Ухвала

від 01.05.2025 по справі 477/511/25

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт - ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 квітня 2025 року про арешт майна.

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 квітня 2025 року клопотання прокурора задоволено. Накладено арешт на вилучене 08.04.2025, під час проведення обшуку приміщень ПП «СВЕТОЛЮКС-НИКОЛАЕВ», які розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/24, із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном, перелік якого зазначено у резолютивній частині оскаржуваної ухвали.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвокат ОСОБА_5 , просить поновити строк на апеляційне оскарження. Скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно, що вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження представник власника майна зазначив, що копію ухвали отримав на електронну пошту 21 квітня 2025 року.

Зазначив, що слідчий суддя не вмотивував, на яких підставах він дійшов висновків, що загальний об`єм вилучених документів може доводити обставини вчинення злочину, незважаючи на те, що документи не мають достатніх реквізитів для віднесення їх до тих господарських операцій, які перевіряються в рамках досудового розслідування.

Апелянт вказав, що дійсно правоохоронні органи діяли на підставі ухвали слідчого судді, документи вилучались за адресою, яка зазначена в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, але ця дія проводилась без врахування значної кількості суб`єктів (підприємств та ФОПів), які здійснюють свою господарську діяльність у приміщенні за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/24.

Відповідно до тексту ухвали про дозвіл на проведення обшуку, слідчий суддя надав дозвіл на обшук у складських приміщеннях ПП «СВЕТОЛЮКС-МИКОЛАЇВ», розташованих за вказаною адресою, але фактично обшук проводився у всьому приміщенні, а не тільки на складах.

Внаслідок порушень меж без дозволу суду вилучені документи, які належать суб`єктам підприємницької діяльності, які, на думку апелянта, не мають жодного відношення до предмету розслідування у кримінальному провадженні.

Наприклад, органом досудового розслідування проведено обшуки з вилученням документів у ТОВ «Електромонтаж-Техсервіс», ТОВ «Центр комплектації Миколаїв», які не фігурують в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку та не мають жодного відношення до подій, які є предметом розслідування у кримінальному провадженні. Не зазначені вказані підприємства й в клопотанні прокурора про накладення арешту на майно. Немає жодної згадки про вказані підприємства в ухвалі слідчого судді про накладення арешту на майно.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, що вилучене 08 квітня 2025 року в ході проведення санкціонованого обшуку приміщень ПП «СВЕТОЛЮКС-НИКОЛАЕВ», які розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/24. В обґрунтування поданого клопотання вказав, що СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування за ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом ймовірного привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, в умовах воєнного стану, про що 04 січня 2024 року внесено відомості до ЄРДР за №12024150000000014.

Досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні здобуто докази, які вказують на те, що вчинене кримінальне правопорушення, пов`язане з привласненням та розтратою бюджетних коштів, а також встановлено осіб, що можуть бути причетними до вчинення вказаного кримінального правопорушення, їх роль у вчиненні злочину, місце проживання, транспортні засоби, що перебувають у користуванні останніх.

08 квітня 2025 року в межах вказаного кримінального провадження проведено обшук приміщень ПП «СВЕТОЛЮКС-НИКОЛАЕВ», які розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/24, під час якого виявлено та вилучено речі та документи згідно переліку.

Майно, вилучене в ході проведення обшуку, що здійснено на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України. Тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор звернувся з даним клопотанням.

Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя встановив, що інформація, яка міститься на вказаних документах, може бути використана як докази під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, зокрема обставин виконання об`єктивної сторони кримінального правопорушення; кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, та зв`язків між такими особами, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України. Слідчий суддя дійшов висновку про відповідність вказаного майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та про доцільність накладення на нього арешту.

Як встановлено слідчим суддею, вилучені документи не мають жодної істотної цінності, корисних властивостей, їх вилученням не завдається майнової шкоди володільцям, такі дії не містять ознак втручання у володіння особою майном. Оскільки вилучені речі відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, так як можуть містити інформацію та відомості, які можуть бути використані в якості доказу факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а для досягнення мети збереження цього майна, як речових доказів та для виконання завдання із запобігання їх приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження є необхідним застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна та встановлення заборони користування та розпорядження цим майном, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість поданого клопотання.

Позиції учасників судового розгляду.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвокат ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_6 , надіслали клопотання про здійснення апеляційного розгляду без їх участі.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження і обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів встановила таке.

Згідно вимогам п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення. З огляду на те, що розгляд клопотання здійснено без участі апелянта, а повний текст ухвали слідчого судді отримано 21.04.2025, а апеляційна скарга подана 28.04.2025, строк на подачу апеляційної скарги, з урахуванням наведених апелянтом мотивів, слід поновити.

Щодо доводів апелянта про безпідставне накладення арешту на зазначене майно, колегія суддів встановила таке.

З матеріалів провадження вбачається, що СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування за ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом ймовірного привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, в умовах воєнного стану, про що 04 січня 2024 року внесено відомості до ЄРДР за №12024150000000014.

08 квітня 2025 року, у межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 березня 2025 року, проведено обшук приміщень ПП «СВЕТОЛЮКС-НИКОЛАЕВ», які розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/24, під час якого виявлено та вилучено речі та документи згідно переліку.

Згідно постанови від 08 квітня 2025 року, вилучене в ході проведення обшуку приміщень за місцем розташування ПП «СВЕТОЛЮКС-НИКОЛАЕВ» майно, визнано в якості речових доказів у кримінальному провадженні №12024150000000014 від 04 січня 2024 року.

Клопотання про накладення арешту на майно обґрунтовано тим, що майно вилучене в ході проведення обшуку, здійсненого на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже, відповідає критеріям речових доказів, визначених ч.1 ст. 98 КПК України. Тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор звернувся з даним клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч.3 зазначеної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Ці вимоги закону враховані при прийнятті слідчим суддею рішення.

Всупереч доводам апелянта, у клопотанні прокурора міститься достатнє обґрунтування щодо необхідності арешту тимчасово вилученого майна. Є достатні підстави вважати, що майно, на яке накладено арешт, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, для проведення повного та всебічного досудового розслідування кримінального провадження, та відповідає критеріям, передбачених ст. 98 КПК України.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що наявні підстави вважати, що вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України.

Метою арешту вказаного в клопотанні прокурора майна є забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.

З наданих до клопотання матеріалів слідує, що майно, вилучене під час обшуку може містити інформацію про обставини привласнення та розтрати бюджетних коштів, службовими особами КП «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критерію, зазначеному у ст. 98 КПК України.

Накладення арешту сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування. Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на майно.

За такого, висновки слідчого судді про необхідність накладення арешту на зазначене майно є вмотивованими.

Хоча апелянт зазначає про належність вилученого майна суб`єктам підприємницької діяльності, які, на думку апелянта, не мають жодного відношення до предмету розслідування у кримінальному провадженні, але на даному етапі досудового розслідування прокурором доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власників майна, і саме за таких умов може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся з клопотанням про накладення арешту на вказане майно.

.

Колегія суддів наголошує, що у разі, якщо метою накладення арешту є збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, вмотивованою та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 407, 422, 424, 532 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Поновити строк представнику третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт, - адвокату ОСОБА_5 , на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15квітня 2025 року.

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт, - адвоката ОСОБА_5 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 квітня 2025 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_7