Ухвала

від 28.05.2025 по справі 440/7288/25

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

28 травня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/7288/25

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши клопотання Приватного підприємства "Гарант-Трейдінг" про забезпечення позову Приватного підприємства "Гарант-Трейдінг" до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання протиправними та скасування рішень, постанов,

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2025 року через систему "Електронний суд" до Полтавського окружного адміністративного суду подана позовна заява Приватного підприємства "Гарант-Трейдінг" до Державної екологічної інспекції Центрального округу, у якій позивач просить:

1) визнати протиправними та скасувати рішення Державної екологічної інспекції Центрального округу про вжиття обмежувальних заходів від 21.02.2025 №07-18/24;

2) визнати протиправними та скасувати рішення Державної екологічної інспекції Центрального округу про вжиття обмежувальних заходів від 21.02.2025 № 07-18/25;

3) визнати протиправними та скасувати постанову Державної екологічної інспекції Центрального округу про накладення штрафу від 11 березня 2025 року № 2.

4) визнати протиправними та скасувати постанову Державної екологічної інспекції Центрального округу про накладення штрафу від 11 березня 2025 року № 3.

Станом на 28 травня 2025 року провадження у справі не відкрито.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Державної екологічної інспекції Центрального округу про накладення штрафу від 11 березня 2025 року № 2 до набрання рішення законної сили та зупинення дії постанови Державної екологічної інспекції Центрального округу про накладення штрафу від 11 березня 2025 року № 3 до набрання рішення законної сили.

В обґрунтування клопотання про забезпечення позову зазначено, що в рішеннях про вжиття обмежувальних заходів від 21.02.2025 №07-18/24 та від 21.02.2025 №07-18/25 відсутні чіткі вказівки на конкретні дії чи заходи, які повинен був вчинити позивач для усунення виявлених невідповідностей, що свідчить про те, що у позивача відсутня об`єктивна можливість виконати зазначені рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у спосіб, який визначив відповідач, та невиконання якого стало підставою для накладення штрафу.

Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи клопотання Приватного підприємства "Гарант-Трейдінг" про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Як слідує з матеріалів позовної заяви, предметом позову у цій справі є:

- визнання протиправною та скасування постанови Державної екологічної інспекції Центрального округу №2 від 11 березня 2025 року про накладення штрафу на Приватне підприємство "Гарант-Трейдінг" сумі 34000 грн.;

- визнання протиправною та скасування постанови Державної екологічної інспекції Центрального округу №3 від 11 березня 2025 року про накладення штрафу на Приватне підприємство "Гарант-Трейдінг" сумі 34000 грн.

Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Разом з тим, підлягає враховуванню й специфіка правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

При цьому обґрунтованість позовних вимог є предметом дослідження судом лише під час розгляду спору по суті.

У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі №440/9568/22 Верховний Суд вказав, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

За приписами частини 7 статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" суб`єкт господарювання має сплатити штраф у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.

У разі несплати штрафу в зазначений строк примусове виконання постанов про накладення штрафу здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Суб`єкт господарювання має право оскаржити рішення органу ринкового нагляду про накладення штрафу до керівника органу ринкового нагляду, а також у судовому порядку. У разі оскарження рішення у суді суб`єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення керівником органу ринкового нагляду або судом.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Таким чином, у даному випадку забезпечення позову у спосіб зупинення дії оскаржуваних постанов про накладення штрафу, про що просить позивач, фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача, як і суду. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Приватним підприємством "Гарант-Трейдінг" не надано суду доказів на підтвердження того, що на даний час постанови Державної екологічної інспекції Центрального округу від 11 березня 2025 року №2 та від 11 березня 2025 року №3 пред`явлені Державною екологічною інспекцією Центрального округу до примусового виконання до органу державної виконавчої служби та державним виконавцем відкрито виконавчі провадження з виконання вказаних постанов, не надано доказів вчинення державним виконавцем заходів, спрямованих на примусове виконання постанов Державної екологічної інспекції Центрального округу від 11 березня 2025 року №2, від 11 березня 2025 року №3.

До клопотання про забезпечення позову позивачем не надано й документів на підтвердження його майнового стану та не обґрунтовано, чому невжиття таких заходів, як зупинення дії постанов про накладення штрафу чи зупинення стягнення на підставі оскаржуваних позивачем рішень, зумовить настання негативних і незворотних наслідків для Приватного підприємства "Гарант-Трейдінг"

Позивачем не доведено наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Щодо доводів позивача про протиправність оскаржуваних постанов про накладення штрафу та рішень про вжиття обмежувальних заходів, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі №160/33691/24 зазначено, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, оцінка оспорюваним у цій справі постановам та рішенням може бути надана під час розгляду справи по суті з урахуванням наданих сторонами доказів, стверджувати про правомірність чи неправомірність оспорюваних постав та рішень на даний час неможливо.

Так, відповідно до статті 192 Кодексу адміністративного судочинства України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Таким чином, саме на стадії розгляду справи по суті суд з`ясовує обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та досліджує зібрані докази.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність відмови Приватному підприємству "Гарант-Трейдінг" у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити Приватному підприємству "Гарант-Трейдінг" у задоволенні клопотання про забезпечення позову Приватного підприємства "Гарант-Трейдінг" до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання протиправними та скасування рішень, постанов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяС.С. Сич