Постанова

від 21.05.2025 по справі 916/2999/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/2999/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Могил С. К.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний)

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 (колегія суддів: Аленін О. Ю. - головуючий, Принцевська Н. М., Філінюк І. Г.) та рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2024 і додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 (суддя Цісельський О. В.)

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива"

про стягнення заборгованості

за участю:

позивача: Донченко Н. С. (самопредставництво)

відповідача: Черкес В. О. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) (надалі - ДП "АМПУ") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива" (надалі - ТОВ "ТІС-Міндобрива") про стягнення заборгованості у розмірі 8 328 815,39 грн.

1.2 Позовні вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором у частині несвоєчасної оплати виставлених рахунків за користування причалом у період червень-вересень 2023 року.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.11.2024 у позові відмовлено.

2.2 Суд виходив з того, що відповідач фактично був позбавлений можливості та не використовував причал за його цільовим функціональним призначенням у спірний період, зокрема через настання для відповідача форс-мажорних обставин, які підтверджені сертифікатом Херсонської торгово-промислової плати.

2.3 Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на проведення судових експертиз у розмірі 90 000,00 грн, витрати на оплату послуг торгово-промислової палати у розмірі 12 526,00 грн.

2.4 Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 рішення залишено без змін, а додаткове рішення в частині покладення витрат на проведення судових експертиз на позивача у розмірі 90 000,00 грн скасовано та у їх стягненні відмовлено. В іншій частині додаткове рішення залишено без змін.

2.5 Колегія суддів погодилася з висновками суду щодо суті спору та наявністю підстав для стягнення витрат за послуги торгово-промислової палати, водночас не погодилася із покладенням витрат на позивача за проведення експертиз.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить рішення та постанову в частині відмови у позові скасувати і позов задовольнити. Також скаржник просить додаткове рішення та постанову в частині покладення на нього витрат на оплату послуг торгово-промислової палати скасувати, а заяву відповідача - залишити без задоволення.

3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на те, що суди не врахували правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 05.12.2023 у справі № 920/659/22 (щодо правомочності користування як складової права власності), від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 26.10.2022 № 910/406/21 (обов`язок суду самостійного оцінювати обставини, які є предметом судового розгляду), від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 (щодо того, що форс-мажорні обставини не звільняють особу від виконання зобов`язання).

3.3 Крім того, скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає про необхідність формування Верховним Судом правового висновку щодо правової природи договірних зобов`язань, що виникли між сторонами, які не є орендними або сервітутними, але за своєю суттю регламентують реалізацію права користування, як складової права власності, приватним суб`єктом об`єкта державної власності на платній основі, тоді як, державне підприємство, у господарському віданні якого знаходиться такий об`єкт, є обмежене у своїх можливостях щодо реалізації своїх прав відносно зазначеного об`єкта.

3.4 Скаржник також зазначає, що обставини "блокування" морського порту та відсутність суднозаходів підтверджується іншими доказами, наявними в матеріалах справи, а тому послуги торгово-промислової палати й, відповідно, витрати не були неминучими (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

3.5 У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а у випадку погодження з доводами відповідача - закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України. Зазначає, що всі постанови, на які скаржник посилається, стосуються правовідносин, які не є подібними. Відсутність визначення конкретної норми права, яка б помилково була застосована апеляційним судом, або відносно якої відсутній правовий висновок Верховного Суду, свідчать про те, що касаційна скарга є формальною, зводиться до спроби переоцінки доказів та незгоди скаржника з оцінкою доказів, яку надали суди попередніх інстанцій.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 06.12.2005 на виконання судового рішення у справі № 15/254-05-7274 між ТОВ "Трансінвестсервіс" (правонаступником якого є ТОВ "ТІС-Міндобрива") та МТП "Южний" (правонаступником якого у спірних правовідносинах є ДП АМПУ в особі Південної філії) укладено договір № К23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс" - причалу № 17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту "Южний".

4.2 Відповідно до пункту 1.1 договору предметом є угода сторін про порядок володіння й використання цілісного майнового комплексу підприємства, що знаходиться в спільній частковій власності підприємства і Держави в особі порту, який має частину комплексу - причал № 17 - на своєму балансі.

4.3 Пунктами 2.1, 2.4 договору передбачено, що при визначенні порядку користування й володіння єдиним майновим комплексом підприємства сторони враховують, що комплекс призначений для здійснення перевантаження вантажів із залізничного транспорту на морський і назад за затвердженою технологічною схемою (вагон-склад-судно й судно-склад-вагон). Комплекс не може бути використаний у цивільному обороті роздільно, оскільки буде втрачене його цільове призначення. З огляду на названі обставини й сформовану історію взаємин, сторони погодилися, що управляти комплексом як єдиним об`єктом і використовувати його за цільовим призначенням має підприємство. Підприємство зобов`язано незалежно від доходу, отриманого від використання об`єкта, щомісяця перераховувати за користування частиною комплексу - причалом № 17, що знаходиться на балансі порту, грошову суму, визначену у відповідності до п.3.1 договору.

4.4 Підприємство щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати порту грошову суму за користування частиною майнового комплексу підприємства, визначену за Методикою розрахунку, що є додатком до даного договору (додаток №1) (п.3.1 договору).

4.5 17.04.2023 на офіційному сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України було розміщено інформацію про те, що виникла загроза зупинки "Зернової ініціативи" і рф знову почала блокувати інспекції суден в Босфорі, які прямують до українських портів.

4.6 08.05.2023 на офіційному сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України було розміщено інформацію про те, що рф заблокувала реєстрацію та проведення інспекцій вхідного флоту.

4.7 01.06.2023 на офіційному сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України було розміщено інформацію про те, що "Зернова ініціатива" зупинена: рф заблокувала реєстрацію вхідного флоту до усіх портів України.

4.8 ДП "АМПУ" 11.07.2023, 11.08.2023, 11.09.2023, 11.10.2023 направило ТОВ "ТІС-Міндобрива" рахунки для оплати за використання причалу № 17 разом із підписаними актами надання послуг за червень-вересень 2023 року, які не були оплачені.

4.9 Листом від 15.06.2023 відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин та зазначив, що з 29.04.2023 внаслідок блокування рф заходу суден до порту "Південний" у вказаний період не було жодного суднозаходу до порту під вантажні операції до причалу, який використовує відповідач, про що позивачу достеменно відомо, просив розглядати цей лист як вияв добросовісності щодо повідомлення співвласника технологічно неподільного комплексу та контрагента за договором, що блокування вантажних суден, які прямують до порту "Південний", зокрема, до причалу № 17, безпосередньо призводить до неможливості користування цим причалом за його цільовим призначенням та неможливості в цілому функціонування морського терміналу ТОВ "ТІС-Міндобрива", дата припинення існування форс-мажорних обставин наразі не відома, а їх припинення не залежить від ТОВ "ТІС-Міндобрива", а тому з метою забезпечення подальшого взаємовигідного використання спільного майна, просив розглянути можливість тимчасового звільнення від сплати за договором, зокрема за травень 2023.

4.10 19.06.2023 ДП "АМПУ" у відповідь на запит ООД "Заря Трейд" листом повідомило заявника, зокрема про те, що рф вже більше місяця блокує вхід суден та їх відповідне завантаження у морському порту "Південний; що внаслідок деструктивних дій рф склалася ситуація, за якої морський порт "Південний" фактично виключений з "Чорноморської зернової ініціативи"; що починаючи з 02.05.2023 жодне судно не приймалося до завантаження в морському порту "Південний".

4.11 14.07.2023 листом ТОВ "ТІС-Міндобрива" звернулося до ДП АМПУ та із зазначенням, що його попередні листи залишені без відповіді, наголосило на тому що фактичного користування причалом № 17 за його цільовим призначенням протягом всього червня 2023 не відбувалося з незалежних від нього причин, оскільки відсутні суднозаходи до порту, відсутні вантажні операції на причалі, відсутня об`єктивна можливість використовувати причал за його цільовим призначенням - перевалка вантажів на морські судна, а тому просило прийняти до уваги форс-мажорні обставини у вигляді чергового періоду блокування суднозаходів до порту та вирішити питання про тимчасове звільнення від регулярних платежів за договором до моменту відкриття МТП "Південний" та відновлення суднозаходів в межах реалізації "Зернової ініціативи".

4.12 09.08.2023 ТОВ "ТІС-Міндобрива" листом за № 0908/01 із посиланням на судову практику у спорах, що існували між попередниками позивача та відповідача відносно договірних відносин щодо використання спільного майна, зокрема, причалу № 17 та розбіжностей з тлумачення умов договору, запропонувало повернутися до конструктивного діалогу на підставі визнання загальновідомих обставин блокування порту "Південний" та на базі взаємовигідних партнерських відносин як співвласників єдиного майнового комплексу.

4.13 01.10.2024 Херсонською торгово-промисловою палатою за наслідками розгляду, поданих ТОВ "ТІС-Міндобрива" документів, був виданий Сертифікат № 6500-24-1815 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). У зазначеному сертифікаті засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для ТОВ "ТІС-Міндобрива", а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні; встановлення відповідного рівня охорони у морських та річкових портах; блокування російською федерацією входу та виходу суден до морського порту "Південний" в рамках функціонування "Чорноморської зернової ініціативи" щодо обов`язку (зобов`язання), а саме користування (використання) частиною цілісного майнового комплексу терміналу - причалом № 17, що знаходиться на балансі ДП АМПУ, за цільовим призначенням для здійснення перевантаження вантажів з залізничного транспорту на морський і назад за затвердженою технологічною схемою за договором № К23У-44 від 06.12.2005 у період з 01.06.2023 по 30.09.2023.

4.14 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо оскарження рішення та постанови

4.15 У касаційній скарзі позивач, обґрунтовуючи виключний випадок касаційного оскарження, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає, що суди допустили суттєве порушення норм матеріального права, а також процесуальних норм права, що полягає у фактичному здійсненні тлумачення та зміні змісту умов договору без відповідних процесуальних підстав і за відсутності заявлених вимог про тлумачення або зміну договору, що прямо суперечить статті 629 ЦК України (обов`язковість договору) та статті 14 ГПК України (диспозитивність господарського судочинства).

4.16 Суди, на думку скаржника, визначаючи відсутність обов`язку відповідача щодо здійснення плати за користування причалом у період дії незалежних від позивача обставин, створили нову правову конструкцію, якої не існує в договорі, тобто - прив`язку платежу до фактичного користування. Така конструкція змінює економічну природу зобов`язання, перетворюючи його з плати за право користування (що притаманне відносинами спільного користування) на оплату за фактичне користування (що притаманне орендним правовідносинам або правовідносинам з надання послуг), а також суперечить судовій практиці у справі № 916/1602/18, де визначено, що між сторонами існують відносини спільного користування майновим комплексом, а не оренди.

4.17 Колегія суддів зазначає, що в основу оскаржених судових рішень суди за результатами встановлених обставин справи поклали висновки про те, що за умовами договору оплата здійснюється за користування причалом і жодних умов щодо обов`язку внесення оплати за договором у випадку об`єктивної неможливості користування причалом ані договір, ані додаткові угоди до нього не містять. При цьому фактична неможливість реалізувати правомочність щодо користування майном склалася для обох сторін договору. А тому оскільки у спірних правовідносинах сторони діють які рівноправні партнери, покладення всіх негативних фінансових наслідків лише на одну сторону - відповідача, не відповідає принципам розумності та добросовісності, закріпленим у статті 3 ЦК України.

4.18 Крім того, у відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що як при розгляді справи № 916/559/23 (спірний період з 24.02.2022 по 08.08.2022) так і при розгляді цієї справи відповідач обґрунтовував свою правову позицію не відсутністю доходу, а об`єктивною неможливістю використання причалу № 17 за його цільовим призначенням у спірний період. Рішення у справі № 916/559/23 набрало законної сили після його апеляційного перегляду та не оскаржувалося позивачем до Верховного Суду.

4.19 У зв`язку із цим колегія суддів зазначає про непослідовність дій позивача у спірній ситуації.

4.20 У пункті 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) зазначено, що відповідно до прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1, повинно тлумачитися в контексті преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

4.21 Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, наведено і в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

4.22 Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.

4.23 Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

4.24 Отже, враховуючи викладене Суд зазначає про неможливість у спірних правовідносинах піддавати сумніву рішення суду в іншій справі № 916/559/23 (спірний період з 24.02.2022 по 08.08.2022), яке вступило в законну силу лише за наслідками недобросовісної поведінки самого скаржника.

4.25 Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

4.26 Колегія суддів вважає, що такі доводи скаржника зводяться виключно до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій в частині встановлення обставин справи, що є їхньою прерогативою, і прагнення скаржника здійснити переоцінку умов договору та додаткових угод й, відповідно, встановлення обставин цієї справи з урахуванням його власних висновків не може бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень судом касаційної інстанції.

4.27 Суд зазначає, що положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

4.28 Проте касаційна скарга не містить обґрунтування того, які саме норми права застосовані судами неправильно і щодо яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, окрім як загальні посилання скаржника на встановлення судами неправильного змісту умов договору та підміну понять.

4.29 Колегія суддів зазначає, що такі аргументи скаржника зводяться до оцінки доказів та встановлення обставин справи, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту" (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 (пункти 127-128)).

4.30 Таким чином відсутні підстави для задоволення касаційної скарги у цій частині.

4.31 Крім того, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.32 Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

4.33 Колегія суддів зазначає про те, що у наведених скаржником справах не вирішувалося питання можливості/неможливості стягнення плати за використання майна у період настання форс-мажорних обставин, а з доводів скаржника не вбачається обґрунтування того, як саме суди неправильно застосували норми права, окрім як загального посилання скаржника на те, що суди не врахували висновків щодо правомочності користування як складової права власності; того, що форс-мажорні обставини не звільняють особу від виконання зобов`язання та обов`язку суду самостійного оцінювати обставини, які є предметом судового розгляду.

4.34 Таким чином, підстава касаційного оскарження судових рішень за виключним випадком касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася.

4.35 За вказаних обставин, переглянувши оскаржену постанову в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Щодо оскарження додаткового рішення та постанови

4.36 У касаційній скарзі відповідач зазначає про те, що покладення на нього витрат за послуги торгово-промислової палати не були неминучими або критично необхідним для розгляду спору. Такі витрати не стосуються предмета спору, обставини "блокування" морського порту Південний та відсутність суднозаходів підтверджується іншими доказами, наявними в матеріалах справи, у тому числі відповідним листом позивача і не мають правової ревалентності у питанні виконання зобов`язання. Таким чином, врахування сертифікату як належного доказу, що звільняє відповідача від виконання зобов`язання за договором, є юридично хибним та має бути виправлене судом касаційної інстанції шляхом скасування відповідного рішення у цій частині.

4.37 Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

4.38 За положенням частини 2 статті 128 ГПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

4.39 Як вбачається зі змісту оскаржених судових рішень, суди разом з іншими наявними у справі доказами оцінили Сертифікат № 6500-24-1815 про форс-мажорні обставини на підтвердження неможливості використання частини комплексу -причалу № 17 у спірний період.

4.40 Відповідач, скориставшись правом на відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, подав до суду заяву, в якій, серед іншого, просив стягнути з позивача понесені ним витрати на оплату послуг Херсонської торгово-промислової палати за розгляд документів та видачу сертифікату про форс-мажорні обставини у розмірі 12 526 грн згідно з платіжною інструкцією від 27.09.2024 № 14485.

4.41 Колегія суддів вважає посилання скаржника на те, що такі витрати відповідача не були неминучими, такими, що не відповідають принципу добросовісності, оскільки саме позивач у позовній заяві, обґрунтовуючи позов, зазначав про те, що форс-мажорні обставини, на які посилається відповідач, мають засвідчуватися Торгово-промисловою палатою України, а листи відповідача від 15.06.2023 та 14.07.2023 таких обставин не можуть підтверджувати. При цьому касаційна скарга не містить інших посилань скаржника на порушення судами попередніх інстанції норм права при покладенні на нього витрат, пов`язаних з розглядом справи.

4.42 Таким чином із доводів скаржника не вбачається порушення судами попередніх інстанцій норм права при покладенні на нього витрат, пов`язаних з розглядом справи, а тому відсутні правові підстави для скасування судових рішень в оскарженій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.43 За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.44 Суд касаційної інстанції також закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 ГПК України).

4.45 Враховуючи викладене у цій постанові, колегія суддів дійшла про те, що касаційне провадження за касаційною скаргою за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України. В іншій частині касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

4.46 З урахуванням положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі № 916/2999/24 за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний), відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України, закрити.

В решті касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

С. К. Могил