Постанова від 26.05.2025 по справі 347/539/25

Справа № 347/539/25

Провадження № 22-ц/4808/745/25

Головуючий у 1 інстанції КНИЩУК Р. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.,

суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.

з участю секретаря Струтинської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Косівського районного суду від 07 квітня 2025 року, в складі судді Книщук Р.М., у справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог: ОСОБА_2 до Косівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог, ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Косівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Косівського районного суду від 20 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог: ОСОБА_2 , до Косівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно залишено без руху з тих підстав, що позивачем не подано доказів на підтвердження вказаної нею ціни позову в розмірі 120000 грн. Позивачу надано строк для усунення вказаних недоліків - десять днів з дня вручення ухвали.

07 квітня 2025 року на адресу суду від представника позивачки Лазоришина І.І. надійшло клопотання/заява, в якій зазначено, що ціна позову встановлена позивачкою відповідно фактичних регіональних цін на нерухоме майно на час подачі позовної заяви. Питання відповідності чи не відповідності таких цін вирішується у судовому засіданні шляхом подання належних та допустимих доказів, в тому числі і шляхом призначення відповідної судової експертизи. Відсутність належних доказів щодо визначення ціни позову не є підставою для відмови особі в доступі до права на судовий захист.

Ухвалою Косівського районного суду від 07 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог, ОСОБА_2 до Косівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,визнано неподаноюта повернутопозивачу.

ОСОБА_1 на вказану ухвалу суду подала апеляційну скаргу.

Вважає,що ухвала судупро визнаннянеподаною таповернення позовноїзаяви про визнання права власності на спадкове майно, не відповідає вимогам цивільного процесуального закону.

Зазначила, що до позовної заяви додано доказ про сплату судового збору, виходячи з ціни позову 120000 грн.

Ціна позову встановлена нею відповідно фактичних регіональних цін на нерухоме майно на час подачі позовної заяви, з врахуванням ціни (вартості) майна, зазначеної в реєстраційних документах Коломийського МБТІ - технічному паспорті, що виданий і зареєстрований у БТІ станом на час реєстрації.

Питання відповідності чи невідповідності таких цін вирішується у судовому засіданні шляхом подання належних і допустимих доказів, в тому числі і шляхом призначення відповідної судової експертизи.

Відсутність належних доказів щодо визначення ціни позову не є підставою для відмови особі в доступі до права на судовий захист.

Відповідно до ч.3 ст. 134 ЦПК України попередній розрахунок судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд в даному випадку повинен керуватися також вимогами ст.135 ЦПК України.

Верховний Суд по справі №916/3255/17 від 24.07.2018 вказує, що факт неповної сплати судового збору не є підставою для подальшого залишення позовної заяви без розгляду.

За приписом п.2 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з врахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом в процесі розгляду справи.

Так як суму судового збору визначає в даному випадку суд, то і підстав для залишення позовної заяви без розгляду немає. Крім того, в жодній з ухвал не вказана сума яка б підлягала сплаті. Неприйняття до провадження, а в подальшому повернення позовної заяви та доданих до неї матеріалів є незаконним і передчасним.

Просить скасувати ухвалу суду, справу повернути до Косівського районного суду для подальшого розгляду.

У судове засідання апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та треті особи не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву позивачці, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не усунуто недоліки поданої позовної заяви про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування, щодо підтвердження належними документами ціни позову.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно достатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогамзакону оскаржуванаухвала суду відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Лазоришин І.І. 18 березня 2025 року звернувся в суд із позовом до Косівської міської ради, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог, ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , зазначивши ціну позову 120000 грн.

Ухвалою Косівського районного суду від 20 березня 2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Суд виходив із того, що позивачка, звертаючись з позовом до суду про визнання права власності на спадкове майно визначила ціну позову 120000 грн яка не підтверджена належними документами, а також зазначив, що ціна позову у справах про визнання права власності на майно визначається вартістю майна, яка підтверджується висновком суб`єкта оціночної діяльності, витягом з реєстру прав власності або балансовою довідкою юридичної особи.

На виконання ухвали суду представником позивача було надано заяву про усунення недоліків, в якій зазначено, що ціна позову яка зазначена позивачкою при подачі позову в розмірі 120000 грн встановлена відповідно до регіональних цін на нерухоме майно на час подачі позовної заяви.

Пунктами 2-9 частини третьої статті 175 ЦПК України встановлюються вимоги до змісту позовної заяви.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

Відповідно до частин першої та другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) вказано, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні позову ОСОБА_1 відповідно до квитанції № 0.0.4257980439.1 від 18.03.2025 року сплачено судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

Позивачка вважала, що ціна позову вартості об`єкта нерухомості становить 120 000 грн.

Разом з тим, як при подачі позову так і на виконання ухвали суду про усунення недоліків позивачкою та її представником не надано будь-яких доказів на підтвердження вартості нерухомого майна, про визнання права власності на яке пред`явлено позов.

Додані до матеріалів позовної заяви документи, зокрема виписки з інвентаризаційної справи Коломийського МБТІ, технічний паспорт на житловий будинок не містять даних щодо вартості вказаного житлового будинку.

Посилання представника позивачки на те, що ціна позову встановлена відповідно до фактичних регіональних цін на нерухоме майно на час подачі позовної заяви є необґрунтованим, оскільки таке посилання не підтверджено будь-якими даними щодо регіональних цін на нерухоме майно.

Таким чином ціна позову визначена стороною позивача довільно без будь-якого підтвердження вартості спірного нерухомого майна.

Оскільки вказаний судом недолік позовної заяви позивачем не усунуто, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав позовну заяву неподаною та повернув її позивачці, що не перешкоджає позивачці з урахуванням викладеного, повторно звернутися із зазначеним позовом до суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування ухвали суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити беззадоволення,а ухвалу Косівськогорайонного судувід 07квітня 2025року- без зміни.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 травня 2025 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

О.О. Томин