Постанова від 27.05.2025 по справі 908/1956/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1956/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєв І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Білик Н.О.

від відповідача: Воронов О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Запорізької міської ради

на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2024р.

(суддя Зінченко Н.Г., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 21.11.2024р.)

у справі

за позовом: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАМІЯ, м. Запоріжжя

про стягнення 588 964,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАМІЯ" 588 964,38 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право користування, за період з 01.01.2021р. по 31.03.2024р..

Позов обґрунтовано тим, що з 13.06.2018 ТОВ "ЗАМІЯ" є власником нерухомого майна автозаправний комплекс, загальною площею 29,3 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд.3Ж, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119, яка належить територіальній громаді м.Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності. Договір оренди цієї земельної ділянки між Позивачем та Відповідачем не укладений, таким чином, використання спірної земельної ділянки Відповідачем без належного її правового оформлення з 01.01.2021 по 31.03.2024 позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, отримувати дохід у розмірі орендної плати, відповідно до положень ст. 1212, 1214 ЦК України.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.11.2024р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАМІЯ" на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 23.12.2023р. по 31.03.2024р., у розмірі 57 130 грн. 02 коп. та судовий збір. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Запорізька міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2024р. у частині відмови у задоволенні позову, за період з 01.01.2021р. по 22.12.2023р. у сумі 531 834,36 грн., прийняти у цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що суд першої інстанції неправильно застосував та розтлумачив положення статей 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи не звернув увагу на те, що 30.10.2019 Запорізькою міською радою прийняте рішення № 37/67 про надання дозволу ТОВ "ЗАМІЯ" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Чубанова, 3Ж для розташування автозаправного комплексу, відповідно до якого останньому було надано дозвіл на розроблення в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1100 га по вул. Чубанова, 3ж для розташування автозаправного комплексу та подальшої передачі її в оренду. Таким чином, Відповідач звертаючись до Позивача із заявою про надання в оренду спірної Земельної ділянки самостійно визначив її розмір.

Скаржник зазначає, що Відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування Земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, збільшив вартість власного майна, а Позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), тому має місце факт безпідставного збереження орендної плати Відповідачем за рахунок Позивача.

На переконання Апелянта, Відповідач, як покупець нерухомого майна, яке розташоване на спірній Земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Також скаржник зазначає, що Запорізькою міською радою було прийняте рішення від 30.06.2015 №7 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016, затверджено: базову вартість 1 кв.м. земель міста Запоріжжя, коефіцієнт місце розташування Км2 та коефіцієнт впливу локальних факторів Км3, які не змінювались на момент набуття Відповідачем права власності на нерухоме майно за адресою м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 3ж. Площу земельної ділянки, якою Відповідач фактично користувався, останній визначив самостійно, тому у Позивача є всі необхідні дані для розрахунку недоотриманої орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.03.2024.

За доводами Скаржника, згідно з витягом № НВ-2300003812024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.01.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119, загальною площею 0,1100 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 3ж, становить 3 534 905,00 грн, у цінах 2024р..

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що системний аналіз норм законодавства та з урахуванням усталеної судової практики, стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати можливе лише з моменту формування земельної ділянки, яке полягає у присвоєнні їй кадастрового номера та реєстрації у Державному земельному кадастрі, адже саме з цього моменту ділянка є сформованою як об`єкт цивільних прав. На переконання Відповідача, земельна ділянка стає об`єктом цивільних прав після державної реєстрації права власності на неї.

Відповідач зауважує, що Запорізькою міською радою не надано доказів існування протягом заявленого у позові періоду (з 01.01.2021 по 31.03.2024) земельної ділянки площею 0,1100га по вул.Чубанова,3-ж у м.Запоріжжі, з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119 як об`єкта цивільних прав, у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, оскільки відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, державна реєстрація цієї земельної ділянки відбулась 22.12.2023, тому Відповідач користувався нею без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), лише у період з 23.12.2023 по 31.03.2024.

Одночасно у відзиві Відповідач просить долучити до матеріалів справи копію листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 10.01.20255 №1013/6/08-01-04-01-05, який містить роз`яснення підстав та порядку нарахування орендної плати за землю.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1956/24.

Матеріали справи №908/1956/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 07.05.2025 р..

На підставі ч.11 ст.176 ГПК України, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2025р. апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2024р. у справі №908/1956/24 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме для надання суду доказів сплати судового збору.

03.02.2025р. до Центрального апеляційного господарського суду від Запорізької міської ради надійшла заява про виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 30.04.2025 задоволено заяву Позивача та ухвалено провести судове засідання 07.05.2025р. та решту судових засідань у даній справі за його участю у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

07.05.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 27.05.2025.

Ухвалою суду від 21.05.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАМІЯ" та ухвалено провести судове засідання 27.05.2025р. та решту судових засідань у даній справі за його участю у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

27.05.2025 представники сторін у судовому засіданні надали пояснення у справі.

У судовому засіданні 27.05.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 361547034 від 11.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАМІЯ" 13.06.2018 набуло право власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 3Ж, а саме: автозаправний комплекс у складі: операторська-кафе-магазин, літ. А, загальною площею 29,3 кв.м.; навіс літ. Б,; стела № 1; ємність № 2; заправна колонка № 3; ємність № 4, заправна колонка № 5; заправна колонка № 6; замощення І (номер запису про право власності 26638503).

Належне Відповідачу на праві власності нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,1100 га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 3Ж, яка належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності.

Рішенням Запорізької міської ради № 37/67 від 30.10.2019 ТОВ "ЗАМІЯ" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Чубанова, 3 Ж для розташування автозаправного комплексу.

Матеріали справи свідчать про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 3Ж, є зареєстрованою з 22.12.2023 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що листом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.10.2024 № 18-8-0.37-1-3848/2-24, повідомлено Департамент правового забезпечення Запорізької міської ради .

08.01.2024 товариство звернулося до Запорізької міської ради з клопотанням № 03/1-2024/1 від 03.01.2024 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельної ділянки в оренду (користування) ТОВ "ЗАМІЯ" на 19 років без зміни меж та цільового призначення, земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119, площею 0,1100 га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 3Ж, з цільовим призначенням 12.11 «Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу».

Згідно з витягом № НВ-2300003812024 від 11.01.2024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:03:038:0119, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 3 534 905,00 грн. (а.с.17).

Відповідно до повідомлення Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 29.04.2024 за № 06.1-14/726 за наявними даними інформаційно-аналітичної системи управління плануванням та виконанням місцевих бюджетів "LOGIKA", через яку у відповідності до норм Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 627 здійснюється інформаційна взаємодія між органами, що контролюють справляння надходжень бюджету та органами місцевого самоврядування, ТОВ "ЗАМІЯ" як платник орендної плати за землю за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 у базі ІАС відсутнє.

З листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради № 2794/0/01-07/3783 від 30.04.2024 вбачається, що відповідно до наявної інформаційної бази на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119 по вул. Чубанова, 3Ж договір оренди землі з ТОВ "ЗАМІЯ" не обліковується. Рішення про передачу в оренду ТОВ "ЗАМІЯ" вказаної земельної ділянки Запорізькою міською радою не приймалося.

Одночасно судом встановлено, що, рішенням Запорізької міської ради № 6 від 30.06.2015 (дата оприлюднення 30.06.2015) встановлено податок на майно (в частині плати за землю). В пункті 4 зазначеного рішення вирішено встановити розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки) (додаток 3). В додатку № 3 цього рішення наведені розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Зокрема, зазначено, що для земельних ділянок, наданих для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій, розмір орендної плати у відсотках від їх нормативної грошової оцінки становить 6.

30.06.2015 рішенням Запорізької міської ради № 7 було затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Запоріжжя, яку введено в дію з 01.01.2016 року. В пункті 3 рішення зазначено, що базова вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 року становить 239,50 грн., та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік 299,14 грн. В пункті 7 цього рішення зазначено про введення в дію нормативну грошову оцінку земель міста з 01.01.2016 року.

28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення № 26 "Про встановлення розміру орендної плати за землю", яким встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).

Відповідно до додатку до вказаного рішення річний розмір орендної плати за земельні ділянки, надані для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій, становить 6 % від їх нормативної грошової оцінки.

На виконання ст.289 Податкового кодексу України листом від 11.01.2022 № 6-28-0.222-323/2-23 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки. Так, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017 рік складав 1,0, за 2018 рік - 1,0, за 2019 рік - 1,0, за 2020 рік - 1,0, за 2021 рік - 1.1 та за 2022 рік - 1.15.

З урахуванням вищенаведеного, Запорізькою міською радою здійснено розрахунок розміру недоотриманих доходів за фактичне користування Відповідачем земельною ділянкою без укладання договору оренди земельної ділянки за період часу з 01.01.2021 по 31.03.2024:

за 2021 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 2 658 792,87 грн. розрахована шляхом зменшення нормативної грошової оцінки землі в цінах 2022 року (2 924 672,16 грн.) на коефіцієнт індексації 2020 року 1,1. Звідси визначено річний розмір орендної плати за земельну ділянку у 2021 році: 2 658 792,87 грн. х 6 % = 159 527,57 грн. ;

за 2022 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 2 924 672,16 грн. визначена шляхом зменшення нормативної грошової оцінки землі в цінах 2023 року (3 363 372,98 грн.) на коефіцієнт індексації 2021 року 1,15. Звідси розраховано річний розмір орендної плати за земельну ділянку за 2022 рік: 2 924 672,16 грн. х 6 % = 175 480,33 грн.;

нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2023 рік розраховано від нормативної грошової оцінки в цінах 2024 року (3 534 905,00 грн.), зменшеної на 1,051 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2023 рік) = 3 363 372,98 грн. Звідси визначено річний розмір орендної плати за земельну ділянку за 2023 рік: 3 363 372,98 грн. х 6 % = 201 802,38 грн.;

за 2024 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2024 року склала 3 534 905,00 грн. Звідси річний розмір орендної плати за земельну ділянку за 2024 рік визначено: 3 534 905,00 грн. х 6 % = 212 094,30 грн.

212 094,30 грн./ 366 діб = 579,49 грн. (розмір орендної плати за земельну ділянку на добу за 2024 рік)

579,49 грн. х 90 діб = 52 154,10 грн. (сума недоотриманої орендної плати з 01.01.2024 по 31.03.2024, що дорівнює 90 діб).

Таким чином, за розрахунком Позивача, загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування Відповідачем земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 склав: 159 527,57 грн. (2021 рік) + 175 480,33 грн. (2022 рік) + 201 802,38 грн. (2023 рік) + 52 154,10 грн. (за 2024 рік) = 588 964,38 грн.

Неоплата Відповідачем безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розміщені належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна, за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 у вказаному вище розмірі, стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.

За результатами розгляду позовної заяви місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення, яке обґрунтоване тим, що оскільки спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119 є сформованим об`єктом цивільних прав з 22.12.2023, доведеним є факт користування Відповідачем спірною земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), лише за період з 23.12.2023 по 31.03.2024, внаслідок чого у Відповідача виник обов`язок зі сплати доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за цей період.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Власником земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119 на якій розташований об`єкт нерухомості, що належить Відповідачу є Позивач. Вказане сторонами не заперечується.

За умовами ч. 2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Предметом позову у справі, що розглядається, є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування вказаною земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомості Відповідача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19 тощо.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Тобто, незалежно від наявності вини у поведінці Відповідача, сам факт несплати ним за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату Позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

За змістом гл.15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Крім того, згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Отже, у зв`язку з розміщенням на земельній ділянці об`єктів нерухомості Відповідача, у останнього існує обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі цього право оренди.

У даному випадку, 30.10.2019 Відповідачем отримано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Чубанова, 3Ж для розташування автозаправного комплексу, проте договір оренди щодо зазначеної земельної ділянки станом на час судового розгляду не укладений.

Таким чином, як правильно встановлено місцевим господарським судом, використання спірної земельної ділянки Відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Одночасно, збереження Відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у Відповідача за рахунок їх несплати Позивачу.

Згідно з ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України .

При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції, відновлення порушених прав Позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для Відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельну ділянку.

Крім того , у зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягає доведенню у тому числі, вартість безпідставного збагачення.

За умовами ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та п.п.14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

За приписами ст. 288 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування орендною платою за землю є земельна ділянка надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше трьох відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з ст. 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до ст. ст. 13, 15, 18, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати за землю використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а виходячи з вимог статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18.

У даному випадку, нормативна грошова оцінка земель міста Запоріжжя, яка затверджена рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015, діє на сьогоднішній день і використовується органами Держгеокадастру для видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку. Тобто, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя не затверджується щорічно.

Як вже зазначалося раніше, для розрахунку плати за землю Позивач використовував витяг № НВ-2300003812024 із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.01.2024 про нормативну грошову оцінку землі в цінах 2024 року.

Відповідач, не надав іншого витягу про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, який би спростовував зазначену у витязі нормативну грошову оцінку станом на дату його формування.

З огляду на викладене судом першої інстанції був прийнятий до уваги Витяг про таку оцінку, наданий Позивачем.

Разом з тим суд враховує, що для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

При цьому згідно з ч.ч. 1-5, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою, якщо їй присвоєно кадастровий номер та здійснено її реєстрацію у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2061/20 від 05.08.2022, постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20, від 04.03.2021 у справі №922/5463/19.

Також, про необхідність застосування ст. 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, в яких зроблено висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

У справі, що розглядається, місцевий господарський суд встановив, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2100532062023 від 22.12.2023, виданий ТОВ "ЗАМІЯ", державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119 площею 0,1100 га, категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення 12.11; для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, відбулась 22.12.2023.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.10.2024 № 18-8-0.37-1-3848/2-24, адресованого Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради, також вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 3Ж, є зареєстрованою з 22.12.2023 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано вважав, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 3Ж, є сформованим об`єктом цивільних прав лише з 22.12.2023.

З огляду на викладене, Позивачем доведено належними і допустимими доказами, у розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, факт користування Відповідачем спірною земельною ділянкою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 3Ж, з кадастровим номером: 2310100000:03:038:0119, без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), лише за період з 23.12.2023 по 31.03.2024, внаслідок чого у силу вимог чинного законодавства у Відповідача виник обов`язок зі сплати доходу, отриманого від безпідставно набутого майна саме за цей період.

За розрахунками місцевого господарського суду, дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за цей період склав:

- 4 975,92 грн. (сума недоотриманої орендної плати з 23.12.2023 по 31.12.2023, що дорівнює 9 діб):

201 802,38 грн./365 = 552,88 грн.,

552,88 грн. х 9 = 4 975,92 грн., де:

201 802,38 грн. розмір орендної плати за земельну ділянку за 2023 рік,

365 кількість діб у 2023 році,

552,88 грн. розмір орендної плати за добу в 2023 році,

9 кількість діб у періоді з 23.12.2023 по 31.12.2023;

- 52 154,10 грн. (сума недоотриманої орендної плати з 01.01.2024 по 31.03.2024, що дорівнює 90 діб);

Отже, згідно здійсненого судом перерахунку, загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування Відповідачем земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 23.12.2023 по 31.03.2024 складає: 4 975,92 грн. (2023 рік) + 52 154,10 грн. (за 2024 рік) = 57 130,02 грн. При цьому вказаний розрахунок є арифметично правильним та сторонами не спростований.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАМІЯ" на користь Запорізької міської ради 57 130,02 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 23.12.2023 по 31.03.2024.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

Щодо заявленого Відповідачем клопотання про приєднання до матеріалів справи листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 10.01.2025 №1013/6/08-01-04-01-05 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При цьому у постанові від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 Верховний Суд вказав, що така обставина як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст.269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Вказаний вище лист податкової служби, як зазначає сам Відповідач, датований 10.01.2025, тобто після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення (11.11.2024), тому він є новим доказом у розумінні ст.269 ГПК України, що не був поданий до суду першої інстанції, та не існував на час прийняття судом оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, долучений Відповідачем до відзиву лист не може бути врахований колегією суддів під час апеляційного перегляду справи.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2024р. у справі №908/1956/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.05.2025 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін