Постанова

від 27.05.2025 по справі 917/119/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року м. Харків Справа № 917/119/24(910/3658/24)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

від позивача адвокат Остапенко О.П., на підставі ордера (поза межами приміщення суду);

адвокат Лозовський В.М., на підставі довіреності (поза межами приміщення суду);

від відповідача адвокат Пінчук-Ніколайчук Ю.В., на підставі довіреності (поза межами приміщення суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ", (вх.№880 П/1),

на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.03.2025 (повний текст судового рішення складений та підписаний 27.03.2025, суддя Ореховська О.О.)

у справі №917/119/24 (910/3658/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ", м. Полтава,

до Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування", м. Київ,

про стягнення 978 848, 98грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" про стягнення заборгованості в розмірі 978 848, 98грн.

Позивач зазначає, що заборгованість виникла у зв`язку з переоцінкою вартості робіт за договором на виконання робіт з буріння свердловин №6589-НГД від 17.11.2021 по актах переоцінки №5/1 від 26.12.2023 та №6 від 03.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/14983/22 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у зазначеній справі, відповідно до яких було присуджено до стягнення з ПрАТ "Нафтогазвидобування" на користь ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" заборгованість за договором на виконання робіт з буріння свердловин №6589-НГД від 17.11.2021, а саме основний борг в сумі 41 246 466, 42грн, вартість переоцінки робіт в сумі 3 929 708, 79грн, пеню в сумі 1 590 928, 79грн, 620 808, 06грн 3% річних та судовий збір в сумі 710 818, 68грн.

Згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 матеріали справи №910/3658/24 за позовом ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" до ПрАТ "Нафтогазвидобування" про стягнення 978 848, 98грн передано до Господарського суду Полтавської області для розгляду в межах справи №917/119/24 про банкрутство ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ".

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.03.2025 у справі №917/119/24 (910/3658/24) в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" до Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" про стягнення заборгованості в розмірі 978 848, 98грн відмовлено повністю з тих підстав, що за умовами договору складені акти переоцінки виконаних робіт мають бути узгоджені його сторонами. Однак, суд першої інстанції встановив, що надані позивачем документи на підтвердження надсилання відповідачу актів переоцінки виконаних робіт не містять інформації про те, який саме документ (документи) був вкладений у поштове відправлення №3601102511063, яке було надіслане відповідачу засобами поштового зв`язку, відтак, відсутні підстави стверджувати про направлення позивачем на адресу відповідача саме актів переоцінки №5/1 від 26.12.2023 та №6 від 03.01.2024.

Місцевий господарський суд також встановив, що позивач, заявляючи вимоги про стягнення переоцінки вартості робіт по акту переоцінки №5/1 від 26.12.2023 в сумі 187 975, 65грн, здійснює обрахунок виходячи із суми 24 969 164,77грн за актом переоцінки №5 від 27.12.2022 (відсутній у матеріалах справи) і застосовує курс НБУ станом на 26.12.2023, не надаючи жодних деталізованих пояснень механізму обрахунків такої переоцінки.

Заявляючи про стягнення 790 873, 33грн по акту переоцінки №6 від 03.01.2024, позивач посилається на акт виконаних робіт №6 від 10.03.2023, заборгованість за яким стягнуто у справі №910/14983/22. Разом з цим, в акті переоцінки №6 від 03.01.2024 зазначено, що згідно даного акту була проведена переоцінка вартості робіт згідно пункту 10.2 Договору №6589-НГД від 17.11.2021, які були виконані підрядником і прийняті Компанією по акту виконаних робіт №6 від 02 грудня 2022, однак, даний акт у матеріалах справи відсутній.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ", не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області 17.03.2025 по справі №917/119/24(910/3658/24), ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 22 500, 00грн; вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що за умовами договору обов`язок коригування вартості виконаних робіт покладається на ПрАТ "Нафтогазвидобування" при проведенні оплати, а не на ТОВ "Сервіс ойл", як про те зазначає суд першої інстанції. ПрАТ "Нафтогазвидобування" було відомо, що згідно з пунктом Е статті 10.2 договору №6589-НГД, при здійсненні оплати він самостійно має здійснити перерахунок вартості робіт відповідно до курсу НБУ дол. США/грн. на дату такої оплати.

Апелянт посилається на те, що навів детальні розрахунки за актами переоцінки вартості робіт, однак, суд першої інстанції формально надав їм оцінку.

Крім того, апелянт зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ "Сервіс ойл" очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, складає 22 200, 00грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.04.2025 для розгляду справи №917/119/24 (910/3658/24) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" (вх.№880П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.03.2025 у справі №917/119/24(910/3658/24). Призначено справу до розгляду на "20" травня 2025 року об 11:30год. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв чи клопотань (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з доказами їх надсилання іншим сторонам у справі до 13.05.2025.

Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження вручені сторонам у справі у підсистемі "Електронний суд", користувачами якої сторони є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл" та заяву Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" про участь їхніх представників в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено судове засідання у справі №917/119/24 (910/3658/24), призначене на "20" травня 2025 р. об 11:30 годині, провести за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл" в особі його представника - адвоката Остапенка Олександра Петровича, та за участю Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" в особі його представника - адвоката Пінчука-Ніколайчука Юрія Володимировича, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявників.

30.04.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що відсутні підстави вважати, що в силу пункту 10.1 договору акт виконаних робіт №5/1 від 26.12.2023 року у сумі 187 975, 65грн та акт №6 від 03.01.2024 у сумі 790 873,33грн вважаються узгодженими та послуги, відображені в них, підлягаютьсплаті, тому означені вимоги є передчасними та недоведеними, оскільки означені акти на адресу ПрАТ "НАФТОГАЗВИДОБУВАННЯ" не надходили.

Крім того, як вказує відповідач, із копії наданих актів не можливо встановити, за який період були надані відповідні послуги.

З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл" про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено судове засідання у справі №917/119/24 (910/3658/24), призначене на "20" травня 2025 р. об 11:30 годині та усі наступні судові засідання, провести за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл" в особі його представника - адвоката Лозовського Володимира Миколайовича, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявників.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 20.05.2025 представники апелянта оголосили доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує.

Після заслуховування представників сторін у судовому засіданні 20.05.2025 оголошено перерву до 09:15год. 27.05.2025.

Після перерви судове засідання 27.05.2025 продовжено.

Представники апелянта просять скаргу задовольнити, представник відповідача просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Враховуючи, що представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, матеріалів справи достатньо для розгляду скарги, судова колегія вважає можливим здійснити розгляд скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з ПрАТ "Нафтогазвидобування" заборгованості у розмірі 41 246 466, 42грн основного боргу, 3 929 708, 78грн переоцінки вартості виконаних робіт, 4 496 102, 93грн пені, 341 575, 88грн інфляційних втрат та 620 808, 06грн трьох процентів річних, що разом складає 50 634 662, 07грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на порушення відповідачем умов договору про виконання робіт з буріння свердловини від 17.11.2021 №6589-НГД в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу пеню згідно з пунктом 8 додатку І до договору, а також інфляційні втрати та 3 процентів річних, нарахованих відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/14983/22 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПрАТ "Нафтогазвидобування" на користь ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" 41 246 466, 42грн основного боргу, 3 929 708, 78грн вартості переоцінки робіт, 1 590 928, 79грн пені та судовий збір в сумі 745 084, 16грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/14983/22 на шість місяців, а саме до 03.01.2024.

У ході розгляду справи №910/14983/22 Господарський суд міста Києва встановив таке.

17.11.2021 між ПрАТ "Нафтогазвидобування" (за договором - компанія) та ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (за договором - підрядник) укладено договір № 6589-НГД про виконання робіт з буріння свердловини.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 договору №6589-НГД, компанія доручає підряднику, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи з буріння свердловини до встановленої компанією глибини, спуск колон/хвостовика та їх кріплення, випробування на герметичність, випробування закінченої бурінням свердловини на ліцензійній ділянці та виконання усіх допоміжних робіт та надання послуг, відповідно до умов цього договору та індивідуального проекту на буріння, а компанія зобов`язується провести оплату виконаних робіт згідно умов договору.

Згідно вимог компанії, підрядник має пробурити свердловину №74 Семиренківського родовища в межах відповідної ліцензійної ділянки (п.п. 2.3.1 п. 2.3 договору № 6589-НГД).

Відповідно до п.п. 2.3.3 п. 2.3 договору №6589-НГД датою початку буріння свердловини №74 Семиренківського родовища є 12.11.2021.

Роботи, виконані позивачем з 12.11.2021 по 31.01.2022, відповідачем прийняті та оплачені, претензій у сторін щодо виконання робіт та оплати по них не має.

У лютому 2022 року ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" на виконання умов договору №6589-НГД на свердловині №74 Семиренківського родовища виконувало роботи, що підтверджується добовими рапортами з 01.02.2022 по 28.02.2022.

Також, у зв`язку з відновленням робіт на свердловині №74 Семиренківського родовища, починаючи з 07.08.2022 по 14.11.2022 позивач на виконання умов договору №6589-НГД виконував роботи, що підтверджується добовими рапортами з 07.08.2022 по 14.11.2022.

У ході розгляду справи №910/14983/22 судом встановлено, що на виконання умов договору №6589-НГД позивачем на електронну адресу відповідача було направлено на погодження акт виконаних робіт №5 від 16.03.2022.

Після усунення зауважень до акту виконаних робіт №5 оригінали підписаного зі сторони позивача акту виконаних робіт №5 від 16.03.2022 та розрахунку до нього, на суму 21 039 455,99 грн, було передано відповідачеві, але відповідач його не підписав та відповідно оплати по ньому не здійснив.

Отже, станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача по акту виконаних робіт №5 від 16.03.2022 становить 21 039 455,99 грн.

На виконання умов договору №6589-НГД відповідачеві було надіслано акт виконаних робіт №6 від 21.09.2022 на суму 14 962 751, 02грн та розрахунок до нього, акт виконаних робіт №7 від 21.10.2022 на суму 24 119 980, 46грн та розрахунок до нього, акт виконаних робіт №8 від 18.11.2022 на суму 24 384 200, 65грн та розрахунок до нього, акт виконаних робіт №9 від 02.12.2022 на суму 10 146 543, 17грн та розрахунок до нього. Загальна сума по актах № 6-9 склала 73 613 475, 30грн.

Листом №253/6 від 30.12.2022 відповідач надіслав позивачеві зауваження/заперечення, в т.ч. і до актів виконаних робіт № 6 - 9 по договору №6589-НГД, де зазначив, що самостійно поніс витрати по договору №6589-НГД у сумі 53 561 420, 76грн, надав в електронному вигляді перелік таких витрат та запропонував ознайомитися з первинними документами в офісі відповідача.

Листом №12/39 від 10.03.2023 позивач надіслав відповідачеві листа, у якому повідомив, що погоджується із сумою понесених самостійно відповідачем витрат по договору №6589-ГНГД у розмірі 53 406 465, 24грн, крім робіт влаштування тимчасового укриття на випадок надзвичайних ситуацій у сумі 238 393, 10грн, яка відповідно до листа відповідача № 26/18 від 27.01.2023 має бути поділена навпіл.

У зв`язку з відсутністю зауважень та заперечень по виконанню робіт (з 07.08.2022 по 14.11.2022) по договору №6589-НГД позивач направив відповідачеві акт виконаних робіт №6 від 10.03.2023 та розрахунок до нього.

Загальна сума переданих та прийнятих робіт сторонами, відповідно до акту виконаних робіт №6 від 10.03.2023 (за період з 07.08.2022 по 14.11.2022) склала 20 207 010, 43грн.

Разом з тим, акт виконаних робіт №6 від 10.03.2023 та розрахунок до нього відповідачем не підписано. Узгоджена сторонами сума - 20 207 010, 43грн (за період робіт з 07.08.2022 по 14.11.2022) відповідачем не сплачена.

Як визначено у пункті 10.2 договору №6859-НГД, всі платежі повинні бути сплачені підрядником виключно в українських гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на дату здійснення платежу.

Датою здійснення платежу є дата списання коштів з розрахункового рахунку компанії.

В пунктах 4.1-4.4 додатку F до договору сторони визначили розмір ставок, тарифів і цін в гривнях, вказавши еквівалент в доларах США. Грошовий еквівалент ставок, тарифів і цін в доларах США визначений відповідно до офіційного курсу валют (долар/гривня), встановленого Національним банком України на 17.11.2021 (26, 4133грн за один долар США) та опублікованого на офіційному сайті Національного банку України.

Підпунктом В) пункту 10.2 договору №6859-НГД вартість виконаних підрядником робіт в звітному місяці по операційному тарифу визначається в такий спосіб: P1=Or1/A2*А0*Н1, де

P1 - вартість виконаних робіт з операційного тарифу;

Or1 - операційний тариф (грн. на добу Додаток F);

A2 - офіційний курс гривні до дол. США, встановлений Національним банком України на дату укладення цього договору;

A0 - офіційний курс гривні до дол. США встановлений Національним банком України на дату закінчення робіт у звітному періоді, вказаному в акті виконаних робіт;

H1 - фактична кількість годин роботи за операційним тарифом (годин)/2 (години).

Позивачем розраховано та заявлено до стягнення в межах справи №910/14983/22 переоцінку вартості виконаних робіт по акту №5 від 16.03.2022в сумі 3 929 708, 78грн.

На підставі матеріалів справи №910/14983/22 суд дійшов висновку, що на виконання умов договору позивачем було виконано роботи на суму 41 246 466, 42 грн згідно актів виконаних робіт №5 від 16.03.2022 та №6 від 10.03.2023.

Вказані акти зі сторони відповідача не підписані, проте, факт виконання позивачем робіт за ними відповідач визнає, а доказів протилежного матеріали справи не містять.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд прийняв акти виконаних робіт №5 від 16.03.2022 та №6 від 10.03.2023 як належні докази виконання позивачем робіт на суму 41 246 466,42 грн.

Ухвалюючи рішення, Господарський суд міста Києва у справі №910/14983/22, встановивши, що строк оплати виконаних робіт за договором настав, а доказів оплати їх в повному обсязі відповідачем не надано, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 41 246 466, 42 грн, а також заборгованості з переоцінки вартості виконаних робіт за актом від 16.03.2022 №5 в сумі 3 929 708, 78грн.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду у справі №910/14983/22 згідно зі статтею 331 ГПК України на 6 місяців.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 апеляційну скаргу ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" на рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/14983/22 задоволено частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/14983/22 скасовано в частині відмови у стягненні 620 808,06 грн 3% річних та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/14983/22 викладено у наступній редакції: "Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" основний борг в сумі 41 246 466, 42грн, вартість переоцінки робіт в сумі 3 929 708, 79грн, пеню в сумі 1 590 928, 79грн, 620 808, 06грн, 3% річних та судовий збір в сумі 710 818, 68грн.

В решті рішення Гсподарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/14983/22 залишено без змін.

Отже, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/14983/22 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, що набрали законної сили, встановлено у ПрАТ "Нафтогазвидобування" перед ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" наявність заборгованості, зокрема, за актом виконаних робіт №5 від 16.03.2022 в сумі 21 039 455,99грн, заборгованості з вартості переоцінки вартості робіт за виконаних робіт №5 від 16.03.2022 в сумі 3 929 708,79грн, а також заборгованості, яка підлягає сплаті за актом №6 від 10.03.2023 та складає 20 207 010, 43грн.

Згідно рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/14983/22 виконання зазначеного рішення було відстрочено на шість місяців, а саме до 03.01.2024.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач зазначає, що заборгованість згідно рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №910/14983/22 погашалась відповідачем частинами, а саме: 10.01.2023 - 3 506 576, 00грн, 14.11.2023 - 654 951, 46грн, 22.11.2023 - 1 753 288, 00грн, 23.11.2023 - 3 367 835, 07грн, 11.12.2023 - 1 609 114, 61грн, 14.12.2023 - 6 384 524, 26грн, 26.12.2023 - 15 705 390, 95грн, 03.01.2024 - 2 936 523, 71грн, 03.01.2024 - 12 204 494, 85грн, на підтвердження чого позивач надав виписки по рахунку ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ".

В обґрунтування позовних вимог в межах даної справи позивач зазначає, що на дату розгляду справи №910/14983/22 до суду було подано акт виконаних робіт №5 від 16.03.2022 на загальну суму 21 039 455, 99грн, розрахунок до акту виконаних робіт №5 від 16.03.2022 на загальну суму 21 039 455, 99грн та довідку щодо методики розрахунку переоцінки вартості виконаних робіт від 22.12.2022 до акту виконаних робіт №5 від 16.03.2022 на загальну суму 3 929 708, 78грн.

Відповідно до довідки щодо методики розрахунку переоцінки вартості виконаних робіт від 22.12.2022 розрахунок такої переоцінки проводився по курсу НБУ 36, 5686грн за 1 дол. США.

На дату розгляду справи №910/14983/22 до суду було подано акт виконаних робіт №6 від 10.03.2023 на загальну суму 20 207 010, 43грн, розрахунок до акту виконаних робіт №6 від 10.03.2023 на загальну суму 20 207 010,43 грн.

Відповідно до розрахунку до акту виконаних робіт №6 від 10.03.2023 розрахунок переоцінки проводився по курсу НБУ 36, 5686 грн. за 1 дол. США.

Позивач зазначає, що у справі №910/14983/22 переоцінка вартості виконаних робіт по акту № 6 від 10.03.2023 не заявлялася, відповідно судом і не стягувалася.

На дату проведення відповідачем розрахунку по рішенню суду у справі №910/14983/22 курс НБУ змінився і становив: 10.11.2023 - 36, 0360грн за 1 дол. США; 14.11.2023 - 36, 1609грн за 1 дол. США; 22.11.2023 - 36, 0453грн за 1 дол. США; 23.11.2023 - 36, 0675грн за 1 дол. США; 11.12.2023 - 36, 7424грн за 1 дол. США; 14.12.2023 - 37, 0245грн за 1 дол. США; 26.12.2023 - 37, 5225грн за 1 дол. США; 03.01.2024 - 38, 0839грн за 1 дол. США.

Позивач зазначає, що у зв`язку зі зміною курсу НБУ грн/дол США позивачем 13.02.2024 на адресу відповідачу був направлений лист за № 01/40, до якого додавалися акт переоцінки №5/1 від 26.12.2023 на загальну суму 187 975, 65грн, довідка щодо методики розрахунку переоцінки вартості виконаних робіт від 26.12.2023; акт переоцінки №6 від 03.01.2024 на загальну суму 790 873, 33грн, довідка щодо методики розрахунку переоцінки вартості виконаних робіт від 03.01.2024, який відповідач отримав 22.02.2024.

Вищевказані акти відповідач не підписав, оплату не провів, що стало підставою для звернення позивачем з позовом до суду про стягнення з відповідача переоцінки вартості виконаних робіт по актах переоцінки № 5/1 від 26.12.2023 на суму 187 975, 65грн та №6 від 03.01.2024 на суму 790 873, 33грн.

Як встановлено судом першої інстанції, у пункті Е статті 10.2 Договору визначено, що вартість виконаних робіт, розрахована згідно з п.п. А - D ст. 10.2 Договору, повинна бути скоригована компанією самостійно при проведенні оплати за відповідним актом виконання робіт шляхом перерахунку за такою формулою на дату оплати:

S1 = (А1/А0)*50, де

S1 - вартість робіт, що розрахована згідно з п.п. А - D ст. 10.2 Договору, на дату оплати;

А1 - офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату оплати;

А0 - офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату закінчення робіт у звітному періоді, вказану в Акті виконаних робіт;

S0 - вартість робіт, що розрахована згідно з п.п. А - D ст. 10.2 Договору, вказана в Акті виконаних робіт.

В дату проведення розрахунку за відповідним Актом виконаних Робіт Компанією та Підрядник складають та узгоджують Акт переоцінки вартості виконаних Робіт, у якому вказують остаточну вартість виконаних Робіт, з урахуванням здійсненої переоцінки (перерахунку) на дату оплати за формулою, наведеною в пункті Е статті 10.2 Договору, та який є підставою для відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку Сторін, а також оформлення розрахунку коригування кількісних та вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної).

Якщо розмір проведеної Компанією оплати не буде відповідати вартості Робіт, що буде узгоджена Сторонами в Акті переоцінки, неоплачена сума підлягає сплаті, а сплачена надлишково - поверненню, за вимогою Сторони, на користь якої, мають бути перераховані грошові кошти, протягом 3 робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Тобто, умови Договору передбачають коригування вартості робіт у випадку коливання офіційного курсу гривні по відношенню до долара США на момент оплати в сторону збільшення/зменшення по відношенню до офіційного курсу гривні до долара США на момент закінчення робіт у звітному періоді. За результатом такого коригування визначається сума курсової різниці (переоцінки вартості виконаних робіт), яка фактично є доплатою.

На підтвердження направлення на узгодження відповідачу актів переоцінки №5/1 від 26.12.2023 та №6 від 03.01.2024 позивачем долучено до матеріалів справи:

- лист від 13.02.2024 за №01/40 з доданими до нього документами, а саме: акт переоцінки №5/1 від 26.12.2023 на загальну суму 187 975, 65грн (2 прим.), довідка щодо методики розрахунку вартості виконаних робіт від 26.12.2023, акт переоцінки №6 від 03.01.2024 на загальну суму 790 873, 33грн (2 прим.), довідка щодо методики розрахунку вартості виконаних робіт від 03.01.2024,

- роздруківку з сайту АТ "Укрпошта" відстеження відправлення за трекінгом №3601102511063, відповідно до якого вказане поштове відправлення вручено 22.02.2024,

- фіскальний чек АТ "Укрпошта від 13.02.2024 щодо відправлення рекомендованого листа № 3601102511063,

- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №3601102511063 із зазначенням про особисте отримання 22.02.2024.

Відповідач у відзиві на позов заперечує факт отримання від позивача актів переоцінки № 5/1 від 26.12.2023 та № 6 від 03.01.2024.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Обставини виконання позивачем робіт з буріння свердловини №74 Семиренківського родовища за договором №6859-НГД, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи встановлено судовим рішенням у справі №910/14983/22.

Факт оплати відповідачем заборгованості за актами №5 від 16.03.2022 та №6 від 10.03.2023, а також розміру здійсненої позивачем переоцінки за актом №5 на виконання вказаного судового рішення позивачем визнається.

Предметом даного спору є переоцінка вартості робіт за актом №6, яка не заявлялась у справі №910/14983/22, а також за актом №5, враховуючи, що судове рішення у справі №910/14983/22 виконувалось відповідачем частинами до 03.01.2024, відповідно позивачем враховано зміну курсу долара США до гривні на дату здійснення остаточного розрахунку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтями 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи з умов договору та обставин справи, суд зазначає, що остаточна вартість робіт у гривні визначається станом на дату оплати з урахуванням курсу долара США до гривні.

У даному випадку сума грошового зобов`язання в гривні визначається саме на дату оплати, а до того визначається гривневим еквівалентом до валюти, тому до моменту оплати матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості робіт з урахуванням курсової різниці.

Зобов`язання з оплати переоцінки вартості виконаних робіт не є новим зобов`язанням, а є невід`ємною частиною основного зобов`язання з оплати робіт (доплатою), обов`язок виконання якого встановлено договором. У протилежному випадку (коливання курсу гривні по відношенню до долара США на момент оплати у бік її зміцнення) відповідач не матиме обов`язку зі сплати курсової різниці.

Ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості і визначення її розміру не припиняє зобов`язань сторін, заснованих на договорі, і не скасовує обов`язку відповідача, передбаченого пунктом Е статті 10.2 договору.

З огляду на викладене, обґрунтованими є доводи апелянта, що обов`язок коригування вартості виконаних робіт покладається на ПрАТ "Нафтогазвидобування" при проведенні оплати.

ПрАТ "Нафтогазвидобування" було відомо, що згідно з пунктом Е статті 10.2 договору №6589-НГД, при здійсненні оплати він самостійно має здійснити перерахунок вартості робіт відповідно до курсу НБУ дол. США/грн. на дату такої оплати, чого останнім здійснено не було.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, здійснивши оплату заборгованості за актами №5 та №6, переоцінки вартості послуг за актом №5 (на дату подання позовної заяви у справі №910/14983/22) на виконання судового рішення у справі №910/14983/22 самостійного перерахунку вартості робіт відповідно до курсу НБУ дол. США/грн. на дату здійснення відповідної оплати не здійснив.

Відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову (частина 2 статті 19 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6840/21 викладено такий правовий висновок: передбачається обов`язок особи, яка порушила права і законні інтереси інших осіб, поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову.

Аналогічні висновки також відображені у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №910/512/23, від 23.01.2024 у справі №910/293/23.

Позивач посилається на те, що направив на узгодження відповідачу акти переоцінки №5/1 від 26.12.2023 та №6 від 03.01.2024.

Відповідач у відзиві на позов заперечує факт отримання від позивача актів переоцінки № 5/1 від 26.12.2023 та № 6 від 03.01.2024.

Суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження доводів надсилання вказаних актів переоцінки відповідачу дійшов висновку, що роздруківка відстеження відправлення, фіскальний чек та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не можуть підтверджувати надсилання відповідачу документів, перелічених у супровідному листі від 13.02.2024 № 01/40, оскільки підтверджують надання (оплату) послуг поштового зв`язку, отримання відповідачем поштового відправлення та не надають можливості суду перевірити вміст поштового відправлення.

Суд дійшов до висновку, що оскільки вищевказані документи не містять інформації про те, який саме документ (документи) був вкладений у поштове відправлення №3601102511063, яке було надіслане відповідачу засобами поштового зв`язку, відсутні підстави стверджувати про направлення позивачем на адресу відповідача саме актів переоцінки №5/1 від 26.12.2023 та №6 від 03.01.2024.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з такого.

Як зазначено вище, на підтвердження направлення на узгодження відповідачу актів переоцінки №5/1 від 26.12.2023 та №6 від 03.01.2024 позивачем долучено до матеріалів справи лист від 13.02.2024 за №01/40 з доданими до нього документами, роздруківку з сайту АТ "Укрпошта" відстеження відправлення за трекінгом №3601102511063, відповідно до якого вказане поштове відправлення вручено 22.02.2024, фіскальний чек АТ "Укрпошта від 13.02.2024 щодо відправлення рекомендованого листа № 3601102511063, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №3601102511063 із зазначенням про особисте отримання 22.02.2024, що містить

- штрих-код з написом "Полтава 11 3601102511063", який збігається з номером рекомендованого листа фіскального чеку 3601102511063 від 13.02.2024 15:37:44;

-місцеподання м. Полтава;

-дата подання 13.02.2024;

-найменування адресата ПрАТ "Нафтогазвидобування";

-поштова адреса вул. Магнітогорська, 1,к. 42, м. Київ, 02660;

-вид та категорія поштового відправлення лист, рекомендоване, з оголошеною цінністю на 1, 00грн.;

-вищезазначене поштове відправлення, поштовий переказ вручено 22.02.24, уповноваженому "упов. Добровольській";

-міститься підпис працівника поштовогозв`язку.

У частині підлягаєповерненню:

-відбиток календарногоштемпеля"Україна, 22.02.2024, Київ-94";

-найменування відправника ТОВ "Сервіс ойл";

-номер телефону 050-021-82-70;

-поштова адреса 36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні буд. 9/17;

-штрих код з написом "Київ 94 0209427392550".

При цьому, відповідач, посилаючись на неотримання від позивача актів переоцінки, що є предметом даного спору, не навів суду обґрунтувань, які ж документи були йому вручені у поштовому відправленні №3601102511063, надісланому позивачем.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Разом з тим, суд наголошує на необхідності застосування категорій стандартів доказування, відзначивши, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на надані позивачем докази в обґрунтування доводів надсилання відповідачу актів переоцінки №5/1 від 26.12.2023 та №6 від 03.01.2024, відсутності у матеріалах справи доказів вручення відповідачу інших документів у поштовому відправленні 3601102511063, судова колегія вважає надані позивачем докази достатніми.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідач отримав акти переоцінки №5/1 від 26.12.2023 та №6 від 03.01.2024 разом з позовною заявою.

Відтак, відповідач, маючи обов`язок за договором здійснити відповідний перерахунок самостійно, не здійснивши його і отримавши з позовом акти переоцінки, не був позбавлений можливості здійснити відповідну оплату на користь позивача.

Принцип процесуальної економії господарського судочинства загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують усі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, щоб під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.

Натомість зазначення судом першої інстанції такої підстави для відмови у позові як відсутність належних доказів надсилання актів переоцінки відповідачу, у той час, як відповідач міг здійснити відповідну переоцінку наданих йому послуг або станом на дату здійснення оплати, або після отримання позовної заяви, зазначеному принципу не відповідає.

Місцевий господарський суд також встановив, що позивач, заявляючи вимоги про стягнення переоцінки вартості робіт по акту переоцінки №5/1 від 26.12.2023 в сумі 187 975, 65грн, здійснює обрахунок виходячи із суми 24 969 164, 77грн за актом переоцінки №5 від 27.12.2022 (відсутній у матеріалах справи) і застосовує курс НБУ станом на 26.12.2023, не надаючи жодних деталізованих пояснень механізму обрахунків такої переоцінки.

Судова колегія, дослідивши вказаний акт, зазначає, що цілком очевидно вбачається, що сума 24 969 164, 77грн. - це доданок сум стягнутих (і вже сплачених відповідачем, тобто, є визнаними) в межах справи №910/14983/22 по акту виконаних робіт №5 21 039 455,99грн (сума основного боргу + 3 929708, 78грн (переоцінка вартості виконаних робіт на дату подачі позову у справі №910/14983/22).

26.12.2023 це дата довідки щодо методики розрахунку переоцінки вартості виконаних робіт, подана у справі №917/119/24 (910/3658/24);

27.12.2022 (описка - вірна дата 22.12.2022) це дата довідки щодо методики розрахунку переоцінки вартості виконаних робіт на суму 3 929 708, 78грн, яка стягнута у справі №910/14983/22.

Тим паче, що в акті №5/1 у шапці зазначено вірно дату акту виконаних робіт №5 від 16.03.2022, однак, суд першої інстанції зазначеному оцінку не надав.

Щодо акту переоцінки №6 від 03.01.2024, суд першої інстанції зазначає, що він містить посилання на акт виконаних робіт №6 від 02 грудня 2022, однак, даний акт у матеріалах справи відсутній.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що за вказаним позивачем актом сума повністю співпадає з сумою стягнутої суми за актом №6 від 10.03.2023 20 207 010, 43грн, яка вже і сплачена відповідачем, тобто, визнана; переоцінка здійснена позивачем саме з урахуванням цієї суми.

Відтак, вказана описка у даті акту №6 не впливає на вірність здійсненого позивачем розрахунку.

Згідно пояснень позивача щодо дати 02.12.2022, то до суду в межах справи №910/14983/22 подавалися декілька актів, зокрема в судових рішеннях зазначено: "На виконання умов договору №6589-НГД відповідачеві було надіслано акт виконаних робіт №6 від 21.09.2022 на суму 14 962 751, 02грн та розрахунок до нього, акт виконаних робіт №7 від 21.10.2022 на суму 24 119 980, 46грн та розрахунок до нього, акт виконаних робіт №8 від 18.11.2022 на суму 24 384 200, 65грн та розрахунок до нього, акт виконаних робіт №9 від 02.12.2022 на суму 10 146 543, 17грн та розрахунок до нього. Загальна сума по актах №6-9 склала 73 613 475, 30грн.

Акт виконаних робіт №6 від 10.03.2023 - це кінцевий об`єднаний акт з актів 6-9 з різними датами.

Детальний розрахунок зміни вартості виконаних робіт з прив`язкою до дати оплати, суми оплати, та курсу дол. США/грн. наведено у довідці щодо методики розрахунку переоцінки вартості виконаних робіт від 03.01.2024 і за такими розрахунками ПрАТ "Нафтогазвидобування" має сплатити ТОВ "Сервіс ойл" 790 873, 33грн.

Власного розрахунку ПрАТ "Нафтогазвидобування" не надав.

У цілому, судова колегія зазначає, що допущені позивачем описки в актах переоцінки не впливають на здійснені розрахунки, цілком очевидно, яким чином розрахунки були здійснені.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта щодо допущення місцевим господарським судом надмірного формалізму при дослдіженні актів переоцінки.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та не дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" слід задовольнити, рішення Господарського суду Полтавської області від 17.03.2025 слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" задовольнити; стягнути з Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" переоцінку вартості виконаних робіт по акту переоцінки №5/1 від 26.12.2023 у сумі 187 975, 65грн та по акту №6 від 03.01.2024 у сумі 790 873, 33грн за договором №6589-НГД про виконання робіт з буріння свердловини від 17.11.2021.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 14 682, 80грн та апеляційної скарги у розмірі 17 619, 30грн покладаються відповідача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції судова колегія зазначає таке.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, до позовної заяви позивачем додана копія договору про надання правничої допомоги №13/22 від 17.05.2022, відповідно до умов якого ТОВ "Сервіс Ойл", як Клієнт, замовляє АО "Аргос", як Виконавцю, надання правничої допомоги по захисту прав і законних інтересів у судах всіх рівнів та юрисдикцій, підприємствах, установах, організаціях будь-якої форми власності в спорах з фізичними, юридичними особами та державою.

Відповідно до пункту 2.3. договору, сторони визначили, що виконавець здійснює надання правничої допомоги на підставі заявки Клієнта (в т.ч і усної) про надання правничої допомоги, в якій останній визначає вид (характер) правничої допомоги та обсяг їх надання Виконавцем.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання (пункт 7.1. договору).

До ухвалення рішення судом першої інстанції, а саме 06.03.2025 позивачем подано до місцевого господарського суду клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 22 500, 00грн.

До клопотання позивачем додані копія платіжної інструкції №46743399SB від 02.04.2024 із призначенням платежу: "за адвокатські послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги №13/22 від 17.05.2022 за березень 2024 року" на суму 68 850, 00грн.

У тексті договору та квитанції відсутні будь-які посилання на те, що правнича допомога надавалась адвокатом саме у справі №917/119/24 (910/3658/24).

Інших доказів, які б свідчили про пов`язаність договору, а, відповідно,й сплаченого позивачем гонорару із цією справою, суду не надано.

Приведення у тексті клопотання опису робіт, наданих адвокатом, таким доказом бути не може.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.05.2024 у справі №227/2301/21.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі №757/29103/20-ц (провадження №61-11792св21) зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Однак, надані позивачем документи не підтверджують факту надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом цієї справи, а лише вказують на те, що між ним та АО "Аргос" існують договірні відносини щодо надання позивачу юридичних послуг.

Відтак, судова колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу в цій справі в суді першої інстанції. При цьому слід наголосити, що не можуть бути покладені на відповідача витрати на правову допомогу, надані в інших судових справах або за представлення інтересів особи в інших органах, організаціях та установах, що не пов`язані з розглядом справи №917/119/24 (910/3658/24).

З огляду на викладене, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" про розподіл понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції слід відмовити у зв`язку з недоведеністю їх понесення у цій справі.

Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.03.2025 у справі №917/119/24 (910/3658/24) скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" до Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" про стягнення 978 848, 98грн задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" (02094, м. Київ, вул. Гніздовського Якова, будинок 15-Д, кімната 13, код ЄДРПОУ 32377038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" (36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 9/17, код ЄДРПОУ 38516938) переоцінку вартості виконаних робіт по акту переоцінки №5/1 від 26.12.2023 у сумі 187 975, 65грн (сто вісімдесят сім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 65коп.) та по акту №6 від 03.01.2024 у сумі 790 873, 33грн (сімсот дев`яносто тисяч вісімсот сімдесят три гривні 33коп.) за договором №6589-НГД про виконання робіт з буріння свердловини від 17.11.2021.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" (02094, м. Київ, вул. Гніздовського Якова, будинок 15-Д, кімната 13, код ЄДРПОУ 32377038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" (36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 9/17, код ЄДРПОУ 38516938) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 14 682, 73грн (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 73коп.) та апеляційної скарги у розмірі 17 619, 28грн (сімнадцять тисяч шістсот дев`ятнадцять гривень 28коп.).

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" про розподіл понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.05.2025.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко