарги на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» не погодилось з ухвалою суду першої інстанції та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.03.2025 року у справі №917/1000/23; ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №76293776 від 15.10.2024 року; визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни незаконними; зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олену Грайровни усунути порушення та повернути кошти в сумі 870146,68 грн на рахунки ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», з яких вони були стягнуті.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» відповідає критеріям визначеним у пункті 10-4 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» та п. 1-1 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про критичну інфраструктуру».

Так банками, на підставі направлених державним виконавцем платіжних інструкцій від 15.10.2024 року з рахунків ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» було стягнуто на рахунок Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ( НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», код стягувача: 00015622) грошові кошти товариства, на загальну суму 870 146,68 грн. Однак зазначені суми грошових коштів підлягають поверненню на рахунки товариства як такі, що були стягнуті незаконно, в порушення вимог Законів України «Про виконавче провадження» та «Про критичну інфраструктуру».

Апелянт наполягає на тому, що державний виконавець, відкриваючи виконавче провадження, мав можливість перевірити чи підпадає ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» під дію пункту 10-4 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», проте він цього не зробив, або зробив і проігнорував отриману ним інформацію, що потягло за собою стягнення на рахунок Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України грошових коштів товариства на загальну суму 870146,68 грн.

Скаржник вказує, що судом першої інстанції неправомірно надано перевагу положенням підзаконного акту Інструкції організації примусового виконання рішень над Законом України «Про виконавче провадження»; неправильно застосовано положення пункту 10-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025 року, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 року витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1000/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи. Постановлено, копію ухвали надіслати апелянту та Господарському суду Полтавської області.

22.04.2025 року матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.03.2025 року у справі №917/1000/23; учасникам справи встановлено строк не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України; призначено справу до розгляду на 16.05.2025 року на 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5836 від 09.05.2025 року), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач вказує, що виконавець при відкритті виконавчого провадження перевіряє повноваження заявника та відповідність виконавчого документу, і не має жодного встановленого обов`язку перевіряти чи боржник підпадає під ті чи інші критерії які забороняють стягнення в рамках виконавчого провадження, зокрема чи відноситься ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» до операторів критичної інфраструктури відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру». В силу приписів ст. 19 Закону України «про виконавче провадження» боржник повідомив виконавця про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, у зв`язку з чим виконавцем було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.

Позивач наполягає на тому, що дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни є правомірними та законними, а доводи відповідача не вказують на порушення зі сторони державного виконавця, а отже стягнуті суми грошових коштів не підлягають поверненню в силу пункту 18 Інструкції з організації примусового виконання рішень і скарга ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» не підлягає задоволенню.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України також надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№5927 від 12.05.2025 року), в якому наполягає на тому, що всі дії вчинялись у відповідності до норм чинного законодавства і підстав для визнання їх неправомірними немає.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2025 року, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Лакізи В.В. та судді Мартюхіної Н.О. для розгляду справи №917/1000/23 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.

Ухвалою суду від 14.05.2025 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.03.2025 року у справі №917/1000/23 до провадження новим складом суду та призначено її розгляд в судове засідання на 19.05.2025 року на 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

У судовому засіданні 19.05.2025 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі та з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні, оголошено перерву до 26.05.2025 року про що винесено відповідну ухвалу.

Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 21.05.2025 року.

У судовому засіданні 26.05.2025 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Стаття 129-1 Конституції України гарантує обов`язковість виконання судового рішення.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника та не повинно створювати для стягувача зайвих перешкод і витрат.

Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) у справі у рішенні «Глоба проти України» no. 15729/07 від 05 липня 2012 року зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 2 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Так, у відповідності до вимог статей 3, 4, 25, 27 Закону України «Про виконавче провадження», 15.10.2024 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято рішення про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 року у справі №917/1000/23, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76293776.

Також, 15.10.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт коштів боржника.

Копії постанов, в порядку вимог ч.2 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», скеровано сторонам виконавчого провадження 15.10.2024 року до електронних кабінетів, зареєстрованих у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».

На виконання вимог ч.3 ст.13 та ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 15.10.2024 року винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до банківських установ платіжні інструкції про списання коштів з арештованих рахунків.

У свою чергу ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» подало заяву про зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання, посилаючись, по-перше, на те, що рішення по справі №917/1000/23 не набрало законної сили, вказавши ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 року у справі №917/1000/23, за якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.07.2024 року у справі №917/1000/23, копію якої подано до Відділу - 16.10.2024 року, по-друге, що ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» підпадає під дію пункту 10-4 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Істотним є те, що протягом робочого дня - 16.10.2024 року, банками, на підставі направлених державним виконавцем платіжних інструкцій №13229, №13231, №13232, №13233, №13234, №13235, №13236 від 15.10.2024 року, з рахунків ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» було стягнуто на рахунок Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ( НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», код стягувача: 00015622) грошові кошти Товариства, на загальну суму 870146,68 грн.

Відповідач (боржник, апелянт) стверджує, що стягнення відповідних коштів суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про критичну інфраструктуру» і вони підлягають поверненню, як незаконно стягнуті. Посилаючись на ст.1213 Цивільного кодексу України вимагає від набувача повернути ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» безпідставно стягнуті грошові кошти у сумі 870146,68 грн.

16.10.2024 року державним виконавцем, керуючись вимогами ст.38 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про зупинення виконавчого провадження та зняття арешту з рахунків та коштів боржника.

Так, пунктом 10-4 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, визначено, що тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування: 1) зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржниками є господарські товариства, які відповідають сукупно таким критеріям: є оператором критичної інфраструктури; 2) підлягають зняттю арешти, накладені на майно та/або грошові кошти господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям: є оператором критичної інфраструктури.

Як вказує скаржник, заява про зупинення виконавчих дій була подана 15.10.2024 року о 17:17 год., однак зареєстрована відділом виконавчої служби 16.10.2024 року.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про виконавче провадження» про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

16.10.2024 року - на наступний день після надходження заяви державним виконавцем, керуючись вимогами ст.38 та Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про зупинення виконавчого провадження та зняття арешту з коштів боржника.

Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція).

Вказана Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 5 Інструкції розділу ІІІ - під час здійснення виконавчого провадження виконавець за допомогою автоматизованої системи може сформувати узагальнену інформацію про боржника, його майно, доходи та кошти. Така інформація формується автоматизованою системою на підставі наявних у ній на дату формування відомостей, отриманих виконавцями з реєстрів, баз даних та інших інформаційних систем державних органів, банків або інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг в ході примусового виконання рішень.

Виходячи з вищенаведеного, виконавець при відкритті виконавчого провадження перевіряє повноваження заявника та відповідність виконавчого документу, і не має встановленого обов`язку перевіряти чи боржник підпадає під ті чи інші критерії які забороняють стягнення в рамках виконавчого провадження.

Крім того, пунктами 17, 18 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що за наявності обставин, передбачених статтею 34 Закону, виконавець виносить постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, крім випадків, визначених Законом. Зупинення вчинення виконавчих дій, відкладення проведення виконавчих дій, відстрочка або розстрочка виконання рішення не є підставами для скасування раніше вжитих заходів щодо примусового виконання рішення.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правомірний висновок про відсутність підстави для повернення стягнутих грошових коштів на рахунки боржника у сумі 870146,68 грн.

Колегія суддів також враховує, що звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку розділу VI Господарського процесуального кодексу України не визначає у скарзі, які саме дії державного виконавця є неправомірними і підлягають визнанню протиправними. Під час розгляду даної скарги судом встановлено, що відкриття виконавчого провадження відбулось у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», а отримавши повідомлення боржника винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. Постанова про накладення арешту на кошти боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Наразі державним виконавцем так і було вчинено. Направлення державним виконавцем платіжних інструкцій до банківських установ про списання з рахунків ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» коштів, як і списання банківськими установами коштів, вчинено автоматично після винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника та до постановлення про зупинення вчинення виконавчих дій. Винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій вчинено у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням та на підставі тих обставин, що повідомлені боржником.

Відповідно до ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до положень наведеної норми процесуального права за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках що зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Полтавської області від 25.03.2025 року у справі №917/1000/23 має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.03.2025 року у справі №917/1000/23 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачені ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.05.2025 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов