Постанова від 27.05.2025 по справі 203/498/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5527/25 Справа № 203/498/25 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Чернівецька митниця,

третя особа: ОСОБА_2 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла із цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Колесніченко О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні2025року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Чернівецької митниці з вимогою про стягнення з держави Україна за рахунок Державного бюджету України 80 000,00грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок його незаконного притягнення 15 листопада 2024року до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що 15 листопада 2024року відповідачем за відсутності позивача складений протокол про порушення митних правил №0924/40800/24 за статтею 485 Митного кодексу України, згідно якого позивач, виконуючи функції митного брокера за договором ТОВ «Елма трейдинг», заявив 17 жовтня 2024року в поданій Чернівецький митниці митній декларації ІМ40ДЕ №24UA408020051539U4 неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи збільшення їх розміру на загальну суму 58 440,11грн.

16 грудня 2024року постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці у справі №725/11491/24 позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 29 220,55грн та покладенням судового збору в розмірі 605,60грн, проте постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 січня 2025року вищевказана постанова місцевого суду скасована із прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Позивач вважав, що в протоколі про порушення митних правил № 0924/40800/24 відповідачем свідомо вказувалися недостовірні відомості, які не відповідають дійсності, а саме містяться взаємовиключні відомості про ставку мита товару № 1 у митній декларації типу ІМ40ДЕ № 24UA408020051539U4, зокрема, на початку протоколу вказано, що ставка мита встановлена на рівні 2%, а в кінці вказано, що ставка мита встановлена на рівні 6,5%. Вказував, що таке очевидне свавілля та бездіяльність органу державної влади, направлене на притягнення невинної особи до адміністративної відповідальності, завдало постійних моральних страждань позивачу та підірвало його довіру до державних інстанцій.

Внаслідок незаконного складання протоколу про порушення митних правил протягом двох місяців 8 днів (69 днів) позивач перебував під судом у справі «кримінального обвинувачення» в розумінні Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Окрім цього, позивач посилається на те, що моральної шкоди завдав факт того, що у випадку неодноразового притягнення до відповідальності за порушення митних правил митного брокеру, митний орган може зупинити, скасувати або анулювати дозвіл на митну брокерську діяльність, тобто позбавити особу роботи. Складання незаконного протоколу протягом 69 днів щоденно призводило позивача до деструктивних та негативних думок про можливе позбавлення роботи та можливості заробітку на життя, посилювало інтенсивність та глибину страждань.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2025року у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що у справі не встановлено підстав, визначених статтею 1174 ЦК України для відшкодування шкоди, у позивача не виникло права на відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

31 березня 2025року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи Електронний суд апеляційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2025року.

В апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення його позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на чисельну судову практику в аналогічних справах, де було встановлено наявність підстав для стягнення на користь особи відшкодування моральної шкоди.

Наголошував на тому, що протокол про порушення митних правил щодо нього було складено незаконно, що і є підставою для стягнення моральної шкоди.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору, доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Дніпровськогоапеляційного судувід 08травня 2025рокусправу призначено до судового розгляду на 27 травня 2025року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

15 листопада 2024року старшим державним інспектором відділу митного оформлення №2 митного поста «Чернівці» Чернівецької митниці Гринчаком Генадієм Івановичем у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про порушення митних правил №0924/40800/24 за ст. 485 Митного кодексу України (а.с. 4-6).

Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 грудня 2024року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України (протокол №0924/40800/24 від 15 листопада 2024року) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 29 220,55 грн.(а.с. 20 зворот 21).

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 січня 2025року постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 грудня 2024року відносно ОСОБА_1 скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України (а.с. 24 зворот 28).

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що в ході розгляду справи не встановлено свавільності дій посадової особи митного органу при складанні протоколу про порушення митних правил, оскільки такий протокол складений уповноваженою особою, підписаний, містить усі складові, передбачені ст. 494 МК України, та був оцінений як доказ судом апеляційної інстанції при вирішенні справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача встановлена судом за результатами оцінки всіх доказів у справі, зокрема й інших, окрім протоколу, та встановлена недоведеність умислу ОСОБА_1 на заявлення неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД з метою зменшення розміру митних платежів, що, відповідно, ще не доводить очевидної протиправності дій посадової особи митного органу під час оформлення протоколу про порушення митних правил.

Як правову підставу для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції виснував, що при невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) посадових осіб митного органу щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії посадової особи митниці щодо складення протоколу про таке адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій посадових осіб митних під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи є факт складання протоколу про адміністративне правопорушення працівником митниці у разі подальшого закриття справи судом у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення підставою для відшкодування моральної шкоди особі, стосовно якої складено протокол.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 495 Митного кодексу України протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі.

Форми процесуальних документів у справах про порушення митних правил, в тому числі протоколу про порушенням митних правил, затверджені Наказом Міністерства фінансів України № 652 від 31 травня 2012року.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019року у справі №712/7385/17 сформулювала висновок, що дії суб`єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права.

Складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 495 МК України є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, сукупно з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Сам факт складання посадовою особою митного органу протоколу не вказує на фактичну вину особи в порушенні митних правил. Протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.

Отже, на уповноважену особу митного органу під час оформлення матеріалів про порушення митних правил покладено обов`язок зафіксувати всі обставини виявленої події з визначенням особи, яка за встановленими обставинами та з високим ступенем вірогідності вчинила порушення митних правил як адміністративне правопорушення, скласти стосовно такої особи протокол про порушення митних правил та надіслати його до суду.

Водночас на посадову особу митного органу під час складення протоколу про порушення митних правил покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. У такому випадку до повноважень посадової особи митного органу не належить встановлення та остаточна оцінка всіх обставини, а покладена обмежена функція, а саме збирання та фіксація доказів стосовно обставин події, що відбулася. Висновки посадової особи митного органу є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про порушення митних правил, ймовірно місять ознаки такого адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд.

Тобто, оформлення посадовою особою митного органу протоколу про порушення митних правил здійснюється ним на виконання покладених на нього функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про порушення митних правил не породжують правових наслідків для особи, щодо якої складено такий протокол, крім тих, що пов`язані з розглядом такого протоколу судом.

Протокол про порушення митних правил, який є офіційним процесуальним документом, складається уповноваженою особою у встановленій формі і повинен містити відомості, потрібні для розгляду справи по суті, зокрема зазначення характеру правопорушення та норми Митного кодексу України, що передбачає відповідальність за таке правопорушення.

Вирішуючи спір у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, суд загальної юрисдикції може встановити наявність у діях посадових осіб митного органу під час складення протоколу про порушення митних правил ознак очевидної протиправності, таких як: відсутність повноважень у посадової особи митниці на складання протоколу про порушення митних правил, складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно особи, яка не була учасником події порушення митних правил, тощо. Отже, очевидний характер протиправності дій (бездіяльності, рішень) посадової особи митного органу під час складання протоколу про адміністративне правопорушення може бути встановлений судом загальної юрисдикції, зокрема й тоді, коли такі дії (бездіяльність, рішення) явно суперечать вимогам закону та порушують права, свободи або інтереси осіб, які звернулися до суду.

Суд, з огляду на підстави позову, при вирішенні питання про те, чи мали дії або бездіяльність органів влади, їх посадових осіб, які становили втручання в право особи, ознаки свавільності, повинен оцінювати: чи були передбачені законом підстави (умови) для відповідних дій відповідного органу (у даній справі за позовом ОСОБА_1 посадової особи митниці), чи були вони виправданими (необхідними) та пропорційними до конкретних обставин.

Втручання не буде свавільним, якщо: воно відбулося згідно із законом; воно переслідує легітимну мету і є пропорційним до цієї мети; воно є необхідним у демократичному суспільстві.

Отже при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд може встановити протиправний характер дій (бездіяльності, рішень) працівників митниці як обов`язковий елемент деліктної відповідальності за наявності ознак очевидної протиправності чи навіть свавільності таких дій.

Втім, у разі відповідності протоколу про порушення митних правил вимогам закону та вчинення відповідними посадовими особами митниці під час складання протоколу усіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень та за відсутності ознак свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій посадової особи митного органу щодо складання такого протоколу.

Тож, факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності події та складу такого порушення не презюмує завдання позивачеві моральної шкоди.

Звертаючись до суду з апеляційної скаргою, ОСОБА_1 зазначав, що суд першої інстанції не звернув уваги на чисельну судову практику в аналогічних справах, де було встановлено наявність підстав для стягнення на користь особи відшкодування моральної шкоди, проте такі доводи скарги є безпідставними, оскільки рішення в тих справах прийняті до набрання законної сили змін в Митний кодекс України в частині розгляду справ про порушення митних правил за статтею 485, а саме розгляд таких справ раніше здійснювався митницями, однак на даний час розгляд таких справ належить до компетенції суду.

У справах, на які посилається скаржник, саме митниця приймала постанову про притягнення особи до відповідальності та в подальшому за наслідками розгляду ініційованого особою адміністративного позову судами надавалась оцінка таким діям митниці і її постанова визнавалась судами протиправною та була скасована.

В даній же справі, питання порушення позивачем митних правил за статтею 485 МК України вирішувалось судом в межах справи про адміністративне правопорушення, а Чернівецька митниця жодних рішень щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності не приймала.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 на те, що протокол про порушення митних правил щодо нього було складено незаконно, що і є підставою для стягнення моральної шкоди не приймаються судом до уваги, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) посадових осіб митного органу щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, не встановлено.

Закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося не через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій посадових осіб митних органів під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які б мали ознаки свавільності.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У спірних правовідносинах шкода відшкодовується на загальних підставах, визначених статтею 1174 ЦК України, а тому обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди є встановлення протиправності у діях працівників митниці під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Невідповідність вимогам закону дій працівників митниці, які склали протокол про наявність у діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, у цій справі не встановлена.

Відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача встановлена судом за результатами оцінки всіх доказів у справі, що не доводить очевидної протиправності дій працівника митниці під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Постановою у справі про адміністративне правопорушення не встановлено, що складений протокол про адміністративне правопорушення не відповідав вимогам закону та те, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії працівника митниці були протиправними.

Враховуючи те, що у спірних правовідносинах закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося не через невідповідність протоколу вимогам закону або через інші протиправні дії працівників митниці під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, у позивача не виникло право на відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

Тож встановивши фактичні обставини у справі, врахувавши правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025року у цивільній справі № № 335/6977/22, не встановивши неправомірності у діях працівника митниці під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки у справі відсутні підстави для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у вигляді відшкодування шкоди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2025року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 травня 2025року.

Судді: