Ухвала від 27.05.2025 по справі 580/6427/24

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

27 травня 2025 року

м. Київ

справа №580/6427/24

адміністративне провадження № К/990/21006/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі № 580/6427/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУПФУ в Черкаській області, відповідач, скаржник), в якому просив:

визнати протиправними дії ГУПФУ в Черкаській області щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020 - 2022 роки, та невиплаті ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії 21.05.2023;

зобов`язати ГУПФУ в Черкаській області здійснити з 21.05.2023 перерахунок та виплату з урахуванням раніше здійснених виплат, призначеної пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2020, 2021, 2022 роки з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;

зобов`язати ГУПФУ в Черкаській області виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії 23.05.2023, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУПФУ в Черкаській області щодо неприйняття рішення про перерахунок ОСОБА_1 пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (2020, 2021, 2022 роки).

Зобов`язано ГУПФУ в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 з 25.04.2024 перерахунок пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (2020, 2021, 2022 роки), та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 змінено, викладено третій абзац його резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 з 21.05.2023 перерахунок пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (2020, 2021, 2022), та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум». В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 залишено без змін.

15.05.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУПФУ в Черкаській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025, ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, від 24.09.2024 у справі № 620/2027/23, від 25.07.2023 у справі № 640/1873/22, від 26.09.2024 у справі № 990/167/24, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У цій справі оскаржується рішення територіального органу Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020 - 2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії.

Черкаський окружний адміністративний суд в ухвалі від 02.07.2024 про відкриття провадження вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд не приймає посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 (предмет спору стосувався перерахунку пенсії, призначеної згідно із ст. 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), від 24.09.2024 у справі № 620/2027/23 (предмет спору стосувався призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), від 25.07.2023 у справі № 640/1873/22 (предмет спору стосувався протиправними та нечинними положення закріплені в абзаці 13 пункту 4.2 та абзаці 2 пункту 4.3 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1 та із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1), від 26.09.2024 у справі № 990/167/24 (предмет спору стосувався звернення до Президента України), оскільки такі висновки сформовані за інших обставин у справі, відповідно правовідносини в зазначених справах та справі, що розглядається, не є подібними.

Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об`єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Суд вказує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Заявник наводить приклад справ, розглянутих Верховним Судом, проте лише викладає загальні правові позиції Суду, висловлені ним, виходячи з обставин, установлених судами саме у тих справах, без належного обґрунтування та взаємозв`язку з обставинами цієї справи.

Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування.

Отже, формальне посилання на постанови Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Більш того подібний спір вже був предметом розгляду у Верховному Суді, у постанові якого від 27.11.2024 у справі № 560/11681/23 сформульований такий висновок з питання застосування норм частини другої статті 40, частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV:

« за змістом частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частини першої статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Отже, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивачу з 06.09.2013 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше 13.03.2023. Тому висновки суду апеляційної інстанції про те, що не відбулось переведення позивача з одного виду пенсії на інший вид пенсії, є помилковими, оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії (за віком) за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.

З урахуванням наведеного, позивач має право на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки. Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача такого права не ґрунтується на правильному правозастосуванні.».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 у цій справі відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду, та виходив з того, що позивачу з 22.12.2014 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, а з 29.05.2023 мало місце призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV, а відтак доводи скаржника про те, що в цьому випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії, є помилковими, оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини тертої статті 45 Закону № 1058-IV.

Отже, у позивача наявне право на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, у зв`язку із чим доводи скаржника не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.

Скаржник не обґрунтовує підстави для відступу від висновків Верховного Суду та Суд не вбачає за необхідне відступати від такого висновку.

Отже, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи те, що наведені скаржником постанови та оскаржувані у даній справі судові рішення прийняті з урахуванням різних фактичних обставин у справі, у різні періоди часу та за різного правового регулювання, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у цій справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на неправильну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 КАС України скаржник не зазначив.

Отже, за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню, та скаржником не доведені визначені законом виключні обставини, які можуть слугувати підставою для відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі № 580/6427/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя - доповідач: С.М. Чиркін

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук