Рішення

від 03.12.2024 по справі 760/6786/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

Провадження 2/760/1708/24

В справі 760/6786/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

03 грудня 2024 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

представника Позивача - адвоката Луценка С.О.

представника Відповідачів - адвоката Лукацької Л.Г.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі П`ятої київської державної нотаріальної контори.

ІІ. Описова частина

В червні 2022 року Позивачка ОСОБА_1 , звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 , із залученням в якості третьої особи ОСОБА_6 , в якій просила:

1.визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, видані 24 жовтня 2012 року П`ятою київською державною нотаріальною конторою (державним нотаріусом Войстрік О.В.):

- ОСОБА_2 на 1/3 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:69:229:0001, площа 0,0403 га), зареєстроване в реєстрі за № 7-1108;

- ОСОБА_3 на 1/3 частину зазначеної земельної ділянки, зареєстроване в реєстрі за № 7-1115;

- ОСОБА_7 на 1/3 частину зазначеної земельної ділянки, зареєстроване в реєстрі за № 7-1101;

2.скасувати право власності ОСОБА_2 (Відповідач-1) та ОСОБА_3 (Відповідач-2) на відповідні 1/3 частки земельної ділянки за вказаною адресою, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номерами 13737459 та 13737542, а також право власності ОСОБА_3 на 1/3 частину, отриману за рішенням Солом`янського районного суду від 23.10.2018 у справі №760/19975/17;

3.визнати за Позивачкою, ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на 1/2 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:69:229:0001, площа 0,0403 га), призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Ухвалою суду від 01.08.2022 у справі було відкрите провадження.

Протокольною ухвалою від 04.10.2023 замість померлої ОСОБА_6 до участі в справі в якості Третіх осіб залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги Позивачка зазначає наступне.

Вказує, що вона є єдиною спадкоємицею за законом своєї матері, ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадкового майна після її смерті увійшли 1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та частина земельної ділянки площею 0,0403 га, на якій розташований цей будинок.

Згідно з Актом про право приватної власності на землю (І-КВ №150208, зареєстрований за № 69-2-00071) вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у спільну приватну власність без виділення часток на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.08.1997 № 1256.

25 січня 2001 року Позивачці було видано свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку, але у видачі свідоцтва на земельну ділянку нотаріус відмовив через невиділення частки спадкодавця у спільній власності. Позивач стверджує, що на момент смерті матері земельна ділянка належала їй у спільній власності, і Позивач, як спадкоємець, має право на 1/2 цієї ділянки, пропорційно до частки у будинку, відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України.

Натомість, пізніше, як встановлено Позивачкою, Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (законним представником якої є ОСОБА_2 ) а також ОСОБА_7 набули право власності на всю земельну ділянку (0,0403 га) на підставі оскаржуваних свідоцтв про право на спадщину, виданих 24.10.2012, після смерті одного з її співвласників - ОСОБА_9 .

А після смерті ОСОБА_7 , як вказує Позивачка, його частка перейшла до ОСОБА_3 в порядку спадкування на підставі рішення Солом`янського районного суду від 23.10.2018 (справа № 760/19975/17).

Позивачка вважає, що нотаріус помилково включив до цих свідоцтв усю земельну ділянку, а не лише частку ОСОБА_9 , чим порушив її спадкові права. Зокрема, свідоцтва, видані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , охоплюють 100% земельної ділянки, включаючи частку, що належала ОСОБА_8 .

Позивачка зазначає, що вона зверталася до нотаріуса та Відповідачів із вимогою внести зміни до свідоцтв і Державного реєстру речових прав, але отримала відмову. Нотаріус направив Позивачку до суду, посилаючись на неможливість позасудового врегулювання.

ОСОБА_1 вважає, що оскаржувані свідоцтва порушують її право на спадщину, оскільки включають майно, яке не належало спадкодавцю ОСОБА_9 у повному обсязі, та посилається на ст. 1301 ЦК України, яка дозволяє визнати свідоцтво недійсним за рішенням суду у разі порушення прав інших осіб.

Позивачка стверджує, що видача оскаржуваних свідоцтв призвела до незаконного заволодіння Відповідачами всією земельною ділянкою, включаючи 1/2 частку, яка має належати їй у порядку спадкування після смерті матері.

Таким чином, визнання свідоцтв недійсними, скасування права власності Відповідачів та визнання права Позивача на 1/2 ділянки є, на переконання Позивачки, єдиним ефективним способом захисту її майнових прав.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 16 січня 2023 року, ОСОБА_10 зазначила, що вважає позов безпідставним і просила суд відмовити в його задоволенні.

Підтвердила, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (0,0403 га), належала ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у спільній сумісній власності без визначення часток. Позивачка, як спадкоємиця ОСОБА_8 (померла у 1999 році), отримала свідоцтво на 1/2 будинку, але нотаріус 25.01.2001 відмовив у видачі свідоцтва на землю через невизначеність частки спадкодавця, що відповідає ст. 368 ЦК України, ст. 86 ЗК України та ст. 115 ЦК УРСР (чинного на 1999 рік).

Відповідачка-1 зазначає, що Позивач не зверталася до суду для визначення частки ОСОБА_8 , як того вимагає законодавство. Після смерті ОСОБА_8 , як вважає ОСОБА_2 , її право власності на землю припинилося (ст. 346 ЦК України), а Позивачка не набула права на ділянку. Натомість Відповідачі правомірно успадкували землю після ОСОБА_9 (помер у 2012 році) на підставі свідоцтв від 24.10.2012 (№ 7-1108, 7-1115, 7-1101), а після смерті ОСОБА_7 (2015) його 1/3 частка перейшла до ОСОБА_3 за рішенням Солом`янського суду від 12.10.2018 (справа № 760/19975/17), що відповідає ст. 328 ЦК України.

Посилання Позивачки на ч. 2 ст. 120 ЗК України ОСОБА_2 вважає недоречним, оскільки ця норма набула чинності у 2021 році і не має зворотної дії (ст. 58 Конституції України). Крім того, на її думку, Позивачка не мала підстав позиватися до Відповідачів, які є спадкоємцями іншого спадкодавця ( ОСОБА_9 ), а не ОСОБА_8 .

Від третьої особи Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника.

У судовому засіданні представниками сторін підтримані позиції, викладені ними в заявах по суті справи.

ІІІ. Мотивувальна частина

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, суд встановив наступні обставини.

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:69:229:0001, площа 0,0403 га), перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 без визначення часток на підставі Державних актів на право приватної власності на землю (І-КВ № 150208, 150207, 150206), виданих відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.08.1997 № 1256.

ОСОБА_8 , мати Позивачки, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого Позивачка, ОСОБА_1 , як єдина спадкоємиця за законом, отримала свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку за вказаною адресою (свідоцтво від 25.01.2001).

Водночас, нотаріус відмовив Позивачці у видачі свідоцтва на земельну ділянку через невизначеність частки ОСОБА_8 у спільній власності, про що свідчить постанова нотаріуса від 25.01.2001.

Після смерті іншого співвласника земельної ділянки - ОСОБА_9 - 15 березня 2012 року П`ята київська державна нотаріальна контора видала свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 (реєстр № 7-1108), ОСОБА_3 (реєстр № 7-1115) та ОСОБА_7 (реєстр № 7-1101) на земельну ділянку, включивши до них усю ділянку (0,0403 га), а не лише частку, що належала ОСОБА_9 на підставі його акту (І-КВ № 150207). На підставі вказаних свідоцтв у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності Відповідачів (записи № 13737459, 13737542).

В подальшому, після смерті ОСОБА_7 у 2015 році його 1/3 частка перейшла до ОСОБА_3 за рішенням Солом`янського районного суду від 23.10.2018 (справа №760/19975/17).

Вирішуючи позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, виданих П`ятою київською державною нотаріальною конторою, суд звертає увагу на наступне.

В абзаці 3 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що частка учасника спільної сумісної власності визначається зокрема при відкритті після нього спадщини, а при відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Таким чином, слід вважати, що частки співвласників земельної ділянки були рівними, і дорівнювали 1/3 від цілого, що мало бути враховане нотаріусом при видачі свідоцтв про прао на спадщину після смерті співвласників.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входить лише майно, що належало спадкодавцю.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним, якщо воно порушує права інших осіб або включає майно, яке не належало спадкодавцю. У даному випадку нотаріус включив до спадкового майна, на яке видані свідоцтва про спадщину Відповідачам та ОСОБА_7 , 2/3 ділянки, що належали ОСОБА_8 і ОСОБА_6 , тобто не належали спадкодавцеві ОСОБА_9 , чим порушив права Позивачки, яка успадкувала частку в праві на земельну ділянку, яку успадкувала від матері, проте не оформила її.

Суд відхилив твердження Відповідачки про те, що право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку припинилося після її смерті (ст. 346 ЦК України), а Позивач втратила право на спадкування через неотримання свідоцтва. Стаття 1296 ЦК України визначає, що відсутність свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину, що дозволяє Позивачу вимагати захисту її прав. Позивачка своєчасно прийняла спадщину, що підтверджується видачею свідоцтва на 1/2 будинку, а відмова нотаріуса у видачі свідоцтва на землю була зумовлена невизначеністю частки, а не відмовою Позивача від спадщини. Таким чином, право Позивача на спадкування 1/3 частки земельної ділянки, що належала ОСОБА_8 , зберігається.

Згідно з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 11.12.2019 (справа № 414/811/17), порушення прав інших осіб є підставою для визнання свідоцтва недійсним.

Водночас, суд не погоджується з посиланням Позивачки на ч. 2 ст. 120 ЗК України, стверджуючи, що право на 1/2 земельної ділянки має перейти до неї пропорційно до 1/2 будинку. Суд вважає цей аргумент частково необґрунтованим, оскільки ст. 120 ЗК у редакції, на яку посилається Позивач, набула чинності у 2021 році і не має зворотної дії (ст. 58 Конституції України). На момент смерті ОСОБА_8 (1999) діяла ст. 115 ЦК УРСР, яка не передбачала автоматичного переходу права на землю.

Таким чином, права Позивачки на спадкування 1/3 частки земельної ділянки, що належала ОСОБА_8 , були порушені нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори, який видав свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , включивши до них усю земельну ділянку, а не лише 1/3 частку ОСОБА_9 . Це призвело до незаконного набуття Відповідачами права власності на частки, що належали ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , чим було оспорено право Позивача на спадщину.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що свідоцтва про право на спадщину від 24.10.2012 (№ 7-1108, 7-1115, 7-1101) підлягають визнанню недійсними, оскільки нотаріус помилково включив до них усю земельну ділянку (0,0403 га), а не лише 1/3 частку ОСОБА_9 , чим порушив права Позивача на спадкування 1/3 частки ОСОБА_8 .

Вимога про визнання права власності Позивача на 1/2 земельної ділянки відхиляється, оскільки ст. 120 ЗК України не застосовується до правовідносин 1999 року, а Позивач має можливість оформити спадщину на 1/3 частку у нотаріальному порядку після визнання свідоцтв недійсними (ст. 1297 ЦК).

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину видане на ім`я ОСОБА_2 24 жовтня 2012 року державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Войстрік О.В., реєстровий номер 7-1109, на 1/3 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:69:229:0001 площею 0,0403 га, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину видане на ім`я ОСОБА_3 24 жовтня 2012 року державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Войстрік О.В., реєстровий номер 7-1115, на 1/3 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:69:229:0001 площею 0,0403 га, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину видане на ім`я ОСОБА_7 24 жовтня 2012 року державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Войстрік О.В., реєстровий номер 7-1101, на 1/3 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:69:229:0001 площею 0,0403 га, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

2.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3.Позивач: ОСОБА_1 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач-1: ОСОБА_2 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач-2: ОСОБА_3 ,недієздатна, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ;

Третя особа-1: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі П`ятої київської державної нотаріальної контори, адреса: 03058, м.Київ, вул. Машинобудівна, 8,код ЄДРПОУ: 39023905;

Третя особа-2: ОСОБА_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа-3: ОСОБА_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_5 .

Суддя: