Ухвала від 27.05.2025 по справі 168/171/25

Справа № 168/171/25

Провадження № 2-з/168/7/25

У Х В А Л А

про забезпечення позову

27 травня 2025 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Сухоручко Ю.О.,

за участю секретаря Таксюк О.С.,

розглянувши заяву представника позивача адвоката Багінського Артема Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом представникапозивача адвоката Багінського Артема Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки й піклування Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, до ОСОБА_2 , про примусове відібрання дитини, та за зустрічним позовом представника позивача ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває справа за вказаним вище позовом.

27.05.2025 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить суд зобов`язати відповідачку за первісним позовом ОСОБА_4 забезпечити можливість його щоденного спілкування з сином ОСОБА_5 , шляхом відеозв`язку (з використанням застосунків Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype або інших аналогічних засобів) тривалістю не менше 60 (шістдесяти) хвилин у період з 19:00 до 21:00 за київським часом, або в інший час за попередньою домовленістю сторін, враховуючи потреби дитини.

Заява обґрунтована тим, що протягом перебування дитини в Україні позивач та його син мали спілкуватися по телефонному відеозв`язку щонайменше один раз на день. Відповідачка зобов`язувалася вжити всіх необхідних заходів безпеки та, у разі ризику, повернутися до Німеччини раніше запланованого часу. Зазначене рішення Ерлангенського окружного суду ФРН визнано на території України ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 30 листопада 2023 року у справі № 684/388/23, яка залишена без змін постановами Волинського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року та Верховного Суду від 14 листопада 2023 року. В порушення зазначеної угоди та рішення суду, відповідачка не повернула дитину до Німеччини до 17 квітня 2023 року. Ттого ж дня вона звернулася до Старосинявського районного суду Хмельницької області з позовом про розірвання шлюбу, продемонструвавши відсутність наміру виконувати рішення німецького суду та узгоджені умови.

Відповідачка не виконує й інші покладені на неї обов`язки, зокрема, перешкоджає спілкуванню з сином, повністю перервавши будь-який контакт між позивачем, його родичами та дитиною. Це підтверджується також її діями щодо блокування контактів позивача, що унеможливлює спілкування. Така поведінка відповідачки свідчить про її свідомі дії, спрямовані на утримання дитини в Україні всупереч рішенню суду та праву позивача на проживання із сином однією сім`єю, а також на унеможливлення участі позивача у вихованні сина та підтримання з ним сталих емоційних зв`язків.

Тривалий розгляд справи без можливості регулярного контакту позивача з сином може призвести до його подальшого відчуження від батька, що завдасть значної психологічної шкоди як дитині, так і позивачу, та може унеможливити або значно ускладнити відновлення їхніх стосунків у майбутньому, а також виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Таким чином, необхідність вжиття заходів до забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору невжиття таких заходів також може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а також забезпечення позову буде ефективним захистом та поновленням порушених батьківських прав позивача та законних інтересів дитини на спілкування та виховання обома батьками.

27.05.2025 року відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 подала до суду відзив на заяву про забезпечення позову, в якому просила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Свої заперечення обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 не спілкувався з ОСОБА_5 протягом останніх двох років, не цікавився життям сина, його потребами, здоров`ям чи навчанням. Така тривала відсутність будь-якого контакту призвела до втрати емоційного зв`язку між дитиною та батьком. На сьогоднішній день син не виявляє бажання бачитися з батьком, вважає вітчима - ОСОБА_6 своїм батьком, а відповідні зустрічі можуть завдати суттєвої шкоди психіці дитини. Тому, відновлення спілкування можливе лише через поступове психологічне знайомство, через короткотривалі особисті зустрічі з участю психолога або соціального працівника, за умови добровільної згоди дитини.

Також зазначає, що не чинить перешкоди у його спілкуванні з сином, номер телефону ОСОБА_1 не блокувала. Також доступна до спілкування через соціальні мережі. Крім цього вважає, що взаємодія дитини з будь-якими гаджетами протягом години перед сном (Михайло лягає спати о 21.00) беззаперечно буде дуже шкідливим для психіки малолітньої дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви здійснено без повідомлення учасників справи.

Крім того, оскільки розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до змісту п.1Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особами вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Пунктом 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини, примусового відібрання дитини. Із матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач позбавлений можливості брати участь у вихованні сина, зокрема спілкування мобільним зв`язком. Також судом встановлено, що між сторонами з цього приводу постійно існують конфлікти і непорозуміння, що не може не впливати на позитивний розвиток дитини.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції Українисім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Державиучасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги й обов`язки її батьків, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Практика Європейського суду з прав людини у такій категорії справ вказує на те, що між правами та інтересами дитини повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю повинні переважати над інтересами батьків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертоїстатті 10 ЦПК Українитастатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).

Крім цього, ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту дитини особисто з батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком.

Нормастатті 150 Сімейного кодексу Українивизначає, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно зістаттею 157 СК України, питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідност. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько який проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з ним, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах такої.

Таким чином судом встановлено, що відсутність спілкування між дитиною та батьком може призвести до втрати емоційного контакту між ними, погіршення психоемоційного характеру стосунків на час розгляду справи, який може бути тривалим.

До подібного висновку прийшов суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.04.2025 у справі № 461/5264/22, де зазначив: «Позбавлення ж матері будь-якої можливості контактувати з її дітьми виключає за своєю суттю будь-які шанси на відновлення належного емоційного контакту між доньками та нею, покращення психоемоційного характеру їх відносин. Разом з тим, здоровий психоемоційний характер стосунків дітей з обома батьками, незалежно від їх сімейного статусу та місця проживання, відповідатиме найкращим інтересам дитини». Цей принцип є універсальним та стосується обох батьків».

Отже, враховуючи вище викладені обставини, суд приходить до висновку, що зазначені у клопотанні заходи забезпечення позову є обґрунтованими, сприятимуть відновленню довірливих стосунків та емоційного контакту між батьком та сином, відповідатимуть інтересам дитини, та зможуть усунути загрозу невиконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини, примусове відібрання дитини.

Крім цього, зважаючи на вік дитини, необхідність дотримання належного режиму дня та рекомендацій фахівців щодо обмеження використання електронних пристроїв безпосередньо перед сном, суд вважає доцільним встановити спілкування дитини з батьком за допомогою гаджетів не пізніше ніж за одну годину до встановленого часу відходу дитини до сну, тобто з 18:00 по 20: 00 год. Такий підхід сприятиме збереженню психологічного комфорту малолітньої дитини, забезпеченню її належного відпочинку та гармонійному розвитку, що відповідає її найкращим інтересам.

Керуючись статтями 149-152, 247, 258 -261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача - адвоката Багінського Артема Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом представникапозивача адвоката БагінськогоАртема Олександровичав інтересах ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору органопіки йпіклування Дубечненськоїсільської радиКовельського районуВолинської області,до ОСОБА_2 ,про примусовевідібрання дитини,та зазустрічним позовомпредставника позивача ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 провизначення місцяпроживання дитини - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову, а саме: зобов`язати відповідачку за первісним позовом - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , забезпечити можливість щоденного спілкування позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з сином ОСОБА_5 , шляхом відеозв`язку (з використанням застосунків Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype або інших аналогічних засобів) тривалістю не менше 60 (шістдесяти) хвилин у період з 18:00 до 20:00 за київським часом, або в інший час за попередньою домовленістю сторін, враховуючи потреби дитини - ОСОБА_5 .

Ухвала підлягає до негайного виконання.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 (адреса місця проживання: адреса АДРЕСА_1 );

Представник позивача за первісним позовом - Багінський Артем Олександрович (адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_4 (адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 );

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 (адреса АДРЕСА_4 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за первісним позовом орган опіки й піклування Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, юридична адреса: с. Дубечне, вул. Незалежності, 20, Ковельського району Волинської області

Суддя Ю.О. Сухоручко