Ухвала від 28.05.2025 по справі 910/8367/14

УХВАЛА

28 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/8367/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Жукова С. В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

від 29.04.2025

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 13.02.2025

та на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 07.10.2024

у справі № 910/8367/14

за заявою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополь-К"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

16.05.2025 арбітражний керуючий Голінний Андрій Михайлович звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 16.05.2025 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/8367/14, яка сформована в системі "Електронний суд" 16.05.2025.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича у справі № 910/8367/14 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2025.

Частиною 1 статті 294 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій повідомляється про дату, час і місце розгляду скарги, а також про витребування матеріалів справи. До відкриття касаційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття касаційного провадження.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі № 910/8367/14 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича від 16.05.2025 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/8367/14 слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/8367/14 відмовлено в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Голінного А.М. про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополь-К".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 910/8367/14 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/8367/14 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/8367/14 залишено без змін.

Як зазначає скаржник в касаційній скарзі від 16.05.2025, 03.04.2025 арбітражний керуючий Голінний А.М. звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про роз`яснення судового рішення, в якій останній просив суд роз`яснити постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 910/8367/14.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі № 910/8367/14 відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича про роз`яснення постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 910/8367/14.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, про що роз`яснено Конституційним Судом України у рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах Levages Prestations Sevices v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

Як визначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення ЄСПЛ у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" від 28.05.1985).

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення ЄСПЛ у справі "Беллє проти Франції" від 04.12.1995). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.

Водночас право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України").

Згідно пункту 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тобто нормами процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставиться у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство (Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодексом України з процедур банкрутства).

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених Кодексу України з процедур банкрутства.

Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: 1) одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо; 2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого врегульовано нормами спеціального законодавства (статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства), а отже, належить до першої групи питань.

Вирішення першої групи питань врегульовано нормами законодавства щодо банкрутства (Закон про банкрутство, Кодекс України з процедур банкрутства).

Норми чинного ГПК України, як загальні норми процесуального права, підлягають застосуванню у випадках відсутності в законодавстві, що регулює процедуру банкрутства, іншого врегулювання.

Порядок оскарження судових рішень прийнятих у процедурі банкрутства визначений статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Зазначений в абз. 1 частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства перелік судових рішень, що підлягають самостійному касаційному оскарженню, є вичерпним і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення, які відсутні у зазначеному переліку, унеможливлює здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Отже, у касаційному порядку у справах про банкрутство не підлягають оскарженню постанови судів апеляційної інстанції, предметом перегляду яких були ухвали судів першої інстанції, постановлені за результатами розгляду звітів про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому, можливість оскарження яких в касаційному порядку не передбачено абзацом першим частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

При цьому, жодних винятків для перегляду в касаційному порядку рішень суду апеляційної інстанції, прийнятих за наслідками розгляду заяв про роз`яснення судового рішення, предметом перегляду якого була ухвала суду першої інстанції, постановлена за результатами розгляду звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому, вказана норма не містить.

Вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Статтею 245 ГПК України визначено, що за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про роз`яснення рішення. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Як вже було зазначено, правила касаційного перегляду згідно з діючим законодавством про банкрутство не допускають перегляду у касаційному порядку судових рішень у справі про банкрутство, прийнятих за наслідком розгляду звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому.

Враховуючи викладене, такі ж правила повинні застосовуватися на стадії касаційного перегляду рішень судів, які є результатом розгляду заяв про роз`яснення судового рішення у справі про банкрутство, прийнятого за наслідком розгляду звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому.

В цьому випадку предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі № 910/8367/14, прийнята за результатами розгляду по суті заяви арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича про роз`яснення постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025, якою було переглянуто ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024, прийняту за результатами розгляду клопотання арбітражного керуючого Голінного А.М. про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополь-К", можливість оскарження якої в касаційному порядку не передбачено частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, оскільки частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено перегляд в касаційному порядку судових рішень прийнятих за результатами розгляду звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому, то не підлягає касаційному оскарженню ухвала апеляційного суду постановлена за результатами розгляду заяви про роз`яснення судового рішення, прийнятого за результатами розгляду ухвали суду першої інстанції, предметом розгляду якої було клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на зазначене, необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/8367/14 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича від 16.05.2025 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана касаційна скарга подана на судові рішення, які відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягають касаційному оскарженню.

Крім того, касаційна скарга арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича від 16.05.2025 містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 та ухвали Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/8367/14.

В зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича від 16.05.2025 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/8367/14, розгляд вищевказаного клопотання колегією суддів не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись абзацом першим частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/8367/14 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича від 16.05.2025 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

С. В. Жуков