Постанова

від 28.05.2025 по справі 640/12967/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12967/21 Суддя першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Штульман І.В.,

суддів - Вівдиченко Т.Р., Черпака Ю.К.,

при секретарі - Рожок В.В.,

за участю: Липовенко Г.В., - представника позивача;

Гордієнко Є.В., - представника відповідача,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на прийняте у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Київметробуд» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2021 року Акціонерне товариство «Київметробуд» (далі - позивач, АТ «Київметробуд») звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2020 року №9370717.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а доказів їх невідповідності вимогам чинного законодавства відповідачем не надано. Щодо можливого порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, віднесення їх до ризикових, а також неможливості відстеження ланцюгів постачання, суд першої інстанції зазначив про принцип персональної відповідальності платника податків, а також зауважив, що такі висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на податковій інформації, що саме по собі не може мати наслідком визнання господарських операцій безтоварними. Окремо суд зауважив, що виключно наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів АТ «Київметробуд» за відсутності вироків у них жодним чином не свідчить про невиконання договірних зобов`язань.

Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано ненадання позивачем до перевірки ряду первинних документів на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ковір», ТОВ «Біг Транс Компані», ТОВ «Капіталмістобуд», ТОВ «В-Інтер Груп», ТОВ «Олпанік», ТОВ «Бурсталькомплект», ТОВ «Завод Автоштамп». Також, за твердженням апелянта, судом першої інстанції залишено поза увагою недоліки в оформленні наданих первинних документів, неможливість простеження ланцюгів постачання товарів і робіт до контрагентів позивача, відсутність у них матеріально-технічних і трудових ресурсів для виконання господарських зобов`язань. Крім того, відповідач наголошує, що ТОВ «Ковір» не має ліцензії на здійснення будівельних робіт, а є, як і ТОВ «Стілс Україна», ТОВ «Завод Автоштамп», фігурантом кримінальних проваджень за фактами ухилення від сплати податків. Окремо звертає увагу, що ТОВ «В-Інтер Груп» виконувало фактично ті ж самі роботи, що й ТОВ «Ковір», а ТОВ «Завод Автоштамп» об`єктивно не могло здійснювати модернізацію щитового комплексу S-402b HERRENKNECHT, адже виключним правом виконувати такі роботи в Україні наділено ТОВ «Геренкнехт тунель сістемс Україна». До того ж, як зауважує апелянт, перший заступник директора ТОВ «Завод Автоштамп», а також водії, які нібито здійснювали транспортування щитового комплексу та його складових, заперечували факти здійснення такої діяльності.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 12 грудня 2024 року.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Київметробуд» просить відмовити в її задоволенні.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції правильно відхилив посилання контролюючого органу на податкову інформацію як джерело доказів безтоварності господарських операцій, обґрунтовано наголосив на принципі персональної відповідальності платника податків та відхилив доводи ГУ ДПС у Київській області про необхідність врахування фактів наявності кримінальних проваджень щодо окремих контрагентів АТ «Київметробуд». Окремо зауважив, що доказів відсутності у ТОВ «Ковір» ліцензії на здійснення будівельних робіт апелянтом не надано, а висновки суду першої інстанції щодо товарності господарських операцій підтверджуються матеріалами справи та висновком експерта, що жодним чином не спростовано апеляційною скаргою ГУ ДПС у Київській області.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити з викладених у ній мотивів і підстав.

Представник позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що АТ «Київметробуд» 20 жовтня 2020 року подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2020 року, в якій у рядку 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» зазначено суму від`ємного значення у розмірі 264081865 грн (т.1 а.с.93-106).

У листопаді-грудні 2020 року працівниками ГУ ДПС у Київській області, на підставі наказів від 18 листопада 2020 року №1742 (т.1 а.с.107) та від 02 грудня 2020 року №1827 (т.1 а.с.108), відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Київметробуд» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість.

Під час перевірки встановлено порушення АТ «Київметробуд» пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 ПК України, оскільки підприємством завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 29327966 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 17 грудня 2020 року №5466/10-36-07-17/01387432 (т.1 а.с.150-250, т.2 а.с.1-3).

За наслідками розгляду заперечень позивача (з урахуванням доповнень) на вказаний акт перевірки його висновки залишені без змін, про що платника податків повідомлено листом контролюючого органу від 22 січня 2021 року №112/12/10-36-07-17 (т.2 а.с.29-43).

На підставі викладених в акті перевірки висновків, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2020 року №9370717, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за вересень 2020 року на 29327966 грн (т.2 а.с.45-46).

За результатами розгляду скарги АТ «Киїметробуд» від 12 лютого 2021 року на вказане податкове повідомлення-рішення (т.2 а.с.48-53) воно було залишено без змін рішенням Державної податкової служби України від 01 квітня 2021 року №7388/6/99-00-06-01-01-06 (т.2 а.с.59-72).

Вирішуючи питання про правомірність спірного індивідуального акта, суд першої інстанції встановив таке.

Між ПАТ «Київметробуд» (Генпідрядник) та ТОВ «Ковір» (Субпідрядник) було укладено ряд договорів субпідряду, а саме:

- від 28 лютого 2018 року №1 (із додатковими угодами до нього від 16 квітня 2018 року №1, від 15 червня 2018 року №2, від 31 грудня 2018 року №3), за умовами якого Генпідрядник доручає та оплачує, а Субпідрядник відповідно до проектної документації та умов договору по об`єкту «Капітальний ремонт станції «Святошин» Святошино-Броварської лінії метрополітену» виконує наступні роботи: Улаштування гідроізоляційного покриття при капітальному ремонті станції метро «Святошин» Святошино-Броварської лінії метрополітену (т.5 а.с.108-126). Загальна вартість робіт з урахуванням додаткових угод визначена сторонами у розмірі 16768797,43 грн (у тому числі ПДВ 2794799,57 грн);

- від 26 червня 2019 року №002/0106CB (із додатковою угодою від 31 жовтня 2019 року №1), за яким у порядку та на умовах, визначених цим договором, Субпідрядник зобов`язується відповідно до проектної документації на свій ризик виконати визначені Генпідрядником обсяги будівельних робіт відповідно до додатків 1 та 2 до договору на об`єкті будівництва «Капітальний ремонт станції «Святошин» Святошино-Броварської лінії метрополітену» у встановлений договором строк, а Генпідрядник зобов`язується надати Субпідряднику фронт робіт, передати дозвільну та затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти виконані роботи належним чином та/або завершені будівництвом роботи та оплатити їх вартість (т.5 а.с.95-104; т.6 а.с.22-23). Загальна вартість робіт з урахуванням додаткової угоди визначена сторонами у розмірі 7955924,66 грн (у тому числі ПДВ 1325987,44 грн);

- від 12 листопада 2019 року №38/002/2019 (із додатковими угодами від 12 листопада 2019 року №1, від 12 листопада 2019 року №2, від 12 листопада 2019 року №3), за яким у порядку та на умовах, визначених цим договором, Субпідрядник зобов`язується відповідно до проектної документації на свій ризик виконати визначені Генпідрядником обсяги будівельних робіт з закріплення ґрунтів на об`єкті будівництва: «Будівництво дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції «Сирець» на житловий масив Виноградар з електродепо у Подільському районі». 1 черга будівництва» у встановлений договором строк, а Генпідрядник зобов`язується надати Субпідряднику фронт робіт, передати дозвільну та затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти виконані роботи належним чином та/або завершені будівництвом роботи та оплатити їх вартість (т.5 а.с.40-60, 64, 68). Загальна вартість робіт визначена сторонами у розмірі 30000000 грн (у тому числі ПДВ 5000000 грн);

- від 10 вересня 2019 року №24/002/2019, за яким у порядку та на умовах, визначених цим договором, Субпідрядник зобов`язується відповідно до проектної документації на свій ризик виконати визначені Генпідрядником обсяги будівельних робіт відповідно до додатків 1 та 2 до договору на об`єкті будівництва: «Будівництво дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції «Сирець» на житловий масив Виноградар з електродепо у Подільському районі». 1 черга будівництва» у встановлений договором строк, а Генпідрядник зобов`язується надати Субпідряднику фронт робіт, передати дозвільну та затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти виконані роботи належним чином та/або завершені будівництвом роботи та оплатити їх вартість (т.5 а.с.72-91). Загальна вартість робіт визначена сторонами у розмірі 17693531,74 грн (у тому числі ПДВ 2948921,96 грн).

За період, який перевірявся, по взаємовідносинам з ТОВ «Ковір» позивачем задекларовано загальний обсяг операцій в сумі 71266587,88 грн, у тому числі ПДВ 11877764,64 грн.

Підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліках виконання робіт за договорами субпідряду є довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в), в яких розшифровані найменування робіт та їх фактичний об`єм виконання, найменування будівельних машин і механізмів, фактичний об`єм використаних будівельних матеріалів та вартість, а також розрахунки загальновиробничих витрат та підсумкові відомості ресурсів (т. 4 а.с.177-178, 186-188, т.6 а.с.42-138, 140-144, 146-154).

За умовами згаданих вище договорів загальна вартість обсягів робіт визначається динамічною договірною ціною. У свою чергу, до перевірки ТОВ «Ковір» не надавало АТ «Київметробуд» для розгляду та підписання довідки (форма №КБ-3) та акти (форма №КБ-2) по субпідряднику ТОВ «Будівельна фірма Містоінвестбуд».

На підтвердження виконання договірних зобов`язань позивачем до матеріалів справи також надані копії платіжних доручень (т.4 а.с.171, т.6 а.с.27-29, 33-41), локальних кошторисів (т.4 а.с.173-176, 181-185), актів на додаткові роботи, відомостей об`єктів робіт та специфікації (т.4 а.с.179-250, т.5 а.с.1-28), договірних цін (т.5 а.с.61-62, 65-66, 69-70, 93-94, 105-106, 129-133, т.6 а.с.24-25), планів виконання (т.5 а.с.63, 67, 71, т.6 а.с.26), актів на закриття прихованих робіт (т.5 а.с.134-160, 176-196, 207-216, 233-250, т.6 а.с.1-6), таблиць інжектувань (т.5 а.с.162-175, 198-206), фіксування процесів ін`єктування (т.5 а.с.217-231, т.6 а.с.7-15), графіків виконання робіт (т.5 а.с.92, 107, 122, 125).

Наявність у ТОВ «Ковір» права на виконання будівельних робіт, за висновками суду першої інстанції, підтверджується копією ліцензії від 29 травня 2019 року №29-Л, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 26 липня 2019 року (т.6 а.с.20-21).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ «Київметробуд» (Замовник) і ТОВ «Біг Транс Компані» (Виконавець) укладено договір від 15 листопада 2019 року №20-01/19 надання послуг автомобільним транспортом та будівельними механізмами (т.3 а.с.55-59), за яким Виконавець надає Замовнику відповідно до замовлень послуги автомобільним транспортом та/або будівельними механізмами, а Замовник оплачує послуги за цінами, погодженими сторонами у відповідних додатках до цього договору.

У періоді, що перевірявся, по взаємовідносинам з ТОВ «Біг Транс Компані» задекларовано позивачем загальний обсяг операцій у сумі 3189737,94 грн, у тому числі ПДВ 531622,89 грн.

Матеріали справи підтверджують, що до перевірки та розгляду скарги у процесі адміністративного оскарження в ГУ ДПС у Київській області та Державній податковій службі України АТ «Київметробуд» були надані акти наданих послуг, довідки про виконані роботи (послуги), товарно-транспортні накладні, рапорти про роботу будівельних машин (механізмів), договори оренди обладнання та автотранспорта, дозволи від 20 січня 2020 року №2020-13008901-511 НГ та від 18 березня 2020 року №2020-13008901-2937 НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, платіжні доручення (т.2 а.с.103-250, т.3 а.с.1-54, 63-78).

Також, між ПАТ «Київметробуд» (Покупець) і ТОВ «Капіталмістобуд» (Продавець) укладені договори поставки від 13 вересня 2020 року №442/003/2020 (т.3 а.с.141-148) і від 20 липня 2020 року №338/003/2020 (т.3 а.с.151-159), за умовами яких Постачальник поставляє у погоджені сторонами строку Покупцеві металопродукцію відповідно до специфікацій, а Покупець зобов`язується приймати товар і здійснити оплату на умовах цього договору.

За період, що охоплювався предметом перевірки, по взаємовідносинам з ТОВ «Капіталмістобуд» позивачем задекларовано загальний обсяг операцій на суму 14325039,22 грн, у тому числі ПДВ 2387506,57 грн.

На підтвердження реальності поставок позивачем до матеріалів справи надані копії платіжних доручень (т.3 а.с.83-84), видаткових накладних і товарно-транспортних накладних (т.3 а.с.87-88, 90-98, 100-125, 127-130, 132-136, 138-140, 161-163).

Крім іншого, між ПАТ «Київметробуд» (Покупець) і ТОВ «Стілс Україна» укладено договір поставки від 14 липня 2020 року №14072020 із додатковою угодою до нього від 24 вересня 2020 року №1 (т.3 а.с.209-222), за умовами якого Постачальник поставляє у погоджені сторонами строки Покупцеві металопродукцію відповідно до специфікацій, а Покупець зобов`язується приймати товар і здійснити оплату на умовах цього договору

Предметом поставки за вказаним договором була металопродукція відповідно до специфікації, а саме: арматура.

У періоді, щодо якого здійснювалася перевірка, по взаємовідносинам з ТОВ «Стілс Україна» задекларовано позивачем загальний обсяг операцій у сумі 10000000,00 грн, у тому числі ПДВ 1666667,00 грн.

На підтвердження реальності поставки позивачем було надано копії видаткових накладних і товарно-транспортних накладних (т.3 а.с.170-173, 175-176, 178-207), сертифікатів якості (т.3 а.с.174, 177), платіжного доручення (т.3 а.с.208).

Окрім зазначеного вище, між ПАТ «Київметробуд» (Генпідрядник) і ТОВ «В-Інтер Буд» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду від 21 червня 2019 року №002-0106-СВ (із додатковою угодою від 09 вересня 2019 року №1), за яким у порядку та на умовах, визначених цим договором, Субпідрядник зобов`язується відповідно до проектної документації на свій ризик виконати визначені Генпідрядником обсяги будівельних робіт відповідно до додатків 1 та 2 до договору на об`єкті будівництва «Станція метро «Святошин» Святошино-Броварської лінії Київського метрополітену» у встановлений договором строк, а Генпідрядник зобов`язується надати Субпідряднику фронт робіт, передати дозвільну та затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти виконані роботи належним чином та/або завершені будівництвом роботи та оплатити їх вартість (т.6 а.с.177-186, 190). Загальна вартість робіт визначена сторонами у розмірі 12337420,24 грн (у тому числі ПДВ 2056236,71 грн)

По взаємовідносинам з ТОВ «В-Інтер Груп» позивачем у періодів, що перевірявся, задекларовано загальний обсяг операцій у сумі 600000,00 грн, у тому числі ПДВ 100000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «В-Інтер Груп» має ліцензію на будівельні роботи від 22 серпня 2017 року №35-Л, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 11 вересня 2017 року (т.6 а.с.192-193).

На підтвердження реальності господарських операцій з указаним контрагентом позивачем надано до матеріалів справи копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3) (т.6 а.с.158, 161, 164, 170, 172, 174) та актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в) і підсумкових відомостей ресурсів (т.7 а.с.170-250, т.8 а.с.1-124), в яких розшифровані найменування робіт і фактичний об`єм виконаних робіт, найменування будівельні машини і механізми, фактичний об`єм використаних будівельних матеріалів та їх вартість, а також копії платіжного доручення (т.6 а.с.167), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.6 а.с.171, 173, 176).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Олпанік» судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ «Київметробуд» (Покупець) і вказаним контрагентом (Постачальник) було укладено договір поставки від 02 січня 2020 року №522/003/2020 (т.4 а.с.5-16), за умовами якого Постачальник поставляє у погоджені сторонами строки Покупцеві будівельні матеріали, спецодяг, взуття, засоби індивідуального захисту, господарські товари, інструменти відповідно до специфікацій, а Покупець зобов`язується приймати товар і здійснити оплату на умовах цього договору.

За період, що був предметом перевірки, по даним взаємовідносинам позивачем задекларовано загальний обсяг операцій у сумі 2049112,62 грн, у тому числі ПДВ 341518,80 грн.

На підтвердження реальності господарської операції, як встановлено судом першої інстанції, позивачем було надано копії платіжних доручень (т.3 а.с.226, 229, 230), видаткових накладних і товарно-транспортних накладних (т.3 а.с.231-246, 248-250, т.4 а.с.1, 3-4).

Матеріали справи також свідчать, що між ПАТ «Київметробуд» (Покупець) і ТОВ «Бурсталькомплект» (Продавець) укладено договір поставки від 25 вересня 2019 року №367/003/2019 із додатковою угодою до нього від 16 січня 2020 року №1 (т.4 а.с.41-44, 47-49). За умовами вказаного договору Постачальник поставляє у погоджені сторонами строки запасні частини відповідно до специфікації, а Покупець зобов`язується приймати товар і здійснити його оплату на умовах цього договору.

За період, що перевірявся, по взаємовідносинам з ТОВ «Бурсталькомплект» позивачем задекларовано загальний обсяг операцій у сумі 895527,00 грн, у тому числі ПДВ 149254,50 грн.

Реальність господарських операцій із вказаним контрагентом, на переконання суду першої інстанції, підтверджується копіями видаткових накладних (т.4 а.с.28-32) та платіжних доручень (т.4 а.с.20, 33-38).

Крім іншого, між ПАТ «Київметробуд» (Замовник) і ТОВ «Завод Автоштамп» (Виконавець) укладено договір від 20 вересня 2019 року №0919-М з додатковими угодами до нього від 20 вересня 2019 року №1, від 16 грудня 2019 року №2, від 30 липня 2020 року №3, предметом якого було виконання ремонтних робіт з модернізації щитового комплексу S-420 фірми HERRENKNECHT (т.4 а.с.53-67). Загальна сума договору складає 79984527,07 грн, у тому числі ПДВ - 13330754,51 грн.

На підтвердження реальності виконання цих робіт позивачем було подано копії платіжних доручень (т.4 а.с.68-74), актів приймання-передачі і товарно-транспортних накладних (т.4 а.с.75-118, 139-166), актів здачі-приймання (т.4 а.с.119-125, 136), актів монтажу (т.4 а.с.126-132), акту на загальні роботи (т.4 а.с.133), рахунку-фактури (т.4 а.с.137), заявки (т.4 а.с.138).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських операцій АТ «Київметробуд» з указаними вище суб`єктами господарювання немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб`єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності товариства та його контрагентів, що, на його переконання, свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин підприємства із згаданими вище контрагентами. Також суд підкреслив, що можливе порушення такими підприємствами податкової дисципліни, наявність щодо них кримінальних проваджень без постановлених вироків, а також віднесення їх до ризикових не може мати негативних наслідків для позивача з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з огляду на таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом положень пунктів 198.3 і 198.6 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Наведені правові норми свідчать, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи частини першої статті 9 вказаного Закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Крім того, згідно пункту 2.4, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Верховним Судом у постанові від 31 травня 2023 року у справі №820/4033/16 зроблено висновок, що основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Навіть належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не завжди свідчить про безумовну їх відповідність дійсному змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Окрім того, Верховним Судом у постанові від 13 липня 2022 року у справі №640/18540/18 наголошено, що формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, - якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та невідповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Таким чином, як зазначено у постанові Верховного Суду від 22 березня 2024 року у справі №160/798/23, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Отже, Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що, встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. Превалювання сутності над формою, як один із принципів бухгалтерського обліку (цей принцип закріплено статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») відповідає сутності податкового обліку, який, згідно з частиною другою статті 3 цього ж Закону, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкова вигоди є підставною для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, зокрема, від 24 січня 2018 року (справа №2а-19379/11/2670), від 28 жовтня 2019 року (справа №280/5058/18), від 26 лютого 2020 року (справа №826/1308/18), від 06 травня 2020 року (справа №640/4687/19).

Суд першої інстанції правильно зауважив, що за своєю формою первинні документи, які надавалися АТ «Київметробуд» до суду та контролюючому органу при проведенні перевірки, містять всі обов`язкові реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам.

При цьому, посилання апелянта ГУ ДПС у Київській області на те, що до перевірки позивачем - АТ «Київметробуд» не було надано ряду первинних документів по взаємовідносинах, зокрема, з ТОВ «Бурсталь-Комплект», ТОВ «Олпанік», ТОВ «В-Інтер Груп», колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду оцінює критично.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Матеріали справи свідчать, що на реалізацію цього права АТ «Київметробуд» подавало до ГУ ДПС у Київській області разом з додатковими поясненнями заперечення на акт перевірки, в яких описало підстави господарських відносин з ТОВ «Ковір», ТОВ «Біг Транс Компані», ТОВ «Капіталмістобуд», ТОВ «Стілс Україна», ТОВ «В-Інтер Груп», ТОВ «Олпанік», ТОВ «Бурсталькомплект», ТОВ «Завод Автоштамп» та надало первинні документи, що їх підтверджують.

За результатами розгляду заперечень відповідач листом від 22 січня 2021 року №112/12/10-36-07-17 повідомив позивача, що висновки акта перевірки залишені без змін.

Викладене вказує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що надані АТ «Київметробуд» до матеріалів справи первинні документи щодо господарських операцій з указаними вище контрагентами є невід`ємною частиною матеріалів перевірки, адже відповідні документи надавалися позивачем до заперечень на акт перевірки. Відтак, посилання ГУ ДПС у Київській області на акт від 16 грудня 2020 року №169/10-36-07-17 про ненадання документів (т.11 а.с.186), як на підставу відсутності таких документів взагалі, є помилковим.

Як було встановлено раніше, на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Ковір» позивачем були надані довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в), в яких розшифровані найменування робіт та їх фактичний об`єм виконання, найменування будівельних машин і механізмів, фактичний об`єм використаних будівельних матеріалів та вартість, а також розрахунки загальновиробничих витрат та підсумкові відомості ресурсів, а також копії платіжних доручень, локальних кошторисів, актів на додаткові роботи, відомостей об`єктів робіт та специфікації, договірних цін, планів виконання, актів на закриття прихованих робіт, таблиць інжектувань, фіксування процесів ін`єктування, графіків виконання робіт.

При цьому, всупереч доводів апелянта, акти форми КБ-2в були надані позивачем, у тому числі й за грудень 2019 року (т.6 а.с.123-126, 131-135) та за березень 2020 року (т.6 а.с.140-144, 147-151), як і календарні плани виконання робіт (т.5 а.с.63, 67, 71, 92, 107, 122, 125, т.6 а.с.26).

Твердження апелянта про відсутність у ТОВ «Ковір» спеціалізованого персоналу, який виконував будівельні роботи, спеціалізованої будівельної техніки колегією суддів оцінюється критично, оскільки, по-перше, кількість залучених до виконання робіт працівників зазначено технічним директором ТОВ «Ковір» в інформаційній довідці (т.5 а.с.39), що не спростовано контролюючим органом у розрізі того, скільки людей необхідно було залучити для виконання обсягу робіт, що здійснювалися ТОВ «Ковір», по-друге, наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних (т.5 а.с.31-38) підтверджується придбання цим підприємством обладнання та матеріалів для виконання будівельних робіт.

З приводу посилання апелянта на те, що під час перевірки позивачем не було надано сертифікатів пожежної безпеки, свідоцтв, письмових згод Генпідрядника на залучення Субпідрядником третіх осіб до виконання будівельних робіт, актів приймання-передачі земельної ділянки для розташування будівельних майданчиків, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що контроль за дотриманням правил безпеки у сфері будівництва та якості матеріалів, які для цього використовуються, не охоплюється компетенцією контролюючого органу, адже належить до повноважень органів Державної служби України з питань праці, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Державної інспекції архітектури та містобудування України.

Щодо аргументів ГУ ДПС у Київській області про відсутність у ТОВ «Ковір» права на виконання будівельних робіт, колегія суддів зазначає, що наявність у підприємства такого права підтверджується копією ліцензії від 29 травня 2019 року №29-Л, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 26 липня 2019 року (т.6 а.с.20-21). Належних і допустимих доказів, що вказану ліцензію №29-Л було анульовано відповідачем не надано.

Стосовно посилань апелянта на наявність кримінального провадження №42015000000000031 від 19 січня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 209, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що: по-перше, сама по собі наявність кримінального провадження жодним чином не підтверджує обставини вчинення особою кримінального правопорушення, що випливає із змісту частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України; по-друге, це кримінальне провадження стосується 2016-2017 років, що не охоплюється предметом перевірки.

З приводу кримінального провадження №42019000000002358 від 05 листопада 2019 року колегія суддів поряд з викладеним вище зазначає, воно стосується організації протиправного механізму заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах шляхом шахрайства та використання ПАТ «Київметробуд» коштів не на цілі, визначені договором будівництва метрополітену. Разом з тим, доказів встановлення будь-яких обставин у межах цього кримінального провадження, що свідчать про безтоварність господарських операцій АТ «Київметробуд» з ТОВ «Ковір», відповідачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем належними і допустимими доказами не доведено протиправність формування АТ «Київметробуд» даних податкового обліку за наслідками господарських відносин з ТОВ «Ковір», зокрема, в частині від`ємного значення за вересень 2020 року на суму 11877764,64 грн.

Щодо господарських операцій АТ «Київметробуд» з ТОВ «Біг Транс Компані» колегія суддів зазначає, що на підтвердження господарських операцій із цих контрагентом позивач надав акти наданих послуг, довідки про виконані роботи (послуги), товарно-транспортні накладні, рапорти про роботу будівельних машин (механізмів), договори оренди обладнання та автотранспорта, дозволи від 20 січня 2020 року №2020-13008901-511 НГ та від 18 березня 2020 року №2020-13008901-2937 НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, платіжні доручення.

Викладеним, зокрема, спростовується посилання апелянта на те, що позивачем не було надано документів на підтвердження права ТОВ «Біг Транс Компані» на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Доводи ГУ ДПС у Київській області про те, що матеріали справи не містять документів на підтвердження правомірності складання податкових накладних від 16 липня 2020 року №77, від 13 березня 2020 року №49, від 18 березня 2020 року №53, від 16 липня 2020 року №80, від 31 липня 2020 року №92, від 03 серпня 2020 року №94, від 05 серпня 2020 року №97 та 106, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду відхиляє, оскільки позивачем надані копії платіжних доручень (т.2 а.с.193-195, 228, т.3 а.с.54, 62) та актів надання послуг (т.3 а.с.4, 10, 16, 30, 34, 42), що підтверджують або оплату, або постачання послуг в указані вище дати складання податкових накладних.

З приводу аргументів апелянта про ненадання свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів марки Volvo FH 16, державний номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричепа Scheuerle STGK-4531SA, державний номерний знак НОМЕР_2 , та у зв`язку з цим неможливість встановлення власника транспортних засобів колегія суддів зазначає, що ГУ ДПС у Київській області жодним чином не обґрунтовує існування обов`язку в особи, яка отримує транспортні послуги, мати у розпорядженні відповідні документи.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у матеріалах справи наявні копії нотаріально посвідчених договорів оренди транспортних засобів від 28 вересня 2019 року (т.3 а.с.63-66, 71-74), а саме марки Volvo FH 16, державний номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричепа Scheuerle STGK-4531SA, державний номерний знак НОМЕР_2 . Орендодавцем за цими договорами виступає ОСОБА_1 , орендарем - ТОВ «Біг Транс Компані».

Крім того, матеріали справи містять договір оренди обладнання від 02 грудня 2019 року №02/12/19-01 з актом приймання-передачі до нього (т.3 а.с.67-70), за яким орендодавець - ФОП ОСОБА_2 передає, а орендар - ТОВ «Біг Транс Компані», приймає автокран «КАТО KR35НШ», державний номерний знак НОМЕР_3 , у строкове платне користування.

Також, позивачем надано копію нотаріально посвідченого договору найму (оренди) транспортного засобу від 23 грудня 2019 року (т.3 а.с.75-78) за умовами якого наймодавець - ОСОБА_1 передає, а наймач - ТОВ «Біг Транс Компані», приймає у тимчасове володіння і користування строком на три роки терміном до 23 грудня 2022 року транспорті засоби у справному технічному стані:

- марки Hitachi Zaxis ZX29U 3CLR, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

- марки Optimas H88, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Указані документи, на переконання колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, підтверджують наявність у ТОВ «Біг Транс Компані» транспортних засобів та виробничої техніки для виконання зобов`язань перед АТ «Київметробуд» за договором від 15 листопада 2019 року №20-01/19.

Відсутність доказів сплати орендної плати на користь ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 , а також актів приймання-передачі транспортних засобів щодо договорів від 28 вересня 2019 року та від 23 грудня 2019 року, на переконання суду апеляційної інстанції, може свідчити виключно про недоліки в оформленні цивільно-правових і господарських відносин між ТОВ «Біг Транс Компані» і згаданою фізичною особою, однак не зумовлює висновків про нереальність господарських операцій між ТОВ «Біг Транс Компані» й АТ «Київметробуд».

Отже, у періоді, що перевірявся, позивач АТ «Київметробуд» правомірно сформував розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на 531622,89 грн за наслідками взаємовідносин із вказаним вище контрагентом.

Щодо виконання договірних зобов`язань ТОВ «Капіталмістобуд» перед АТ «Київметробуд» судом апеляційної інстанції враховується, що, як було зазначено вище, на підтвердження реальності поставок, позивачем до матеріалів справи надані копії платіжних доручень, видаткових накладних і товарно-транспортних накладних.

Посилання апелянта на розбіжність в обсязі фактично поставлених вантажів між податковими накладними та видатковими накладними і товарно-транспортними накладними, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у розрізі встановлених вище обставин оцінює критично, оскільки безпосередньо контролюючий орган в апеляційній скарзі наголошує, що позивачем під час перевірки видаткові накладні і товарно-транспортні накладні не надавалися, що ставить під сумнів відповідний аргумент апеляційної скарги з огляду на наявні у матеріалах справи докази.

Як і у випадку з ТОВ «Біг Транс Компані», відсутність доказів належного оформлення ТОВ «Капіталмістобуд» господарських відносин з перевезення автомобільним транспортом з ТОВ «Автоцентр», ТОВ «Метал холдінг трейд», ТОВ «Голді груп», ПП «Геліос Транс», ФОП ОСОБА_3 , на переконання суду апеляційної інстанції, не може бути самостійним безумовним доказом нереальності господарських операцій за договорами, укладеними з АТ «Київметробуд».

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила №363; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Судом апеляційної інстанції враховується, що передбачені Правилами №363 документи, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Апелянтом зазначено, що за умовами договорів поставки від 14 вересня 2020 року №442/003/2020 та від 20 липня 2020 року №338/003/2020 ТОВ «Капіталмістобуд» зобов`язане надати АТ «Київметробуд» в момент передачі товару пакет документів, у тому числі товарно-транспортну накладну. На думку апелянта, аналіз змісту наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних свідчить, що останні не містять ряду передбачених пунктом 11.1 Правил №363 реквізитів, зокрема, підписів водія та/або експедитора, що робить неможливим визнання їх документами первинного бухгалтерського обліку та, як наслідок, доказами фактичного руху товару від ТОВ «Капіталмістобуд» до АТ «Киїметробуд».

В той же час, правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року (справа №803/1684/17, адміністративне провадження №К/9901/51649/18, ЄДРСРУ №95176997), від 21 січня 2021 року (справа №813/2204/17, адміністративне провадження №К/9901/35740/18, ЄДРСРУ №94328053), від 24 травня 2019 року (справа №826/7423/16), від 6 лютого 2018 року (справа №816/166/15-а), від 11 вересня 2018 року (справа №804/4787/16) передбачають, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

З цього випливає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16 (провадження №К/9901/3335/17).

Викладене свідчить про необґрунтованість позиції апелянта про те, що у випадку з вказаним контрагентом наявність договорів та первинних документів свідчить лише про оформлення їх на папері без фактичного здійснення господарської операції.

Відтак АТ «Київметробуд» обгрунтовано включено до складу від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2020 року 2387506,57 грн за наслідками господарських відносин з ТОВ «Капіталмістобуд».

Також у періоді, щодо якого здійснювалася перевірка, позивачем задекларовано загальний обсяг операцій у сумі 10000000,00 грн, у тому числі ПДВ 1666667,00 грн, по взаємовідносинам з ТОВ «Стілс Україна».

На підтвердження реальності поставки позивачем АТ «Київметробуд» було надано копії видаткових накладних і товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, платіжного доручення.

Як посилався апелянт, за умовами договору поставки від 14 липня 2020 року №14072020 ТОВ «Стілс Україна» зобов`язане надати АТ «Київметробуд» в момент передачі товару пакет документів, у тому числі товарно-транспортну накладну, однак, аналіз змісту наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних свідчить, що останні не містять ряду передбачених пунктом 11.1 Правил №363 реквізитів, зокрема, підписів водія та/або експедитора, що робить неможливим визнання їх документами первинного бухгалтерського обліку та, як наслідок, доказами фактичного руху товару від ТОВ «Стілс Україна» до АТ «Київметробуд».

Проте, позиція апелянта суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року (справа №803/1684/17, адміністративне провадження №К/9901/51649/18, ЄДРСРУ №95176997), від 21 січня 2021 року (справа №813/2204/17, адміністративне провадження №К/9901/35740/18, ЄДРСРУ №94328053), від 24 травня 2019 року (справа №826/7423/16), від 6 лютого 2018 року (справа №816/166/15-а), від 11 вересня 2018 року (справа №804/4787/16), оскільки Верховний Суд неодноразово виснував, що сам факт відсутності у платника деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій

Крім того, апелянт посилався на те, що під час перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Стілс Україна» здійснювало придбання арматури у ТОВ «ТД «Стальком», яке, у свою чергу, такого товару не придбавало і не виготовляло. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду ставиться критично до такого твердження апелянта, оскільки правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.05.2021 року у справі №804/5965/16 передбачає, що податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача не може бути самостійним доказом нереальності здійснення господарських операцій, оскільки остання носить виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Викладене, на переконання колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, свідчить про необґрунтованість доводів апелянта про те, що АТ «Київметробуд» безпідставно включено до складу від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2020 року 1666667,00 грн за наслідками господарських відносин з ТОВ «Стілс Україна».

Щодо висновків суду першої інстанції про реальність господарських відносин АТ «Київметробуд» з ТОВ «В-Інтер Груп» колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як було зазначено вище, на підтвердження реальності господарських операцій з указаним контрагентом позивачем надано до матеріалів справи копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3) та актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в) і підсумкових відомостей ресурсів, в яких розшифровані найменування робіт і фактичний об`єм виконаних робі, найменування будівельні машини і механізми, фактичний об`єм використаних будівельних матеріалів та їх вартість, а також копії платіжного доручення, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що всупереч доводів апелянта, ТОВ «В-Інтер Груп» має ліцензію на будівельні роботи від 22 серпня 2017 року №35-Л, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 11 вересня 2017 року (т.6 а.с.192-193).

Крім того, під час перевірки контролюючим органом було встановлено, що ТОВ «В-Інтер Груп» у вересні 2019 року придбавалися будівельні роботи у ТОВ «Олд-Трейд» і ТОВ «Максбудрем», які мають штат працівників 10 і 12 відповідно. Викладеним, на переконання колегії суддів, спростовується посилання апелянта на те, що ТОВ «В-Інтер Груп» у вересні 2019 року не здійснювалося придбання будівельних робіт, необхідних для виконання зобов`язань за договором від 21 червня 2019 року №002-0106-СВ, укладеним з АТ «Київметробуд».

Доводи ГУ ДПС у Київській області про те, що ТОВ «В-Інтер Груп» виконувало аналогічні будівельні роботи у тому ж самому періоді, що й ТОВ «Ковір», колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду відхиляє, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача, а не на результатах порівняння видів робіт, які виконувалися згаданими вище контрагентами.

Отже, у періоді, що перевірявся, АТ «Київметробуд» правомірно віднесено до складу від`ємного значення суму податку на додану вартість у розмірі 100000,00 грн за наслідками придбання робіт у ТОВ «В-Інтер Груп».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Олпанік» матеріали справи встановлено, що на підтвердження виконання умов договору поставки від 02 січня 2020 року №522/003/2020 позивачем було надано копії платіжних доручень, видаткових накладних і товарно-транспортних накладних.

За умовами договору поставки від 02 січня 2020 року №522/003/2020 ТОВ «Олпанік» зобов`язане надати АТ «Київметробуд» в момент передачі товару пакет документів, у тому числі товарно-транспортну накладну, в той же час, як посилався апелянт, аналіз змісту наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних свідчить, що останні не містять ряду передбачених пунктом 11.1 Правил №363 реквізитів, зокрема, підписів водія та/або експедитора, що робить неможливим визнання їх документами первинного бухгалтерського обліку та, як наслідок, доказами фактичного руху товару від ТОВ «Олпанік» до АТ «Київметробуд».

В даному випадку слід врахувати правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року (справа №803/1684/17, адміністративне провадження №К/9901/51649/18, ЄДРСРУ №95176997), від 21 січня 2021 року (справа №813/2204/17, адміністративне провадження №К/9901/35740/18, ЄДРСРУ №94328053), від 24 травня 2019 року (справа №826/7423/16), від 06 лютого 2018 року (справа №816/166/15-а), від 11 вересня 2018 року (справа №804/4787/16), які передбачають, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Крім того, апелянт посилається на те, що до матеріалів справи не надано сертифікати якості на товар (бентоніт), як це передбачено умовами договору поставки, а також на неможливість прослідкувати походження бентоніту та ланцюги його постачання до ТОВ «Олпанік». Оцінюючи висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій з ТОВ «Олпанік», колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 червня 2021 року у справі №320/7061/19, згідно якої порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, проте апелянтом не доведено фактів відсутності фактичного руху активів у відносинах АТ «Київметробуд» з ТОВ «Олпанік».

Отже, включення до складу від`ємного значення з податку на додану вартість 341518,80 грн за наслідками господарських відносин із вказаним вище контрагентом здійснено АТ «Київметробуд» обгрунтовано.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Бурсталькомплект», реальність яких, за висновками суду першої інстанції підтверджується копіями видаткових накладних та платіжних доручень, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити таке.

За умовами договору поставки від 25 вересня 2019 року №367/003/2019, укладеного між АТ «Київметробуд» і ТОВ «Бурсталькомплект», разом з товаром постачальник (ТОВ «Бурсталькомплект») повинен передати покупцю (ТОВ «Київметробуд»), зокрема, видаткові накладні (3 оригінали), товарно-транспортні накладні (3 оригінали), відповідний рахунок фактуру і документи, що засвідчують якість товару. Разом з тим, як зазначено апелянтом, до матеріалів справи АТ «Київметробуд» не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження руху товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Бурсталькомплект» до позивача.

Однак, наявність товарно-транспортного документа (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо) є обов`язковою тільки для здійснення транспортно-експедиторської діяльності. В такому випадку товарно-транспортний документ є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а його відсутність, відповідно, свідчить про формальне документальне оформлення транспортно-експедиторської послуги (12 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №440/3783/18, адміністративне провадження №К/9901/21076/19, К/9901/22123/19

Наведені вище обставини свідчать про необґрунтованість позиції контролюючого органу про те, що по взаємовідносинам з цим контрагентом позивачем безпідставно віднесено до складу від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2020 року 149254,50 грн.

Щодо правомірності формування даних податкового обліку за наслідками господарських відносин ПАТ «Київметробуд» з ТОВ «Завод Автоштамп» суд першої інстанції зазначив, що виконання ремонтних робіт з модернізації щитового комплексу S-420 фірми HERRENKNECHT підтверджується копіями платіжних доручень, актів приймання-передачі і товарно-транспортних накладних, актів здачі-приймання, актів монтажу, акту на загальні роботи, рахунку-фактури, заявки.

Апелянтом зазначено про те, що з наявних у матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних (т.4 а.с.139-166) вбачається, що автомобільним перевізником складових частин щитового комплексу S-420 фірми HERRENKNECHT до та з ТОВ «Завод Автоштамп» визначено ФОП ОСОБА_4 , водієм в усіх випадках - ОСОБА_5 .

Проте, під час допиту 29 травня 2021 року ОСОБА_5 взагалі заперечив знайомство з ФОП ОСОБА_4 , як і роботу на неї, а також здійснення перевезень автомобілем марки Iveco (державний номерний знак НОМЕР_6 ) у 2020 році, у тому числі підписання будь-яких товаро-супровідних документів (т.9 а.с.70-91).

Крім того, ФОП ОСОБА_6 , який за іншими товарно-транспортними накладними (т.9 а.с.39-69) нібито здійснював перевезення вантажу за замовленням ТОВ «Завод Автоштамп» від ПАТ «Київметробуд» до ТОВ «Завод Автоштамп», заперечив надання таких послуг згаданому підприємству, що зафіксовано у протоколі допиту свідка від 18 травня 2021 року (т.9 а.с.35-38).

Однак, надані відповідачем протоколи допиту вказаних свідків в кримінальному провадженні не можуть бути документами, що містить дані про обставини, які мають значення для вирішення податкового спору в адміністративному судочинстві, оскільки в силу положень статті 103 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) протокол допиту свідка підтверджує тільки факт проведення у певний час на певну дату слідчої дії, а саме допиту свідка на етапі досудового розслідування. Крім того, протокол допиту не може бути належним способом оформлення показань свідка за КПК України і не може бути доказом в адміністративному судочинстві з огляду на вимоги до допустимості та достовірності доказів, визначені статтями 74, 75 КАС України.

Вказаними нормами КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а достовірними вважаються докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Але під час розгляду податкового спору суд першої інстанції був позбавлений можливості встановити: чи було дотримано порядку одержання відповідного протоколу допиту свідків; чи є показання свідків, зафіксовані у протоколі, достовірними.

Отже, поясненнями свідків на етапі досудового розслідування не спростовується факт виконання ремонтних робіт щитового комплексу S-420 фірми HERRENKNECHT з боку ТОВ «Завод Автоштамп».

Наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать, що у спірному випадку документи, надані на підтвердження господарських операцій між АТ «Київметробуд» і ТОВ «Завод Автоштамп» є достатніми та належними для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а відтак можуть зумовлювати зміну даних податкового обліку у періоді, що перевірявся, на суму податку на додану вартість 12247421,17 грн, яка включена до складу від`ємного значення за вересень 2020 року.

Колегія суддів оцінює критично посилання апелянта на недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень, падіння споживання контрагентом електроенергії, оскільки вказані обставини не свідчать про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, адже наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Вказана позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 липня 2020 року по справі №814/1792/17. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16, від 10 листопада 2020 року у справі №440/3779/18, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19.

Отже, доводи апелянта стосовно господарських операцій між АТ «Київметробуд» і ТОВ «Завод Автоштамп» фактично носять характер припущень і є недостатніми для визнання господарських операцій між позивачем та його контрагентом нереальними.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем ГУ ДПС у Київській області не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача АТ «Київметробуд» як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «КИЇВМЕТРОБУД» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Отже, встановлені вище обставини свідчать про наявність у АТ «Київметробуд» правових підстав для формування даних податкового обліку за наслідками господарських відносин з ТОВ «КОВІР», ТОВ «БІГ ТРАНС КОМПАНІ», ТОВ «КАПІТАЛМІСТОБУД», ТОВ «СТІЛС Україна», ТОВ «В-ІНТЕР ГРУП», ТОВ «ОЛПАНІК», ТОВ «БУРСТАЛЬ-КОМПЛЕКТ», ТОВ «ЗАВОД АВТОШТАМП» у періоді, що перевірявся, а відтак про неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення відповідача від 27 січня 2020 року №9370717.

За таких обставин, спірний індивідуальний акт відповідача є протиправним, а тому підлягає скасуванню з огляду на наведені вище мотиви.

Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на відсутність правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи пункту 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі №640/12967/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Штульман

Судді Т.Р. Вівдиченко

Ю.К. Черпак

Повне судове рішення складено 28 травня 2025 року.